Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=АУ22/2023/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 9
Показанi документи с 1 за 9

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Перцева Т.О., Габшидзе Н.О.
Назва : Залежність рівня ендотеліну-1 у осіб, що перенесли негоспітальну пневмонію на тлі коронавірусної хвороби (COVID-19), від особливостей перебігу гострого й постгострого періодів
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 5-12. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПНЕВМОНИЯ
ЭНДОТЕЛИН-1
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ
Анотація: Порушення ендотеліальної функції є одним з механізмів підвищення ризику розвитку серцево-судинної й цереброваскулярної патології у хворих, які перенесли негоспітальну пневмонію на тлі коронавірусної хвороби (COVID-19). Мета дослідження - встановити зв’язок рівня ендотеліну-1 у периферичній крові осіб, що перенесли негоспітальну пневмонію на тлі COVID-19, з клініко-анамнестичними, демографічними, лабораторними та функціональними показниками в гострому й постгострому періодах. Матеріали і методи. Було обстежено 39 осіб (вік - 57,0 (48,5; 64,0) років, чоловіків - 18 (46,2 %), жінок - 21 (53,8 %)), які перенесли негоспітальну пневмонію на тлі COVID-19. Вони були оглянуті на 45,0 (40,0; 65,0) день від перших симптомів COVID-19 і на момент огляду мали скарги на задишку. Обстеження включало збір скарг та анамнезу, аналіз медичної документації, фізикальне обстеження, пульсоксиметрію (SpO2), тест з 6-хвилинною ходьбою (6MWT), вимірювання дифузійної здатності легень (DLco), лабораторні методи (С-реактивний протеїн (СРП), D-димер, кількість тромбоцитів, ендотелін-1). Результати. Оскільки було встановлено, що хворі, з одного боку, мали різний ступінь дихальної недостатності, різні лабораторні показники в гострому періоді COVID-19 та різну виразність задишки у постгострому періоді хвороби, а з іншого - широкі коливання рівнів ендотеліну-1, був проведений кластерний аналіз. Виділено 2 кластери хворих. До кластеру 1 увійшло 15 осіб, у яких рівень ендотеліну-1 був значно вищим, ніж у кластері 2, до якого увійшло 24 особи. Також у кластері 1 вищим був індекс маси тіла, SpO2 на момент огляду - нижчою, а результати 6MWT та DLco – гіршими. Кластери 1 і 2 були співставними за віком і статтю, проте відрізнялися за умовами лікування (амбулаторно чи стаціонарно), тривалістю госпіталізації, мінімальним рівнем SpO2 і показниками СРП та D-димеру у гострому періоді, тяжкістю перебігу гострого періоду COVID-19. Висновок. Високий рівень ендотеліну-1 у хворих, які перенесли гострий або критичний перебіг COVID-19, мали високі рівні СРП і D-димеру, мають зайву вагу або ожиріння та виражену задишку, низьку толерантність до фізичного навантаження і погану дифузійну здатність легень у постгострому періоді COVID-19, свідчить про необхідність ретельного спостереження за цими особами з метою профілактики розвитку несприятливих подій у постгострому періоді COVID-19.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Островський М.М., Варунків О.І., Швець К.В.
Назва : Можливості використання декаметоксину у пацієнтів з хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів при гострих респіраторних вірусних інфекціях
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 13-20. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ
ПРОТИВОИНФЕКЦИОННЫЕ СРЕДСТВА ЛОКАЛЬНЫЕ
Анотація: Щорічне зростання кількості хворих на хронічні респіраторні захворювання та значне підвищення рівня антибіотикорезистентності в Україні та світі поставило перед сучасними науковцями вкрай важливе завдання - пошук нових ефективних шляхів боротьби з інфекційними збудниками вірусно-бактеріальних загострень патологій трахеобронхіального дерева. Мета. Оцінити ефективність та безпеку застосування декаметоксину у пацієнтів із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та хронічного бронхіту (ХБ). Матеріали та методи: проведено оцінку клінічної симптоматики у 19 пацієнтів з ХОЗЛ (І група) та 38 пацієнтів з ХБ (ІІ група) з ознаками гострої респіраторно-вірусної інфекції (ГРВІ) на трьох візитах: первинний візит (на момент первинного звертання до сімейного лікаря), другий візит (на день 3-5 після первинного звертання) і третій візит (на день 7-10 після первинного звертання). Розподіл на підгрупи проводився в залежності від призначеної протиінфекційної терапії: Іб та ІІб підгрупи отримували симптоматичну терапію, а підгрупи Іа та ІІа додатково отримували декаметоксин. Результати. У пацієнтів обох груп одним з найчастіших симптомів на первинному візиті був кашель. Декаметоксин сприяв зниженню частоти кашлю на 7-10-й день лікування в два рази у підгрупі Іа (p 0,05) та практично у 5 разів у підгрупі ІІа (p 0,001). Динаміка задишки у пацієнтів з ХОЗЛ, які не отримували додаткову терапію декаметоксином, була незмінною протягом всього періоду дослідження. У пацієнтів з ХБ такий симптом як задишка зустрічався вкрай рідко. В обох підгрупах пацієнтів, що отримували декаметоксин, спостерігалась певна тенденція до наростання випадків появи гнійного мокротиння лише на візиті 2, проте на третьому візиті кількість таких хворих зменшувалась та чітко перегукувалась з призначенням пацієнтам антибактеріальних препаратів. Прояви інтоксикаційного синдрому зменшувалися з часом у всіх підгрупах і на третьому візиті були менш вираженими в порівнянні з першими двома візитами у більшості пацієнтів та практично не залежали від додаткового прийому декаметоксину. Достовірної різниці в зменшенні симптомів ринофарингокон’юнктивального синдрому не спостерігалось. Проведений аналіз частоти госпіталізації продемонстрував, що лікування в умовах стаціонару продовжив лише 1 пацієнт з підгруп Іа та ІІа на візиті 3, а в пацієнтів із стандартною базовою терапією до моменту візиту 3 госпіталізації потребували по 2 хворих з Іб та 2 з ІІб підгруп. Висновки. Включення в комплексне лікування ГРВІ у пацієнтів із хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів розчину декаметоксину дозволяє у 1,5-3 рази зменшити тривалість кашлю, задишки, відходження гнійного мокротиння, проявів ринофарингіального синдрому. Додаткове інгаляційне застосування 0,02 % розчину декаметоксину дозволяє знизити потребу у призначенні антибактеріальних препаратів та ризик госпіталізації у 2,2 рази серед пацієнтів з ХОЗЛ. Хворі на ХБ, які отримували інгаляційну небулайзерну терапію стерильним розчином декаметоксину, застосовували антибіотики у 2,2 рази рідше, а також жоден із них не був госпіталізований.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Конопкіна Л.І., Щудро О.О.
Назва : Функціональний стан дихальної системи у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 21-30. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ
ДЫХАТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА
ОДЫШКА
Анотація: Мета дослідження - оцінити вентиляційну функцію легень та дифузійну здатність легень в підгострому періоді COVID-19 у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19, та визначити ефективність лікування за наявності бронхообструктивних змін. Матеріали та методи. Обстежено 102 пацієнта із задишкою в підгострому періоді COVID-19 (на 47 (38; 62) добу від появи перших симптомів хвороби), які у квітні - листопаді 2021 року перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19. Середній вік обстежених - (54,5 ± 9,5) року, чоловіків - 49 (48,0 %). Залежно від тяжкості перенесеного COVID-19 у гострому періоді основна група поділена на три підгрупи: до підгрупи 1 увійшов 41 хворий (середній вік - (56,3 ± 5,5) року; чоловіків - 16 (39,0 %)), які мали середньо-тяжкий перебіг гострого періоду хвороби; до підгрупи 2 - 46 хворих (середній вік - (54,7 ± 7,3) року, чоловіків - 26 (56,5 %)), які мали тяжкий перебіг гострого періоду COVID-19; до підгрупи 3 - 15 хворих (середній вік - (57,2 ± 6,2) року, чоловіків - 7 (46,7 %)), які мали критичний перебіг гострого періоду COVID-19. Методи дослідження: загальноклінічні методи, модифікована шкала Борга щодо виразності задишки, спірометрія, бодіплетизмографія, визначення дифузійної здатності легень. Групі пацієнтів з виявленими бронхообструктивними порушеннями призначали комбінований препарат бронхолітичної дії (фенотерол + іпратропія бромід - дозування 20 та 50 мкг відповідно). Ефективність терапії була оцінена через один місяць лікування. Результати. Рівень задишки в цілому по групі становив (4,3 ± 2,8) бали: у підгрупі 1 - (1,1 ± 0,6) бала, у підгрупі 2 - (2,5 ± 1,0) бала, у підгрупі 3 - (4,7 ± 1,8) бала. Проведений кореляційний аналіз показав, що рівень задишки у підгрупах хворих у підгострому періоді COVID-19 залежав від тяжкості гострого періоду хвороби (r = 0,56 (р 0,001)). Окрім задишки, 54 (52,9 %) хворих скаржилися на кашель легкого ступеня виразності. У підгрупі 1 у 23 (56,2 %) хворих не було виявлено ані спірометричних (за цифровими значеннями), ані спірографічних (за даними візуалізації кривої «потік-об’єм») змін. У решти пацієнтів цієї підгрупи визначалися обструктивні порушення легкого ступеня виразності (за рівнями ОФВ1 та ОФВ1/ФЖЄЛ) або спірографічні зміни кривої «потікоб’єм» (у вигляді інцизури) (у 11 (26,8 %) та 7 (17,0 %) хворих відповідно). Хворих, які б мали рестриктивні або змішані типи порушень, виявлено не було. У підгрупі 2 менше половини (21 (45,6 %) із 46) не мали вентиляційних порушень. У 16 (34,8 %) хворих були виявлені вентиляційні порушення за рестриктивним типом помірного ступня виразності; у 6 (13,0 %) хворих - обструктивні порушення, причому легкого ступеня виразності; у 1 (2,2 %) хворого - змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; у 2 (4,4 %) хворих - візуалізаційні зміни кривої потік «потік-об’єм» (у вигляді інцизури). У підгрупі 3 лише 20,0 % хворих не мали вентиляційних порушень, тоді як у 10 хворих (66,7 %) виявлено рестриктивні зміни, а у 2 (13,3 %) - змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; інших типів вентиляційних порушень виявлено не було. У 9 (23,0 %) хворих підгрупи 1 та 2 були виявлені візуалізаційні (спірографічні) зміни кривої «потік-об’єм» з наявністю інцизури, а проведена бодіплетизмографія зареєструвала підвищення опору бронхів (показники Raw та sRaw становили 215 (170; 350) та 240 (190; 378) % від належних величин відповідно), що й підтвердило наявність у них бронхіальної обструкції. Лікувальну групу склали 26 (25,5 %) хворих, які у підгострому періоді мали задишку обумовлену бронхообструктивним синдромом: до підгрупи 1л увійшло 17 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за цифровими даними спірометричних показників ОФВ1 та ОФВ1/ФЖЄЛ; до підгрупи 2л - 9 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за візуалізаційними даними кривої «потік-об’єм» та показниками бодіплетизмографії. Через один місяць після лікування задишка повністю зникла у 10 (58,8 %) із 17 хворих підгрупи 1л та у всіх хворих підгрупи 2л; кашель турбував лише 3 із 16 (18,8 %) хворих підгрупи 1л та 1 із 6 (16,7 %) хворих підгрупи 2л. У підгрупі 1л покращилися рівні спірометричних показників бронхообструкції (ОФВ1 та ОФВ1/ФЖЄЛ зросли з 77 (69; 83) до 91 (85; 101) % від належних величин та з 0,69 (0,58; 0,81) до 0,80 (0,75; 0,84) відповідно (р 0,05)), а у підгрупі 2л - рівні бодіплетизмографічних показників бронхообструкції (Raw та sRaw зменшилися з 215 (170; 350) до 117 (110; 134) % від належних величин та з 240 (190; 378) до 119 (109; 142) % від належних величин відповідно (р 0,05)). Порушена дифузійна здатність легень була зареєстрована у 52 (68,4 %) обстежених. У підгрупі 3 100 % хворих мали порушення дифузійної здатності легень, а у підгрупах 1 та 2 - 52,0 та 67,5 % відповідно (р 0,05). Рівень DLCO був найнижчим у хворих підгрупи 3 та найвищим у підгрупі 1 (47,6 ± 9,8) та (64,3 ± 10,8) % відповідно (р 0,05)). Висновки. Виразність задишки в підгострому періоді COVID-19 залежить від тяжкості перебігу хвороби в гострому періоді. У 46,1 % хворих, що мають задишку в підгострому періоді COVID-19, спостерігаються різні типи вентиляційних порушень: при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби - бронхообструктивні зміни (у 43,8 % випадків); при тяжкому перебігу - обструктивні (у 17,4 % випадків), рестриктивні (у 34,8 % випадків) та змішані (у 2,2 % випадків) порушення; при критичному перебігу - рестриктивні (у 66,7 % випадків) та змішані (у 13,3 % випадків) порушення. Обструктивні порушення в підгострому періоді COVID-19 проявляються змінами таких спірометричних показників як ОФВ1 та/або ОФВ1/ФЖЄЛ, причому легкого ступеня виразності (60-85 % належної величини та 0,6-0,7 відповідно), або змінами спірографічної кривої «потік-об’єм» (з візуалізацією інцизури). При нормальних рівнях спірометричних показників ОФВ1 та ОФВ1/ФЖЄЛ, але за наявності на спірографічній кривій «потік-об’єм» інцизури, бажано виконати бодіплетизмографію для верифікації бронхіальної обструкції за підвищенням рівня бронхіального опору. Хворим із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яка зумовлена бронхіальною обструкцією, слід призначати бронходилятатори, щонайменше на один місяць. Зниження дифузійної здатності легень (за рівнем DLco) є найбільш частим порушення функції зовнішнього дихання у хворих із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яке при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби спостерігається у 52,0 % випадків, при тяжкому перебігу - у 67,5 % випадків, при критичному перебігу - у 100 % випадків, причому з найнижчим рівнем показника (47,6 ± 9,8) %.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Матвієнко Ю.О., Панасюкова О.Р., Рекалова О.М., Жадан В.М., Ясирь С.Г.
Назва : Застосування природного гепатопротектора з імуномодулюючими властивостями у хворих на туберкульоз легень з різними побічними реакціями до протитуберкульозних препаратів
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 31-37. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ГЕПАТОПРОТЕКТОРЫ
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ
ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ СРЕДСТВА
Анотація: Вивчення імунологічних особливостей проявів токсико-алергічних реакцій (ТАР) медикаментозної непереносимості протитуберкульозних препаратів (ПТП) у хворих на туберкульоз (ТБ), визначення найбільш раціональних шляхів імунокорекції у них при клінічних проявах ТАР є актуальним і сприятиме підвищенню ефективності лікування таких хворих за рахунок зменшення в них кількості ускладнень при лікуванні. Мета дослідження: оцінити ефективність застосування природного гепатопротектора з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій в комплексному лікуванні хворих на ТБ легень з різними побічними реакціями на ПТП шляхом оцінки його впливу на біохімічні та імунологічні показники крові та тривалість лікування хворих в стаціонарі. Методи та матеріали дослідження. Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження 46 дорослих хворих на ТБ легень, серед яких 20 хворих 1 групи додатково одержали лікування препаратом з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій, і 26 хворих на ТБ 2 групи без такого призначення склали контрольну групу. Гепатопротектор з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій був призначений протягом 20-ти днів хворим 1 групи, серед яких було 5 хворих з токсико-алергічними побічними реакціями на ПТП (1ТАР підгрупа), 10-ти хворим із токсичними реакціями (1ТР підгрупа) та 5 хворим без побічних проявів на лікування ПТП (1БП підгрупа). Імунологічні (кількість CD3+19-, CD4+8-, CD4-8+, CD3-16+, CD3-19+-клітин та фагоцитів крові) та біохімічні (рівень аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази) показники периферичної крові вимірювали в динаміці до та після лікування препаратом. Для оцінки імунологічних показників було обстежено 20 донорів крові без клінічних ознак соматичної та інфекційної патології. Результати та обговорення. Під дією гепатопротектора з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій достовірне збільшення кількості Т-лімфоцитів спостерігалось в другій та третій підгрупах (1ТР та 1БП) за рахунок як хелперної так і супресорної субпопуляції, вміст натуральних кілерів у хворих 1ТАР підвищився майже в 1,5 рази. Препарат сприяв стимуляції фагоцитарної ланки імунітету та нормалізації функціонального стану печінки. В підгрупі з 2ТР без додавання гепатопротектора не відмічалось достовірнщго зростання печінкових показників АЛТ та АСТ. Висновки. Гепатопротектор з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій сприяє нормалізації підвищених рівнів печінкових ферментів у хворих на ТБ з токсичними реакціями на медикаменти, а також стимулює лімфоцитарну та фагоцитарну ланки імунітету та кілерну активність NK-клітин. Це призводить до вірогідного позитивного терапевтичного ефекту лікування за рахунок скорочення терміну перебування хворих з побічними реакціями на протитуберкульозні препарати в стаціонарі.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Качковська В.В.
Назва : Вміст вітаміну D у хворих на бронхіальну астму залежно від індексу маси тіла та віку дебюту захворювання
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 38-43. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС
Анотація: Відомо, що ожиріння і дефіцит вітаміну D пов’язані з посиленням симптомів бронхіальної астми (БА) у дітей і дорослих. Ожиріння асоціюється із збільшенням вмісту прозапальних медіаторів, а також — із зниженням рівня вітаміну D. У свою чергу, дефіцит вітаміну D тісно пов'язаний із ожирінням і може сприяти посиленню гіперреактивності бронхів, клінічних симптомів БА та розвитку фіброзу легень. Метою дослідження було визначення вмісту вітаміну D у хворих на БА з урахуванням індексу маси тіла (ІМТ), віку дебюту та клініко-функціональних характеристик захворювання. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 553 хворих на БА. Контрольну групу склали 95 практично здорових осіб без наявності в індивідуальному та сімейному анамнезі симптомів БА, алергії й атопії. Всі обстежені підписали попередньо інформовану згоду на участь у дослідженні. Для визначення вмісту вітаміну D залежно від ІМТ пацієнтів розподілено на три групи: І групу склали 152 хворих із нормальною масою тіла (НМТ), ІІ — 206 хворих із зайвою масою тіла (ЗМТ), ІІІ — 195 — із ожирінням. Для аналізу залежно від віку дебюту астми сформовано 2 групи: 1 група включила 271 хворих із раннім початком БА (серед них — 100 хворих із ожирінням), 2 група — 282 хворих із пізнім (95 — із ожирінням). Дослідження було схвалено Комісією з питань біоетики навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою SPSS-17 програми. Результати. Дослідження вмісту вітаміну D у хворих на БА (n = 553) без урахування віку дебюту та ІМТ показало вірогідне зниження його рівня (31,9 ± 0,62) порівняно із практично здоровими особами (43,1 ± 1,04) нг/мл (р = 0,001), що свідчило про недостатній його рівень. Зважаючи на те, що ожиріння асоційоване із дефіцитом вітаміну D, ми дослідили його вміст залежно від ІМТ. Встановлено зниження вмісту вітаміну D у хворих на БА із НМТ і ЗМТ до (35,1±1,25) нг/мл та (35,9 ± 0,96) нг/мл, а у хворих на БА із ожирінням — до (25,1 ± 0,83) нг/мл, що свідчило про зв'язок між ІМТ та вмістом вітаміну D. Поряд із цим, встановлено, що вміст вітаміну D був вірогідно нижчим у хворих на БА із раннім дебютом — (27,1 ± 0,86) нг/мл порівняно із таким у хворих на пізню БА — (36,4 ± 0,78) нг/мл (р = 0,001), при тяжкому перебігу — (24,7 ± 0,71) нг/мл порівняно із нетяжким — (39,8 ± 0,78) нг/мл; при тривалості астми більше 20 років — (26,6 ± 1,20) нг/мл порівняно із меншою — (37,7 ± 1,15) нг/мл, при відсутньому контролі — (25,2 ± 0,80) нг/мл порівняно із повним (42,4 ± 0,91) нг/мл контролем захворювання. Висновки. Встановлено нижчий вміст вітаміну D у хворих на БА порівняно із контрольною групою; у хворих на БА із ожирінням порівняно із хворими на БА із НМТ і ЗМТ; у хворих на БА із раннім початком порівняно із пізнім, при тривалості астми більше 20 років порівняно із меншою, при відсутньому контролі над нею порівняно із повним.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Фещенко Ю.І., Полянська М.О.
Назва : Дисфункція дрібних дихальних шляхів та можливості її корекції при астмі
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 44-53. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ
Анотація: Незважаючи на те, що рандомізовані контрольовані дослідження показали, що контроль астми є досяжною ціллю, реальні дослідження за останні 20 років свідчать, що у значної частини пацієнтів астма залишається недостатньо контрольованою, навіть у тих, хто отримує лікування у спеціаліста з астми, а також у пацієнтів з легкою астмою, які регулярно приймають інгаляційні кортикостероїди. Навіть якщо контроль над астмою досягнутий, він не є оптимальним на всіх сходинках GINA. Дрібні дихальні шляхи були визнані основним місцем обмеження потоку повітря при астмі. Мета роботи: вивчити за даними літератури особливості дисфіункції дрібних дихальних шляхів при астмі та оцінити можливості її лікування. Матеріали та методи. Проаналізовано наукові статті, в яких висвітлювались патофізіологія порушень дрібних дихальних шляхів, її вплив на контроль астми, методи діагностики та фармакологічні методи лікування. Результати. Дихальні шляхи з внутрішнім діаметром 2 мм, які не містять хрящ у своїх стінках і простягаються з 8-ї генерації дихальних шляхів до периферії легені, разом називаються «дрібні дихальні шляхи». Їх називають ТИХОЮ ЗОНОЮ, оскільки їх важко оцінити та лікувати у пацієнтів з астмою, коли хвороба не контролюється оптимальним чином, але показники ОФВ1 відносно нормальні та є непропорційна дисфункція дрібних дихальних шляхів (ДДДШ). ДДДШ зустрічається у пацієнтів на всіх сходинках лікування і пов’язана із поганим контролем захворювання. Дослідження ATLANTIS показало, що дисфункцію дрібних дихальних шляхів мають до 91 % пацієнтів з астмою. В дрібних дихальних шляхах висока щільність кортикостероїдних та бета2-адренорецепторів, а це означає, що на них можна впливати. Основна задача при цьому — препарати мають досягти цих дрібних дихальних шляхів. Звичайні інгалятори, які генерують частинки розміром більше 2 мкм, не вирішують проблему дисфункції дрібних дихальних шляхів у пацієнтів з астмою. Інгаляційні пристрої, які продукують ультрадрібні частинки інгаляційних кортикостероїдів окремо або в комбінації з β-агоністами тривалої дії з діаметром менше 2 мкм, мають потенціал для поліпшення довгострокового контролю астми разом з відповідним поліпшенням функції дрібних дихальних шляхів. Фіксована комбінація беклометазону діпропіонату з формотеролом має оптимальну депозицію в дихальних шляхах — на центральну легеневу депозицію приходиться 66 %, а на периферичну — 34 % дози, таким чином препарат доставляється як в центральні, так і в периферичні дихальні шляхи і чинить вплив на запалення та бронхоконстрикцію по всій легені. Цьому сприяє технологія MODULITE. Ефективність та безпечність застосування комбінації БДП/Ф (препарат Фостер) в режимі MART підтверджена значною доказовою базою, що і гарантувало її місце в Шляху 1 лікування астми. Висновки: У пацієнтів з астмою відбувається серйозний запальний процес у периферичних дихальних шляхах, що і робить їх основним місцем обструкції при астмі; дисфункція дрібних дихальних шляхів переважає у пацієнтів на всіх сходинках лікування, пов’язана із поганим контролем захворювання, відповідає за затримку повітря, що корелює з поганим контролем астми і передбачає підвищений ризик загострень у пацієнтів. Фіксована комбінація бекламетазон/формотерол в одному інгаляторі (Фостер) — єдина екстрадрібнодисперсна фіксована комбінація ІКС/ТДБА, що досягає дрібних дихальних шляхів; фіксована комбінація БДП/формотерол в режимі MART забезпечує значне зниження частоти тяжких ускладнень, госпіталізацій, викликів швидкої допомоги та зменшує кількість курсів системних кортикостероїдів.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Зайков С.В., Уманець Т.Р., Богомолов А.Є., Дмитрієва Е.М.
Назва : Гіперчутливість до алергенів комарів: клініка, діагностика, лікування, профілактика
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 54-64. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: КОМАРЫ КРОВОСОСУЩИЕ
ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ
Анотація: Істинна поширеність алергії до комарів та багатьох інших видів комах невідома, оскільки в практичній алергології на даний момент відсутній достатній перелік інсектних алергенів для діагностики даного виду алергії. Однак все ж таки встановлено, що алергічні реакції на укуси кровосисних комах виявляються в 17-20 % осіб, що страждають на атопічні захворювання. Виникнення подібної алергічної реакції може спостерігатися як в дорослих (найчастіше у віці від 16 до 35 років), так і в дітей. Основним джерелом алергенів комарів є їх слина, яка потрапляє в організм людини внаслідок укусів цих комах. Крім того, при укусі комара можливе потрапляння в організм людини й продуктів життєдіяльності комахи, що також може викликати сенсибілізацію організму до цих антигенів. На сьогодні описано 12 поліпептидів з слини комара Aedes aegypti (Mosguitoes) та доведені їх алергенні властивості. В ряді досліджень виявлена перехресна реактивність алергенів комарів з алергенами інших членистоногих, зокрема, особи з гіперчутливістю до отрути ос, бджіл, пилових кліщів, тарганів і креветок можуть бути сприйнятливими до гіперчутливих реакцій внаслідок контакту з Aedes aegypti. В основі патогенезу алергії до комарів, як й інших комах, що не жалять, лежать як IgE-зумовлені реакції негайного типу, так і алергічні реакції за імунокомплексним та сповільненим типами. Саме тому клінічні прояви алергії до комарів можуть бути різними і носити місцевий, системний або переважно вісцеральний (з ураженням окремих органів та тканин) характер. При місцевій алергічній реакції зазвичай розвиваються набряк і гіперемія шкіри в місці укусу, виражений шкірний свербіж. В пізній фазі IgE-зумовленої реакції ці симптоми спостерігаються через 3-12 годин після укусу. Системні алергічні реакції при даному виді алергії тотожні (легкий, середньотяжкий, тяжкий ступінь, анафілактичний шок) тим, що спостерігаються при ужаленні перетинчастокрилими комахами. Доказами наявності алергії до комарів є зв'язок клінічних проявів алергічної реакції з укусом комара, наявність позитивних шкірних тестів (якщо вони доступні) з екстрактами алергенів з слини комара, а також наявність в сироватці крові пацієнтів специфічних IgE-антитіл до алергену комара. Лікування пацієнтів з алергією до комарів складається з надання невідкладної допомоги при системних алергічних реакціях, антигістамінних препаратів другого покоління, місцевих кортикостероїдів, алергенспецифічної імунотерапії. Профілактика укусів комарів, особливо у осіб є ключовою та здійснюється в основному за допомогою фізичних бар’єрів та хімічних репелентів.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Курченко А.І., Романюк Л.І., Левченко А.Р.
Назва : Харчова алергія. Сучасний погляд на діагностику та лікування
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 65-73. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПИЩЕВАЯ ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ
Анотація: Харчова алергія є актуальною проблемою охорони здоров’я. З 1990-х років захворюваність на харчову алергію зростає. В статті надані основні фактори, що сприяють виникненню харчової алергії: гігієнічна гіпотеза; ефект сиблінгів; теорія подвійного впливу алергену та ін. Мікробіом кишечника відіграє певну роль у патогенезі та перебігу харчової алергії. Пацієнти з харчовою алергією мають відмінні кишкові мікробіоми порівняно зі здоровими людьми з контролю. Розвитку харчової алергії передує дисбаланс мікробної екосистеми кишечника. Дієта, пробіотики, пребіотики, симбіотики та перенесення фекальної мікробіоти є потенційними мікробними терапевтичними засобами для профілактики та лікування харчової алергії. Розглядаються захворювання та синдроми, асоційовані з харчовою алергією. Надаються основні методи діагностики харчової алергії: шкірні прик-тести, лабораторні сироваткові тести, оральний провокаційний тест. Обговорюється зміна уявлень щодо лікування харчової алергії: лікування харчової алергії різними методами специфічної імунотерапії замість уникання алергенних продуктів. FDA вже затвердила використання оральної імунотерапії алергії на арахіс за допомогою алергену AR101 Палфорзія. В статті також наводяться можливості застосування основних фармакопрепаратів для медикаментозного лікування харчової алергії, зокрема омалізумабу. Пацієнти з харчовою алергією повинні завжди мати при собі ін’єкційний пристрій з епінефрином, що є основою фармакотерапії при анафілаксії.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Авраменко Я.М., Кайдашев І.П.
Назва : Сучасні погляди на роль прозапального цитокіну IL-26 в розвитку та клінічному перебігу бронхіальної астми в поєднанні з ожирінням і стратегія лікування
Місце публікування : Астма та алергія: наук.-практ.журнал: ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України", 2023. - № 4. - С. 74-82. - ISSN 2307-3373 (Шифр АУ22/2023/4). - ISSN 2307-3373
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ
ЦИТОКИНИНЫ
ОЖИРЕНИЕ
Анотація: В Україні та світі одночасно зростає захворюваність на бронхіальну астму (БА) та ожиріння серед дитячого і дорослого населення, що є серйозною проблемою громадського здоров’я та менеджменту охорони здоров’я. Сучасні дослідження пов’язують патогенетично обидва захворювання. Мета роботи: проаналізувати патогенетичний взаємозв’язок між БА та ожирінням, сформулювати клінічне розуміння, патофізіологію фенотипів астми та ожиріння, вплив та ефективність стратегій лікування ожиріння та його поєднання з БА. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій за темою виконаний з використанням баз наукових бібліотек, пошукових систем Google Scholar, Pub Med, Science Direct. та ін. Результати. На сьогодні запропоновані різні гіпотези для пояснення зв’язку між ожирінням і астмою, такі як загальна генетична схильність, порушення розвитку організму, змінена механіка дихання, наявність системного запального процесу та підвищена поширеність супутніх захворювань у цієї когорти пацієнтів. Пацієнти з ожирінням і БА мають більше симптомів, тяжчий перебіг БА, недостатню ефективність стандартного лікування, прогресивне погіршення якості життя. Незважаючи на більш ніж десятиріччя досліджень зв’язку цих захворювань, точні механізми, які лежать в основі взаємодії ожиріння з астмою, залишаються до кінця нез’ясованими та потребують подальшого вивчення. Розуміння механізму зв’язку між ожирінням і астмою може призвести до розробки нових ефективних терапевтичних стратегій для лікування цієї чутливої групи населення. Висновки. Поширеність захворювання, економічні витрати на лікування та його малоефективність потребують подальших наукових досліджень в даному напрямку. Необхідно визначити роль нових біомаркерів, в тому числі IL-26, в розвитку та клінічному перебігу БА в поєднанні з ожирінням й підвищити ефективність лікування таких хворих.
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)