Використання гіалуронової кислоти в лікуванні спайкової непрохідності у дітей [Текст] / О. Б. Боднар [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2017. - Т. 16, № 3. - С. 6-9. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897 MeSH-головна: КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ (лекарственная терапия) ГИАЛУРОНОВАЯ КИСЛОТА (терапевтическое применение) ДЕТИ Анотація: Мета роботи – дослідити можливості застосування гіалуронової кислоти в лікуванні спайок черевної порожнини в експерименті та у дітей. У роботі використано препарат гіалуронової кислоти вітчизняного походження – “Дефенсаль”. Проведені серії експериментальних досліджень на 60 інфантильних безлінійних щурах, масою тіла 100±20 мг. Тварини розподілені на дві групи: І група – моделювання спайок черевної порожнини (25 щурів); ІІ група – лікування спайкового процесу. У ІІ групі щурів на 30 добу експерименту виконували розділення спайок. З метою лікування спайок проводили залиття в черевну порожнину розчину “Дефенсаль” у кількості 8 мл (25 щурів). 10 щурів – група контролю. Декапітацію щурів проводили на 30 добу. Виконували забір ділянок термінального відділу клубової кишки (КК) з метою дослідження морфологічних змін стінки кишки та APUD-системи (системи нейрендокринної регуляції шлунково-кишкового тракту). Для виявлення секреторних гранул в цитоплазмі апудоцитів проведено аргірофільну (метод Гримеліуса) та аргентафінну (метод Массона в модифікації Гамперля) реакції. З діагнозом спайкова кишкова непрохідність (СКН) було прооперовано 84 дитини. Діти поділені на дві групи: І – без використання розчину “Дефенсаль” (56 пацієнтів); ІІ – з використанням розчину “Дефенсаль” (28 пацієнтів). Терміни спостереження за дітьми від 1 до 4 років. У групі щурів з використанням “Дефенсалю” спостерігали відсутність спайок у 42,86% випадків та поодинокі спайки, що не деформують кишечник, виявлені у 42,86%, множинні спайки, що не перешкоджають переміщенню хімуса та не деформують кишечник – 14,28%. При моделюванні спайок (І група) відзначали зменшення кількості апудоцитів і зниження їх функціональної активності, про що засвідчили розміри аргірофільних гранул. У ІІ групі, при забарвленні досліджуваного матеріалу за Гримеліусом, у залозах слизової оболонки знайдена достатня кількість апудоцитів. У І групі (56 дітей), в першій рік після операції із спайковим синдромом, звернулося 13 (23,21%) дітей, у терміни до 4 років – 20 (35,71%) пацієнтів. У ІІ групі (28 дітей) із спайковим синдромом (вдалося вилікувати консервативно) протягом 2,5 років післяопераційного періоду звернулося 2 (7,14%) пацієнтів, що вказує на ефективність застосування препарату з метою лікуванні спайок черевної порожнини у дітей. Дод.точки доступу: Боднар, О.Б.; Хащук, В.С.; Ватаманеску, Л.І.; Боднар, Г.Б. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |