Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=РУ6/2018/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 20
Показанi документи с 1 за 20

Гладчук, И. З.
Субфертильность: философия и методология проблемы. Часть II* / И. З. Гладчук, В. В. Дощечкин // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 8-15
MeSH-головна:
БЕСПЛОДИЕ (терапия)
ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ МЕДИЦИНЫ
Анотація: Оглядово-філософська робота присвячена проблемі субфертильностi. Низька плідність частини людей, що знаходяться в межах фертильної популяції, є однією з найактуальніших соціальних та медичних проблем сучасного суспільства. Зазвичай не знаходять очевидних причин щодо зниження народжуваності в субфертильних осіб. В роботi розглядається парадигма, в якій низька існуюча плідність частини населення здатна знайти пояснення в зв’язку з наявністю різних нормальних варіантів розвитку органів і тканин репродуктивної системи. Зазвичай у субфертильних осіб збільшується час очікування вагітності. При цьому вагітність настає самостійно, без застосування хірургічного лікування та методів допоміжної репродукції. Час є основним чинником, який слід враховувати при оптимізації менеджменту пари із субфертильністю неясного ґенезу. В роботі подана сучасна термінологія, що застосовується в репродуктивній медицині. Показані проблеми методологічного характеру, що можуть виникати під час оцінки потенціалу фертильності. Представлено «шкалу фертильності», яка здатна допомогти оцінити фертильність та визначити алгоритм ведення безплідної пари. Описано сучасний погляд на етіологію субфертильності та безпліддя. Обговорюється роль доказової та причинної теорій прийняття рішень, які були використані автором для розуміння патогенезу субфертильностi. Також намічені підходи до вирішення, які базуються на діагностиці анатомічних та фізіологічних особливостей репродуктивної системи в субфертильних індивідів. У другій частині статті розглядаються причинно-наслідкові зв’язки, характерні для субфертильності та безпліддя, а також методи, які дозволяють краще зрозуміти подібні зв’язки. Обговорюється проблема неоднорідності порівнюваних статистичних рядів, роль зовнішніх та внутрішніх чинників у розвитку субфертильності та безпліддя, низка чинників, що впливають на зниження народжуваності, обов’язкові умови для зачаття і місце порушення цих умов у структурі причин безпліддя, роль «очевидних» і «неочевидних» причин зниження фертильності. Автор викладає основні принципи оптимізації умов зачаття та сучасний погляд на організацію менеджменту подружжя з безпліддям неясного ґенезу. Показана особлива роль трансвагінальної сонографії в розумінні природи субфертильності та діагностиці особливостей розвитку репродуктивної системи.

Дод.точки доступу:
Дощечкин, В. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Пренатальная диагностика фенилкетонурии и двусторонней агенезии почек у одного плода / Н. П. Веропотвелян [и др.] // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 16-20
MeSH-головна:
ФЕНИЛКЕТОНУРИИ (диагностика)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ (диагностика)
ПЛОДА БОЛЕЗНИ (диагностика)
Анотація: Фенілкетонурія – це вроджене генетично обумовлене порушення метаболізму незамінної амінокислоти фенілаланіну. Причиною хвороби є мутація в гені гідроксилази фенілаланіну (ген ФАГ). У різних популяціях захворювання зустрічається з частотою 1 на 8–15 тис. новонароджених. Фенілкетонурія як орфанна хвороба сама по собі досить рідко поєднується з будь-якої іншою вродженою та спадковою патологією. Тому, без сумніву, являє клінічний інтерес одночасне поєднання в одного пацієнта рідкісної патології різного генезу. У роботі представлено опис власного випадку ранньої пренатальної діагностики фенілкетонурії і двосторонньої агенезії нирок в одного плода в І триместрі вагітності. Частота двосторонньої агенезії нирок оцінюється як 1:3000–5000 пологів. Обговорюються особливості ультразвукової пренатальної діагностики двосторонньої агенезії нирок у І–ІІ триместрах вагітності. Як свідчать дані літератури, у 9% родичів першого ступеня споріднення з плодом, що має двосторонню агенезію нирок, відзначаються різні вроджені аномалії розвитку нирок, більшість з яких асимптоматичні. У даному випадку після проведення УЗД морфологічні аномалії розвитку нирок були виключені в усієї родини. Виходячи з усередненої частоти двосторонньої агенезії нирок (1:5000) і фенілкетонурії (1:7000), за даними різних літературних джерел, ймовірність такої події становить 1: 35 000 000 випадків, що свідчить про унікальність описаного спостереження. Автори статті провели аналіз поєднання фенілкетонурії з різною спадковою і вродженою патологією, зареєстрованою в «МЦМГ і ПГ ім. П.М. Веропотвеляна» в період з 1986 до 2017 рр. Згідно з результатами дослідження, частота поєднання фенілкетонурії з іншою спадковою і вродженою патологією серед хворих на фенілкетонурію становить 1:31 і 1:278 215 серед усіх новонароджених Південно-Східного та Центрального регіонів України, обстежених за вказаний період.

Дод.точки доступу:
Веропотвелян, Н. П.; Макух, Г. В.; Чорна, Л. Б.; Нетребко, Т. А.; Погуляй, Ю. С.; Хаванская, Е. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Аналіз частоти поліморфізму генів фолатного циклу в жінок із різних регіонів України: власне дослідження та огляд / О. А. Фесай [та ін.] // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 21-27
MeSH-головна:
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ (физиология)
Анотація: Метою даного дослідження було проаналізувати частоту поліморфізму генів MTHFR, MTRR та MTR в популяції жінок із хронічним невиношуванням вагітності в порівнянні з контрольною популяцією; узагальнити українські дані стосовно частот генотипів поліморфізмів генів MTHFR, MTRR та MTR в популяції жінок з хронічним невиношуванням вагітності, а також в загальній жіночій популяції; проаналізувати вплив низькофункціональних алелів генів фолатного циклу на процеси, пов’язані з перебігом вагітності. Для вивчення розповсюдженості поліморфних варіантів генів фолатного циклу було проаналізовано 53 пацієнтки медичного центру ТОВ «Родинне джерело» (Київ) із невиношуванням вагітності, які мали один або більше спонтанних викиднів та/або завмерлих/регресуючих вагітностей в акушерсько-гінекологічному анамнезі, а також 24 умовно здорові жінки зі сприятливим акушерським анамнезом (відсутність самовільних викиднів, ускладнень вагітностей та пологів), які склали контрольну групу 1. Як контрольну групу 2 було використано групу порівняння з дослідження ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України» (м. Львів) – 150 жінок Західного регіону України без ускладненого генетичного та акушерського анамнезу, які мали двох та більше здорових дітей. Усі групи були схожі за основними демографічними характеристиками. Результати і висновки. В дослідженні було виявлено значний відсоток жінок із низькофункціональними алелями в одному, декількох або усіх генах MTHFR, MTRR та MTR – 83% (44 з 53 обстежених жінок основної групи). Порівняно частоти генотипів даних генів у пацієнток із невиношуванням вагітності та в групах популяційного контролю з різних регіонів України. За даними з різних регіонів встановлено, що середня частота низькофункціональних поліморфних варіантів гена MTHFR С677-Т складає більше 50% в загальній жіночій популяції. Розглянуто зв’язок/асоціацію низькофункціональних алелів генів MTHFR, MTRR та MTR із порушеннями різних процесів, пов’язаних із перебігом вагітності.

Дод.точки доступу:
Фесай, О. А.; Стрелко, Г. В.; Зайченко, Г. В.; Улановае, В. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Єфіменко, О. О.
Вплив ожиріння на розвиток гіперплазії ендометрія в жінок різного віку / О. О. Єфіменко, К. Д. Дейнюк // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 28-30
MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ (осложнения)
ЭНДОМЕТРИЯ ГИПЕРПЛАЗИЯ (патофизиология, этиология)
Анотація: Останні наукові дослідження свідчать, що жирова тканина – не пасивне депо метаболізму, як вважалося раніше, а активний ендокринний орган. Патологічні процеси, що відбуваються в жировій тканині при її гіпертрофії під час набору ваги, вважають ланками канцерогенезу у більш ніж 20% видів злоякісних пухлин, у тому числі раку ендометрію та молочної залози. Метою дослідження було вивчення впливу надмірної ваги (ІМТ 30) на розвиток гіперплазії ендометрія у жінок репродуктивного віку і в менопаузі. Ретроспективно було проаналізовано історії хвороб 62 пацієнток з 2016 по 2018 рр. з діагнозами гіперплазія ендометрія без атипії та гіперплазія ендометрія з атипією за даними патогістологічного дослідження після гістероскопії. В залежності від репродуктивного статусу та індексу маси тіла було відокремлено чотири групи пацієнток. Отримані дані продемонстрували, що в жінок із ожирінням відсоток атипової гіперплазії (65,9%) був достовірно вищим, ніж у жінок з нормальною масою тіла (28,6%). У молодих жінок із надмірною вагою відсоток атипової гіперплазії склав 57,9%, в той час як при ІМТ 30 – 16,7%. У жінок менопаузального віку з ІМТ 30 відсоток атипової гіперплазії досягав 68,2%, в той час як при ІМТ 30 – 33,3% . У жінок менопаузального віку з ІМТ 30 відсоток атипової гіперплазії складав 64,9%, в той час як у молодих жінок з ІМТ 30 – 48%. Результати дослідження свідчать про те, що атипова гіперплазія ендометрія частіше виявляється за наявності надмірної маси тіла, а ризик її розвитку серед повних жінок менопаузального віку вищий порівняно з повними молодими жінками. Оскільки вірогідність прогресїї раку ендометрія збільшується в 45 разів протягом 1 року, якщо діагноз гіперплазії ендометрія підтверджується гістологічно, корекція ваги є методом профілактики розвитку атипових змін в ендометрії у будь-якому віці.

Дод.точки доступу:
Дейнюк, К. Д.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Yefimenko, O. O.
Influence of obesity on the development of endometrial hyperplasia in women of various age / O. O. Yefimenko, K. D. Deiniuk // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - P30-33
MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИЯ ГИПЕРПЛАЗИЯ (патофизиология, этиология)
ОЖИРЕНИЕ (осложнения)
Анотація: Останні наукові дослідження свідчать, що жирова тканина – не пасивне депо метаболізму, як вважалося раніше, а активний ендокринний орган. Патологічні процеси, що відбуваються в жировій тканині при її гіпертрофії під час набору ваги, вважають ланками канцерогенезу у більш ніж 20% видів злоякісних пухлин, у тому числі раку ендометрію та молочної залози. Метою дослідження було вивчення впливу надмірної ваги (ІМТ 30) на розвиток гіперплазії ендометрія у жінок репродуктивного віку і в менопаузі. Ретроспективно було проаналізовано історії хвороб 62 пацієнток з 2016 по 2018 рр. з діагнозами гіперплазія ендометрія без атипії та гіперплазія ендометрія з атипією за даними патогістологічного дослідження після гістероскопії. В залежності від репродуктивного статусу та індексу маси тіла було відокремлено чотири групи пацієнток. Отримані дані продемонстрували, що в жінок із ожирінням відсоток атипової гіперплазії (65,9%) був достовірно вищим, ніж у жінок з нормальною масою тіла (28,6%). У молодих жінок із надмірною вагою відсоток атипової гіперплазії склав 57,9%, в той час як при ІМТ 30 – 16,7%. У жінок менопаузального віку з ІМТ 30 відсоток атипової гіперплазії досягав 68,2%, в той час як при ІМТ 30 – 33,3% . У жінок менопаузального віку з ІМТ 30 відсоток атипової гіперплазії складав 64,9%, в той час як у молодих жінок з ІМТ 30 – 48%. Результати дослідження свідчать про те, що атипова гіперплазія ендометрія частіше виявляється за наявності надмірної маси тіла, а ризик її розвитку серед повних жінок менопаузального віку вищий порівняно з повними молодими жінками. Оскільки вірогідність прогресїї раку ендометрія збільшується в 45 разів протягом 1 року, якщо діагноз гіперплазії ендометрія підтверджується гістологічно, корекція ваги є методом профілактики розвитку атипових змін в ендометрії у будь-якому віці.

Дод.точки доступу:
Deiniuk, K. D.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Захаренко, Н. Ф.
Особливості гормонального гомеостазу в пацієнток із клімаксом на тлі ендометріозу / Н. Ф. Захаренко, Н. В. Коваленко, І. М. Ретунська // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 34-38
MeSH-головна:
АДЕНОМИОЗ (осложнения)
МЕНОПАУЗА (физиология)
ГОМЕОСТАЗ (физиология)
Анотація: У статті викладено результати дослідження стану ендокринного гомеостазу в пацієнток із клімактеричними проявами на тлі ендометріозу та встановлено корелятивну залежність між ступенем важкості клімактеричних проявів та гормональними змінами. Було обстежено 170 жінок з ендометріозом (із них 106 пацієнток із ендометріозом та клімактеричними проявами – І група, 64 з ендометріозом без проявів клімактеричного синдрому – ІІ група) та 153 жінки без ендометріозу (з них 83 жінки з клімактеричними проявами, які склали ІІІ групу, та 70 здорових жінок ІV групи контролю). Жінки всіх досліджуваних груп були розподілені на підгрупи в залежності від віку та фази клімактеричного періоду. В обстежених групах пацієнток було досліджено концентрації статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону, тестостерону) та гонадотропних гормонів – фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого, а також пролактину, кортизолу й онкомаркера CA-125. В результаті проведених досліджень встановлено, що в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі ендометріозу відзначається вірогідно більше підвищення рівнів гонадотропних гормонів і кортизолу на тлі зниження концентрацій статевих стероїдних гормонів порівняно з пацієнтками з клімактеричним синдромом без ендометріозу. Це підтверджує виражену астенізацію в даного контингенту жінок та раннє виснаження в них оваріального резерву. При цьому клімактеричні розлади в таких жінок розвиваються на тлі відносної гіперестрогенемії. Це вказує на те, що на розвиток клімактеричного синдрому в даної категорії жінок, окрім естрогенного дефіциту, впливають й інші чинники, зокрема, гіперкортизолемія. Узагальнюючи вищевикладене, можна припустити, що пременопауза та клімакс, навіть фізіологічні, є для організму жінки стресорними факторами, які поряд із обтяженим коморбідним станом викликають значне напруження адаптаційних механізмів та запуск стрес-реалізуючої системи як патогенетичної ланки розвитку середніх та тяжких форм клімактеричного синдрому.

Дод.точки доступу:
Коваленко, Н. В.; Ретунська, І. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Калугина, Л. В.
Мио-инозитол: терапевтические возможности и прегравидарная подготовка при синдроме поликистозных яичников / Л. В. Калугина, Т. И. Юско // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 40-45
MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ (терапия)
Анотація: Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) як одна з основних причин оваріальної дисфункції в жінок репродуктивного віку складає більше половини випадків неплідності ендокринного ґенезу (50–75%), а також підвищує ризик невиношування і таких перинатальних ускладнень, як гестаційний діабет, фетальна макросомія, гестаційна гіпертензія (прееклампсія, індукована вагітністю гіпертензія). Внаслідок метаболічних та гормональних порушень пацієнтки із СПКЯ мають підвищений ризик ановуляторних циклів та складають основну групу жінок, що звертаються за процедурою екстракорпорального запліднення, крім того, в них у 10 разів підвищений ризик виникнення цукрового діабету 2-го типу та серцево-судинної, а також онкологічної патології (рак ендометрія та молочної залози). Триває пошук фармакологічної субстанції для патогенетичної терапії СПКЯ, тоді як сучасні підходи до лікування переважно спрямовані на корекцію інсулінорезистентності, відновлення менструального циклу, овуляції, зменшення проявів гіперандрогенії, будучи практично симптоматичною терапією. Саме на корекцію метаболічних порушень орієнтовані рекомендації з модифікації способу життя, які передбачають раціональне харчування, дозовані фізичні навантаження, а також додатковий прийом вітамінно-мінеральних комплексів, оскільки СПКЯ – це нейроендокринний синдром, що потребує постійної терапії супроводу. Проведений у даній роботі систематичний аналіз досліджень продемонстрував, що включення до схеми терапії СПКЯ міо-інозитолу в дозуванні 4 г/доба сприяє зниженню інсулінорезистентності, надмірної секреції андрогенів, ризику гірсутизму й акне, нормалізації ліпідного профілю та відновленню фертильності. Отримані дані дозволяють включити міо-інозитол до передгравідарної підготовки паціенток із СПКЯ, а також до схеми підготовки до процедури екстракорпорального запліднення, чим значно покращити його результат у пацієнток із СПКЯ та іншими патологіями, асоційованими з неплідністю. Як препарат, що містить міо-інозитол, для проведення передгравідарної підготовки в жінок із СПКЯ можна рекомендувати інноваційний комплекс: міо-інозитол + 5-метилтетрагідрофолат + вітамін В12, необхідний для профілактики дефектів нервової трубки плода, попередження гіпергомоцистеїнемії та невиношування вагітності.

Дод.точки доступу:
Юско, Т. И.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Психогенные стресс-зависимые нарушения менструального цикла: роль негормональной коррекции / И. В. Кузнецова [и др.] // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 46-51
MeSH-головна:
ДИСМЕНОРЕЯ (патофизиология, терапия)
Анотація: Менструальні порушення широко розповсюджені в популяції, значна їх частина пов’язана зі стресом. Однак стрес не тотожний просто нервовому напруженню, це неспецифічна реакція на зміни умов, які вимагають адаптації. Стресорні фактори слід розділяти на фізичні, метаболічні та психологічні. Особливе значення мають порушення біологічних ритмів організму, а також психологічні особливості відносин пацієнток з матір’ю. В цілому при вираженому стресі репродуктивна функція пригнічується. Цей ефект реалізується декількома шляхами, зокрема, через транзиторну гіперпролактинемію. Лікування функціональної стрес-залежної гіперпролактинемії здійснюється рослинними дофаміноміметиками. Застосування препаратів вітекса священного в таких пацієнток нормалізує секрецію пролактину і регулює менструальний цикл.

Дод.точки доступу:
Кузнецова, И. В.; Бурчакова, М. Н.; Бурчаков, Д. И.; Хаджиева, Н. Х.; Филиппова, Г. Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бурка, О. А.
Парвовирус В 19 в практике акушера-гинеколога / О. А. Бурка, И. В. Сидорова // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 53-56
MeSH-головна:
ПАРВОВИРУС B19 ЧЕЛОВЕКА (патогенность)
ЖЕНСКИЕ БОЛЕЗНИ (патофизиология)
Анотація: Парвовірус В19 (ПВ В19, інфекційна еритема, «п’ята хвороба», «синдром ляпаса») – це патогенний для людини одноланцюжковий ДНК-вмісний вірус із сімейства парвовірусів, який розмножується в еритроїдних клітинах-попередниках і викликає їх загибель. Реплікація вірусу відбувається переважно в клітинах-попередниках еритроїдного ряду (еритробластах), мегакаріоцитах і макрофагах кісткового мозку, селезінки, а також клітинах ендотелію плаценти, в тканинах міокарду, печінки, легень, нирок та синовіальних оболонках плода. Люди, в яких генетично відсутній Р-антиген (1 з 200 тис. осіб), стійкі до зараження парвовірусом B19. Ризик первинного інфікування під час вагітності залежить від епідеміологічної ситуації та складає від 1,5 до 14,5%. У 70% інфікованих вагітних жінок не буде клінічних проявів захворювання. Ризик вертикальної передачі парвовірусу В19 складає 35%. До 85% всіх випадків фетальної водянки – це неімунна водянка плода. З її розвитком пов’язані три основні механізми: внутрішньоутробна анемія, серцева недостатність та гіпопротеїнемія. При ураженні парвовірусом В19 неімунна водянка плода розвивається до 27% випадків, найчастіше – у гестаційному віці 10–20 тижнів. Рекомендується обстежувати вагітних, які контактували з пацієнтами, хворими на парвовірус В19, або в яких є подібні клінічні прояви захворювання, з метою визначення їхнього імунного статусу. Діагностика на парвовірус В19 виконується в разі розвитку неімунної водянки плода або його внутрішньоутробної загибелі. МЛ «ДІЛА» пропонує європейську якість результатів досліджень – імуноблот IgM і IgG. Широкий вибір біологічного матеріалу для проведення ПЦР-дослідження на парвовірус В19 (кров, слина, хоріон та інші види біоматеріалів: мазок з ротової порожнини, ліквор, амніотична рідина, біоптат кісткового мозку). Можливість проведення диференціювання імуноглобулінів матері та новонародженого. Висока точність кількісного дослідження результатів: чутливість 92,2%, специфічність 100%.

Дод.точки доступу:
Сидорова, И. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Евросоюз одобрил решение ЕМА по применению препарата Эсмия // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 57
MeSH-головна:
МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (лекарственная терапия)
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение, фармакокинетика, фармакология)

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Що може сприяти персистенції ВПЛ? Подробиці // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 58
MeSH-головна:
ПАПИЛЛОМАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ (метаболизм, патофизиология)

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Зв'язок рівня вітаміну D і частоти ранніх репродуктивних втрат // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 58
MeSH-головна:
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ (этиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (патофизиология)

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Вперше досліджено рівні АМГ у вагітних жінок із СПКЯ // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 59
MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ (этиология)

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Зв'язок СПКЯ з розладами психічного здоров'я: дані нового дослідження // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 59
MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ (патофизиология)
ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.

Акушери-гінекологи в авангарді діагностики і ведення жінок з порушеннями харчової поведінки // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 59
MeSH-головна:
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ (физиология)

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.

Романенко, Т. Г.
Профілактика акушерських ускладнень на тлі ретрохоріальної гематоми в I триместрі вагітності (Огляд літератури) / Т. Г. Романенко, О. М. Суліменко // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 60-67
MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ (профилактика и контроль)
РОДОВ ОСЛОЖНЕНИЯ (профилактика и контроль)
ОБЗОР
Анотація: У сучасній акушерсько-гінекологічній практиці проблема невиношування вагітності, одним із проявів якої є ретрохоріальна гематома, не втрачає актуальності. Незважаючи на численні дослідження етіології та патогенезу даної проблеми, все ще залишається багато запитань, на які потрібно знайти відповіді. Метою цього системного огляду стало висвітлення проблеми ретрохоріальних гематом, етіологічних особливостей їх виникнення та важливості лікування задля уникнення розвитку подальших ускладнень і збереження та пролонгації вагітності. Розглядаються особливості діагностики та подальшої терапії основним патогенетично обґрунтованим лікарським засобом – мікронізованим прогестероном, що забезпечує ранню підтримку вагітності та зниження частоти розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, які об’єднуються у великі акушерські синдроми. Проаналізовані дані сучасних світових досліджень свідчать, що саме прогестини (мікронізований прогестерон) мають бути препаратом вибору при лікуванні невиношування вагітності, яка перебігає на тлі ретрохоріальної гематоми. Висновок групи експертів Європейського товариства репродукції людини й ембріології зі спеціальних питань ранньої вагітності (огляд досліджень за 28 років) полягає в наступному: в жінок із кровотечами в ранні терміни вагітності, утворенням ретрохоріальних та ретроплацентарних гематом підвищено ризик передчасних пологів, розвиток синдрому затримки росту плода, відшарувань плаценти в ІІ та ІІІ триместрах. З метою профілактики передчасних пологів експерти рекомендують пролонгацію терапії мікронізованим прогестероном (200 мг на добу інтравагінально з ранніх термінів вагітності). При діагностиці ретрохоріальної гематоми тактика ведення повинна базуватися на терапії збереження вагітності та запобіганні її подальшим ускладненням. Висока ефективність мікронізованого прогестерону Утрожестан і гемостатичної терапії в лікуванні переривання вагітності, ускладненої ретрохоріальною гематомою, дозволяє пролонгувати вагітність і досягти сприятливих перинатальних наслідків. Відсутність побічних ефектів і добра переносимість розширюють можливості використання Утрожестану жінками з ретрохоріальною гематомою при загрозі переривання вагітності.

Дод.точки доступу:
Суліменко, О. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

17.

Дука, Ю. М.
Материнська тромбофілія як предиктор виникнення акушерських ускладнень та перинатальних втрат у жінок із невиношуванням вагітності залежно від маси тіла / Ю. М. Дука // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 68-74
MeSH-головна:
ТРОМБОФИЛИЯ (осложнения)
РОДОВ ОСЛОЖНЕНИЯ (этиология)
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ (этиология)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС
Анотація: У статті подано наукове та практичне обгрунтування своєчасного виявлення материнської тромбофілії на етапі планування вагітності з урахуванням фенотипу жінки. Метою дослідження був аналіз структури виявлених генних поліморфізмів та їхнього впливу на перебіг гестаційного процесу та систему гемостазу у вагітних жінок залежно від фенотипу. Клінічні групи склали 175 вагітних жінок із різною масою тіла (120 жінок із надмірною вагою та ожирінням й 55 вагітних – із нормальною масою тіла). Середній вік вагітних у І групі склав 30,9 ± 0,4 років, у ІІ групі – 30,3 ± 0,6 років, середній гестаційний вік на момент узяття на облік дорівнював 9,39 ± 0,59 і 8,42 ± 0,69 тижнів відповідно. Проведена оцінка впливу міжгенної взаємодії генів-кандидатів тромбофілії та порушення обміну фолатів на виникнення акушерських ускладнень та перинатальних втрат у цих жінок. Уточнено механізми розвитку акушерських ускладнень залежно від маси тіла з огляду на їхню генетичну детермінованість. Зокрема, виявлено носійство генів тромбофілії в жінок із невиношуванням вагітності у 100% випадків незалежно від маси тіла. Однак встановлено, що в жінок із надмірною вагою в 6 разів частіше виявлявся поліморфізм гену F2: 20210 GA та в 3–5 разів частіше – в гені F5-Leiden: 1691 GA за гетеро- та гомозиготним поліморфізмом відповідно, що робило цих жінок групою вкрай високого ризику щодо виникнення тромбогеморагічних ускладнень під час вагітності. Як відзначає автор статті, ожиріння під час вагітності може стати причиною розвитку серйозних ускладнень для матері та плода. Тому дослідження на материнську тромбофілію повинно здійснюватися на передгравідарному етапі з метою проведення своєчасного патогенетично обґрунтованого лікування з акцентом на терапію у фертильному циклі, що дасть змогу покращити перинатальні наслідки в таких жінок.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

18.

Грибач, С. М.
Особливості соматичного статусу та клінічної характеристики раку молочної залози в жінок у період постменопаузи / С. М. Грибач // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 76-81
MeSH-головна:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ (патофизиология)
ПОСТМЕНОПАУЗА
Анотація: Рак молочної залози (РМЗ) є однією з найбільш актуальних як медичних, так і соціальних проблем. В Україні з 1995 року до теперішнього часу РМЗ займає перше рангове місце в структурі онкологічної захворюваності і смертності серед жіночого населення. Під час аналізу показників захворюваності на РМЗ спостерігається два вікових піки: перший припадає на вік 40–45 років (пременопаузальний РМЗ), другий – на період після 50–65 років (постменопаузальний РМЗ). На особливості пухлинного процесу в жінок у постменопаузі може впливати низка соматичних захворювань (ожиріння різного ступеня, судинні хвороби, хвороби шлунково-кишкового тракту та ін.) Було обстежено 129 пацієнток у постменопаузальному періоді, в яких діагностовано РМЗ І–ІІІ стадії. Аналіз клінічних даних показав різну розповсюдженість пухлинного процесу в молочних залозах хворих. Найбільшою була кількість хворих на РМЗ ІІ стадії (80 пацієнток, 62,0%), у решти хворих розповсюдженість пухлинного процесу відповідала І (16 осіб, 12,4%) та ІІІ стадії захворювання (33 пацієнтки, 25,6%). На підставі обстеження виявлено, що у більшості постменопаузальних хворих на РМЗ спостерігаються ознаки порушення метаболічного статусу, а саме високі показники індексу маси тіла, ожиріння ІІ–ІІІ ступеня, широкий спектр перенесених протягом життя гінекологічних та соматичних захворювань. Розміри пухлин молочних залоз були варіабельними і коливались від 1 до 2,5 см та більше, що відзначено відповідно у 34,9% і 56,6% спостережень. Загальна кількість пацієнток із різним ступенем ураження метастазами регіонарних лімфатичних вузлів становила 76%, але відзначена перевага меншої кількості уражених лімфатичних вузлів. Встановлена гетерогенність пухлин за гістологічними варіантами з перевагою інфільтративного протокового раку (51,9% хворих). Отримані результати свідчать про необхідність комплексного підходу до обстеження хворих на РМЗ у постменопаузальний період, в тому числі з урахуванням соматичного статусу та метаболічного синдрому, які можуть модифікувати особливості перебігу пухлинного процесу.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

19.

Романенко, Т. Г.
Ефективність нестероїдних протизапальних препаратів при лікуванні синдрому хронічного тазового болю / Т. Г. Романенко, О. М. Суліменко // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 82-86
MeSH-головна:
ТАЗОВЫЕ БОЛИ (лекарственная терапия)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение)
Анотація: Доказова медицина – це підхід до медичної практики, при якому рішення щодо призначення лікувальних, діагностичних чи профілактичних заходів базується на виявлених доказах їхньої ефективності та безпечності. Мета дослідження. Оцінка ефективності та безпечності застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) при лікуванні хронічного тазового болю в жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувала 101 жінка репродуктивного віку з синдромом хронічного тазового болю на тлі хронічних запальних процесів органів малого таза. Пацієнтки в залежності від отриманого лікування випадковим способом були розділені на дві групи: у першій групі (n = 54) проводилась комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами, анальгетиками; у другій групі (n = 47) – комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами та НПЗП (Діклосейф®, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг). Критерієм виключення була наявність у пацієнтки ендометріозу. При включенні пацієнток у дослідження та через 6 місяців після завершення лікування проводилось анкетування для визначення наявності больового синдрому, психологічного статусу та якості життя. Результати. Відмічена позитивна динаміка кількісної та якісної характеристики больового синдрому, а також динаміки його інтенсивності в результаті консервативного лікування протягом 6 місяців у 2 групі. Також у 2 групі відмічені статистично достовірні дані зменшення депресії та особистісної тривожності на відміну від показників 1 групи. Результати анкетування пацієнток 2 групи після лікування свідчать про покращення всіх компонентів фізичного здоров’я. Статистично значущі відмінності від показників 1 групи отримані за шкалою впливу болю на щоденну активність. Крім того, після лікування в пацієнток 2 групи відмічені статистично значущі зміни психічного здоров’я та всіх його складових. Висновок. Патогенетично обґрунтоване використання НПЗП (Діклосейф®, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг) у комплексному лікуванні пацієнток із СХТБ дозволяє досягти значного покращення показників якості життя за рахунок корекції больового синдрому.

Дод.точки доступу:
Суліменко, О. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

20.

Антоненко, И. В.
Применение лактулозы и лигнина в комплексном лечении пациенток с дисбиотическими процессами влагалища / И. В. Антоненко // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - N 4. - С. 90-94
MeSH-головна:
ВЛАГАЛИЩА БОЛЕЗНИ (лекарственная терапия)
ДИСБАКТЕРИОЗ (лекарственная терапия)
ЛАКТУЛОЗА (терапевтическое применение)
ЛИГНИН (терапевтическое применение)
Анотація: В останні роки в структурі гінекологічних захворювань стали переважати хвороби, пов’язані з порушенням вагінального мікробіоценозу. Однією з провідних причин розвитку дисбіотичних процесів піхви є порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, і зокрема стан дисбіозу кишечника. З огляду на багатофакторність проблеми дисбіотичних процесів піхви, високу частоту рецидивів захворювань, залишається актуальним пошук нових альтернативних методів їх лікування. Метою цього дослідження стало вивчення ефективності використання препарату Біонорм, що містить лактулозу і лігнін, у комплексному лікуванні пацієнток із дисбіотичними процесами піхви. Під наглядом перебувало 90 жінок репродуктивного віку, які були розділені на 3 групи. I група (основна) – 30 пацієнток, які отримували в комплексі лікування пробіотик, що містить лакто- і біфідобактерії, а також препарат Біонорм протягом 30 днів. II група (група порівняння) – 30 пацієнток, які отримували в комплексі лікування тільки пробіотик, що містить лакто- і біфідобактерії, протягом 30 днів. III група (контрольна) – 30 жінок, які звернулися з метою профілактичного огляду. Бактеріоскопічне дослідження, проведене після закінчення лікування, показало, що в аналізах виділень у 93,3% хворих, які отримували Біонорм і пробіотик з лакто- і біфідобактеріями, були відсутні ознаки запальної реакції, виявлялися грампозитивні палички морфотипу лактобактерій, були відсутні «ключові клітини» і дріжджові гриби. Бактеріологічний аналіз виявив достовірне зниження ступеня колонізації умовно-патогенними мікроорганізмами в 93,3% пацієнток основної групи. Аналіз результатів лікування пацієнток II групи показав, що нормалізації бактеріологічних показників було досягнуто у 73,3% пацієнток, а в 26,6% показники погіршилися в результаті зниження вмісту морфотипів лактобактерій вагінальної мікробіоти. Таким чином, комбіноване застосування в комплексі лікувальних заходів препарату Біонорм, що володіє пребіотичними властивостями, а також пробіотика, який містить лакто- і біфідобактерії, є високоефективним і перспективним методом лікування дисбіотичних процесів піхви.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)