Ефективність та безпечність періопераційного застосування статинів при проведенні аортокоронарного шунтування / І. В. Шклянка [та ін.] // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2018. - N 1. - С. 14-24 MeSH-головна: ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА (диагностика, патофизиология, хирургия) КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ (использование, методы) ГИПОЛИПИДЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение) Анотація: Мета роботи – оцінити ефективність та безпечність періопераційного прийому статинів при проведенні аортокоронарного шунтування (АКШ). Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), послідовно відібраних для операції АКШ. Залежно від особливостей застосування статинів у періопераційний період пацієнти були ретроспективно поділені на три групи: перша група – не отримували статинів принаймні протягом тижня до операції (n = 30), друга група – приймали статини в помірних або низьких дозах (n = 107), третя група – приймали статини у високих дозах (протягом не менше ніж одного тижня до операції (n = 18). Пацієнтів, що приймали високоінтенсивну терапію статинами упродовж менше 7 днів до дня операції, відносили до другої групи. Результати. Порівнювані групи не мали значущих відмінностей щодо супутніх захворювань та демографічних показників. Післяопераційні ускладнення виникли загалом у 66 (42,6 %) пацієнтів. Відсутність періопераційної терапії статинами асоціювалася з більш частим виникненням післяопераційних ускладнень порівняно з терапією статинами в помірних та високих дозах (73 %, 36 %, 28 % пацієнтів у клінічних групах, відповідно; р1-2 = 0,003, р1-3 = 0,018). Частота виникнення післяопераційної фібриляції передсердь була значно нижчою у 2-й та 3-й групі, порівняно з 1-ю групою (р1-2 0,001 та р1-3 0,001). У першій групі зафіксовано 4 випадки гострої серцевої недостатності та по одному випадку гострого інфаркту міокарда, гострої дихальної недостатності та значущої блокади, що потребувала імплантації штучного водія ритму, при цьому в інших групах таких випадків не зафіксовано. Випадки гострого пошкодження нирок зауважили з однаковою частотою у першій та другій групах (по 10 %), у третій групі – не реєстрували. Значущих відмінностей змін у динаміці рівнів печінкових проб у групах не спостерігали. Висновки. Відсутність періопераційної терапії статинами асоціюється з більшою частотою виникнення післяопераційних ускладнень. Періопераційне призначення статинів поєднувалося зі зменшенням частоти післяопераційної фібриляції передсердь та не супроводжувалося значущими змінами в динаміці маркерів печінкової та ниркової дисфункції, в тому числі на тлі прийому високих доз препаратів. Дод.точки доступу: Шклянка, І. В.; Жарінов, О. Й.; Міхалєв, К. О.; Єпачінцева, О. А.; Тодуров, Б. М. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)