Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=РУ6/2017/6<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 12
Показанi документи с 1 за 12

Татарчук Т.Ф.
Проблема дефицита магния у женщин. Резолюция национального совета экспертов (2017) [Текст] / Татарчук Т.Ф. // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 8-12. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
МАГНИЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (терапия)
БЕРЕМЕННОСТЬ (физиология)
Анотація: Документ висвітлює проблеми дефіциту магнію в жінок в Україні і ключові моменти їхнього обговорення на засіданні Національної Ради експертів, яке відбулося в Києві 19 вересня 2017 р. Необхідність підготовки цього документу була обумовлена наявністю великого пулу наукових даних про високу поширеність дефіциту магнію в жіночій популяції. Відома критично важлива роль цього мікроелемента у багатьох фізіологічних процесах, включаючи репродукцію, що створює потребу в систематизації клінічних підходів до нутрієнтної і медикаментозної корекції гіпомагніємії і профілактиці її ускладнень в різні періоди життя жінки. Були проведені обговорення за наступними основними напрямками: епідеміологічні і клінічні аспекти дефіциту магнію в жінок, клінічні наслідки дефіциту магнію в жінок, епідеміологія дефіциту магнію в різних географічних регіонах і стан проблеми в Україні, роль нутрітивної підтримки препаратами магнію в профілактиці порушень репродуктивного здоров'я, акушерських і перинатальних ускладнень. Грунтуючись на даній інформації і результатах її обговорення, учасники Національної Ради експертів зробили низку висновків, що стосуються потрібних в найближчому майбутньому досліджень і створення робочих груп для отримання необхідних даних і консенсусних рішень у відкритих або дискусійних питаннях. Наявні дані досліджень про фізіологічну роль магнію і його роль в розвитку порушень репродуктивного здоров'я дають підстави розглядати корекцію магнієвого дефіциту як важливу складову профілактики ускладнень вагітності та негативних перинатальних результатів. Обгрунтованою є нутрітивна підримка препаратами солей магнію для наступних категорій жінок: які мають клінічні симптоми дефіциту магнію після виключення інших причин цих симптомів; які входять у групи ризику з розвитку магнієвого дефіциту. Потрібна своєчасна діагностика ознак дефіциту магнію в жінок, які звертаються за акушерсько-гінекологічною допомогою, у тому числі при консультуванні з питань планування сім'ї, підготовці до вагітності, вагітних жінок та тих, які годують груддю.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Gordon, M. C.
Функциональная гипоталамическая аменорея: клиническое практическое руководство эндокринологического общества, 2017 [Текст] / M. C. Gordon, K. E. Ackerman, S. L. Berga // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 13-21
MeSH-головна:
АМЕНОРЕЯ (диагностика, патофизиология, терапия)
Анотація: Мета: сформулювати клінічні практичні рекомендації з діагностики та лікування функціональної гіпоталамічної аменореї. Учасники: в число учасників входить робоча група Ендокринологічного товариства, яка складається з восьми експертів, методиста та медичного редактора. Докази: це засноване на доказових даних керівництво було розроблено з використанням системи оцінки якості рекомендацій GRADE для опису сили рекомендацій і якості доказів. Робоча група виконала два систематичних огляди і використовувала найкращі наявні дані з інших опублікованих систематичних оглядів і окремих досліджень. Процес консенсусу: консенсус був досягнутий в результаті однієї наради робочої групи, проведення декількох конференц-дзвінків і електронного листування. Комітети та члени Ендокринологічного товариства і коспонсорські організації розглянули та прокоментували попередні проекти цього керівництва. Висновки: функціональна гіпоталамічна аменорея – це форма хронічної ановуляції, зумовленої не якою-небудь органічною патологією, а часто пов’язаної зі стресом, втратою ваги, виснажливими тренуваннями або їхньою комбінацією. Термін «функціональна» означає, що корекція або поліпшення причинно-поведінкових факторів відновлює овуляторну функцію яєчників. Оскільки функціональна гіпоталамічна аменорея є діагнозом виключення, її діагностика повинна включати оцінку системних і ендокринологічних причин. Необхідний міждисциплінарний підхід до лікування функціональної гіпоталамічної аменореї, включаючи медикаментозну терапію, зміну харчування і психологічну підтримку. Медичні ускладнення включають, серед іншого, втрату кісткової маси і безпліддя, а відповідні методи лікування знаходяться на стадії обговорення і дослідження. В межах первинного ендокринологічного обстеження пацієнток із функціональною гіпоталамічною аменореєю рекомендується проведення наступних лабораторних аналізів: концентрація в сироватці тиреотропного гормону, вільного тироксину, пролактину, лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів, естрадіолу, антимюллерового гормону.

Дод.точки доступу:
Ackerman, K.E.; Berga, S.L.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Кравченко, O. B.
Сучасні підходи до корекції мікробіоценозу піхви на етапі преконцепційної підготовки [Текст] / O. B. Кравченко // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 26-29. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ВЛАГАЛИЩЕ (микробиология)
ВУЛЬВОВАГИНИТ (терапия)
Анотація: Нині в Україні та світі спостерігається тенденція до збільшення віку жінок, що народжують вперше, а також тих, хто відтерміновує народження другої дитини. Це створює певні ризики щодо зростання в популяції жінок репродуктивного віку частоти екстрагенітальної патології і захворювань жіночої статевої сфери, зокрема інфекційного ґенезу. У зв’язку з цим особливого значення набуває корекція мікробіоценозу піхви на етапі преконцепційної підготовки. Мета дослідження: оцінити ефективність застосування препарату Депантол для лікування неспецифічного вульвовагініту на етапі преконцепційної підготовки. Під спостереженням перебувало 45 жінок у віці 24–32 роки. Діагноз неспецифічного вульвовагініту був верифікований за даними клініко-лабораторних методів дослідження. На виділення зі статевих шляхів скаржилося 40% пацієнток, гіперемія та незначний набряк слизової оболонки піхви були діагностовані відповідно у 31,1% та 17,8% жінок. При мікроскопічному дослідженні збільшення кількості лейкоцитів у мазку від 30–40 до 100 в полі зору було діагностовано у 95,6% пацієнток, переважання змішаної флори – у 100% випадків. Дисбіотичні порушення вагінальної флори характеризувалися переважанням над лактобацилами різних умовно-патогенних мікроорганізмів. Всім пацієнткам призначався препарат Депантол по 1 супозиторію 2 рази на добу протягом 10 днів. Ефективність лікування оцінювали за даними клініко-мікробіологічного обстеження до лікування та через 1 і 3 місяці після його закінчення. Після проведеного лікування скарги на виділення зі статевих шляхів були відсутні у 100% пацієнток. Набряк і гіперемія слизової оболонки піхви зберігались лише у 4,4% випадків. Бактеріологічне дослідження через місяць після лікування підтвердило відсутність клінічних проявів неспецифічного вульвовагініту в 95,6% випадків. Автор дослідження відзначає, що препарат Депантол є високоефективним стосовно основних збудників неспецифічного вульвовагініту, що робить його препаратом вибору при проведенні преконцепційної підготовки. Депантол не порушує функціональну активність лактобацил, що сприяє швидкому відновленню нормального біотопу піхви і створює сприятливі умови для запліднення.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бурка, О. А.
Trichomonas vaginalis: контроверсійні питання [Текст] / О. А. Бурка, І. В. Сідорова // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 31-34. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ТРИХОМОНАДНЫЕ ИНФЕКЦИИ (диагностика, терапия)
Анотація: Трихомоніаз є найпоширенішою в світі невірусною інфекцією, що передається статевим шляхом та обумовлена Trichomonas vaginalis – найпростішим одноклітинним паразитом, який належить до класу джгутикових. Трихомоніаз не підлягає звітуванню у багатьох країнах, через що оцінка поширеності інфекції у скринінгу населення є складною. За оцінками ВООЗ, у 2008 році було відзначено 276,4 млн випадків захворювання, глобальна поширеність Tr. vaginalis становить 8,1% для жінок та 1,0% для чоловіків. Рівень розповсюдження Tr. vaginalis сильно відрізняється в залежності від популяції, країни, методів ідентифікації збудника. Однією з вагомих причин діагностики та лікування Тr. vaginalis є підвищення ризику зараження та передачі ВІЛ від 2,1 до 2,8 разів за його наявності. Більшість жінок (85%) та чоловіків (77%) із Tr. vaginalis не мають ніяких симптомів захворювання. У третини інфікованих жінок симптоми з’являються протягом 6 місяців. Серед тих, у кого є клінічні прояви, вони включають неспецифічні ознаки: наявність піхвових виділень різної інтенсивності та щільності, дизурію, свербіж, подразнення, ниючий біль унизу живота. Доступна діагностика для Tr. vaginalis коливається від базової мікроскопії до аналізів ампліфікації нуклеїнових кислот. У жінок рекомендується забирати біологічний матеріал із заднього склепіння піхви, в чоловіків – сечу, еякулят, секрет передміхурової залози. МЛ «ДІЛА» пропонує визначення наявності Tr. vaginalis методом золотого стандарту InPouch або шляхом проведення одномоментного визначення найбільш розповсюджених 4-х патогенів та 3-х умовних патогенів методом «Скринінг 7 ІПСШ». Контроль ефективності лікування згідно з настановами з лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, Центрів з контролю і профілактики захворювань США через високий ризик реінфекції рекомендується проводити всім жінкам протягом перших 3 місяців після лікування, незалежно від того, чи вважають вони своїх статевих партнерів вилікуваними.

Дод.точки доступу:
Сідорова, І.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Romer, T.
Симптоматична міома матки: цільова медикаментозна терапія [Текст] / T. Romer, K. Doubek, D. Foth // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 35-41
MeSH-головна:
ЛЕЙОМИОМА (терапия)
МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (терапия)
Анотація: 14 грудня 2016 р. у Франкфурті-на-Майні відбулася експертна зустріч гінекологів, які ведуть практику самостійно або в клініках. Метою зустрічі була розробка консенсусного документа щодо лікування міоми (лейоміоми) матки в гінекологічній практиці. Особливу увагу було приділено новим аспектам цільової медикаментозної терапії. Експерти дійшли спільного висновку щодо необхідних діагностичних досліджень та розробили алгоритм лікування симптоматичної міоми матки у пременопаузальних та перименопаузальних жінок. Основним рішенням в алгоритмі лікування є питання, чи хоче пацієнтка зберегти матку. Перед проведенням гістеректомії в пацієнток із анемією, які не хочуть зберегти матку, доцільним є передопераційне лікування уліпристала ацетатом (УПА). За наявності показань до хірургічного втручання в поєднанні з бажанням зберегти матку необхідно вирішити з точки зору хірурга, наскільки результативним буде передопераційне лікування УПА. Зокрема це стосується проведення гістероскопічної резекції. Передопераційне лікування також може бути доцільним перед проведенням лапароскопії та лапаротомії за наявності великих або численних вузлів згідно з класифікацією FIGO. У випадку вторинної анемії або несприятливого розташування вузлів, наприклад, поблизу маткових труб або шийки матки, зокрема в пацієнток, які хочуть зберегти репродуктивну функцію, також може бути показане передопераційне медикаментозне лікування УПА. Таким чином можна оптимізувати хірургічне втручання, а в пацієнток, які хочуть мати дітей, процедура матиме менший негативний вплив. Загалом у лікуванні міоми бажано віддавати перевагу причинному підходу від самого початку цільової медикаментозної терапії. Тому КОК, прогестини та ЛНГ-ВМС не є доцільними в цій ситуації. Гнучка інтервальна терапія із застосуванням УПА, яку бажано починати двома 12-тижневими курсами лікування, розділеними інтервалом без лікування тривалістю приблизно 2 місяці, є альтернативою хірургічним та інтервенційним рентгенологічним методикам. Як відзначили експерти, застосування цільової довгострокової медикаментозної терапії може допомогти зменшити необхідність у хірургічному втручанні з приводу міоми матки, знизити кількість гістеректомій, а також покращити якість життя пацієнтки у довгостроковій перспективі.

Дод.точки доступу:
Doubek, K.; Foth, D.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Григоренко, A. Н.
Варикозное расширение вен малого таза и венозный конгестивный синдром. Дифференцированный подход при выборе метода контрацепции, лечения и профилактики [Текст] / A. Н. Григоренко, А. Б. Гордийчук // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 42-52. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН (диагностика, терапия)
Анотація: У статті розглянуті основні моменти, які впливають на якість життя жінок із варикозним розширенням вен малого таза з конгестією та без неї, зокрема застосування гормональних методів контрацепції, а також питання діагностики, профілактики та лікування цих захворювань. Представлені алгоритми клінічної тактики ведення таких паціенток. Особлива увага акцентується на особливостях призначення гормональних препаратів у цій категорії жінок. Можна визначитися з методами лікування та уникнути довгого необґрунтованого призначення різних препаратів (особливо гормональних, які будуть маскувати або погіршувати перебіг захворювань) у тому випадку, якщо виділити групи жінок із варикозним розширенням вен малого таза без конгестивного синдрому або з ним (наявність рефлюкса). Варикозне розширення вен малого таза і венозний конгестивний синдром – це стани, які вимагають міждисциплінарного та диференційованого підходу. Симптоми цих станів можуть «маскуватися» під різними гінекологічними, урологічними, травматологічними захворюваннями. Анатомічні та фізіологічні особливості будови вен і регуляції їхнього тонусу пояснюють можливість формування венозного конгестивного синдрому в жінок. Це може бути обумовлено двома причинами: внаслідок порушень шляхів відтоку венозної крові або через неможливість току крові у вені яєчника, при будь-якому збільшенні внутрішньосудинного тиску, на тлі неконтрольованого венозного тонусу на рівні таза. Варикозне розширення вен малого таза і венозний конгестивний синдром залишаються до кінця не вивченими. Так само немає єдиних стандартів їхньої діагностики. Варикозне розширення вен малого таза і венозний конгестивний синдром – це різні стани, що вимагають розуміння механізмів їхнього розвитку та наслідків. Якщо підозрюється варикозне розширення вен малого таза, першим діагностичним тестом зазвичай є ультразвук. Сучасна УЗ техніка може оцінити кровоплин у різних венах. Для дослідження кровоплину в венах також може проводитися лапароскопія, венографія в комбінації з КТ або МРТ.

Дод.точки доступу:
Гордийчук, А. Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Дощечкин, В. В.
Транслабиальная ультрасонография: техника "трех треков" [Текст] / В. В. Дощечкин // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 53-57. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ (использование, методы)
Анотація: Вступ. При проведенні процедури трансперінеальної сонографії (ТПУС) застосовуються різні варіанти аплікації ультразвукового перетворювача, починаючи від черезшкірного сканування області промежини за допомогою секторних перетворювачів та закінчуючи використанням трансалабіального (ТЛУС), трансвагінального (ТВУС), а також трансректального доступу внутрішньопорожнинних зондів. У всіх цих випадках необхідно ідентифікувати органи нижніх відділів малого таза та їхні взаємостосунки. Ультразвукова техніка «трьох треків» (TTT) дозволяє в режимі реального часу оцінювати відносини уретри, піхви і прямої кишки, а також суміжних суб’єктів таза, візуалізуючи їх одночасно в одній площині сканування. Мета роботи: представити техніку «трьох треків», яку виконували під час транслабіальної ультрасонографії, і вивчити результати виявлення патології нижніх відділів малого таза в порівнянні з рутинною трансвагінальною сонографією. Учасники, настройки, методи. Дослідження проводилося в період між 18 січня 2016 і 27 листопада 2017 рр. в клініці репродуктивної медицини «Ремеді» (м. Одеса). У 70 пацієнток основної групи виконували ТЛУС в техніці «трьох треків» (ТЛУС + TTT). 71 жінці групи порівняння була проведена звичайна ТВУС. Результати та обговорення. Візуалізації трьох треків: уретри, піхви і прямої кишки в одній площині сканування було досягнуто в 65 пацієнток основної групи (93%). Крім того, в основній групі приблизно вдвічі частіше, ніж у групі порівняння, була виявлена рідкісна патологія нижніх відділів малого таза, а саме кісти протоку Гартнера, кісти бартолінової залози, глибокий ендометріоз ректовагінальної перегородки і некласифіковані кісти піхви. Однак недостатня кількість отриманих результатів не дозволяє підтвердити їхню достовірність. Висновок. Використання техніки «трьох треків» під час ТЛУС розширює діагностичні можливості лікаря під час оцінки взаємозв’язку сусідніх органів і тканин в нижніх відділах малого таза і тазового дна. ТТТ може бути додатковим бонусом для підвищення точності та безпеки діагностичних і хірургічних процедур. Метод вимагає проведення подальших досліджень.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Young, Jr. W.F.
Скрининг эндокринной гипертензии. Научное заявление эндокринологического общества [Текст] / Jr. W.F. Young, D. A. Calhoun, J. W.M. Lenders // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 58-71
MeSH-головна:
ЭНДОКРИННОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ (патофизиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ (патофизиология)
Анотація: Артеріальна гіпертензія може бути первинним клінічним проявом щонайменше 15 ендокринних розладів. Точний діагноз ендокринної гіпертензії дозволяє клініцистам здійснити хірургічне лікування або досягти оптимальної клінічної відповіді під час специфічної фармакологічної терапії. Клініцисту важливо знати, коли і як слід проводити дослідження щодо виявлення випадків усіх ендокринних порушень, при яких гіпертензія може бути симптомом. У даній статті розглянуті різні форми ендокринної гіпертензії з наголосом на поширеність і клінічну картину, а також представлені рекомендації щодо того, коли слід проводити дослідження для виявлення захворювання, і описані наявні діагностичні тести. На артеріальну гіпертензію страждає 28,6% дорослого населення США. У більшості випадків вона є первинною (основною або ідіопатичною), але приблизно у 15% пацієнтів виявляється вторинна артеріальна гіпертензія. Понад 50% дітей з артеріальною гіпертензією мають вторинну причину захворювання. У людей, молодших за 40 років, поширеність вторинної гіпертензії становить приблизно 30%. Вторинні причини артеріальної гіпертензії включають ниркові (наприклад, паренхіматозні захворювання нирок) та ендокринні. Гіпертензія може бути початковим клінічним проявом багатьох ендокринних розладів: феохромоцитоми і симпатичної парагангліоми, первинного альдостеронізму, гіпердезоксикортикостеронізму (вроджена гіперплазія наднирників – 11?-гідроксилазна недостатність, 17?-гідроксилазна недостатність, пухлина, що продукує дезоксикортикостерон, первинна резистентність кортизолу), синдрому Кушинга, уявного надлишку мінералокортикоїдів / дефіциту 11?-гідроксистероїддегідрогенази, гіперпаратиреозу, вторинного гіперальдостеронізму, реноваскулярної гіпертензії, гіпотиреозу, гіпертиреозу, обструктивного апное сну та ін. Велике значення має клінічний контекст захворювання. Наприклад, виявлення випадків ендокринної гіпертензії може не мати клінічного значення в літнього пацієнта з численними супутніми захворюваннями, які обмежують якість життя. Однак скринінг на ендокринну гіпертензію може стати ключем до поліпшення і продовження життя більшості пацієнтів із артеріальною гіпертензією, особливо молодих.

Дод.точки доступу:
Calhoun, D.A.; Lenders, J.W.M.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шурпяк, С. А.
Эффективность и безопасность МГТ в зависимости от типа, пути введения эстрогенов и вида прогестагена. Анализ данных клинических исследований и международных рекомендаций [Текст] / С. А. Шурпяк // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 72-80. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
МЕНОПАУЗА (физиология)
ЭСТРОГЕНЫ (терапевтическое применение)
ПРОГЕСТИНЫ (терапевтическое применение)
Анотація: Гормональна терапія залишається найбільш ефективним методом лікування вазомоторних симптомів і генітоурінарного синдрому при менопаузі. Наявні на сьогоднішній день докази свідчать, що для жінок, молодших за 60 років і з тривалістю постменопаузи, що не перевищує 10 років, які не мають протипоказань, переваги призначення системної гормональної терапії з метою лікування вазомоторних симптомів, порушень сну і профілактики втрати кісткової тканини перевищують можливі ризики. Крім того, отримані дані про статистично значуще зниження смертності від усіх причин у жінок, які ініціюють гормональну терапію у віці, молодшому за 60 років та/або протягом 10 років після початку менопаузи. Менопаузальна гормональна терапія включає широкий спектр гормональних препаратів і шляхів введення, які потенційно мають різні ризики і переваги, через що термін «ефект класу» вводить в оману і є недоречним. Ризики менопаузальної гормональної терапії розрізняються залежно від складу, дози і шляху введення гормонів, а також термінів початку і тривалості використання як естрогенів, так і прогестерону. Використання трансдермальних естрогенів у комбінації з прогестероном видається безпечнішим стосовно венозної тромбоемболії, особливо в жінок із високим ризиком. Застосування трансдермальних естрогенних препаратів у порівнянні з пероральними естрогенами пов’язано з меншою ймовірністю розвитку тромботичного ризику, і, можливо, ризику розвитку інсульту та ішемічної хвороби серця. В разі необхідності застосування прогестерону безпечнішою альтернативою є мікронізований прогестерон. Менопаузальна гормональна терапія вимагає періодичної переоцінки переваг і ризиків для прийняття рішення про продовження або припинення її використання. Застосування гормональної терапії в постменопаузі в жінок із менопаузальними порушеннями має ґрунтуватися на оцінці всіх факторів ризику серцево-судинних захворювань, віку та часу з моменту настання менопаузи. Тривалість терапії повинна бути мотивована показаннями, рішення має прийматися спільно з лікарем.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Кулагина, Н. В.
Лечение диффузной дисгормональной дисплазии молочных желез у пациенток в периоде менопаузального перехода [Текст] / Н. В. Кулагина // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 81-85. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
МАСТОПАТИЯ ФИБРОЗНО-КИСТОЗНАЯ (терапия)
МЕНОПАУЗА
Анотація: Мета дослідження. Оцінити ефективність і переносимість препарату Мастодинон® у лікуванні дифузної форми мастопатії та симптомів передменструального синдрому (ПМС) у жінок в періоді менопаузального переходу. Матеріал і методи. Клінічне дослідження з активним контролем, проспективне, в паралельних групах, рандомізоване, моноцентрове, відкрите. В дослідження увійшли 60 пацієнток (середній вік 49,0 ± 3,1 років), яким призначали протягом 24 тижнів Мастодинон® або бромокриптин. Результати. Гіперпролактинемію виявлено в 63,3% жінок, які страждають на різні форми дифузної мастопатії в періоді менопаузального переходу. Відзначено достовірне зниження рівня пролактину до 24-го тижня лікування препаратом Мастодинон® (? -244 ± 95,8 мОД/мл) (р 0,001) і бромокриптином (? -226,4 ± 101,5 мОД/мл) (р 0,001). Результати терапії препаратом Мастодинон® порівнянні з ефективністю терапії бромокриптином (р 0,05). У 67% пацієнток із різними формами дифузної мастопатії, які отримували лікування препаратом Мастодинон®, і в 43%, пролікованих бромокриптином, відзначена позитивна динаміка в структурі молочних залоз за даними УЗ мамографії. Виявлено зниження до шостого місяця лікування препаратом Мастодинон® частоти (92% проти 37%, р 0,001) і ступеня вираженості масталгії, результати терапії не відрізнялися в двох групах (р 0,05). Лікування препаратом Мастодинон® у пацієнток із різними формами мастопатії, що поєднувалася з симптоматикою ПМС, було ефективнішим за терапію бромокриптином у купіруванні вегетативних розладів (р 0,05). Небажані явища (НЯ) зустрічалися частіше в хворих, які отримували бромокриптин (60%), в групі прийому препарату Мастодинон® НЯ відзначені в 7% (р 0,05). Висновок. Мастодинон®, до складу якого входить екстракт Vitex agnus-castus, є ефективним засобом з високим профілем безпеки для лікування масталгії і симптомів ПМС у пацієнток із різними формами дифузної мастопатії в періоді менопаузального переходу.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Бутіна, Л. І.
Прогнозування важкого ступеня перебігу порушень у менопаузі в жінок із гіперпроліферативними процесами репродуктивної системи за допомогою математичної моделі [Текст] / Л. І. Бутіна // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 86-90. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
МЕНОПАУЗА (физиология)
РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ
Анотація: Мета дослідження. Прогнозувати важкий ступінь перебігу порушень у менопаузі в жінок із гіперпроліферативними процесами репродуктивної системи. Матеріали та методи. Для виявлення чинників, пов’язаних із розвитком важкого ступеня перебігу клімактеричного синдрому, і оцінки ступеня їхнього впливу на розвиток важкого перебігу порушень в менопаузі був використаний метод побудови і аналізу багатофакторних математичних моделей. При побудові моделі використовувалися результати дослідження 19 показників у 124 пацієнток віком від 45 до 79 років, з наявністю порушень в менопаузі у вигляді клімактеричного синдрому та ознак міоми матки і гіперплазії ендометрія за даними ультразвукового дослідження матки та придатків чи на підставі патогістологічного дослідження вишкребу порожнини матки. Результати дослідження. З аналізу коефіцієнтів логістичної моделі регресії випливає, що за наявності в жінок в анамнезі операції на придатках матки або видалення матки без придатків чи з ними ризик важкого перебігу клімактеричного синдрому статистично значущо (p = 0,006) збільшується, з відношенням шансів (ВШ) = 7,6 та 95% довірчим інтервалом (ДІ) 1,8–32,8. Ризик розвитку важкого перебігу клімактеричного синдрому підвищує наявність хронічних запальних захворювань придатків матки (p = 0,004, ВШ = 27,6, 95% ДІ 2,8–269,7), наявність гіперменструального синдрому (p = 0,009, ВШ = 7,0, 95% ДІ 1,6–29,7), наявність захворювань печінки та жовчовивідних шляхів (p = 0,001, ВШ = 9,9, 95% ДІ 2,5–40,1), наявність захворювань шлунку та кишечника (p = 0,010, ВШ = 5,9, 95% ДІ 1,5–23,0). Висновок. Наявність у жінок із гіперпроліферативними процесами репродуктивної системи операції на придатках матки, хронічних запальних захворювань статевих органів, гіперменструального синдрому, захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, шлунку та кишечника підвищують ризик розвитку важкого ступеня перебігу порушень в менопаузі.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Щербина, Н. А.
Рациональная подготовка родовых путей как метод снижения травматизма мягких тканей в родах [Текст] / Н. А. Щербина, В. В. Бобрицкая, О. П. Липко // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive Endocrinology : научно-практический медицинский журнал. - 2017. - № 6. - С. 91-95. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
РОДОРАЗРЕШЕНИЯ ПРОЦЕСС (физиология)
ШЕЙКА МАТКИ (повреждения)
Анотація: Актуальність проблеми травматизації родових шляхів багато в чому обумовлена морфологічною та функціональною неповноцінністю складових шарів піхви. Було проведено клінічне дослідження ефективності застосування вагінальних супозиторіїв природної комплексної дії Ревітакса з метою профілактики травматизації м’яких тканин під час пологів. У клінічному дослідженні під спостереженням знаходилися 50 вагітних жінок у віці від 23 до 34 років в терміні вагітності від 37 до 40 тижнів. 25 вагітних, які були включені в основну групу, отримували вагінально по 1 супозиторію на добу (на ніч) протягом 10 днів, 40% вагітних було пролонговано застосування засобу Ревітакса до 20 днів до початку пологів. 25 вагітних, які склали контрольну групу, не отримували ані вагінальні супозиторії, ані іншу спеціальну допологову підготовку. Контроль ефективності вагінальних супозиторіїв Ревітакса проводили за допомогою сонографії в режимі кольорового доплерівського картування, оцінювали васкуляризацию стінки піхви, ехографічну картину слизової оболонки, еластографію вагінальної стінки. Після пологів оцінювали наявність розривів м’яких тканин родових шляхів у пацієнток обох груп. В результаті застосування супозиторіїв показники родового травматизму м’яких тканин в основній групі були значно нижчими в порівнянні з контрольною, відзначалися позитивні соно- та еластографічні зміни. Крім того, спостерігалося поліпшення кольпоскопічної картини у вагітних із ектопією шийки матки – зменшення площі ектопії, відсутність прогресування диспластичних змін. Комплексний склад вагінальних супозиторіїв Ревітакса – гіалуронова кислота та 4 природних компоненти (екстракт календули, екстракт алое, екстракт центелли азійської, екстракт олії чайного дерева) – дозволяє розширити можливості їхнього застосування для попередження ризиків виникнення травматизації родових шляхів. Компоненти супозиторіїв впливають на підвищення тонусу еластичних і колагенових волокон, що стимулюють глікогеноутворення, забезпечують необхідне захисне середовище, васкуляризацію тканин, зміцнюють матрикс сполучної тканини, а також виявляють антисептичну та місцеву імуномодулюючу дію.

Дод.точки доступу:
Бобрицкая, В.В.; Липко, О.П.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)