Головна Спрощенний режим Опис Шлюз Z39.50
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Пошуковий запит: (<.>S=Лефлуномид<.>)
Загальна кiлькiсть документiв : 1
1.


   
    Алгоритм лечения больных саркоидозом легких [Текст] / В. К. Гаврисюк [и др.] // Український терапевтичний журнал. - 2018. - № 1. - С. 39-45
Рубрики: Лефлуномид
MeSH-головна:
САРКОИДОЗ ЛЕГОЧНЫЙ (лекарственная терапия)
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН (вредные воздействия, прием и дозировка, противопоказания, терапевтическое применение)
АЗАТИОПРИН (вредные воздействия, прием и дозировка, противопоказания, терапевтическое применение)
МЕТОТРЕКСАТ (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи - розробка алгоритму лікування хворих на саркоїдоз легень на основі вивчення частоти протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів та випадків резистентності до глюкокортикостероїдів (ГКС), визначення оптимального препарату імуносупресивної терапії. Матеріали та методи. Вивчення частоти протипоказань, серйозних побічних ефектів і випадків резистентності до ГКС було проведено у 185 хворих на вперше виявлений саркоїдоз із ураженням паренхіми легень. Порівняльне вивчення ефективності та переносимості азатіоприну, лефлуноміду і метотрексату проведено у 43 хво­рих на саркоїдоз легень. Результати та обговорення. В середньому у кожного восьмого хворого на саркоїдоз II-III стадії (12,4 %) потрібно призначення імуносупресивної терапії вже в момент встановлення діагнозу у зв’язку з наявністю протипоказань до застосування ГКС. У ході ГКС-терапії потреба в лікуванні імуносупресантами зростає в зв’язку із серйозними побічними ефектами препарату, а також внаслідок резистентності до ГКС-терапії в середньому до 32,4 %. Тобто кожному третьому пацієнту на різних етапах лікування необхідно призначення імуносупресантів. У лікуванні хворих на саркоїдоз легень з протипоказаннями до призначення або серйозними побічними ефектами ГКС альтернативна терапія азатіоприном (50 мг/добу з подальшим підвищенням дози на 25 мг/добу кожні 2 тиж до досягнення максимальної) є неефективною у більшості хворих. Застосування лефлуноміду (20 мг/добу) збільшує частоту регресії саркоїдозу через 3 міс терапії до 50 %. На відміну від азатіоприну та лефлуноміду, метотрексат (10 мг/тиж) є ефективним у більшості пацієнтів (73,7 %). Метотрексат відрізняється більш сприятливим профілем безпеки - на відміну від азатіоприну і лефлуноміду, протягом 3 міс терапії метотрексатом (10 мг/тиж) серйозної побічної дії, що вимагала б відміни препарату, не спостерігалося. Висновки. Розроблено алгоритм лікування хворих на саркоїдоз легень, заснований на врахуванні протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів ГКС і резистентності до ГКС-терапії, застосуванні як імуносупресивного препарату метотрексату, що відрізняється оптимальним рівнем ефективності і профілем безпеки.


Дод.точки доступу:
Гаврисюк, В. К.; Меренкова, Е. А.; Гуменюк, Г. Л.; Быченко, О. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)