Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ43/2019/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 10
Показанi документи с 1 за 10

Мальцев, Д. В.
Клініка, діагностика та лікування ННV-7-нейроінфекції [Текст] / Д. В. Мальцев // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 5-14. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
ГЕРПЕСВИРУС 7 ЧЕЛОВЕКА
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ИНФЕКЦИИ (диагностика, патофизиология, терапия)
ЭНЦЕФАЛИТ (патофизиология, терапия, этиология)
МЕНИНГИТ (патофизиология, терапия, этиология)
ПРОФИЛАКТИКА ПЕРВИЧНАЯ
Анотація: Вірус герпесу людини 7-го типу (human herpes virus type 7, HHV?7) — найчастіша знахідка при проведенні полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) лейкоцитів крові у людей. Як свідчать результати останніх епідеміологічних досліджень, цей збудник нерідко є причиною нейроінфекційних уражень як в Україні, так і в інших країнах. HHV-7 може спричинити такі самі форми нейроінфекції, як і HHV?6, однак частіше зумовлює серозний лімфоцитарний менінгіт, стовбуровий та моно- або мультифокальний лейкоенцефаліт, рідше — ураження лімбічної ділянки головного мозку. Вірус відомий як збудник мієліту, менінгорадикуліту, енцефалорадикуломієліту. Серед уражень периферичної нервової системи описано неврит лицьового нерва і полірадикулоневропатію, яка нагадує синдром Гієна—Барре. HHV-7 залучений у патогенез скроневого медіанного склерозу, скроневої медіанної епілепсії, фебрильних судом та епілептичного статусу фебрильних судом. Фенотип синдрому хронічної втоми часто формується при реактивації HHV?7 із персистувального стану. У діагностиці HHV-7?нейроінфекції провідну роль відіграє ПЛР ліквору. З огляду на ймовірність хибнонегативних результатів ПЛР ліквору, проводять також серологічні тести, зокрема вивчення авідності антивірусних антитіл та субкласового складу специфічних імуноглобулінів G. При синдромі хронічної втоми, асоційованому з HHV?7, діагностично значущою є ПЛР лейкоцитів крові, а не ліквору. У лікуванні HHV-7?нейроінфекції застосовують противірусні хіміопрепарати із групи ациклічних аналогів гуанозину — ганцикловір, валіновий ефір ганцикловіру, фоскарнет або цидофовір, які слід поєднувати із лікуванням імунодефіцитної хвороби, котра спричинила реактивацію вірусу із персистувального стану внаслідок послаблення імунного нагляду.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Пантелеєнко, Л. В.
Хвороба Фара. Огляд літератури та власне клінічне спостереження [Текст] / Л. В. Пантелеєнко, С. В. Деркач, С. Р. Пелешок // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 15-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
БАЗАЛЬНЫЕ ГАНГЛИИ (патология)
КАЛЬЦИНОЗ (патофизиология)
НЕЙРОДЕГЕНЕРАТИВНЫЕ БОЛЕЗНИ (патофизиология)
Анотація: Кальцифікація базальних гангліїв — радіологічна знахідка, яку часто виявляють вторинно до цілої низки причин або за умов фізіологічного старіння мозку. За даними літератури, її частота значно варіює, що зумовлено відсутністю масштабних популяційних досліджень поширеності кальцифікації, а також значним постарінням населення. Клінічні вияви кальцифікації базальних гангліїв різноманітні. Патерни нейровізуалізаційних знахідок відрізняються в описах клінічних випадків. Ідіопатична кальцифікація базальних гангліїв (хвороба Фара) — захворювання, спричинене мутаціями певних генів, має клінічні та радіологічні особливості. Оскільки це рідкісне захворювання, всі висновки ґрунтуються на описах поодиноких клінічних випадків, а діагностичні критерії є предметом дискусії. В літературних джерелах немає чіткого визначення того, яку кальцифікацію базальних гангліїв можна вважати хворобою Фара, а яку ні. Немає чітких диференційно?діагностичних критеріїв захворювання. Спектр генетичних мутацій постійно поповнюється. Найчастішими клінічними виявами хвороби Фара, за даними літератури, є рухові розлади, які виявляються у вигляді паркінсонізму, хореї, тремору, дистонії, атетозу та орофаціальної дискінезії. Іншими ознаками є когнітивні та психічні порушення, мозочкові симптоми, розлади ходи, порушення мовлення, пірамідні знаки, чутливі порушення та мігренозний головний біль. Дискусійними є підходи до лікування зазначеної патології. Наведено огляд літератури, присвячений ідіопатичній кальцифікації базальних гангліїв, описано її генетичні особливості, клінічні вияви та радіологічні ознаки. Запропоновано диференційно?діагностичні критерії захворювання відповідно до сучасних даних літератури. Наведено власне клінічне спостереження пацієнтки із хворобою Фара.

Дод.точки доступу:
Деркач, С.В.; Пелешок, С.Р.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Кальбус, О. І.
Статево-вікові особливості поширеності міастенії в окремих регіонах України [Текст] / О. І. Кальбус // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 21-28. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
МИАСТЕНИЯ ГРЭВИС (патофизиология, эпидемиология)
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ (тенденции)
ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ
Анотація: Мета — вивчити показники поширеності міастенії серед дорослого населення в окремих регіонах України з урахуванням віку та статі. Матеріали і методи. Для аналізу показників здоров’я населення, пов’язаного з міастенією, зокрема поширеності міастенії та інвалідності, використано медико-статистичний метод з розрахунком відносних загальних показників, стандартизованих показників і показників наочності. Для вивчення особливостей поширеності міастенії в Україні застосовано епідеміологічний метод вивчення захворюваності. Дані щодо випадків міастенії, зареєстрованих на певній території, отримані шляхом запиту до відповідного обласного департаменту (управління) охорони здоров’я. Результати. За період дослідження (2014) у 10 областях середньорічний рівень загальної захворюваності на міастенію становив 5,16 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 4,79—5,53) на 100 тис. населення. Найвище значення показника відзначено серед жінок віком 60 років — 7,38 (95 % ДІ 6,68—8,08) на 100 тис. населення, найменший — серед чоловіків цієї вікової групи — 2,16 (95 % ДІ 1,78—2,55) на 100 тис. населення (р 0,001). Серед осіб віком ? 60 років різницю між статями не виявлено в усіх областях (р 0,05). Перевищення показника поширеності міастенії серед осіб жіночої статі над таким серед осіб чоловічої статі зафіксовано в усіх досліджених областях як в обох вікових групах, так серед осіб віком 60 років (р 0,05). Середньообласний рівень поширеності генералізованої форми міастенії становив 4,36 (95 % ДІ 4,03—4,70) на 100 тис. населення та суттєво перевищував (р 0,001) поширеність очної (0,64 (95 % ДІ 0,51—0,77) на 100 тис. населення) та неуточненої (0,18 (95 % ДІ 0,11—0,25) на 100 тис. населення) форм. Жінки мають більший відносний ризик виникнення зазначеної патології порівняно з чоловіками (2,39 (95 % ДІ 2,03—2,8)). Висновки. Поширеність міастенії в Україні є нижчою порівняно з іншими країнами, що може свідчити про недостатній рівень діагностики та обліку хворих з цією нозологією.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Приймак, Х. В.
Електронейроміографічні показники та особливості стоматологічного статусу у дітей з дитячим церебральним паралічем [Текст] / Х. В. Приймак, І. А. Зорій, Н. В. Біденко // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 29-34. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ (осложнения, патофизиология)
КАРИЕС ЗУБОВ (диагностика, патофизиология, этиология)
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ (методы)
РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ (микробиология)
ДЕТИ
Анотація: Мета — дослідити електронейроміографічні (ЕНМГ) показники кінцівок і ураженість карієсом зубів у дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) залежно від вираженості моторних порушень. Матеріали і методи. Обстежено 122 дитини (середній вік — (8,8 ± 3,7) року) зі спастичними формами ДЦП, яких розділили на групи згідно зі Шкалою великих моторних функцій. Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження, визначено стоматологічний статус та проведено аналіз стану зубів залежно від ступеня моторних порушень. Проведено ЕНМГ-обстеження. Визначено стан гігієни порожнини рота та інтенсивність карієсу зубів за допомогою індексів, які враховують кількість уражених карієсом, пломбованих і видалених з приводу ускладненого карієсу постійних зубів. Результати. У більшості обстежених дітей було діагностовано спастичні форми ДЦП. При проведенні ЕНМГ-дослідження у хворих з ДЦП виявлено нейрофізіологічні ознаки надсегментарних порушень, визначено ступінь вираженості спастичного синдрому та моторних порушень. Достовірне збільшення амплітуди F-хвилі на 56,6 % спостерігали у дітей з вираженими руховими порушеннями порівняно із пацієнтами з легкими неврологічними змінами. Поширеність карієсу зубів у дітей з ДЦП становила 100 %, інтенсивність карієсу зубів у середньому — 6,27 ± 1,19, найбільша — у дітей з вираженішими порушеннями моторних функцій. Виявлено кореляційні зв’язки між ЕНМГ?показниками та значеннями індексу гігієнічного стану порожнини рота і КПВ. Висновки. Інтенсивність карієсу в дітей із ДЦП зростає залежно від вираженості порушення моторних функцій. З підвищенням вираженості моторних порушень посилюються нейрофізіологічні зміни зі збільшенням ознак надсегментарних порушень. Виявлений прямо пропорційний зв’язок між нейрофізіологічними показниками та індексом гігієни порожнини рота може бути одним з чинників, який зумовлює підвищення ураженості зубів карієсом у дітей зі збільшенням вираженості моторних порушень.

Дод.точки доступу:
Зорій, І.А.; Біденко, Н.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Покровська, Т. В.
Діагностика серозних менінгітів у дітей [Текст] / Т. В. Покровська, В. В. Гнатюк // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 35-39. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
МЕНИНГИТ ВИРУСНЫЙ (диагностика, патофизиология)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ (использование, методы)
ДЕТИ
Анотація: Мета — вивчити епідеміологічні та клініко-лабораторні особливості серозних менінгітів (СМ) у дітей у Львівській області, провести верифікацію діагнозу. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 76 дітей (49 (64,5 %) хлопчиків і 27 (35,5 %) дівчаток) віком від 1 до 17 років з гострим СМ, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Хворим проведено комплексне клініко?лабораторне обстеження. Діагноз СМ підтверджено результатами цитологічного та біохімічного досліджень ліквору. Для верифікації діагнозу використовували вірусологічне, бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження проб ліквору. Результати. Хворіли на СМ статистично значущо частіше діти віком 6—8 років. СМ був самостійною клінічною формою у 55 (72,4 %) хворих (р 0,01), виявом комбінованої форми — у 21 (27,6 %). Менінгеальні симптоми були дисоційованими у 13 (17,1 %) дітей. Плеоцитоз 11—50 клітин/мл був у 16 (21,1 %) пацієнтів, 51—150 клітин — у 25 (32,9 %), 151—300 клітин — у 14 (18,4 %), 301—500 клітин — у 12 (15,8 %), 501?—?750 — у 2 (2,6 %), 751 клітини — у 5 (6,6 %). Діагноз ентеровірусного менінгіту підтверджено виділенням ДНК ентеровірусів з ліквору у 18 (69,2 %) із 26 пацієнтів. У 2 (7,7 %) хворих ліквор був не зміненим, але з його зразка виділено РНК ентеровірусу. Висновки. Більшість хворих на СМ (71,1 %) мали вік 6—8 років. Оскільки у 44,7 % пацієнтів менінгеальні симптоми були сумнівними або негативними, за підозри на менінгіт необхідно провести цереброспінальну пункцію. У практичній роботі діагноз серозних менінгітів встановлюють за клінічними виявами хвороби. Частота встановлення етіології менінгіту є низькою (31,5 %). Метод полімеразної ланцюгової реакції має важливе значення для раннього підтверждення діагнозу. Чотири випадки менінгіту при оперізувальному герпесі свідчать про можливість ураження нервової системи VZV в імунокомпетентних осіб. Симптоми менінгіту можуть передувати висипу або виникати після його появи.

Дод.точки доступу:
Гнатюк, В.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Слинько, Є. І.
Діагностика та хірургічне лікування хворих із фіксованим спинним мозком у дорослому віці [Текст] / Є. І. Слинько, А. В. Спірідонов, О. М. Хонда // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 40-46. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
МОЗГА СПИННОГО БОЛЕЗНИ (диагностика, патофизиология, хирургия)
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ ФТОР-19 (методы)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ
Анотація: Мета — проаналізувати результати хірургічного лікування синдрому фіксованого спинного мозку у дорослих. Матеріали і методи. У період з 2013 до 2019 р. в Інституті нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України проведено лікування 8 пацієнтів із синдромом фіксованого спинного мозку. У 2 хворих мало місце потовщення або склерозування термінальної частини спинного мозку, у 4 — ліпомієлоцеле, в 1 — ліпомієломенінгоцеле, в 1 — ліпомієлоцистоцеле. Спостерігали такі клінічні вияви: біль у поперековому відділі хребта і стопах, порушення ходи, часткову м’язову атрофію та повне порушення роботи тазових органів (відсутність ерекції у чоловіків, порушення акту сечовипускання та дефекації). Показаннями до операції були наявність синдрому фіксованого спинного мозку, вираженого неврологічного дефіциту і дані нейровізуалізації (спондилографії, мультиспіральної комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії). Всім пацієнтам проводили стандартне клінічне обстеження, яке передбачало огляд невролога та нейрохірурга, а також просту спондилографію, мультиспіральну комп’ютерну і магнітно-резонансну томографію. Рентгенограми виконували у стандартних (пряма і бічна) проекціях. Магнітно-резонансну томографію проводили в сагітальній, аксіальній та фронтальній площинах у стандартних Т1? і Т2?режимах. Результати. У пацієнтів, які мали потовщення або склерозування термінальної частини спинного мозку, відзначено регрес неврологічної симптоматики у вигляді відновлення чутливості в ділянці промежини та часткове відновлення роботи тазових органів, у пацієнтів з ліпомієлоцеле — регрес больового синдрому в поперековому відділі хребта і збільшення сили в нижніх кінцівках, у пацієнтів з ліпоменінгоцеле та ліпомієлоцистоцеле — регрес больового синдрому в стопах та поперековому відділі хребта. Висновки. Дорослим пацієнтам з діагнозом «фіксований спинний мозок» у разі прогресування клінічної симптоматики та наявності органічних порушень для поліпшення якості життя і часткового відновлення чутливості та роботи тазових органів показане оперативне втручання.

Дод.точки доступу:
Спірідонов, А. В.; Хонда, О.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Дзяк, Л. А.
Особенности электрофизиологического мониторинга у больных с дискогенными острыми пояснично-крестцовыми радикулопатиями [Текст] / Л. А. Дзяк, А. А. Шульга, А. Н. Шульга // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 47-54. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ (патология)
РАДИКУЛИТ ПОЯСНИЧНЫЙ (диагностика, патофизиология)
МЕЖПОЗВОНКОВОГО ДИСКА СМЕЩЕНИЕ (диагностика, патофизиология)
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ (методы)
Анотація: Мета — оцінити оптимальні терміни електрофізіологічної діагностики гострих попереково?крижових радикулопатій (ПКР), зумовлених грижами міжхребцевих дисків, при проведенні клініко?електроміографічного і нейрометричного моніторингу. Матеріали і методи. Обстежено 100 пацієнтів з гострими компресійними ПКР, зумовленими вертеброгенною патологією. Залежно від характеру вертеброгенних порушень хворих розподілили на дві клінічні групи. До основної групи залучено 45 пацієнтів, у яких ПКР була зумовлена дискогенною патологією в поєднанні зі стенозувальним процесом у хребтовому каналі та латеральних отворах. Контрольну групу утворили 55 осіб, у яких ПКР розвинулася на тлі патології міжхребцевого диска на рівні одного хребетно?рухового сегмента. Дослідження проведено в динаміці в 1?шу?—?7?му, 10?—?14?ту ? 30?ту добу. Результати. Стимуляційна електронейроміографія і голчаста електроміографія у пацієнтів із дискогенними ПКР лише на 30?ту добу дали змогу підтвердити аксонально?демієлінізувальний характер змін як у проксимальних зонах корінцевих сегментів, так і в дистальніших відділах — периферичних нервах. Проведення нейрометричного моніторингу дало змогу вперше об’єктивно оцінити стан тонких ноцирецепторів (мієлінізованих волокон типу Аb і Аd та мієлінізованих волокон С?типу) у хворих із дискогенними гострими ПКР. При гострих ПКР, зумовлених грижами міжхребцевих дисків, незалежно від рівня ураження більшою мірою пошкоджуються сенсорні аференти, які відповідають за проведення тактильної та температурної чутливості та швидке проведення болю. Висновки. Електронейроміографія може бути використана для нейрофізіологічної оцінки денерваційно?реіннерваційного процесу при гострих ПКР лише на 3?й тиждень з моменту захворювання. Нейрометрія дає змогу об’єктивно оцінити стан сенсорних аферентів уражених корінців вже з перших днів диско?радикулярного конфлікту і може бути запропонована як метод ранньої діагностики гострих ПКР.

Дод.точки доступу:
Шульга, А.А.; Шульга, А.Н.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Домрес, Н. В.
Особливості клінічних виявів спастичності у хворих на розсіяний склероз залежно від типу перебігу, тривалості та ступеня тяжкості захворювання [Текст] / Н. В. Домрес, Л. І. Соколова // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 55-59. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ (осложнения, патофизиология)
МЫШЕЧНАЯ СПАСТИЧНОСТЬ (патофизиология, этиология)
БОЛЕЗНЬ, ИНДЕКС СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ
Анотація: Мета — вивчити особливості клінічних виявів спастичності за шкалою Ashworth у хворих на розсіяний склероз (РС) залежно від типу перебігу, тривалості захворювання та ступеня неврологічного дефіциту за шкалою ЕDSS. Матеріали і методи. Обстежено 72 хворих на РС з ознаками спастичності (37 жінок і 35 чоловіків віком від 22 до 60 років). Оцінку неврологічного дефіциту проводили за шкалою EDSS, кількісну оцінку вираженості змін м’язового тонусу — за модифікованою шкалою Ashworth (Modified Ashworth Scale). Результати. Середній бал спастичності у групі з тривалістю захворювання до 5 років становив 1,38 ± 0,15, у групі з тривалістю 6—10 років — 1,47 ± 0,14, у групі з тривалістю понад 10 років — 1,91 ± 0,15. Коефіцієнт кореляції між рівнем спастичності та тривалістю захворювання — 0,368 (середньої сили прямо пропорційний зв’язок). Середній бал спастичності у групі пацієнтів із рецидивно-ремітивним типом РС становив 1,24 ± 0,1, у групі хворих із вторинно-прогресивним типом — 2,06 ± 0,16, у групі пацієнтів із первинно?прогресивним типом — 1,76 ± 0,31. Різниця між трьома групами за критерієм Краскела—Уолліса була статистично значущою (р 0,0001). Коефіцієнт кореляції між спастичністю і типом перебігу захворювання — 0,7 (сильний прямо пропорційний зв’язок). Середній бал спастичності у пацієнтів із балом за шкалою EDSS 3—4 становив 0,82 ± 0,12, у хворих з балом 4,5—5,5 — 1,29 ± 0,09, у пацієнтів з балом 6—7 — 2,34 ± 0,19. Різниця між трьома групами за критерієм Краскела—Уолліса була статистично значущою (р 0,0001). Коефіцієнт кореляції між спастичністю та ступенем інвалідизації за шкалою EDSS — 0,681 (близький до сильного прямо пропорційний зв’язок). При порівнянні груп з різнем ступенем порушень у пірамідній системі (переважно ступенем парезів кінцівок) виявлено статистично значущу (р 0,0001) різницю показників. Між рівнем спастичності та ступенем пірамідних порушень виявлено прямо пропорційний сильний зв’язок (rs

Дод.точки доступу:
Соколова, Л.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Поясник, І. М.
Глюкокортикоїди у лікуванні хворих із туберкульозним менінгітом - два боки однієї медалі (сучасні тенденції, клінічний випадок) [Текст] / І. М. Поясник // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - С. 60-66. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
ТУБЕРКУЛЕЗ МОЗГОВЫХ ОБОЛОЧЕК (диагностика, патофизиология, терапия)
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ ФТОР-19 (методы)
ГЛЮКОКОРТИКОИДЫ (терапевтическое применение)
Анотація: Кортикостероїди давно використовують як додаток до лікування туберкульозного менінгіту. Крім того, терапія глюкокортикоїдами є невід’ємною складовою ведення пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, що зумовлено високою ефективністю цих препаратів щодо зниження активності захворювання. Імунологічні дефекти при системних захворюваннях сполучної тканини і висока сумарна доза кортикостероїдів призводять до активації латентної туберкульозної інфекції та швидкого розвитку захворювання при інфікуванні мікобактеріями туберкульозу. Наведений клінічний випадок свідчить, що лікарі різних спеціальностей мають пам’ятати про ймовірність виникнення туберкульозного менінгіту у хворих з імуносупресією навіть за відсутності менінгальних симптомів (ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга) на тлі глюкокортикоїдної терапії інших захворювань. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам як ад’ювант до протитуберкульозної терапії (незважаючи на імуносупресивний вплив), але режим розробляють індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Високу діагностичну цінність для встановлення діагнозу туберкульозного менінгіту має молекулярно?генетичний метод G?Xpert, який дає змогу не лише виявити Mycobacterium tuberculosis у лікворі протягом 2 год, а і визначити наявність множинної лікарської стійкості, що сприяє швидкому призначенню адекватної етіотропної терапії та запобігає розвитку тяжких неврологічних розладів і смерті. Нейровізуалізація має важливе значення для діагностики та спостереження ТБМ. У випадках диференційної діагностики туберкульозного менінгіту слід утриматися від застосування препаратів широкого спектра дії з груп фторхінолонів та аміноглікозидів, оскільки це може призвести до несвоєчасного встановлення правильного діагнозу.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Berezutskyy, V. I.
Spes phthisica: the case of Frederic Chopin [Text] / V. I. Berezutskyy, M. S. Berezutska // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal : науково-практичне видання. - 2019. - № 4. - P67-71. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1998-4235
MeSH-головна:
ТУБЕРКУЛЕЗ (осложнения, патофизиология)
ЭЙФОРИЯ
ЛИЧНОСТЬ
Анотація: Мета роботи — оцінити вплив spes phthisica (туберкульозної ейфорії) на творчий процес польського композитора Фредерика Шопена. Висока продуктивність роботи композитора під час загострень туберкульозу нерідко наводиться в науковій літературі як важливий доказ позитивного впливу spes phthisica на творчість. Для перевірки цієї гіпотези проведено аналіз хронологічних взаємозв’язків між творчим процесом Шопена (професійний анамнез) і клінічним перебігом туберкульозу легень (анамнез захворювання). Основним матеріалом для дослідження були листи Шопена і праці найавторитетніших біографів композитора. Також проведено пошук джерел в електронних базах даних Scopus, Web of Science, Medline, PubMed, електронних сховищах і архівах (без обмежень у часі). Встановлено, що взимку 1838—1839 рр. під час відпочинку на Майорці Шопен переніс тяжке загострення хронічного туберкульозу легень, яке супроводжувалося легеневою кровотечею, вираженою інтоксикацією та яскравими ознаками патологічної ейфорії (spes phthisica). Восени 1839 р. композитор опублікував велику кількість нових музичних творів: Op. 35—41 (соната в трьох частинах, фантазія-експромт, два ноктюрни, балада, скерцо в трьох частинах, два полонези, чотири мазурки). Тривалий час багато дослідників таку високу видавничу активність композитора пояснювали стимулювальним впливом spes phthisica. Аналіз творчого процесу композитора взимку 1838—1839 рр. показав, що за цей період він створив лише два невеликих музичних твори: мазурку E?minor Op. 41 і прелюдію № 15 («Raindrop» prelude) Op. 28. Вивчення обставин створення цих творів виявило, що вони були написані Шопеном не внаслідок spes phthisica, а всупереч їй. Всі інші твори були створені набагато раніше, причому саме в період ремісії туберкульозу. Це виключає можливість стимулювального впливу spes phthisica на творчий процес композитора.

Дод.точки доступу:
Berezutska, M.S.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)