Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Шебеко С.К., Зупанець І.А., Шаламай А.С. Назва : Дослідження впливу Глюкваміну на перебіг гломерулонефриту з нирковою недостатністю в експерименті Місце публікування : Фармакологія та лікарська токсикологія: двомісячне науково-практичне, медичне видання. - Киiв: ТОВ "Видавничий дім "Авіцена", 2017. - № 6. - С. 66-71. - ISSN 2227-7943 (Шифр ФУ18/2017/6). - ISSN 2227-7943 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ГЛЮКОЗАМИН Анотація: Гломерулонефрит має вагоме медико-соціальне значення, оскільки є однією з головних причин виникнення хронічної хвороби нирок (ХХН). Розвиток даної патології призводить до неминучої ниркової недостатності, інвалідизації хворих і втрати соціальної активності. Сьогодні в медичній практиці відсутні ефективні засоби лікування гломерулонефритів. Мета дослідження – експериментальне вивчення впливу Глюкваміну на перебіг гломерулонефриту для обґрунтування доцільності його застосування в терапії ХХН. Дослідження проводили на моделі активного нефриту Хеймана на 50 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), уміст загального білка, альбуміну, креатиніну та сечовини в крові. У ході дослідження було показано, що під впливом Глюкваміну станом на 120 добу дослідження спостерігали вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнта нирок та збільшення відносного діурезу й показнику ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. Також у тварин спостерігали збільшення вмісту в крові загального білка й альбуміну та зменшення креатиніну й сечовини, що говорить про покращання білкового та азотистого обмінів. При цьому за ступенем впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння Кверцетину та Леспефрилу. Дослідний препарат Глюквамін, що містить кверцетин і похідні глюкозаміну за умов розвитку гломерулонефриту з нирковою недостатністю в щурів чинить виражену нефропротекторну й гіпоазотемічну дію та є перспективним засобом лікування ХХН. Дод.точки доступу: Зупанець, І.А.; Шаламай, А.С.