Островський, М. М. Можливості використання декаметоксину у пацієнтів з хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів при гострих респіраторних вірусних інфекціях [Текст] / М. М. Островський, О. І. Варунків, К. В. Швець // Астма та алергія = Asthma and allergy : наук.-практ.журнал. - 2023. - № 4. - С. 13-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2307-3373 MeSH-головна: РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ (лекарственная терапия) ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ (лекарственная терапия) ПРОТИВОИНФЕКЦИОННЫЕ СРЕДСТВА ЛОКАЛЬНЫЕ (терапевтическое применение) Анотація: Щорічне зростання кількості хворих на хронічні респіраторні захворювання та значне підвищення рівня антибіотикорезистентності в Україні та світі поставило перед сучасними науковцями вкрай важливе завдання - пошук нових ефективних шляхів боротьби з інфекційними збудниками вірусно-бактеріальних загострень патологій трахеобронхіального дерева. Мета. Оцінити ефективність та безпеку застосування декаметоксину у пацієнтів із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та хронічного бронхіту (ХБ). Матеріали та методи: проведено оцінку клінічної симптоматики у 19 пацієнтів з ХОЗЛ (І група) та 38 пацієнтів з ХБ (ІІ група) з ознаками гострої респіраторно-вірусної інфекції (ГРВІ) на трьох візитах: первинний візит (на момент первинного звертання до сімейного лікаря), другий візит (на день 3-5 після первинного звертання) і третій візит (на день 7-10 після первинного звертання). Розподіл на підгрупи проводився в залежності від призначеної протиінфекційної терапії: Іб та ІІб підгрупи отримували симптоматичну терапію, а підгрупи Іа та ІІа додатково отримували декаметоксин. Результати. У пацієнтів обох груп одним з найчастіших симптомів на первинному візиті був кашель. Декаметоксин сприяв зниженню частоти кашлю на 7-10-й день лікування в два рази у підгрупі Іа (p 0,05) та практично у 5 разів у підгрупі ІІа (p 0,001). Динаміка задишки у пацієнтів з ХОЗЛ, які не отримували додаткову терапію декаметоксином, була незмінною протягом всього періоду дослідження. У пацієнтів з ХБ такий симптом як задишка зустрічався вкрай рідко. В обох підгрупах пацієнтів, що отримували декаметоксин, спостерігалась певна тенденція до наростання випадків появи гнійного мокротиння лише на візиті 2, проте на третьому візиті кількість таких хворих зменшувалась та чітко перегукувалась з призначенням пацієнтам антибактеріальних препаратів. Прояви інтоксикаційного синдрому зменшувалися з часом у всіх підгрупах і на третьому візиті були менш вираженими в порівнянні з першими двома візитами у більшості пацієнтів та практично не залежали від додаткового прийому декаметоксину. Достовірної різниці в зменшенні симптомів ринофарингокон’юнктивального синдрому не спостерігалось. Проведений аналіз частоти госпіталізації продемонстрував, що лікування в умовах стаціонару продовжив лише 1 пацієнт з підгруп Іа та ІІа на візиті 3, а в пацієнтів із стандартною базовою терапією до моменту візиту 3 госпіталізації потребували по 2 хворих з Іб та 2 з ІІб підгруп. Висновки. Включення в комплексне лікування ГРВІ у пацієнтів із хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів розчину декаметоксину дозволяє у 1,5-3 рази зменшити тривалість кашлю, задишки, відходження гнійного мокротиння, проявів ринофарингіального синдрому. Додаткове інгаляційне застосування 0,02 % розчину декаметоксину дозволяє знизити потребу у призначенні антибактеріальних препаратів та ризик госпіталізації у 2,2 рази серед пацієнтів з ХОЗЛ. Хворі на ХБ, які отримували інгаляційну небулайзерну терапію стерильним розчином декаметоксину, застосовували антибіотики у 2,2 рази рідше, а також жоден із них не був госпіталізований. Дод.точки доступу: Варунків, О.І.; Швець, К.В. Экземпляры: всего 1 : чит. зал для проф.-викл. складу (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит. зал для проф.-викл. складу (1 экз.) |