Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ11/2019/6<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 6
Показанi документи с 1 за 6

Соколов, М. Ю.
Особенности перкутанного лечения пациентов с инфарктом миокарда без элевации сегмента ST, поступивших в стационар в разные сроки от начала заболевания [Текст] / М. Ю. Соколов, Ю. Н. Соколов, Ю. В. Кашуба // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 11-26
MeSH-головна:
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ (история, методы)
СТЕНТЫ (использование)
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ (хирургия)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ДИСФУНКЦИЯ
Анотація: Мета роботи – оцінити вплив коронарної реваскуляризації (коронарного стентування, КС) на виживаність пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без підйому сегмента ST (non-ST-segment elevation myocardial infarction, NSTEMI), при виконанні втручання в різні терміни від початку захворювання. Матеріали і методи. У дослідження залучено 101 пацієнта з NSTEMI. Ургентно (від 0 до 72 год від моменту розвитку захворювання) обстежено 29 хворих. Решта 72 пацієнти були госпіталізовані планово, а діагноз NSTEMI був встановлений їм у період від 4 до 180 днів до моменту проведення коронаровентрикулографії або КС. Результати та обговорення. Пацієнти після КС краще переносили фізичне навантаження, у них рідше виникали рецидиви стенокардії напруження та інфаркт міокарда порівняно з групою контролю, в якій реваскуляризацію не проводили. Загальна виживаність пацієнтів з NSTEMI за період спостереження 48 міс була статистично значуще (р0,0048) вищою у хворих, у яких виконували КС, ніж у групі контролю: відповідно 95 і 80 %. Кумулятивна виживаність без МАСЕ в ургентних і планових хворих протягом 48 міс спостереження була статистично значуще (р

Дод.точки доступу:
Соколов, Ю. Н.; Кашуба, Ю. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

    Вплив ранньої ліпідознижувальної терапії різної інтенсивності на функцію ендотелію у хворих з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST [Текст] / О. М. Пархоменко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 27-38
Рубрики: Эзетимиб
   Аторвастатин
MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ (лекарственная терапия)
ИНФАРКТ МИОКАРДА (лекарственная терапия)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ (физиология)
(терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи – оцінити вплив різних режимів ліпідознижувальної терапії на зміни функції ендотелію в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST. Матеріали і методи. У дослідження залучили 135 пацієнтів, госпіталізованих до відділення реанімації та інтенсивної терапії ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України з діагнозом ГІМ з елевацією сегмента ST у перші 12 год (у середньому (4,7±1,0) год) від появи симптомів захворювання. Методом конвертів пацієнтів розділили на 4 групи, яким відразу при госпіталізації і до проведення реваскуляризації – черезшкірного коронарного втручання – призначали ліпідознижувальну терапію. До 1-ї групи увійшло 26 осіб, яким призначали комбінацію аторвастатину в дозі 10 мг та езетимібу – 10 мг, до 2-ї – 24 пацієнти, що приймали аторвастатин у дозі 40 мг, до 3-ї – 43 хворих, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг, до 4-ї – 42 пацієнти, яким призначили комбінацію аторвастатину в дозі 40 мг і езетимібу – 10 мг. Базисну терапію формували відповідно до чинних рекомендацій Європейського товариства кардіологів і національних протоколів діагностики. Групи не відрізнялися за основними клініко-анамнестичними характеристиками і методами лікування. Визначення реактивної гіперемії за допомогою проби з потокозалежною вазодилатацією (ПЗВД) проводили в 1-шу, на 10-ту та 90-ту добу від початку захворювання. Результати та обговорення. Застосування високоінтенсивної ліпідознижувальної терапії з використанням аторвастатину в дозі 80 мг (3-тя група) і аторвастатину в дозі 40 мг та езетимібу в дозі 10 мг (4-та група) мало більший ліпідознижувальний ефект порівняно із середньоінтенсивною терапією (1-ша та 2-га групи) у динаміці спостереження. У пацієнтів 3-ї групи реєстрували зменшення середнього рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХСЛПНЩ) на 10-ту та 90-ту добу, а його зниження досягало значень, нижчих за рекомендовані, – (1,75±0,11) ммоль/л. У 4-й групі на 10-ту добу також реєстрували статистично значуще зниження ХСЛПНЩ, а до 90-ї доби він становив 1,55 ммоль/л. Середнього рівня ХСЛПНЩ, нижчого за цільовий, було досягнуто тільки в 3-й і 4-й групах. Нормалізацію функції ендотелію (приріст діаметра плечової артерії за результатами проби з ПЗВД понад 10 %) статистично значуще частіше реєстрували в пацієнтів, які досягли на 90-ту добу цільового рівня ХСЛПНЩ менше 1,8 ммоль/л. Висновки. Для нормалізації функції ендотелію (приросту діаметра плечової артерії за результатами проби з ПЗВД) при проведенні ліпідознижувальної терапії у хворих, які перенесли ГІМ, необхідно досягнення цільових значень ХСЛПНЩ до 90-ї доби захворювання, що можливо лише при проведенні високоінтенсивної ліпідознижувальної терапії. Відсутність поліпшення функції ендотелію під час спостереження у сталої кількості хворих дозволяє припустити наявність додаткових, можливо генетичних, факторів, на які не впливають застосовані методи лікування.

Дод.точки доступу:
Пархоменко, О. М.; Степура, А. О.; Лутай, Я. М.; Іркін, О. І.; Білий, Д. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Нудченко, О. О.
Клініко-гемодинамічні предиктори когнітивної дисфункції в пацієнтів з ішемічною хворобою серця [Текст] / О. О. Нудченко, М. М. Долженко // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 39-52
MeSH-головна:
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ДИСФУНКЦИЯ
ДИАСТОЛА
ГЕМОДИНАМИКА
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА
Анотація: Мета роботи – визначити клінічні та гемодинамічні чинники ризику розвитку когнітивної дисфункції в пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Матеріали і методи. У дослідження залучено 110 хворих із хронічною ішемічною хворобою серця – із наявністю в анамнезі гострого інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії або процедури реваскуляризації коронарних артерій. Залежно від стану діастолічної функції пацієнтів розділили на три групи: І група – нормальна діастолічна функція; ІІ – порушення релаксації; ІІІ – псевдонормалізація або рестрикція. Когнітивну функцію оцінювали за допомогою шкал MMSE, MoCA, батареї тестів на лобну дисфункцію, Trial Making Test та аудіовербального тесту Рея. Результати та обговорення. Середня кількість балів за шкалою MMSE зі збільшенням ступеня вираження діастолічної дисфункції (ДД) зменшувалася і становила в І групі 25,40±2,58, в ІІ – 24,95±2,69, ІІІ – 22,30±3,17 (p1,30,0001, p2,30,05). Між показниками за MMSE та типом ДД виявлено від’ємну кореляцію середнього ступеня (r=–0,35; p0,05), а між кількістю балів за MMSE та тиском наповнення лівого шлуночка (ТНЛШ) – від’ємну кореляцію сильного ступеня (r

Дод.точки доступу:
Долженко, М. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Клінічний прогноз упродовж 12 місяців та його предиктори в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і зниженою фракцією викиду лівого шлуночка [Текст] / Л. Г. Воронков [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 53-64
MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ
ВЕСА ТЕЛА ПОТЕРЯ
СЕРДЦА УДАРНЫЙ ОБЪЕМ
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ДИСФУНКЦИЯ
Анотація: Мета роботи – встановити клініко-інструментальні параметри, які асоціюються з розвитком несприятливих серцево-судинних подій (смерть або госпіталізація) у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) і фракцією викиду лівого шлуночка ≤ 35 % при спостереженні упродовж 12 місяців, та визначити їх граничні значення. Матеріали і методи. Обстежено 120 гемодинамічно стабільних пацієнтів віком 18-75 років із ХСН, II-IV функціональних класів за NYHA, з фракцією викиду лівого шлуночка ≤ 35 %. Пацієнтів залучали в дослідження у фазу клінічної компенсації. Кінцева точка була комбінованою і визначалася як час до першої госпіталізації у зв’язку з декомпенсацією ХСН або смерті. Період спостереження становив 12 міс, середній час до настання комбінованої критичної події – 8,67 міс. Пошук граничних значень предикторів було здійснено за допомогою кластерного аналізу за двома змінними. Результати та обговорення. За результатами кластерного аналізу, інформативними предикторами досягнення комбінованої кінцевої точки пацієнтами із ХСН протягом 12 міс є кількість втрачених кілограмів за останні 6 міс 4,5 кг або втрата маси тіла 6,03 %, окружність плеча ненапруженої руки ≤ 32,5 см, напруженої руки ≤ 35 см, стегна ≤ 50 см, товщина шкірно-жирової складки над трицепсом ≤ 24 мм та в паховій ділянці ≤ 8,5 мм, відсоток жирової маси тіла ≤ 16,7 %, індекс м’язової маси кінцівок ≤ 8,96 кг/м2, індекс маси тіла ≤ 31,2 кг/м2, рівень С-реактивного білка 4,52 мг/мл, вміст холестерину крові ≤ 4,5 ммоль/л, показник потокозалежної вазодилатації ≤ 9,09 %, показник систолічної екскурсії площини трикуспідального кільця (TAPSE) ≤ 11 мм та відношення TAPSE до рівня систолічного тиску в легеневій артерії ≤ 0,27, сума балів за Міннесотським опитувальником 61 бала, за шкалою DEFS 22 бали, за анкетою Університету Дюка ≤ 8,575 бала, дистанція тесту із 6-хвилинною ходьбою ≤ 255 м та показник тесту з розгинанням нижньої кінцівки ≤ 22. Висновки. Результати вимірювання антропометричних показників, що відображають стан нутритивного статусу пацієнтів із ХСН, мають перевагу над результатами денситометричного визначення тканинних складових тіла у стратифікації їх довготермінового клінічного ризику.

Дод.точки доступу:
Воронков, Л. Г.; Войцеховська, К. В.; Федьків, С. В.; Коваль, В. І.; Бабіч, П. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Сіренко, Ю. М.
Діагностичне значення катетеризації правих відділів серця та легеневої артерії у хворих із підозрою на легеневу гіпертензію [Текст] / Ю. М. Сіренко, І. О. Живило, Г. Д. Радченко // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 65-76
MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ
ЛЕГОЧНАЯ АРТЕРИЯ
СЕРДЦА КАТЕТЕРИЗАЦИЯ (использование, методы)
ДАВЛЕНИЕ
Анотація: Мета роботи – здійснити критичний перегляд власного досвіду, його відповідності чинним рекомендаціям і даним міжнародних реєстрів, а також оцінити показники легеневої та системної гемодинаміки, отримані у хворих на легеневу артеріальну гіпертензію (ЛАГ) в Україні. Матеріали і методи. За 5 років 220 процедур катетеризації правих відділів серця і легеневої артерії виконано 195 пацієнтам із середньою або високою ймовірністю ЛАГ за даними ехокардіографії відповідно до сучасних рекомендацій. Усі пацієнти були госпіталізовані в ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска» НАМН України із підозрою на наявність ЛАГ (первинно), або із погіршанням перебігу захворювання (повторно), або для підтвердження статусу вазореактивності (повторно). Результати та обговорення. Проведено 220 успішних процедур катетеризації. Первинну (діагностичну) катетеризацію провели у 195 хворих, повторну – у 25. Діагноз ЛАГ підтверджено у 178 пацієнтів. У 17 пацієнтів за результатами катетеризації діагноз ЛАГ був знятий: величина середнього тиску в легеневій артерії була менше 20 мм рт. ст. Структура нозологій у хворих, яким було виконано катетеризацію була такою: ідіопатична ЛАГ спостерігалася у 68 (38 %) пацієнтів, з них 11 (6 %) – вазореактивних; ЛАГ, асоційована із захворюваннями сполучної тканини, – у 21 (12 %) пацієнта; ЛАГ, асоційована з ВІЛ-інфекцією, – у 4 (2 %) хворих; ЛАГ, асоційована з портальною гіпертензією, – у 4 (2 %); ЛАГ, асоційована з природженими вадами серця, – у 26 (15 %); хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія – у 50 (28 %). Тест на вазореактивність було проведено у 33 хворих на ідіопатичну ЛАГ, з них у 11 (33 %) він був позитивним. У хворих із позитивним вазидилататорним тестом середній тиск у легеневій артерії знизився у середньому на 21,8 мм рт. ст. – до 26,5 мм рт. ст. (р0,0001), при цьому серцевий індекс збільшився на 31 % – до 3,8 л · хв · м–2 (р0,1). Легеневий судинний опір знизився на 6,4 од. Вуда – до 2,7 од. Вуда (р0,0001). У хворих із негативним результатом тесту зниження середнього тиску в легеневій артерії і легеневого судинного опору було статистично не значущим (р0,05), а змін серцевого індексу не виявлено. Висновки. На підставі досвіду нашого центру оцінювання гемодинаміки за допомогою катетеризації є безпечним і залишається діагностичним стандартом для ЛАГ. Зокрема, катетеризація є необхідною для узгодженого аналізу 4 показників, що мають критичне значення для клінічного профілю пацієнтів з ЛАГ: тиск у правому передсерді, легеневий судинний опір, серцевий викид та тиск заклинювання в легеневій артерії. У пацієнтів з ідіопатичною ЛАГ також необхідно оцінювати вазореактивність для прогнозування чутливості до терапії антагоністами кальцію, наявність якої пов’язана з кращими результатами лікування та виживаності.

Дод.точки доступу:
Живило, І. О.; Радченко, Г. Д.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Резистентна артеріальна гіпертензія в пацієнта з феохромоцитомою/парагангліомою [Текст] / Л. А. Міщенко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 77-85
MeSH-головна:
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ
ГИПЕРТЕНЗИЯ
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ
ФЕОХРОМОЦИТОМА
ПАРАГАНГЛИОМА
ИСТОРИЯ БОЛЕЗНИ
Анотація: Представлено клінічний випадок феохромоцитоми в поєднанні з парагангліомою в пацієнта із резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Феохромоцитома/парагангліома є катехоламінопродукувальною пухлиною з адреномедулярних хромафінних клітин наднирникових залоз або симпатичних і парасимпатичних гангліїв. Перебіг захворювання залежить від характеру та кількості катехоламінів, які виділяє пухлина, а також від того, наскільки стійким чи спорадичним є їх вивільнення в плазму крові. Тому спостерігається стійке підвищення артеріального тиску (АТ), або АГ має пароксизмальний (кризовий) перебіг. Особливістю представленого клінічного випадку є відсутність деяких характерних діагностичних критеріїв. Попри нормальний вміст катехоламінів у добовій сечі, відсутність змін наднирників при ультразвуковому обстеженні, проводився цілеспрямований пошук вторинних причин підвищення АТ. Клінічними виявами феохромоцитоми, окрім підвищеного АТ, були головний біль і серцебиття. Привертала увагу суттєва втрата маси тіла пацієнтом за останні 1,5 року, що обумовлено підвищеним метаболізмом на тлі активації симпатоадреналової системи. При виконанні дуплексного сканування брахіоцефальних артерій у ділянці біфуркації обох загальних сонних артерій виявлено утворення овальної форми з чіткими рівними контурами, що дало підстави запідозрити нетипове розташування феохромоцитоми. Виконано мультиспіральну комп’ютерну томографію з контрастуванням: черевної порожнини, наднирників, нирок та ниркових артерій. У ході дослідження в тілі медіальної ніжки правого наднирника виявлено округле гіперваскулярне утворення з чіткими рівними контурами. Для уточнення діагнозу в пацієнта було вивчено вміст адреналіну і норадреналіну в плазмі крові. Підвищення норадреналіну більш ніж у 4 рази вказувало на наявність катехоламінпродукувальної пухлини. Таким чином, підтверджено діагноз феохромоцитоми правого наднирника і виявлено каротидні парагангліоми шиї. Пацієнту виконана лапароскопічна адреналектомія справа, а також видалення каротидних парагангліом шиї. Дози антигіпертензивних препаратів були суттєво зменшені, АТ знизився до рівня 130-140/80-90 мм рт. ст. Цей клінічний випадок ілюструє необхідність акцентувати увагу лікарів на ймовірності наявності цієї патології за відсутності характерних лабораторно-інструментальних відхилень, що потребує наполегливого пошуку причин АГ.

Дод.точки доступу:
Міщенко, Л. А.; Безродна, Л. В.; Матова, О. О.; Товкай, О. А.; Ліщинський, П. О.; Ратушняк, А. В.; Сербенюк, К. І.; Безродний, В. Б.; Гулкевич, О. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)