Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2020/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 17
Показанi документи с 1 за 17

Особливості хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів / О. Ю. Іоффе [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 5-14
MeSH-головна:
ГРЫЖА ПАХОВАЯ (хирургия)
СПОРТСМЕНЫ
ФУТБОЛ
Анотація: Мета роботи: визначити оптимальну тактику вибору хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 36 футболістів професійних та аматорських клубів віком від 18 до 34 років із діагнозом спортивна грижа, які перебували в хірургічному відділенні КМКЛ No 3 впродовж 2014–2019 рр. Хворих було розподілено на дві групи дослідження залежно від методики хірургічного втручання. В першій групі виділено дві підгрупи, до першої підгрупи хворих увійшли 10 футболістів, яким виконували лапароскопічну інтраперитонеальну герніо-алопластику за методикою IPOM. До другої підгрупи увійшли 8 футболістів, яким виконували лапароскопічну інтраперитонеальну герніоалопластику за методикою IPOM із субдермальним ушиванням внутрішніх пахових кілець. До другої групи увійшли 18 футболістів, яким виконували лапароскопічну трансабдомінальну преперитонеальну герніоалопластику за методикою TAPP. Для оцінки показників якості життя застосовували опитувальник The Copenhagen Hip and Groin Outcome Score (HAGOS) та Eura HS Quality of Life score (Eura HS-QoL у модифікації). При аналізі показників за шкалою HAGOS якість життя до операції не відрізнялась в обох групах дослідження, тоді як після проведення хірургічного лікування значно підвищилась у другій групі з 47 до 96 балів та в першій групі з 45 до 80 балів (р0,05). Також в другій групі встановлено достовірне зменшення больового синдрому в пахвинній ділянці після лапароскопічної герніоалопластики за методикою ТАРР з 8 балів до 2 балів за шкалою ВАШ і після застосування методики IPOM у першій групі з 7,5 до 3 балів (р0,05). Найкоротший термін повернення спортсмена до тренувань становить 3 тижні після хірургічного лікування спортивної грижі виявлено при лапароскопічній пластиці задньої стінки пахового каналу за методикою ТАРР зі встановленням самофіксуючої сітки. У дослідженні проведено порівняльний аналіз результатів лапароскопічних хірургічних втручань та визначено оптимальну тактику вибору хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів.
Цель работы: определить оптимальную тактику выбора хирургического лечения спортивной грыжи у футболистов. Проведен анализ результатов хирургического лечения 36 футболистов профессиональных и аматорских клубов в возрасте от 18 до 34 лет с диагнозом спортивная грыжа, которые находились в хирургическом отделении КГКБ No 3 в 2014–2019 гг. Больные разделены на две группы исследования в зависимости от методики хирургического вмешательства. В первой группе выделены две подгруппы, в первую подгруппу больных вошли 10 футболистов, которым выполнялась лапароскопическая интраперитонеальная герниоаллопластика по методике IPOM. Во вторую подгруппу вошли 8 футболистов, которым выполнялась лапароскопическая интраперитонеальная герниоаллопластика по методике IPOM с субдермальным ушиванием внутренних паховых колец. Во вторую группу вошли 18 футболистов, которым выполнялась лапароскопическая трансабдоминальная преперитонеальна герниоаллопластика по методике TAPP. Для оценки показателей качества жизни применяли опросник The Copenhagen Hip and Groin Outcome Score (HAGOS) и Eura HS Quality of Life score (Eura HS-QoL в модификации). При анализе показателей по шкале HAGOS качество жизни до операции не отличалось в обеих группах исследования, тогда как после проведения хирургического лечения качество жизни значительно повысилось во второй группе с 47 до 96 баллов и в первой группе с 45 до 80 баллов (р0,05). Также во второй группе отмечалось достоверное уменьшение болевого синдрома в паховой области после лапароскопической герниоаллопластики по методике ТАРР с 8 баллов до 2 баллов по шкале ВАШ и после применения методики IPOM в первой группе – с 7,5 до 3 баллов (р0,05). Кратчайший срок возвращения спортсмена к тренировкам составляет 3 недели после хирургического лечения спортивной грыжи при лапароскопической пластике задней стенки пахового канала по методике ТАРР с установкой самофиксирующей сетки. В исследовании сделан сравнительный анализ результатов лапароскопических хирургических вмешательств и определена оптимальная тактика выбора хирургического лечения спортивной грыжи у футболистов.

Дод.точки доступу:
Іоффе, О. Ю.; Омельченко, А. В.; Стеценко, О. П.; Тарасюк, Т. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Аналіз періопераційного стресу в пацієнтів після симультанних лапароскопічних операцій / М. М. Галей [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 15-23
MeSH-головна:
ГРЫЖА ДИАФРАГМАЛЬНАЯ (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ (использование, методы)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ
Анотація: Мета роботи: на основі варіативності серцевого ритму оцінити ступінь періопераційного стресу в пацієнтів з лапароскопічним лікуванням грижі стравохідного отвору діафрагми та симультанними операціями. Проведено обстеження 332 пацієнтів, які лікувалися з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) із 2015 до 2019 р. Усім хворим виконано лапароскопічну крурорафію з фундоплікацією за Тупе. Сформовано дві групи: першу групу – основну – склали пацієнти, які проходили симультанне лапароскопічне операційне лікування ГСОД і жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) – 126 осіб. Другу – контрольну групу – пацієнти, яким виконували тільки лапароскопічну крурорафію і фундоплікацію – 206 осіб. Для оцінки операційного стресу за день до операції та через 1, 2, 3, 6, 12 год та 1, 2 і 3 доби післяопераційного періоду здійснювали реєстрацію варіаційної пульсограми з використанням кардіокомплексу “CardioLab+” з подальшим визначенням основних статистичних характеристик за методикою Р. М. Баєвського. Оцінку вірогідності відмінностей між контрольною та основною групами проводили з використанням непараметричного критерію Манна–Уїтні. Моновтручання з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми та симультанні втручання за умов розробленої техніки лапароскопічних операцій у післяопераційному періоді у всі терміни спостереження супроводжуються практично однаковими відхиленнями статистичних показників варіабельності серцевого ритму. Відсутність у динаміці післяопераційноого періоду статистично значущих відмінностей досліджуваних показників між групами хворих із моно- і симультанними втручаннями за рівнем симпатикотонії та ступенем централізації регуляції серцевого ритму свідчить про однаковий рівень післяопераційного стресу і вказує на безпечність і перспективність одномоментних симультанних операцій.
Цель работы: на основе вариативности серцевого ритма оценить степень периоперационного стресса у пациентов с лапароскопическим лечением грыжи пищеводного отверстия диафрагмы и симультаннымы операциями. Проведено обследование 332 пациентов, лечившихся по поводу грыж пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД) с 2015 по 2019 г. Всем была выполнена лапароскопическая крурорафия с фундопликацией по Тупэ. Сформировано две группы: в первую – основную группу – включили пациентов, которые проходили симультанное лапароскопическое операционное лечение ГПОД и желчнокаменной болезни (ЖКБ) – 126 человек. Во второй – контрольной группе – пациентам выполняли только лапароскопическую крурорафию и фундопликацию – 206 человек. Для оценки операционного стресса за день до операции и через 1, 2, 3, 6, 12 ч и 1, 2 и 3 суток послеоперационного периода осуществляли регистрацию вариационной пульсограммы с использованием кардиокомплекса “CardioLab +” с последующим определением основных статистических характеристик по методике Р. М. Баевского. Оценку достоверности различий между контрольной и основной группами прово-дили с использованием непараметрического критерия Манна–Уитни. Моноинткервенция по поводу грыжи пищеводного отверстия диафрагмы и симультанных операций в условиях разработанной нами техники лапароскопических операций в послеоперационном периоде во все сроки наблюдения сопровождаются практически одинаковыми отклонениями статистических показателей вариабельности сердечного ритма. Отсутствие в динамике послеоперационного периода статистически значимых различий исследуемых показателей между группами больных с моно- и симультанными вмешательствами по уровню симпатикотонии и степенью централизации регуляции сердечного ритма свидетельствует об одинаковом уровне послеоперационного стресса и указывает на безопасность и перспективность симультанных операций.

Дод.точки доступу:
Галей, М. М.; Гудима, А. А.; Дзюбановський, І. Я.; Дзюбановський, О. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Морфометрична оцінка структурної перебудови венозного русла товстої кишки при резекціях різних об'ємів паренхіми печінки / М. С. Гнатюк [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 24-28
MeSH-головна:
ПЕЧЕНЬ (хирургия)
ТОЛСТАЯ КИШКА (кровоснабжение)
ВЕНЫ (патология)
ПЕЧЕНОЧНЫЕ ВЕНЫ (патология)
Анотація: Мета роботи: морфометрично вивчити особливості структурної перебудови венозного русла товстої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки. Дослідження проведено на 60 щурах-самцях, які були розділені на 3 групи. 1-ша група нараховувала 20 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки, 3-тя – 20 тварин після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через один місяць від початку експерименту. Із товстої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких вимірювали діаметри закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній діаметри і товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносні об’єми ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Через місяць після резекції 58,1 % об’єму печінки виявлено пострезекційну портальну гіпертензію. Встановлено, що при цьому діаметр закапілярних венул зріс на 37,0 %, а діаметр венул – на 30,7 % (р0,001). В умовах пострезекційної портальної гіпертензії зовнішній діаметр вен товстої кишки з вираженою статистично достовірною різницею (р0,001) зріс на 19,4 %, внутрішній діаметр – на 36,6 % (р0,001), а товщина стінки досліджуваних судин зменшилася на 11,9 % (р0,001). Висота ендотеліоцитів венозних судин товстої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії статистично достовірно (р0,001) зменшилася на 11,4 % порівняно з контролем, діаметри їх ядер – на 9,3 %, а ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах зросли на 6,1 % (р0,001). Відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів у досліджуваних умовах експерименту статистично достовірно збільшився у 22 рази (р0,001) порівняно з аналогічним контрольним морфометричним параметром. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та значного ремоделювання венозного русла товстої кишки, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами в досліджуваному органі.
Цель работы: морфометрически изучить особенности структурной перестройки венозного русла толстой кишки при резекциях различных объмов паренхимы печени. Исследования проведены на 60 крысах-самцах, которые были разделены на 3 группы. 1-я группа насчитывала 20 интактных животных, 2-я – 20 крыс после резекции 31,5 % паренхимы печени, 30-я – 20 животных после удаления 58,1 % паренхимы печени. Эвтаназия крыс осуществлялась кровопусканием в условиях тиопентал-натриевого наркоза через один месяц после начала эксперимента. С толстой кишки изготавливали гистологические микропрепараты, на которых измеряли диаметры посткапиллярных венул, венул, внешний и внутренний диаметры, толщину стенки венозных сосудов, высоту эндотелиоцитов, их ядер, ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах, относительные объемы поврежденных эндотелиоцитов. Количественные показатели обрабатывали статистически. Через месяц после резекции 58,1% объема печени обнаружена пострезекционная портальная гипертензия. Выявлено, что при этом диаметр посткапиллярных венул вырос на 37,0 %, а венул – на 30,7 % (р0,001). В условиях пострезекционной портальной гипертензии внешний диаметр вен толстой кишки с выраженным статистически достоверным различием (р0,001) увеличился на 19,4 %, внутренний диаметр – на 36,6 % (р 0,001), а толщина стенки исследуемых сосудов уменьшилась на 11,9 % (р 0,001). Высота эндотелиоцитов венозных сосудов толстой кишки при пострезекционной портальной гипертензии статистически достоверно (р0,001) уменьшилась на 11,4 % по сравнению с контролем, диаметры их ядер – на 9,3 %, а ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах выросли на 6,1 % (р0,001). Относительный объем поврежденных эндотелиоцитов в исследуемых условиях эксперимента статистически достоверно увеличился в 22 раза (р 0,001) по сравнению с аналогичным контрольным морфометрическим параметром. Резекция больших объемов паренхимы печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии и значительному ремоделированию венозного русла толстой кишки, характеризующееся выраженным расширением и полнокровием венозных сосудов, нарушением их венозной дренажной функции, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе.

Дод.точки доступу:
Гнатюк, М. С.; Татарчук, Л. В.; Процайло, О. М.; Монастирська, Н. Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Морар, І. К.
Морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при внутрішньочеревній гіпертензії в експерименті / І. К. Морар // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 29-35
MeSH-головна:
ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ (хирургия)
ЛАПАРОТОМИЯ (использование, методы)
ГРАНУЛЯЦИОННАЯ ТКАНЬ
ЭУКАРИОТЫ
Анотація: Мета роботи: в експерименті на дрібних лабораторних тваринах дослідити вплив внутрішньочеревної гіпертензії на морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани. Експеримент виконано на 102 лабораторних щурах, яким виконано серединну лапаротомію та зведено краї рани простими вузловими швами. Основну групу склали 72 тварини, яким створювали внутрішньочеревну гіпертензію. Групу порівняння склали 48 тварини без внутрішньочеревної гіпертензії. Забір біологічного матеріалу проводили на 1-у, 3-ю та 5-у доби після створення внутрішньочеревної гіпертензії. Створена внутрішньочеревна гіпертензія призводить до нерівномірного повнокров’я як м’язово-апоневротичного шару, так і грануляційної тканини, збільшення об’єму останньої, а також до переважання відсотка лімфоїдних клітин над фібробластами, що свідчить про затримку репаративних процесів у ділянці рубця. Особливістю венозного повнокров’я за створеної внутрішньочеревної гіпертензії є сладж еритроцитів у венулах та “порожні” артеріоли. Ступінь вираження патогістологічних змін, спричинених внутрішньочеревною гіпертензією, залежить від рівня внутрішньочеревного тиску та тривалості його дії.
Цель работы: в эксперименте на мелких лабораторных животных исследовать влияние внутрибрюшной гипертензии на морфологические особенности грануляционной ткани лапаротомной раны. Эксперимент выполнен на 102 лабораторных крысах, которым выполнено срединную лапаротомию и соедены края раны простыми узловыми швами. Основную группу составили 72 животные, которым создавали внутрибрюшную гипертензию. Группу сравнения образовали 48 животных без внутрибрюшной гипертензии. Забор биологического материала проводили на 1, 3 и 5 сутки после создания внутрибрюшной гипертензии. Созданная внутрибрюшная гипертензия приводит к неравномерному полнокровию как мышечно-апоневротического слоя, так и грануляционной ткани, увеличению объема последней, а также к преобладанию процента лимфоидных клеток над фибробластами, что свидетельствует о задержке репаративных процессов в области рубца. Особенностью венозного полнокровия по созданной внутрибрюшной гипертензии является сладж эритроцитов в венулах и “пустые? артериолы. Степень выраженности патогистологических изменений, вызванных внутрибрюшной гипертензией, зависит от уровня внутрибрюшного давления и продолжительности его действия.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Костюк, О. А.
Порушення регуляторних механізмів серцевої діяльності при етаноловому пошкодженні печінки у щурів із різною емоційністю / О. А. Костюк, О. В. Денефіль, В. Є. Пелих // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 36-46
MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ АЛКОГОЛЬНЫЕ (осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ (этиология)
ЭУКАРИОТЫ
Анотація: Мета роботи: встановити особливості регуляції серцево-судинної системи автономною нервовою системою при етаноловому пошкодженні печінки у високо- і низькоемоційних щурів-самців. Досліди виконано на 192 білих безпородних високо- і низькоемоційних щурах-самцях (ВЕ і НЕ). Емоційність щурів визначали за методом “відкрите поле”. Усіх щурів поділили на групи: контроль, глюкоза 7 днів, етаноловий гепатит (ЕГ); глюкоза 67 днів, етаноловий гепатоз (Гз), етаноловий фіброз (ЕФ), етаноловий цироз (ЕЦ). Оцінювали стан центральної гемодинаміки, автономної регуляції серцевим ритмом, морфологічні зміни у серці. Етанолове пошкодження призвело до порушення автономної регуляції серцевого ритму, гемодинаміки та морфологічних змін, що залежало від модельованої патології та емоційності щурів. ЕГ спричинив збільшення варіаційного розмаху, змін кровонаповнення, периферійного опору судин, що більше виражено у ВЕ. У ВЕ при ЕГз зросла мода, зменшилася амплітуда моди, при ЕФ та ЕЦ зменшилася мода, вираженіші морфологічні зміни. У НЕ при ЕГз зросла мода, при ЕФ зменшився варіаційний розмах, були більше виражені компенсаторні гемодинамічні зміни. Етанолове пошкодження організму щурів призводить до порушення автономної регуляції серцевого ритму та гемодинаміки. Гострий етаноловий гепатит призводить до активації вагусних впливів на серцеву діяльність, порушення кровонаповнення, підвищується периферійний опір судин. Дисфункціональні зміни центральної гемодинаміки та морфологічні зміни вираженіші у ВЕ тварин. При етаноловому гепатозі зменшуються симпатичні регуляторні впливи на серце. При етаноловому фіброзі та цирозі печінки у ВЕ щурів зростають симпатичні впливи, при фіброзі у НЕ зменшуються вагусні впливи. При цьому компенсаторні гемодинамічні зміни більше виражені у НЕ, а морфологічні – у ВЕ.
Цель работы: установить особенности регулирования сердечно-сосудистой системы автономной нервной системой при этаноловом повреждении печени у высоко- и низкоэмоциональных крыс-самцов. Опыты выполнены на 192 белых беспородных высоко- и низькоэмоциональных крысах-самцах (ВЭ и НЭ). Эмоциональность поиска определяются по методу “открытое поле”. Всех крыс разделили на группы: контроль, глюкоза 7 дней, этаноловый гепатит (ЭГ), глюкоза 67 дней, этаноловый гепатоз (ЭГз), этаноловый фиброз (ЭФ), этаноловый цирроз (ЭЦ). Оценивали состояние центральной гемодинамики, вегетативной регуляции сердечным ритмом, морфологические из-менения в сердце. Этаноловое повреждение привело к нарушению вегетативной регуляции сердечного ритма, гемодинамики и морфологическим изменениям, что зависело от моделируемой патологии и эмоциональности крыс. ЭГ привел к увеличению вариационного размаха, изменению кровенаполнения, периферического сопротивления сосудов, более выраженных у ВЭ. У ВЭ при ЭГз увеличилась мода, уменьшилась амплитуда моды, при ЭФ и ЭЦ уменьшилась мода, были более выражены морфологические изменения. У НЭ при ЭГз увеличилась мода, при ЭФ уменьшился вариационный размах, были более выражены компенсаторные гемодинамические изменения. Этаноловое повреждение организма у крыс приводит к нарушению вегетативной регуляции сердечного ритма и гемодинамики. Острый этаноловый гепатит приводит к активации вагусных воздействий на сердечную деятельность, нарушению кровонаполнения, увеличению периферического сопротивления сосудов. Дисфункциональные изменения центральной гемодинамики и морфологические изменения выражены больше у ВЭ животных. При этаноловом гепатозе уменьшаются симпатичные регуляторные влияния на сердце. При этаноловых фиброзе и циррозе печени у ВЭ крыс растут симпатичные влияния, при фиброзе у НЭ уменьшаются вагусные. При этом компенсаторные гемодинамические изменения больше выражены у НЭ, а морфологические – у ВЭ.

Дод.точки доступу:
Денефіль, О. В.; Пелих, В. Є.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Індивідуалізована хірургічна тактика при синдромі діабетичної стопи / В. П. Польовий [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 47-51
MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (методы)
Анотація: Мета роботи: розробити індивідуалізований алгоритм хірургічного лікування хворих на синдром діабетичної стопи (СДС). Комплексне клінічне дослідження охоплює 123 випадки хірургічного лікування СДС (хворі різних ступенів за класифікацією PEDIS, І-V стадій за F. Wagner, з легкою, помірною, тяжкою інфекцією за IDSA). Розробку алгоритму хірургічної активності при СДС здійснювали згідно з рекомендаціями Institute for Algorithmic Medicine (Г?юстон, США), з використанням програмного (HTML/XML/GMT) пакету Document Exploration and Linking Tool / Addons (DELTA), розробленого Vienna University of Technology, Institute of Software Technology and Interactive Systems, Information Engineering Group, Vienna, Austria.Результати досліджень та їх обговорення. Ангіографічний або технічний успіх ендоваскулярних втручань, що призводить до істотного збільшення просвіту судини в зоні стенозу або оклюзії, ми отримали в 94,3 % спостережень. Технічний успіх балонної ангіопластики спостерігали практично в усіх випадках, дещо гірші ангіографічні результати отримано при втручаннях на декількох артеріях гомілки – 55,0–94,1 % успішних ангіопластик. При ішемічній та змішаній нейроішемічній формах у більшості хворих вдавалося компенсувати критичну ішемію виконанням судинних втручань. Запропонований алгоритм хірургічних втручань при СДС потребує подальшого вивчення за умов більшої рандомізації та розширення когорти пацієнтів
Цель работы: разработать индивидуализированный метод хирургического лечения больных синдромом диабетической стопы (СДС). Комплексное клиническое исследование охватывает 123 случая хирургического лечения СДС (больные различной степени по классификации PEDIS, I–V стадий за F. Wagner, с легкой, умеренной, тяжелой инфекцией с IDSA). Разработку алгоритма хирургической активности при СДС осуществляли согласно рекомендациям Institute for Algorithmic Medicine (Хьюстон, США) с использованием программного (HTML / XML / GMT) пакета Document Exploration and Linking Tool / Addons (DELTA) разработанного Vienna University of Technology, Institute of Software Technology and Interactive Systems, Information Engineering Group, Vienna, Austria. Ангиографический или технический успех эндоваскулярных вмешательств, что приводит к существенному увеличению просвета сосуда в зоне стеноза или окклюзии, был нами получен в 94,3 % наблюдений. Технический успех баллонной ангиопластики наблюдался практически во всех случаях, несколько хуже ангиографические результаты получены при вмешательствах на нескольких артериях голени – 55,0–94,1 % успешных ангиопластики. При ишемической и смешанной нейроишемической формах у большинства больных удавалось компенсировать критическую ишемию выполнением сосудистых вмешательств. Предложенный алгоритм хирургических вмешательств при СДС требует дальнейшего изучения в условиях большей рандомизации и расширения когорты пациентов.

Дод.точки доступу:
Польовий, В. П.; Білел Кхоршані; Ротар, О. В.; Плегуца, О. М.; Волянюк, П. М.; Хомко, О. Й.; Кифяк, П. В.; Плегуца, І. М.; Сидорчук, Р. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Optimization of treatment of patients with acute bleeding syndrome in the lumen of the digestive duct / M. V. Trofimov [et al.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - P52-57
MeSH-головна:
ЖЕЛУДКА ЯЗВА (осложнения, терапия, хирургия)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ ЯЗВА (осложнения)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ (терапия, хирургия)
Анотація: Мета роботи: покращити результати лікування хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу за рахунок вдосконалення методів місцевого ендоскопічного гемостазу. До рандомізавоного, проспективного дослідження були залучені хворі з проявами синдрому гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу, де в хірургічній клініці ДЗ ДМА МОЗ України поряд з діагностичним езофагогастордуоденоскопічним дослідженням впроваджували удосконалені лікувальні ендоскопічні маніпуляції та операції з метою створення стійкого місцевого ендоскопічного гемостазу. За отриманими нами даними виразкова хвороба дванадцятипалої кишки посідала перше місце серед захворювань, що спричиняли гостру кровотечу в просвіт верхнього відділу травного каналу. При синдромі гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу структуру нозологічних одиниць можна представити так: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки – 67,8 %, виразка шлунка – 32,2 %. В результаті проведеного аналізу розподілу станів місцевого гемостазу за Forrest І клас небезпеки (Forrest І) встановлено в 39,5 % випадків, а ІІ клас небезпеки (Forrest ІІ) – у 60,5 % випадків. На основі аналізу проведеного дослідження створено інтегральну шкалу визначення ризику виникнення рецидиву кровотечі. Високий ризик виникнення кровотечі встановлювали при інтегральній оцінці від 20 до 30 балів, середній ризик – від 13 до 20 балів, низький ризик – до 12 балів. У період 2016–2017 рр. при активному застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу та ендоскопічного моніторингу в комплексі консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу вдалося істотно знизити питому вагу операційних втручань з 13,1 до 8,2 % випадків. З метою раннього виявлення стигматів виникнення рецидивної кровотечі і проведення заходів щодо профілактики її виникнення проведення ендоскопічного моніторингу показано всім хворим із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу. З метою тимчасової зупинки кровотечі і підготовки хворого до проведення відстроченої операції в разі надзвичайно високого ризику операційного втручання у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу доцільне повторне застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу. Застосування комплексу консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу дозволило знизити кількість операційних втручань в 2,5 раза завдяки широкому впровадженню методів місцевого ендоскопічного гемостазу, ендоскопічної профілактики виникнення рецидивної кровотечі та ендоскопічному моніторингу
Цель работы: улучшить результаты лечения больных с синдромом острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза за счет совершенствования методов местного эндоскопического гемостаза. В рандомизавонное, проспективное исследование были включины больные с проявлениями синдрома острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза, где в хирургической клинике ГУ ГМА МЗ Украины наряду с диагностическим эзофагогастордуоденоскопическим исследованием внедряли усовершенствованные лечебные эндоскопические манипуляции и операции с целью создания устойчивого местного эндоскопического гемостаза. По полученным нами данным язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки занимала первое место среди заболеваний, вызвавших острое кровотечение в просвет верхнего отдела пищеварительного тракта. При синдроме острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза структуру нозологических единиц можно представить в следующем виде: язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки – 67,8 %, язва желудка – 32,2 %. В результате проведенного нами анализа распределения состояний местного гемостаза по Forrest было установлено, что I класс опасности (Forrest I) был обнаружен в 39,5 % случаев, а II класс опасности (Forrest II) в 60,5 % случаев. На основе анализа проведенного исследования нами была создана интегральная шкала определения риска возникновения рецидива кровотечения. Высокий риск возникновения кровотечения устанавливали по интегральной оценке от 20 до 30 баллов, средний риск – от 13 до 20 баллов, низкий риск – до 12 баллов. В период 2016–2017 гг. при активном применения методов местного эндоскопического гемостаза и эндоскопического мониторинга в комплексе консервативной терапии у больных с синдромом острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза удалось существенно снизить удельный вес оперативных вмешательств с 13,1 до 8,2 % случаев. С целью раннего выявления стигматов возникновения рецидивного кровотечения и проведения мероприятий по профилактике ее возникновения проведения эндоскопического мониторинга показано всем больным с синдромом острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза. С целью временной остановки кровотечения и подготовки больного к проведению отсроченной операции в случае чрезвычайно высокого риска оперативного вмешательства у больных с синдромом острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза целесообразно повторное применение методов местного эндоскопического гемостаза. Применение комплекса консервативной терапии у больных с синдромом острого кровотечения в просвет верхнего отдела пищеварительного канала язвенного генеза позволило снизить количество оперативных вмешательств в 2,5 раза благодаря широкому внедрению методов местного эндоскопического гемостаза, эндоскопической профилактике возникновения рецидивного кровотечения и эндоскопическому мониторингу.
The aim of the work:is to improve the results of treating patients with acute bleeding syndrome into the lumen of the upper gastrointestinal canal with ulcer genesis by improving the methods of local endoscopic hemostasis. Patients with manifestations of acute bleeding syndrome into the lumen of the upper section of the digestive canal with ulcerative genesis were included in a randomized, prospective study which was carried out in the surgical clinic of Dni-propetrovsk Medical Academy on the basis of Surgical Department No. 2 where advanced therapeutic endoscopic manipulations and surgeries to improve local endoscopic hemostasis have been actively implemented. According to the obtained data, peptic duodenal ulcer was among the diseases that caused acute bleeding into the lumen of the upper part of the digestive canal. In case of acute bleeding syndrome into the lumen of the upper digestive canal with ulcerative genesis, the structure of the nosological units can be represented as follows: peptic duodenal ulcer – 67.8 %, gastric ulcer – 32.2 %. As a result of the carried out analysis of the distribution of local hemostasis states according to Forrest, it was found that the first class of danger (Forrest I) was determined in 39.5 % of cases and the second class of danger (Forrest II) in 60.5 % of cases. Based on the analysis of the clinical and experimental study we have created an integrated scale to determine the risk of recurrent bleeding. High risk of bleeding was evaluated by an integral score of 20 to 30 points, medium risk – from 13 to 20 points, low risk – up to 12 points respectively. In the period 2016–2017 with the active use of local endoscopic hemostasis and endoscopic monitoring in the complex of conservative therapy in patients with acute bleeding syndrome into the lumen of the upper gastrointestinal canal with ulcer genesis, we managed to significantly reduce the number specific of surgeries from 13.1 % to 8.2 % cases. For the purpose of early detection of stigmas of recurrent bleeding and measures to prevent its occurrence, endoscopic monitoring is indicated to all patients with acute bleeding syndrome into the lumen of the upper gastrointestinal canal of the ulcerative genesis. In order to temporarily stop bleeding and prepare the patient for the delayed surgery in case of extremely high risk of surgical intervention in patients with acute bleeding syndrome, it is reasonable to apply once again local endoscopic hemostasis methods. In the complex of conservative therapy of patients with acute bleeding syndrome into the lumen of the upper division of the digestive canal with ulcer genesis we managed to reduce significantly the number of surgical interventions by 2.5 times due to the widespread introduction of methods of local endo-scopic hemostasis, endoscopic prophylactic prophylaxi.

Дод.точки доступу:
Trofimov, M. V.; Barannik, S. I.; Kryshen, V. P.; Muntyan, S. O.; Lyashchenko, P. V.; Gaponov, I. V.; Chukhriienko, A. V.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Солтані, Р. Е.
Патофізіологічні особливості системної гемодинаміки та кисневого забезпечення тканин у хворих на синдром обструктивного апное-гіпопное сну вдень / Р. Е. Солтані // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 58-63
MeSH-головна:
АПНОЭ ОБСТРУКТИВНОЕ ВО СНЕ (патофизиология)
ГЕМОДИНАМИКА
АНОКСИЯ (этиология)
Анотація: Мета роботи: дослідити особливості функціонування системної гемодинаміки та кисневого забезпечення тканин у хворих на синдром обструктивного апное-гіпопное сну (СОАГС) у період їхньої активності (удень). Дослідження проведено у 66 хворих на СОАГС. Групу контролю склали особи такого ж віку та маси тіла, у котрих СОАГС при полісомнографічному дослідженні не підтвердився. Проведено дослідження системної гемодинаміки та кисневого балансу: особливостей порушень надходження кисню (ступінь легеневої гіпоксії), зв’язування кисню гемоглобіном (ступінь гемічної гіпоксії), ефективності забезпечення надходження кисню до тканин (інтегрального показника кисневої недостатності) у хворих на СОАГС. Встановлено, що вдень синхронно тяжкості патології зростає активність серцево-судинної системи: серцевого викиду, частоти серцевих скорочень та загального периферичного судинного опору. При цьому найбільш інформативним виявився індекс Робінсона, який порівняно з показниками в осіб групи котролю – 104,9±1,2 – у хворих з легким ступенем склав 115,6±2,0, при СОАГС середнього ступеня – 125,5±1,8, а у найтяжчого контингенту – 137,1±2,1–, що є предиктором розвитку артеріальної гіпертензії та органних порушень
Цель работы: исследовать особенности функционирования системной гемодинамики и кислородного обеспечения тканей у больных с синдромом обструктивного апноэ-гипопноэ сна (СОАГС) в период их активности (днем). Исследование проведено в 66 больных на СОАГС. Группу контроля составили лица такого же возраста и массы тела, в которых СОАГС при полисомнографическому исследовании не подтвердился. Проведено исследование системной гемодинамики и кислородного баланса: особен-ностей нарушений поступления кислорода (степень легочной гипоксии), связывания кислорода гемоглобином (степень гемической гипоксии), эффективности обеспечения поступления кислорода к тканям (интегрального показателя кислородной недостаточ-ности) в больных на СОАГС. Установлено, что в дневное время синхронно тяжести патологии растет активность сердечно-сосудистой системы : сердечных выбросов, частоты сердечных сокращений и общего периферического сосудистого сопротивления. При этом наиболее информативным оказался индекс Робинсона, который сравнительно с показателями у лиц группы контроля – 104,9±1,2 – у больных с легкой степенью составил 115,6±2,0, при СОАГС средней степени – 125,5±1,8 , а у самого тяжелого контингента – 137,1±2,1, что является предиктором развития артериальной гипертензии и органных нарушений.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Гощинський, В. Б.
Про деякі тактичні аспекти застосування радіочастотної абляції в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок в амбулаторних умовах / В. Б. Гощинський, Ю. Ю. Свідерський, Ю. М. Герасимець // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 64-70
MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ (кровоснабжение, патофизиология)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН (терапия, хирургия)
АБЛЯЦИИ МЕТОДЫ (использование)
Анотація: Мета роботи: дати клінічну оцінку результатам застосування радіочастотної моноабляції в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок із метою розширення показань до її виконання в амбулаторних умовах. Впродовж 2016–2019 рр. під спостереженням перебувало 928 пацієнтів із варикозною хворобою С2 – С4 за класифікацією СЕАР, із них жінок – 538 (58 %), чоловіків – 390 (42 %), вік хворих від 18 до 72 років. Для усунення вертикального скиду використовували РЧА за методикою VNUS – Closure FAST, за допомогою апарата COVIDIEN фірми Medtronics. УЗД стану стовбура підшкірних вен показ з 1 та 3 роки в пацієнтів із діаметрами ВПВ понад 16 мм не спостерігали. Встановлено, що через 3 місяці після виконання РЧ моноабляції інволюція притоків сафенних вен наступила у 538 (58 %) хворих. У 78 (8,4 %) хворих одночасно виконано РЧА з ЕХО склеротерапією перфорантних вен на гомілці 3 % розчином полідоканолу. У інших 312 (33,6 %) пацієнтів, у яких інволюція притоків сафенних вен на гомілці не наступила (при повній оклюзії стовбура великої підшкірної вени після РЧА), застосовано відтерміновані мініінвазівні втручання. Зокрема, мініфлебектомію виконано у 236 хворих за стандартною технологією. У 76 пацієнтів для усунення варикозно трансформованих притоків сафенних вен використано комбінацію мініфлебек-томії з облітерацією неспроможних перфорантних вен шляхом пінної ЕХО-склеротерапії або РЧА. Таким чином, у більшості пацієнтів (58 %) РЧ моноабляція тільки стовбура великої підшкірної вени здатна привести до інволюції притоків сафенних вен на гомілці. Це дає можливість за рахунок малотравматичності, скорочення часу операції широко використовувати РЧ моноабляцію у пацієнтів похилого віку та за наявності у хворих поліморбідної супутньої патології в амбулаторних умовах.
Цель работы: дать клиническую оценку результатам радиочастотной абляции в лечении варикозной болезни нижних конечностей с целью расширения показаний к ее выполнению в амбулаторных условиях. Под наблюдением находилось 928 пациентов с варикозными венами С2–С4 по классификации SEAР, из них женщин было 538 (58 %), мужчин – 390 (42 %), возраст больных составлял от 18 до 72 лет. Всем больным была выполнена ультразвуковая диагностика для выявления особенности гемодинамических нарушений в конечности. Для устранения вертикального рефлюкса применялась РЧА методом VNUS-Closure FAST, с помощью аппарата COVIDIEN, компании Medtronics. Анализ результатов моноабляции показал, что через 3 месяца после выполнения процедуры инволюции коллатеральных вен наступила у 538 (58 %) больных. Таким образом, у большинства больных проблема лечения варикозной болезни была решена применением только РЧА без дополнения другими миниинвазивными операциями. У 78 (8,4 %) больных была одновременно выполнена РЧА с ЭХО склеротерапией перфорантных вен на голени 3 % раствором полидоканола. У 312 больных после облитерации ствола большой подкожной вены выполнили отсроченные (после 3 месяцев) малоинвазивные операции (минифлебэктомия, пенная ЭХО облитерация перфорантных вен либо их РЧА стилетным електродом). Таким образом, РЧ моноабляция у большинства больных приводит к инволюции коллатеральных вен, что позволяет расширить показания к этой операции у пациентов старческого возраста, также при наличии полиморбидной сопутствующей патологии. З другой стороны, при тех же показаниях альтернативними являются операции на расширенных поверхностных венах в два этапа – РЧ моноабляция, затем отстроченные миниинвазивные операции на варикозных коллатеральных венах. Такое разделение операций на два этапа имеет свои позитивные моменты в плане уменьшения тяжести операций за шкалой VSS и улучшения показателей качества жизни.

Дод.точки доступу:
Свідерський, Ю. Ю.; Герасимець, Ю. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Деструктивний поліоніхомікоз із вторинною інкарнацією нігтів: аналіз клінічних спостережень, авторські погляди на комплексне лікування / А. Р. Вергун [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 71-78
MeSH-головна:
ОНИХОМИКОЗ (патофизиология, хирургия)
НОГТИ (хирургия)
Анотація: Мета роботи: оптимізувати комплексне лікування та хірургічні інтервенції при хронічній оніхопатології, асоційованій з оніхомікозом та інкарнацією нігтів, включно ускладнені, комбіновані та рецидивуючі ураження. Здійснено ретроспективний та проспективний аналіз клінічних особливостей і результатів лікування 919 пацієнтів за 10-річний період: 503 чоловіків та 416 жінок віком 5–92 роки. Також симультанно досліджено деякі біохімічні лабораторні девіації. Видалення уражених нігтів у хворих на поліоніхомікоз здійснювали послідовними етапами на фоні системної терапії. Застосовували системну ад’ювантну пульс-терапію 400 мг ітраконазолу впродовж двох днів до первинної хірургічної корекції вторинних інкарнацій та впродовж перших трьох днів післяопераційного періоду. Санацію інших уражених нігтів з метою запобігання реінфекції мікозом проводили антимікотичним 5 % аморолфінним лаком або 8 % циклопі-роксовмісним лаком для нігтів. Використовували клінічні, параклінічні, мікробіологічні методи, функціональну діагностику, рентгенологічні, біохімічні, морфологічні та статистичні методи. Комплексне лікування гнійної оніхеальної патології включає хірургічну резекцію або видалення нігтя, некректомію, дренування гнійних вогнищ, санацію уражень м’яких тканин, консервативне лікування мікозу та супутніх уражень. Схему комплексного лікування, що включає пульс-терапію ітраконазолом, видалення уражених нігтів, обробку нігтьового ложа полівідонйодом, використання лініменту тербінафіну та санацію інших нігтьових пластин антимікотичними лаками – циклопіроксом або аморолфіном можна використовувати для лікування тяжких випадків поліоні-хомікозу. Встановлено, що піднігтьовий гіперкератоз та дерматофітома внаслідок здавлення центральної частини нігтя детермінують вторинне вростання його країв, ?2=20,87, p0,01. Вогнища оніхолізису (оніхомадезу) та деструкції гіперкератозу, що призводять до вторинного оніхолізису, відшарування нігтьової пластини, ?2
Цель работы: оптимизировать комплексное лечение и хирургические интервенции при хронической онихопатологии, ассоциированной с онихомикозом и инкарнацией ногтей, включая осложненные, комбинированные и рецидивирующие поражения. Ретроспективно и проспективно проанализировано клинические особенности и результаты лечения 919 пациентов за 10-летний период: 503 мужчин и 416 женщин в возрасте 5–92 лет. Также симультанно исследованы некоторые биохимические лабораторные девиации. Удаление пораженных ногтей у больных полионихомикозом осуществляли последовательными этапами на фоне системной терапии. Применяли системную адъювантную пульс-терапию 400 мг итраконазола в течение двух дней до первичной хирургической коррекции вторичных инкарнаций и в течение первых трех дней послеоперационного периода. Санацию других пораженных ногтей с целью предотвращения реинфекции микозом проводили антимикотическим 5 % аморолфинным лаком или 8 % циклопирокссодержащим лаком для ногтей. Использовали клинические, параклинические, микробиологические методы, функциональную диагностику, рентгенологические, биохимические, морфо-логические и статистические методы. Комплексное лечение гнойной онихеальной патологии включает хирургическую резекцию или удаление ногтя, некрэктомию, дренирование гнойных очагов, санацию поражений мягких тканей, консерватив-ное лечение микоза и сопутствующих поражений. Схему комплексного лечения, включающую пульс-терапию итраконазолом, удаление пораженных ногтей, обработку ногтевого ложа поливидонйодом, использование линимента тербинафина и санацию других ногтевых пластин противогрибковыми лаками – циклопироксом или аморолфином можно использовать для лечения тяжелых случаев полионихомикоза. Констатировано, что подногтевой гиперкератоз и дерматофитома вследствии сдавления центральной части ногтя детерминируют вторичное врастание его краев, ?2=20,87, p0,01. Очаги онихолизиса (онихомадеза) и деструкции гиперкератоза, приводящие к вторичному онихолизису, отслоение ногтевой пластины, ?2

Дод.точки доступу:
Вергун, А. Р.; Красний, М. Р.; Кіт, З. М.; Вергун, О. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Ендометріоз як хірургічна проблема: діагностично-лікувальна тактика, невирішені питання / В. В. Бенедикт [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 79-83
MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИОЗ (диагностика, терапия, хирургия)
Анотація: Мета роботи: опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти, що сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів екс-трагенітального ендометріозу. Проведено комплексне дослідження 12 жінок віком 24–42 роки. Окрім загальноприйнятих клінічних лабораторних досліджень, проводили рентгенологічне, сонографічне обстеження та комп’ютерну томографію органів черевної порожнини. Наведені приклади клінічних випадків показують, що ендометріоз не можна вважати лише гінекологічним захворюванням, як у діагностичному, так і в лікувальному процесі він виходить далеко за межі гінекологічної спеціальності, а лікування його потребує нетрадиційної тактики. Найчастіше екстрагенітальні форми ендометріозу локалізуються в ділянці кишечника та післяопераційного рубця. Поява клінічних проявів дискоморту та пухлиноподібного утвору в ділянці післяопераційної рани є головними клінічними ознаками ендометріозу рубця. Основним клінічним проявом ендометріозу кишечника є розвиток кишкової непрохідності. За наявності операцій на матці в анамнезі треба проводити диф-діагностику з екстрагенітальним ендометріозом. Медикаментозна терапія у хворих на ендометріоз не може бути методом вибору. Поширення вогнищ захворювання потребує індивідуального вибору та оптимального поєднання хірургічного та медикаментозного компонентів лікування, розширює так-тичний арсенал лікаря, підвищує ефективність лікування, що покращує прогноз хвороби.
Цель работы: описание нетипичных клинических случаев и распространение их среди медицинского сообщества, что будет способствовать накоплению мультицентрового клинического опыта и ляжет в основу разработки эффективных алгоритмов управления нетипичных проявлений экстрагенитального эндометриоза. Проведено комплексное исследование 12 женщин в возрасте 24–42 года. Кроме общепринятых клинических лабораторных исследований, проводили рентгенологическое, сонографическое обследование и компьютерную томографию органов брюшной полости. Приведенные примеры клинических случаев показывают, что эндометриоз нельзя считать лишь гинекологическим заболеванием. Как в диагностическом, так и в лечебном процессе он выходит за рамки гинекологической специальности, а его лечение требует нетрадиционной тактики. Чаще всего экстрагенитальные формы эндометриоза локализируются в области кишечника и послеоперационного рубца. Появление клинических проявлений дискоморта и опухолевидного образования в области послеоперационной раны являются ведущими клиническими признаками эндоме-риоза рубца. Основным клиническим проявлением эндометриоза кишечника является развитие кишечной непроходимости. Медикаментозная терапия у больных эндометриозом не может быть методом выбора. Распространение очагов заболевания требует индивидуального подхода и оптимального сочетания хирургического и медикаментозного компонентов лечения, расширяет тактический арсенал врача, повышает эффективность лечения, улучшает прогноз заболевания.

Дод.точки доступу:
Бенедикт, В. В.; Геряк, С. М.; Гусак, О. М.; Петренко, Н. В.; Корда, І. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Валовіна, Ю. Д.
Характеристика структурно-функціонального стану кісткової тканини у хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стегнової кістки / Ю. Д. Валовіна, З. Я. Витвицький, Н. Ю. Валовіна // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 84-88
MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ (диагностика, патофизиология)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ
ПОЖИЛЫЕ
Анотація: Мета роботи: проаналізувати структурно-функціональний стан кісткової тканини (СФСКТ) у людей похилого та старечого віку та структуру переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки (ВДСК) на ґрунті порушень мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). У роботі проаналізовано результати обстеження 98 хворих похилого та старечого віку, які перебували на лікуванні в КНП “Івано-Франківська обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради” впродовж 2008–2018 рр. Середній вік хворих складав 75,4±10,8 (від 60 до 90 років). І групу склали 46 хворих із переломами ВДСК (основна група), які отримали низькоенергетичні пошкодження. До контрольної групи увійшли 52 особи, котрі обстежувались з приводу захворювань опорно-рухового апарату. Усім хворим виконано двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (DEXA) поперекового відділу хребта. У хворих І групи визначали тип перелому за класифікацією AO/ASIF. Порушення показників МЩКТ виявлено у 72 (73,5 %) хворих обох груп. У хворих І групи максимальний показник зниження кісткової маси Т індекс становив -3,5, у хворих ІІ групи – Т= -2,8. У хворих похилого віку І групи середній показник Т індексу становив -1,32, а у хворих старечого віку І групи – -1,86. У хворих похилого віку ІІ групи середній показник Т становив -0,85, а у хворих старечого віку ІІ групи – -1,33. Серед хворих І групи, в яких при денситометрій виявлено порушення структури кісткової тканини, більшість переломів за класифікацією AO/ASIF були складними, тобто уламкові зі зміщенням, і становили 39(84,8 %) випадків. Порушення показників МЩКТ в обстежених хворих похилого та старечого віку та висока частота складних уламкових переломів вказують на необхідність подальшого вивчення СФСКТ та оптимізації лікування у хворих цієї вікової категорії.
Цель работы: проанализировать структурно-функциональное состояние костной ткани (СФСКТ) у людей пожилого и старческого возраста и структуру переломов вертельной области бедренной кости (ВОБК) на почве нарушений минеральной плотности костной ткани (МПКТ). В работе проанализированы результаты обследования 98 больных пожилого и старческого возраста, находившихся на лечении в КНП “Ивано-Франковская областная клиническая больница Ивано-Франковского областного совета” в течение 2008–2018 гг. Средний возраст больных составлял 75,4 ± 10,8 (от 60 до 90 лет). І группу составили 46 больных с переломами ВОБК (основная группа), которые получили низкоэнергетические повреждения. В контрольную группу вошли 52 человека, которые обследовались по поводу заболеваний опорно-двигательного аппарата. Всем больным выполнена двух-энергетическая рентгеновская абсорбциометрия (DEXA) поясничного отдела позвоночника. У больных I группы определяли тип перелома по классификации AO/ASIF. Нарушение показателей МПКТ выявлено у 72 (73,5 %) больных обеих групп. У больных I группы максимальный показатель снижения костной массы Т индекс составлял -3,5, у больных II группы – Т = -2,8. У больных пожилого возраста І группы средний показатель Т индекса составил -1,32, а у больных старческого возраста І груп-пы – -1,86. У больных пожилого возраста II группы средний показатель Т составил -0,85, а у больных старческого возраста II группы – -1,33. Среди больных I группы, в которых при денситометрии выявлены нарушения структуры костной ткани, большинство переломов по классификации AO/ASIF были сложными, то есть осколочные со смещением, и составили 39 (84,8 %) случаев. Нарушение показателей МПКТ у обследованных больных пожилого и старческого возраста и высокая частота сложных осколочных переломов указывают на необходимость дальнейшего изучения СФСКТ и оптимизации лечения у больных этой возрастной категории.

Дод.точки доступу:
Витвицький, З. Я.; Валовіна, Н. Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Бойко, В. В.
Пролонгована місцева анестезія при інгвінальній герніопластиці / В. В. Бойко, К. Ю. Пархоменко // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 89-93
MeSH-головна:
ГРЫЖА ПАХОВАЯ (хирургия)
ГЕРНИОПЛАСТИКА (использование, методы)
АНЕСТЕЗИЯ И АНАЛГЕЗИЯ (методы)
Анотація: Мета роботи: поліпшення результатів хірургічного лікування пахових гриж шляхом розробки ефективного та безпечного методу післяопераційного знеболення. Наведено опис нового методу післяопераційного знеболення у пацієнтів, що перенесли відкриту алопластику пахової грижі за Ліхтенштейном. Суть методу полягає у введенні під час операції (перед закриттям рани) під прямим візуальним контролем катетера для пролонгованого введення місцевого анестетика в ділянку післяопераційної рани. Герніопластику виконували в умовах спінальної анестезії, у післяопераційному періоді через катетер болюсно вводили 0,25 % розчин лідокаїну. Методику застосовано у 11 пацієнтів. В усіх випадках вдалося відмовитись від застосування наркотичних анальгетиків та досягти гарного контролю післяопераційного болю. Порівняно з традиційним веденням післяопераційного періоду в пацієнтів із пролонгованою місцевою анестезією швидше відновилась рухова активність, зменшилась тривалість госпіталізації; ускладнень не спостерігали.
Цель работы: улучшение результатов хирургического лечения паховых грыж путем разработки эффективного и безопасного метода послеоперационного обезболивания. Приведено описание нового метода послеоперационного обезболивания у пациентов, перенесших открытую аллопластику паховой грыжи по Лихтенштейну. Суть метода заключается во введении во время операции (перед закрытием раны) под прямым визуальным контролем катетера для пролонгированного введения местного анестетика в область послеоперационной раны. Герниопластику выполняли в условиях спинальной анестезии, в послеоперационном периоде через катетер болюсно вводили 0,25 % раствор лидокаина. Методика применена у 11 пациентов. Во всех случаях удалось отказаться от применения наркотических анальгетиков и достичь хорошего контроля послеоперационной боли. По сравнению с традиционным ведением послеоперационного периода у пациентов с пролонгированной местной анестезией более быстро восстановилась двигательная активность, уменьшилась продолжительность госпитализации; осложнений не наблюдали.

Дод.точки доступу:
Пархоменко, К. Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Клінічний випадок складності діагностики та хірургічного лікування позакишкових ускладнень при неспецифічному виразковому коліті, асоційованому з цукровим діабетом типу 2 / Ю. М. Футуйма [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 94-98
MeSH-головна:
КОЛИТ ЯЗВЕННЫЙ (диагностика, хирургия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (патофизиология)
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (использование, методы)
Анотація: У статті наведено випадок складності діагностики та лікування позакишкового ускладнення неспецифічного виразкового коліту та супутнього цукрового діабету 2 типу у вигляді некротичних змін тканин верхніх та нижніх кінцівок. Позакишкові ускладнення не-специфічого виразкового коліту в хірургічній практиці зустрічається в 0,1–0,3 % випадках. Об’єктивним методом діагностики на даному етапі і надалі залишається колоноскопія
В статье приведен случай сложности диагностики и лечения внекишечного осложнения неспецифического язвенного колита и сопутствующего сахарного диабета 2 типа в виде некротических изменений тканей верхних и нижних конечностей. Внекишечные осложнения неспецифического язвенного колита в хирургической практике встречаються в 0,1-0,3 % случаях. Объективным методом диагностики на данном этапе и вдальнейшем остается колоноскопия.

Дод.точки доступу:
Футуйма, Ю. М.; Беденюк, А. Д.; Грабчак, С. О.; Бурак, А. Є.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.

Запорожан, С. Й.
Абдомінальна травма (огляд літератури) / С. Й. Запорожан, В. С. Хоменко // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 99-107
MeSH-головна:
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ТРАВМЫ (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (методы)
Анотація: Абдомінальна травма, без сумніву, є однією з найбільш складних розділів хірургії. Постійне зростання показників травматизму призводить до інвалідизації та смертності постраждалих, що підкреслює соціальну значущість проблеми. Тяжкість клінічного перебігу травматичної хвороби, яка характеризується пошкодженням кісткової системи та травматичних ушкоджень органів черевної порожнини, характеризують дану проблему як один з найскладніших розділів невідкладної хірургії. Cмертність від ізольованої тупої травми живота становить близько 5 %. Своєчасна та рання діагностика ушкоджень можуть реально зменшити показники смертності при абдомінальній травмі. Стандартизація діагностики має на меті раціональне та “таргентне” використання певного конкретного та необхідного в тій чи іншій клінічній ситуації методу. Показання до операційного лікування досі є предметом дискусій, особливе значення лапароскопії в діагностично-лікувальному алгоритмі. В статті представлено огляд літератури з аналізом основних причин травми черевної порожнини, її поширення, класифікації, можливостей інструментальної діагностики, використання прогностичних шкал, ролі лапароскопії та традиційної хірургії у даної категорії хворих, значення стратегії “demage control” у світлі сучасних концепцій надання допомоги постраждалими з тяжкою абдомінальною травмою.
Абдоминальная травма, несомненно, является одной из наиболее сложных разделов хирургии. Постоянное увеличение показателей травматизма и как следствие инвалидизации и смертности подчеркивают социальную значимисть проблемы. Тяжесть клинического течения и последствий ранений и травматических повреждений органов брюшной полости характеризует данную паталогию как один из самых сложных разделов неотложной хирургии. Cмертность от изолированной тупой травмы живота составляет около 5 % в структуре летальности в следствии тупых травм. Ранняя диагностика и лечение могут реально уменьшить показатели смертности при абдоминальной травме. Стандартизация диагностики имеет целью рациональное и “таргентное” использования определенного конкретного и необходимого в той или иной клинической ситуации метода. Показания к оперативному лечению до сих пор является предметом дискуссий, особенно значение лапароскопии в диагностически-лечебном алгоритме. В статье представлен обзор литературы по анализу основных причин травмы брюшной полости, ее распространенности, классификации, возможностей инструментальной диагностики, использование прогностических шкал, роли лапароскопии и традиционной хирургии в данной категории больных, значение стратегии “demage control” в свете современных концепций оказания помощи пострадавшим с тяжелой абдоминальной травмой.

Дод.точки доступу:
Хоменко, В. С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.

Романюк, Т. В.
Діагностика та лікування клінічно значущої портальної гіпертензії. Огляд проблеми / Т. В. Романюк, І. К. Венгер, І. Я. Дзюбановський // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 108-112
MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ (диагностика, терапия)
Анотація: У роботі представлено вказівки щодо ведення пацієнтів, сучасних методів діагностики та лікування хворих із клінічно значущою портальною гіпертензією. Основний акцент в роботі зроблено на проблемі поза гострими геморагічними ускладненнями. Матеріал був розроблений на засіданні консенсусу Австрійського товариства з гастроентерології та гепатології (OGGH) та Австрійського товариства інтервенційної радіології (OGIR), що відбулося 18.02.2017 р., а також на основі клініко-практичного гайдлайну ведення пацієнтів із декомпенсованим цирозом Європейської асоціації з вивчення печінки (EASL, 2018 р.).
В данном сообщении представлены указания по ведению пациентов, современных методов диагностики и лечения больных с клинически значимой портальной гипертензией. Основной акцент в работе сделан на проблеме вне острых геморрагических осложнений. Материал был разработан на заседании консенсуса австрийского общества по гастроэнтерологии и гепатологии(OGGH) и австрийского общества интервенционных радиологиы (OGIR), которое состоялось 18.02.2017 г., а также на основе клинико-практического гайдлайны ведения пациентов с декомпенсированным цирроз Европейской ассоциации по изучению печени (EASL, 2018).

Дод.точки доступу:
Венгер, І. К.; Дзюбановський, І. Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

17.

Дзюбановський, І. Я.
Дистанційне навчання у вищій медичній школі: за і проти / І. Я. Дзюбановський, В. Б. Гощинський, В. І. П'ятночка // Шпит. хірургія. - 2020. - N 4. - С. 113-116
MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ (методы)
ОБРАЗОВАНИЕ ДИСТАНЦИОННОЕ
Анотація: Мета роботи: визначити пріоритетні напрямки розвитку дистанційного навчання та його негативні моменти в системі вищої медичної освіти. У навчанні професії лікаря дистанційні форми навчання не можуть у повному обсязі замінити клінічне навчання, оскільки не всі можливості навчання можна замінити комп’ютерним моделюванням. Тому постає питання раціонального поєднання традиційної і дистанційної форм навчання. Необхідно зазначити, що можливості дистанційних освітніх технологій при реалізації педагогічного процесу в медичному вузі досить широкі і як потенційно, так і практично можуть постійно розширюватися, але необхідне розуміння чіткої межі можливостей такого навчання для медичної освіти.
Цель работы: определить приоритетные направления развития дистанционного обучения и его негативные моменты в системе высшего медицинского образования. В обучении профессии врача дистанционные формы не могут в полном объеме заменить клиническое обучение, поскольку не все возможности обучения можна заменить компьютерным моделированием. Поэтому возникает вопрос рационального совмещения традиционной и дистанционной форм обучения. Необходимо отметить, что возможности дистанционных образовательних технологий при реализации педагогического процесса в медицинском вузе достаточно широкие и как потенциально, так и практически могут постоянно рпасширяться, но необходимо понимание четкой границы возможностей такого обучения для медицинского обучения.

Дод.точки доступу:
Гощинський, В. Б.; П'ятночка, В. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)