Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2018/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 20
Показанi документи с 1 за 20

Динаміка показників гепатодепресивного, цитологічного і холестатичного синдромів та частота ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки [Текст] / М. Ю. Ничитайло [та ін.] // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 5-11. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОГО ПРОТОКА ОБЩЕГО НОВООБРАЗОВАНИЯ (осложнения, патофизиология, хирургия)
ДЕКОМПРЕССИЯ (методы)
ЛАПАРОСКОПИЯ
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ (осложнения, патофизиология, этиология)
ХОЛЕСТАЗ (диагностика, патофизиология)
Анотація: Мета роботи: з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів, а також частоту ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз історій хвороб 60 хворих на пухлини біліопанкреатодуоденальної зони з синдромом механічної жовтяниці, які перебували на лікуванні в ДУ “Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова” НАМН України з 2011 до 2017 р. Усім пацієнтам проведено декомпресію загальної жовчної протоки як перший – підготовчий етап, з подальшим радикальним операційним втручанням із лапаротомного доступу. У першій групі виконували ендоскопічну декомпресію жовчних шляхів, заводячи катетер ретроградно через великий дуоденальний сосочок. У другій групі лапароскопічно виконували холецистектомію, а далі катетер заводили антеградно через міхурну протоку. Додатково через праве підребер’я дренували ложе жовчного міхура. Основне операційне втручання виконували не раніше, ніж через 14 діб. Всім пацієнтам виконували загальноклінічні, спеціальні, лабораторні та інструментальні методи обстеження. До операції, а також через 3, 7 і 14 діб у пацієнтів у сироватці крові за загальновідомими методами визначали маркери гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів: вміст загального білірубіну, активність аланінамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази (ЛФ), протромбіновий час, а також частоту ускладнень у віддаленому післяопераційному періоді. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів з обтураційним холестазом пухлинного походження на момент госпіталізації спостерігали збільшення показників – маркерів гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів. У ході виконання декомпресії, незалежно від способу, до 14 доби суттєво спадала активність у сироватці крові АлАТ та ЛФ, знижувався вміст загального білірубіну, а також величина протромбінового часу, які не досягали рівня загальноприйнятої норми. За більшістю досліджуваних маркерів холестазу ефективність обох методів декомпресії загальної жовчної протоки була практично однакова, однак величина протромбінового часу після лапароскопічної декомпресії через 14 діб була істотно менша. У віддаленому післяопераційному періоді після лапароскопічної декомпресії частота ускладнень була у 5,33 раза менша, ніж після ендоскопічного втручання, що дозволяє рекомендувати ширше впровадження лапароскопічних технологій з метою декомпресії жовчних шляхів як першого етапу перед радикальним видалення пухлин біліопанкреатодуоденальної зони.

Дод.точки доступу:
Ничитайло, М.Ю.; Кондратюк, О.П.; Хілько, Ю.О.; Огороднік, П.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Самойленко, Г. Є.
Ефективність хірургічних методів лікування гастродуоденальних виразкових кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету [Текст] / Г. Є. Самойленко, М. В. Гмошинський, О. В. Синяченко // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 12-17. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ПЕПТИЧЕСКАЯ ЯЗВА (осложнения, патофизиология, хирургия)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ (патофизиология, этиология)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (методы, тенденции)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ (диагностика, патофизиология)
Анотація: Мета роботи: проаналізувати результати різних методів хірургічного лікування гастродуоденальних кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету (ЦД), виділити прогностичні критерії. Матеріали і методи. Прооперовано 319 хворих із виразковими гастродуоденальними кровотечами з подальшим проведенням гемостатичної медикаментозної терапії, які склали основну групу спостереження. В групу порівняння увійшли 623 хворих, що отримували тільки аналогічне медикаментозне лікування. Коморбідний ЦД діагностовано у 15 % з числа хворих основної групи і 18 % групи порівняння. 34 % прооперованих пацієнтів мали виразки шлунка, 58 % – виразки дванадцятипалої кишки, інші 9 % – їх поєднання. Середній вік хворих склав 49 років, тривалість маніфестації захворювання – 7 років, тривалість кровотечі – 44 години, індекс тяжкості хвороби – 6 в. о., тяжкість кровотечі – 2,5 бала. Результати досліджень та їх обговорення. Коморбідний ЦД визначає більш виразну тяжкість виразкових гастродуоденальних кровотеч, більшу частоту його струминного характеру, постінкового підтікання крові з виразок та розвиток геморагічного шоку перед початком хірургічного лікування, є чинником ризику рецидивів кровотеч у післяопераційному періоді й значно погіршує виживаність хворих, а до операцій вибору у таких пацієнтів із ЦД належать вирізання виразок із паралельним застосуванням симпатичної проксимальної ваготонії, резекції за Більротом-1 і Баррі–Хіллом, причому початковий рівень глікозованого гемоглобіну більше 9 % має прогностичну значущість відносно недостатньої ефективності подальших хірургічних заходів. У контексті прогностичного критерію рецидивів гастродуоденальних виразкових кровотеч у хворих з коморбідним ЦД після виконаних хірургічних втручань рекомендується використовувати показник інсулінорезистентності понад 30 в. о., а прогнознегативним критерієм відносно життя хворих є рівень глікемії більше 17 ммоль/л.

Дод.точки доступу:
Гмошинський, М.В.; Синяченко, О.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Кадир, А. А.
Качество жизни пациентов после реконструктивно-восстановительных операций, выполненных по поводу неопухолевых заболеваний толстой кишки [Текст] / А. А. Кадир // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 18-28. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ТОЛСТАЯ КИШКА (патофизиология, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ (методы, тенденции)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ
Анотація: Мета роботи: показати можливості сучасних реконструктивно-відновних операцій в забезпеченні якості життя хворих, оперованих із приводу тяжких непухлинних захворювань товстої кишки при нетипових анатомічних взаємовідношеннях відрізка тонкої кишки і хірургічного анального каналу, а також при функціональних порушеннях тонкої кишки. Матеріали і методи. Якість життя досліджували у 103 пацієнтів за допомогою неспецифічного опитувальника Study–Short Form – MOS – SF 36. Пацієнтів розділили на дві групи: контрольну – 35 здорових осіб і досліджувану – 68 пацієнтів, оперованих із приводу тяжких непухлинних захворювань товстої кишки: виразкового коліту, сімейного аденоматозного поліпозу, хвороби Крона товстої кишки. Пацієнтів досліджуваної групи були, в свою чергу, поділили на підгрупи А, яким виконували стандартні радикальні і реконструктивно-відновлювальні операції, і підгрупу Б; у яких вимушено збільшували обсяг радикального етапу операції і застосовували вдосконалені реконструктивно-відновлювальні хірургічні втручання. Результати досліджень та їх обговорення. Післяопераційні ускладнення виникли у 12 (17,6 %) оперованих пацієнтів. Отримані результати порівняння якості життя здорових осіб і пацієнтів із непухлинними захворюваннями товстої кишки в період до виконання хірургічних втручань, у пацієнтів до і після виконання зазначених операцій, в оперованих пацієнтів залежно від особливостей виконання радикального і реконструктивно-відновного етапів хірургічних операцій свідчать про велике значення методів хірургічного лікування в забезпеченні достатнього рівня якості життя в оперованих пацієнтів із приводу непухлинних захворювань товстої кишки, який за результатами бальної оцінки опитувальника SF 36 значною мірою наближається до показників якості життя здорових осіб. Високий рівень якості життя в оперованих пацієнтів із приводу тяжких непухлинних захворювань товстої кишки досягнуто шляхом вдосконалення радикальних і реконструктивно-відновних операцій, які сприяли значному зменшенню кількості післяопераційних ускладнень, ступеня ризику виникнення рецидиву захворювання, покращення основних функцій кишкового каналу: травлення, всмоктування, анального тримання, випорожнення і, як наслідок, ступеня вираження патологічних діарейного і постколектомічного синдромів.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

П'ятночка, В. І.
Аналіз хірургічного лікування хворих на первинну та післяопераційну вентральні грижі в період із 2001 до 2017 року [Текст] / В. І. П'ятночка // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 29-35. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ (осложнения, хирургия)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ (методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ
Анотація: Мета роботи: проаналізувати та оцінити результати хірургічного лікування хворих на первинні та післяопераційні вентральні грижі для підвищення ефективності операційного лікування даної групи пацієнтів. Матеріали і методи. У період із 2001 до 2017 р. проведено комплексне клініко-інструментальне та лабораторне обстеження 1419 хворих на первинну вентральну грижу (ПВГ) та післяопераційну вентральну грижу (ПОВГ). Пацієнтів розподілено на групи відповідно до періодів хірургічного лікування хворих, сформовано два періоди: з 2001 до 2009 р. та з 2010 до 2017 р. Протягом першого періоду обстежено та прооперовано 597 (42,07 %) хворих. Дані пацієнти склали групу порівняння. Основна група – пацієнти, проліковані в період з 2010 до 2017 р. – 822 (57,93 %) особи. Результати дослідження та їх обговорення. Протягом двох періодів дослідження спостерігали переважання числа післяопераційних вентральних гриж порівняно з первинними вентральними грижами. При оцінці розмірів та поширення грижового дефекту в обох групах спостерігали переважання за локалізацією серединних із поширенням на інші анатомічні ділянки передньої черевної стінки великих за розмірами гриж, переважно серед осіб з післяопераційними вентральними грижами. Прослідковується тенденція зміни техніки операційних методів лікування вентральних гриж – від натяжних (власне тканинні, «on lay») до ненатяжних («sub lay», «in lay», «CST»), а також від використання «важких» до «легких» поліпропіленових сіток. Врахування особливостей модифікації проведених операційних втручань та вибору типу сітчастого імпланту знайшли своє відображення в значному зменшенні числа ранніх як місцевих, так і загальних, та пізніх післяопераційних ускладнень, що, у свою чергу, покращило ефективність хірургічного лікування хворих із первинними та післяопераційними вентральними грижами.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Early diagnosis of infected acute neerotising panereatitis [Text] / A. I. Banadyga // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - P36-40. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ (осложнения)
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ (диагностика, патофизиология, этиология)
ДИАГНОСТИКА РАННЯЯ
Анотація: Мета роботи: визначити критерії ранньої діагностики інфікованого гострого некротичного панкреатиту. Матеріали і методи. Дослідження базується на комплексному лікуванні гострого панкреатиту (ГП) у 63 хворих, які були розподілені на дві групи: перша група – 31 хворий з важким та критичним ГП та друга група –32 хворі з легким і середнім ступенем тяжкості ГП. Проведено всі необхідні лабораторні та інструментальні методи, а також деякі спеціальні, зокрема визначення рівеня прокальцитоніну в сироватці крові (перша група). Визначення прогностичних параметрів проводили за допомогою кореляційного аналізу всіх клінічних параметрів. Увагу зосереджено на статистично значущих факторах, які корелюють співвідношення не нижче 0,7 (сильна кореляція). Результати досліджень та їх обговорення. Рівень прокальцитоніну в крові 3,7 нг / мл у першій дослідній групі був фактором, який показав ризик розвитку тяжчої стадії панкреатиту з ускладненнями. Прокальцитонін слід використовувати як маркер інфікованого гострого некротичного панкреатиту (ГНП) у поєднанні з іншими параметрами запалення, що допомагає вибрати правильне лікування.

Дод.точки доступу:
Banadyga, A.I.; Dzyubanovsky, I.Ya.; Dzybanovsky, O.I.; Paslay, O.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Гаврищук, Ю. М.
Особливості ультраструктурної перебудови нейроцитів головного мозку після стенозу аортоклубового сегмента в щурів [Текст] / Ю. М. Гаврищук, І. Є. Герасимюк, Т. Р. Геник // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 41-45. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
АОРТА БРЮШНАЯ (патофизиология)
СУЖЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ (осложнения)
МОЗГА ГОЛОВНОГО КОРА (патофизиология)
НЕЙРОНЫ (патология)
КРЫСЫ
Анотація: Мета работы: встановити особливості ультраструктурних змін у нейроцитах головного мозку щурів після стенозу аортоклубового сегмента. Матеріали і методи. Експерименти проведено на 18 статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях, з них 3 тварини склали контрольну групу а іншим 15 щурам під кетаміновим знеболенням здійснювали звуження черевного відділу аорти безпосередньо над її біфуркацією на 2/3 діаметра. Матеріал для електронно-мікроскопічних досліджень забирали через 1, 3, 7, 14 і 28 діб після операції згідно з загальноприйнятою методикою. Результати дослідження та їх обговорення. Проведене електронно-мікроскопічне дослідження нейроцитів кори півкуль головного мозку щурів після експериментального стенозу каудального відділу черевної аорти свідчить про етапність їх морфофункціональної перебудови на тлі ремоделювання гемомікроциркуляторної ланки органного кровоносного русла у динаміці яких можна виділити такі періоди: альтерації (посилення інвагінацій каріолеми, локальні порушення чіткості структурної організації ядерних мембран, нерівномірне розширення і фрагментація канальців ендоплазматичної сітки, зменшення на її мембранах кількості рибосом, збільшення розмірів цистерн комплексу Гольджі, гіпертрофія мітохондрій з одночасним просвітлення матриксу та деструкцією їх крист) – безпосередньо після стенозування і до 3-ї доби спостереження; адаптаційно-компенсаторних змін – з 3-ї по 7-му добу експерименту із стабілізацією морфофункціонального стану гемомікроциркуляторного русла (на тлі зменшення повнокрів’я гемокапілярів покращення ультраструктурної організаціїї нейроцитів: конденсовані грудочки гетерохроматину розташовувалися у різних ділянках ядра, а також біля каріолеми, у нейроплазмі значна кількість рибосом і полісом, у цитоплазмі гіпертрофовані мітохондрії з чіткими кристами та вогнищево просвітленим матриксом, канальці ендоплазматичної сітки та цистерни комплексу Гольджі лише помірно розширеними; відновні – з 14-ї по 28-му добу спостереження із зворотним розвитком альтераційних змін і суттєвим, однак не повним відновленням вихідного стану структур головного мозку.

Дод.точки доступу:
Герасимюк, І.Є.; Геник, Т.Р.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Сушко, Ю. І.
Вплив експериментальної краніоскелетної травми на активність процесів ліпідної пероксидації в легенях щурів різного віку [Текст] / Ю. І. Сушко, А. А. Гудима // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 46-49. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ (осложнения)
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ (осложнения)
ЛЕГКИЕ (метаболизм, патология)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ
КРЫСЫ
Анотація: Мета роботи: встановити вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у легенях у динаміці ранніх проявів краніоскелетної травми в особин різних вікових груп. Матеріали і методи. Експерименти проведено на нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп (100–120 днів, 6–8 міс. і 19–23 міс.). У дослідних групах під тіопентал-натрієвим знеболенням моделювали краніоскелетну травму, еквівалентну для тварин різних вікових груп. Контрольну групу склади 7 тварин кожної вікової групи, яких тільки вводили в тіопентал-натрієвий наркоз. Через 1, 3 і 7 діб після нанесення травми у легенях піддослідних тварин оцінювали активність процесів ліпідної пероксидації за вмістом реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів). Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження показали, що у контрольних тварин різних вікових груп статистично значущих відмінностей за вмістом воринних продуктів ліпідної пероксидації не спостерігали. Після нанесення краніоскелетної травми в гострий період і ранніх проявів травматичної хвороби вміст ТБК-активних продуктів із збільшенням віку зростав, що вказує на більше вторинне ураження легень у тварин старших вікових груп і свідчить про вікове зниження в легенях антиоксидантного резерву. Вікове посилення процесів ліпопероксидації в легенях у відповідь на краніоскелетну травму є вагомим фактором патогенезу їх вторинного ураження в умовах гострого періоду та періоду ранніх проявів травматичної хвороби, що слід враховувати при розробці патогенетично обґрунтованих методів корекції.

Дод.точки доступу:
Гудима, А.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Татарчук, Л. В.
Морфофункціональна перебудова венозного русла клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії та її корекція [Текст] / Л. В. Татарчук // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 50-55. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ (осложнения, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ (осложнения, этиология)
ПОДВЗДОШНАЯ КИШКА (патофизиология)
ВЕНЫ (патология)
КРЫСЫ
Анотація: Мета роботи: дослідити особливості мофофункціональної перебудови венозного русла клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії та її корекції. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 60 щурах-самцях, яких розділили на 4 групи. 1-ша група – 15 інтактних тварин, 2-га – 15 щурів після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %), 3-тя – 15 тварин після видалення 58,1 % паренхіми печінки і спленектомії, 4-а – 15 щурів після резекції 58,1 % об?єму печінки і оментопексії. Евтаназію дослідних тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентало-натрієвого наркозу через місяць від початку експерименту. Із клубової кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали діаметри закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у ендотеліоцитах, відносні об?єми пошкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 58,1 % об?єму печінки виявлено пострезекційну портальну гіпертензію. Діаметр закапілярних венул при цьому статистично достовірно зріс на 38,9 %, а при резекції печінки та спленектомії даний морфометричний параметр зменшився на 15,4 % порівняно з попереднім показником, при видаленні 58,1 % паренхіми печінки і оментопексії – на 18,3 %. Дані морфометричні параметри при проведених коригуючих операціях не досягали контрольного показника і відрізнялися, відповідно, на 17,4 та 13,5 %. Діаметр венул гемомікроциркуляторного русла клубової кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії збільшився на 34,2 %, а після спленектомії та оментопексії знизився на 11,3 та 13,0 %. В умовах пострезекційної портальної гіпертензії діаметр вен клубової кишки зріс на 15,0 %, а після спленектомії та оментопексії зменшився, відповідно, на 4,7 та 7,4 %. Висота ендотеліоцитів венозних судин клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії зменшилася на 9,9 % порівняно з контролем, а в умовах пострезекційної портальної гіпертензії, коригованою спленектомією, – на 4,5 %, а при резекції 58,1 % паренхіми печінки і оментопексією – на 3,4 %. Ядерно-цитоплазматичні відношення у ендотеліоцитах при пострезекційній портальній гіпертензії зросли на 5,2 %, видаленні 58,1 % паренхіми печінки і спленектомії – на 3,4 %, резекції печінки і оментопексії – на 3,1 %. Відносний об?єм пошкоджених ендотеліоцитів у досліджуваних умовах експерименту, відповідно, збільшився у 23,1, 18,3 та 16,9 раза порівняно з контролем. Світлооптично стінки вен нечіткі з чергуванням набряклих та склеротичних вогнищ, гіпертрофованих та стоншених ділянок. Порушення венозного відтоку, депонування крові у венах призводило до гіпоксії, дистрофії, некробіозу епітеліоцитів, гладких міоцитів, стромальних структур органа. Пошкодження значного числа ендотеліоцитів ускладнювалося ендотеліальною дисфункцією та посиленням гіпоксії. Нерівномірність просвіту, деформація стінок вен, їх звуження та гіалінізація, розширення ділянок вказували на порушення венозної дренажної системи клубової кишки. Резекція великих об?ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання венозного русла клубової кишки, яке характеризується значним розширенням та повнокров?ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі. Поєднання видалення великих об?ємів печінки з коригуючими операціями суттєво покращує морфофункціональний стан венозного русла клубової кишки.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Ковальов, В. В.
Динаміка активності супероксиддисмутази кіркового і мозкового шару нирок та рівень низькомолекулярних пептидів за умов скелетної травми різної тяжкості, ускладненої крововтратою [Текст] / В. В. Ковальов // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 56-61. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
РАНЫ И ТРАВМЫ (осложнения, патофизиология)
ГЕМОРРАГИИ (осложнения, этиология)
ПОЧКИ (патология)
СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗА
ПЕПТИДЫ
Анотація: Мета роботи: встановили динаміку активності супероксиддисмутази кіркового і мозкового шару нирок та рівень низькомолекулярних пептидів за умов скелетної травми різної тяжкості, ускладненої крововтратою. Матеріали і методи. Експерименти виконано на 98 нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г, які знаходилися на стандартному раціоні віварію. Усіх тварин розділили на 4 групи: контрольна 8 тварин та три дослідні – по 30 тварин. У контрольній групі щурів тільки водили в наркоз (тіопентал натрію, 40 мг?кг-1). У першій дослідній групі під тіопентало-натрієвим знеболенням моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по стегні, який зумовив закритий перелом, у другій – додатково моделювали крововтрату 20–22 % ОЦК із введенням автокрові в порожнину живота із розрахунку 0,5 мл на 100 г маси тварини. У третій дослідній групі наносили травму, аналогічно як у групі другій дослідній, проте додатково викликали закритий перелом суміжного стегна. Щурів виводили з експерименту в умовах знеболення через 1, 3 і 7 діб після моделювання травм методом тотального кровопускання з серця. У гомогенаті кіркового і мозкового шару нирок визначали активність супероксиддисмутази, в сироватці крові визначали вміст молекул середньої маси при довжині хвилі 238 нм, які свідчать про вміст низькомолекулярних пептидів. Результати досліджень та їх обговорення. За умов модельованих травм зростає активність супероксиддисмутази в кірковому і мозковому шарах нирок. При ізольованій травмі показник досягає максимуму через 3 доби й до 7 доби повертається до рівня контролю. При поєднанні перелому стегна з крововтратою активізація супероксиддисмутази у кірковому шарі стає більш вираженою з максимумом теж через 3 доби після нанесення травми. Аналогічної величини показник досягає й за умов додаткового ураження суміжного стегна. У подальшому показник знижується. Якщо на тлі перелому стегна з крововтратою показник повертається до рівня контролю, то при переломі обох стегон і крововтраті стає істотно нижчою від рівня контролю, що вказує на виснаження антиоксидантного захисту. У мозковому шарі додаткова крововтрата у гострий період травматичної хвороби теж сприяє більші активації супероксиддисмутази, ніж за умов ізольованої скелетної травми. Проте після перелому обох стегон і крововтрати виснаження супероксиддисмутази в мозковому шарі нирок спостерігали вже з 3 доби, а через 7 діб показник ставав істотно нижче від контролю. За умов скелетної травми, поєднаної з крововтратою, в сироватці крові з 1 до 7 доби посттравматичного періоду поступово наростав вміст низькомолекулярних пептидів і ставав суттєво більший при одночасному пошкодженні обох стегон.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Кащак, Т. В.
Інтенсивність процесів ліпідної пероксидації та рівень маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті [Текст] / Т. В. Кащак, А. А. Гудима // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 62-68. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ (патофизиология)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ
ВОСПАЛЕНИЕ (патофизиология, этиология)
КРЫСЫ
Анотація: Мета роботи – встановити динаміку процесів ліпідної пероксидації та маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті. Матеріали і методи. Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г. В умовах тіопентало-натрієвого знеболення (40 мг?кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричинив їх закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу стали інтактні тварини. Тварин виводили з експерименту через 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), у сироватці крові встановлювали концентрацію церулоплазміну (ЦП) та методом проточної цитометрії визначали вміст прозапального цитокіну – туморнекротичного фактора-? (TNF-?). Результати досліджень та їх обговорення. У період пізніх проявів травматичної хвороби після нанесення ізольованої скелетної травми, опіку та їх комбінації спостерігали високу активність процесів ліпідної пероксидації, про що свідчить підвищений вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ. Одночасно у сироватці крові підвищений вміст ЦП та TNF-?, динаміка яких має коливальний характер. Через 14 діб величина досліджуваних показників найбільша після нанесення опіку, через 21 добу – після ізольованої скелетної та комбінованої травм. Через 28 діб активність запальної реакції стихає порівняно з попередніми термінами спостереження. В цей термін привертає увагу тенденція до зростання вмісту в сироватці крові ЦП після опіку та TNF-? після ізольованої скелетної травми. Очевидно, така динаміка відображає специфіку патогенно-саногенних співвідношень, спрямовану на адекватну адаптацію організму до патогенних чинників травми.

Дод.точки доступу:
Гудима, А.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Особливості та ефективність застосування електрозварювання живих тканин у виконанні хірургічного втручання та досягненні локального контролю при лікуванні місцево поширеного раку ободової кишки [Текст] / С. С. Подпрятов // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 69-76. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ОБОДОЧНОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (осложнения, хирургия)
АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ (методы)
ТКАНИ (хирургия)
СВАРКА (методы)
Анотація: Мета роботи: визначити особливості та ефективність застосування технології електрозварювання живих тканин у виконанні хірургічного втручання та досягненні локального контролю при лікуванні поширеного раку ободової кишки. Матеріали і методи. У 57 хворих здійснювали електрозварну мобілізацію та/або накладання анастомозу під час операційних втручань, радикальних або паліативних. Критеріями включення були аденокарцинома, T3-4, N+, абсцедування. Використовували джерела електрозварювальних імпульсів ЕК-300М1 та “Патонмед” ЕКВЗ-300 (Україна), укомплектовані інструментами. Досліджували особливості лінії резекції, загоєння і функцію анастомозу, та спостерігали появу локального рецидиву пухлини до 10 років після втручання. Результати досліджень та їх обговорення. Електрозварний кишковий анастомоз накладали багатоточковим (7) та одномоментним (8) методами, шовний (42) – поодинокими стібками. Електрозварна мобілізація відбувалась вздовж вузької лінії проходження струму, у визначених межах не уражених пухлиною тканин, незалежно від їх щільності та запальних змін на тлі забезпечення гемостазу. Відбувалось ущільнення лімфатичних вузлів та одночасне перекриття лімфатичних судин. Орієнтування хірургом електрозварного струму полегшувало футлярну мобілізацію. Одночасно з розділенням, вздовж розділених країв тканини утворювалась коагуляційна псевдокапсула. Без порушення цілісності стінок гнійника вдавалось мобілізувати пухлину та інфіковані тканини в разі розпаду. Забезпечувалось виявлення та скелетизація магістральних живлячих судин для їх центрального перекриття, яке здійснювали без накладання лігатури. Особливості електрозварювання зумовлювали незначну вираженість ексудації по дренажах, що надавало можливість надійного контролю герметичності анастомозу. Неспроможність електрозварного анастомозу не спостерігали, шовного виявили у 2 хворих (4,8 %) – ІІІ ступеня, у 6 хворих (14,3 %) І–ІІ ступеня. Спостережено у віддаленому періоді з електрозварним анастомозом протягом 2 років – 12 хворих, 3 років – 8, 5 років – 3, 10 років – 1. З шовним анастомозом протягом 2 років спостережено 34 хворих, 3 років – 20, 5 років – 9, 10 років - 3. За даними ендоскопічного та рентгенологічного дослідження лінію електрозварного з’єднання кишки було складно ідентифікувати, а з лінії шовного до 6 місяців спостерігали міграцію ниток. У жодного зі спостережених хворих обох груп не виявили клінічних, ендоскопічних чи томографічних ознак місцевого рецидиву пухлини: зовнішньої деформації анастомозу або нового росту пухлини в місці її видалення. Застосування електрозварювання надає можливість досягти видалення пухлини в межах R0, в обсязі D2 та СМЕ. Коагуляція капсули лімфатичних вузлів та їх судин сприяє абластичності лімфаденектомії. Коагуляційна псевдокапсула може забезпечити зменшення кількості післяопераційних ускладнень навіть у разі видалення абсцесу або неспроможності швів анастомозу, що може бути важливою передумовою виживання. Властивості електрозварного перекриття судин сприяють запобіганню вторинній кровотечі в такій ситуації.

Дод.точки доступу:
Подпрятов, С.С.; Подпрятов, С.Є.; Гичка, С.Г.; Маринський, Г.С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Сніжко, С. С.
Тактика хірургічного лікування хворих із перфораціями стравоходу, ускладненими гострим гнійним медіастинітом [Текст] / С. С. Сніжко // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 77-84. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ПИЩЕВОДА ПЕРФОРАЦИЯ (осложнения, хирургия)
МЕДИАСТИНИТ (патофизиология, этиология)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (методы)
Анотація: Мета роботи: покращити лікування хворих із перфорацією стравоходу ускладненою гострим гнійним медіастинітом. Матеріали і методи. Впродовж 2004–2018 рр. у відділенні торакальної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні обстежено і проліковано 30 хворих із перфораціями стравоходу (ПС) та гострим гнійним медіастинітом (ГГМ). Результати досліджень та їх обговорення. Хірургічні доступи при ПС та ГГМ повинні передбачати хорошу візуалізацію всіх уражених ділянок середостіння з проведенням широких медіастинотомій. Для покращення результатів лікування запропоновано хірургічну тактику лікування ПС та ГГМ, яка передбачає інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів (ІМВА) та метод орошення швів стравоходу (МОШС) із постійною санацією навколишньої клітковини середостіння. Хірургічна тактика при ПС повинна передбачати ушивання перфоративного отвору стравоходу при відсутності розплавлення стінки стравоходу із налагодженням МОШС, що забезпечує попередження ре-інфікування клітковини середостіння, закриття або зменшення просвіту перфоративного отвору та постійну санацію швів стравоходу та наколишньої клітковини середостіння. Вибір хірургічної тактики повинен буди індивідуальний в кожному окремому випадку. Основною метою хірургічного лікування є ліквідація гнійно-запального процесу в середостінні та стабілізація стану хворих. При перфорації стравоходу, ускладненій гострим гнійним медіастинітом, розширені операції на стравоході супроводжуються високими показниками післяопераційної летальності, що обмежує їх використання у хворих із сепсисом та поліорганною недостатністю. Малоінвазивні операційні втручання за допомогою відеоасистованої торакоскопії можуть слугувати операціями вибору у хворих із перфорацією стравоходу при поширених формах гострого гнійного медіастиніту для санації і дренування гнійно-запального процесу у середостінні, стабілізації стану хворих та попередження розвитку септичних ускладнень. Застосування ІМВА та МОШС дозволяє покращити результати лікування, знизити ендогенну інтоксикацію, покращити загоєння перфорації стравоходу, ліквідувати гнійний процес у середостінні.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Малиновский, А. В.
Первый опыт мини-лапароскопической холецистэктомии при остром холецистите [Текст] / А. В. Малиновский, М. М. Галимон, С. Ю. Бадион // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 85-89. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ ОСТРЫЙ (хирургия)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ (методы)
ЛАПАРОСКОПИЯ
Анотація: Мета роботи: оцінка результатів першого досвіду міні-лапароскопічної холецистектомії (МЛХЕ) при гострому калькульозному холециститі. Матеріали і методи. Міні-лапароскопічна холецистектомія виконана пацієнтці 32 років з гострим калькульозним катаральним холециститом. Операцію виконано через 4 троакара: I 10 мм троакар введений в області пупка (для оптики і вилучення міхура), II 5 мм троакар введений в субксіфоїдальній області (для робочих інструментів, включно багаторазовий 5 мм кліп-аплікатор), III і IV 3 мм троакари введені в правому підребер’ї (для міні-грасперів). Результати досліджень та їх обговорення. Значних технічних труднощів при операції не виникло. Хвору без ускладнень виписали до кінця 2-х діб післяопераційного періоду. Пацієнтка вказувала на менш виражений больовий синдром порівняно з традиційною лапароскопічною холецистектомією (ТЛХЕ) і оцінювала косметичний ефект як відмінний.

Дод.точки доступу:
Галимон, М.М.; Бадион, С.Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Ponomarenko, O. V.
Use of complex patches for the reconstruction of defects of soft tissue of the trunk and limbs caused by traumatic damage [Text] / O. V. Ponomarenko // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - P90-94. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
РАНЫ И ТРАВМЫ (осложнения, хирургия)
МЯГКИХ ТКАНЕЙ ПОВРЕЖДЕНИЯ
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ (методы)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ЛОСКУТЫ
Анотація: Мета роботи: розширити показання до використання пластичних реконструктивних втручань для раннього закриття дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок травматичного генезу. Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами м’яких тканин тулуба та кінцівок, які виникли внаслідок механічного пошкодження. Пацієнтам було виконано 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення пошкоджених тканин за період 2008 – 2016 рр. Результати досліджень та їх обговорення. Всі хворі розподілені на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня пошкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 хворих із обмеженою ділянкою пошкодження шкіри та прилеглих тканин до глибокої фасції. Їм виконано 51 втручання з відновлення шкіри методом автодермопластики. Складні клаптів не використовували. Другу групу склали 67 хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й пошкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. В цій групі виконано 144 оперативні втручання, з них 23 втручання складними клаптями для відновлення м’яких тканин. третю групу склали 90 хворих із дефектами покривних тканин, які виникли разом або внаслідок пошкодження кістково – суглобового апарату. Виконано 272 операції, з них 35 із використанням складних комплексів тканин. Четверта група – 41 хворий з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується пошкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі виконано 220 операцій, з них 47 операцій – складними клаптями.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.

Венгер, І. К.
Клініко-лабораторна характеристика хворих на облітеруючий атеросклероз артерій ніжніх кінцівок при ІІІА-Б-ІV ступені хронічної артеріальної недостатності і ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому [Текст] / І. К. Венгер, Н. І. Герасимюк, С. Я. Костів // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 95-100. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ (кровоснабжение, патология)
АТЕРОСКЛЕРОЗ (патофизиология, хирургия)
АРТЕРИИ (патология)
РЕПЕРФУЗИОННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ (патофизиология, этиология)
Анотація: Мета роботи: Вивчити клініко-лабораторну характеристику хворих на облітеруючий атеросклероз магістральних артерій при ХАН ІІІА-Б – ІV ст. із метою розпрацювання системи профілактики та лікування розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 119 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Виділено дві групи пацієнтів. Перша група налічувала 63 особи із атеросклеротичним ураженням аорти та магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., друга група налічувала 56 осіб із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., у яких запідозрено можливий розвиток реперфузійно-реоксигенаційного синдрому після реваскуляризації магістральних артерій нижніх кінцівок. Результати досліджень та їх обговорення. Хворі з другої групи дослідження характеризуються тривалим і високим ступенем хронічної артеріальної недостатності, вираженою неспроможністю колатеральної системи нижньої кінцівки, високим рівнем запальної відповіді, вираженим лейкоцитарним індексом інтоксикації, індексом зсуву лейкоцитів, високою фагоцитарною активністю нейтрофілів, моноцитів та їх оксидативною здатністю, активністю всіх груп цитокінів, підвищеною активністю неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів, підвищеною активністю компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи, яка не тільки активує вільнорадикальні механізми, але й потенціює процеси ушкодження тканин, вираженою наростаючою ендотеліальною дисфункцією.

Дод.точки доступу:
Герасимюк, Н.І.; Костів, С.Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.

Лапароскопічна холедохолітотомія в лікуванні хворих на гострий панкреатит із жовчною гіпертензією [Текст] / Я. М. Сусак [та ін.] // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 101-106. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ (хирургия)
ХОЛЕДОХОСТОМИЯ (методы)
ЛАПАРОСКОПИЯ
ХОЛЕСТАЗ (осложнения, патофизиология)
Анотація: Мета роботи: поліпшити результати лікування хворих на гострий біліарний панкреатит (ГБП) із жовчною гіпертензією (ЖГ) шляхом застосування лапароскопічної холедохолітотомії. Матеріали і методи. У дослідження залучено 50 пацієнтів (6 чоловіків та 44 жінки, середній вік – 58,4 року) з ГБП та ЖГ середнього ступеня тяжкості, спричиненою холедохолітіазом. В усіх пацієнтів біліарне походження панкреатиту діагностовано згідно із критеріями, запропонованими Нідерландською дослідницькою групою з вивчення панкреатиту. Госпіталізація хворих у лікарню відбувалася в строки від 2 до 48 год від початку захворювання. Більшість пацієнтів (60 %) госпіталізовано не пізніше 24 год від початку захворювання. Супутні захворювання виявлено у 36 (72 %) пацієнтів: ішемічну хворобу серця – у 28 (56 %), гіпертонічну хворобу різного ступеня тяжкості – в 27 (54 %), хронічний гепатит – у 15 (30 %), підвищення індексу маси тіла, яке відповідало ожирінню, – в одного (2 %), цукровий діабет – у 2 (4 %), анемію – в одного (2 %). Застосовано персоналізований алгоритм хірургічного лікування, який дав змогу обрати метод усунення біліарної гіпертензії в перші 12–72 год після виникнення больового нападу. Результати досліджень та їх обговорення. В перші 12–72 год захворювання виконали: ФЕГДС з ЕПСТ (n=33), лапароскопічну холецистектомію, холедохоскопію та літоекстракцію із зовнішнім дренуванням позапечінкових жовчних проток (n=13), перкутанну крізьпечінкову пункцію жовчних шляхів (n=7). Лапароскопічну літоекстракцію виконали в 26 % хворих, що дало змогу одномоментно ліквідувати причину ЖГ та виконати холецистектомію. Летальність становила 2 % (один хворий). Середній термін перебування в стаціонарі – 12,46 доби.

Дод.точки доступу:
Сусак, Я.М.; Цимбалюк, Р.С. ; Максименко, М.В.; Тюлюкін, І.О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

17.

Сімейна кістозна гіпоплазія легень: клінічне спостереження [Текст] / Л. П. Боднар [та ін.] // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 107-110. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ЛЕГКИХ КИСТОЗНО-АДЕНОМАТОЗНЫЙ ПОРОК ВРОЖДЕННЫЙ (патофизиология)
НАСЛЕДСТВЕННОСТЬ
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНИ ОБСТРУКТИВНЫЕ (диагностика, патофизиология, этиология)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ
Анотація: У публікації описано випадок кістозної гіпоплазії легень у рідних братів. Специфічність спостереження полягає в тому, що всі члени родини тривало хворіють на хронічні обструктивні захворювання легень, кістозну гіпоплазію виявили в рідних братів у зрілому віці випадково при рентгенологічному обстеженні та комп’ютерній томографії в період загострення хвороби. Описаний випадок опосередковано свідчить про можливу роль спадковості у розвитку кістозної гіпоплазії легень та загострює увагу сімейних лікарів на доцільності ретельного обстеження, включно із комп’ютерною томографією, всіх членів родини при наявності в сім’ї хронічних захворювань легень.

Дод.точки доступу:
Боднар, Л.П.; Боднар, Я.Я.; Орел, Ю.М.; Боднар, П.Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

18.

Гнійно-септична патологія заочеревинного простору: досвід діагностики та лікування [Текст] / І. М. Дейкало [та ін.] // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 111-114. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
ЗАБРЮШИННОЕ ПРОСТРАНСТВО (патология)
НАГНОЕНИЕ (диагностика, патофизиология, хирургия)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ
Анотація: У статті проаналізовано результати лікування 67 пацієнтів із гнійними ураженнями заочеревинного простору. Первинний гнійний процес у 10 хворих локалізувався в принирковій клітковині, у 33 – в навколоободовому клітковинному просторі, і у 24 пацієнтів – у власне заочеревинній клітковині. У 29 пацієнтів (43,2 %) мали місце діагностичні помилки. Зроблено висновок, що обов’язковим методом топічної діагностики гнійників заочеревинного простору має бути рання комп’ютерна томографія із внутрішньовенним контрастуванням. Усім хворим виконано операційні втручання. При хірургічному лікуванні гнійників заочеревинного простору розроблено диференційований підхід до вибору доступу та дренування залежно від їх топографо-анатомічної локалізації та поширення процесу. В результаті проведеного лікування видужали 58 хворих, померли 9 (13,4 %) пацієнтів.

Дод.точки доступу:
Дейкало, І.М.; Запорожан, С.Й.; Чепіль, І.В.; Никитюк, М.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

19.

Герасимюк, Н. І.
Поєднання практичної і самостійної роботи студентів як один із методів підвищення ефективності засвоєння знань з хірургії [Текст] / Н. І. Герасимюк // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 115-116. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
СТУДЕНТЫ МЕДИЦИНСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ (методы, обучение)
МЕДИЦИНСКАЯ ПРАКТИКА В УЧРЕЖДЕНИЯХ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ
Анотація: Мета роботи: встановити ефективність взаємодоповнення практичної і самостійної роботи студентів із використанням джерел наукової літератури та інтернет-джерел у процесі аудиторних занять на кафедрі хірургії.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

20.

Геник, Т. Р.
Використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій як додаткове унаочнення на кафедрі анатомії людини [Текст] / Т. Р. Геник, Н. І. Герасимюк // Шпитальна хірургія = Hospital Surgery : український науково-практичний журнал. - 2018. - № 4. - С. 117-118. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2778
MeSH-головна:
СТУДЕНТЫ МЕДИЦИНСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ
АНАТОМИЯ (методы, обучение)
ИНТЕРАКТИВНЫЕ ОБУЧАЮЩИЕ СИСТЕМЫ
ИНФОРМАЦИИ И КОММУНИКАЦИИ СРЕДСТВА (использование)
Анотація: Мета роботи: встановити ефективність використання можливостей сучасних сенсорних інтерактивних столів із відповідним програмним забезпеченням як додаткового навчального посібника при вивченні анатомії людини.

Дод.точки доступу:
Герасимюк, Н.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)