Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ОУ25/2019/4-5<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 11
Показанi документи с 1 за 11

Заболотний, Д. І.
Обґрунтування рівнів інтенсивності та диференційованої вартості працезатрат лікарів відділення стаціонару [Текст] / Д. І. Заболотний, В. М. Самоходський // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 4-12. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ВРАЧИ БОЛЬНИЧНЫЕ (кадры, экономика)
ТРУДОСПОСОБНОСТИ ОЦЕНКА
ЗАРПЛАТА И ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ВЫПЛАТЫ (классификация, тенденции, экономика)
ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ОЦЕНКА (использование, экономика)
Анотація: Вступ: В зв’язку з тим, що в Україні офіційно не встановлено тарифи на медичні послуги та їх коефіцієнти складності і продовжує існувати система оплати праці лікаря за принципом «зрівнялівки», нами пропонується науково обґрунтований механізм визначення коефіцієнту інтенсивності працезатрат лікарів відділень стаціонару, а також адекватного рівня підвищення заробітної плати останніх у відповідності до ДСГ. Мета: Оскільки, як відомо, рівень працезатрат ординаторів відділень стаціонару ЗОЗ ІІ та ІІІ рівнів не є однаковим, то на основі аналізу кількості пролікованих хворих відповідно до ДСГ, ступенів складності захворювань, їх бальної оцінки – визначити рівень інтенсивності праці лікарів та реальної величини їх заробітних плат. Матеріал і методи: На основі рекомендацій докторської дисертації і низки інноваційних медикоекономічних стандартів, аналізу значної кількості отоларингологічних хворих, використання системи КСГ, ДСГ, розподілу хворих на ступені складності, їх бальної оцінки, алгоритму застосування вищезазначених організаційних стандартів, критеріїв і нормативів та використання хронометражу розроблено технологію визначення індивідуального рівня коефіцієнтів інтенсивності праці лікаря та адекватного рівня його матеріального стимулювання. Результати обговорення: Рекомендовані технології використання вищезазначених передумов, необхідність створення відповідних комп’ютерних програм для спрощення аналізу індивідуальних результатів роботи лікарів, використання представлених у статті формул дозволили визначити як ступінь робочого навантаження на лікаря, так і рівень можливого підвищення його заробітної плати. Висновки: Алгоритм визначення коефіцієнта інтенсивності праці лікарів та механізм розрахунку реальної вартості їх працезатрат в процесі лікування конкретних хворих різних ступенів складності може бути використаний в якості технологічної матриці для лікарів інших медичних спеціальностей, що в перспективі дозволить підвищити матеріальне стимулювання останніх хоча б до рівня сімейних лікарів.

Дод.точки доступу:
Самоходський, В.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Bredun, O.
Effects of plant-derived immunomodulators and Lizak preparation in vitro taken separately or in combination on the immune factors of palatine tonsils of children with chronic tonsillitis [Текст] / O. Bredun, O. Melnikov, M. Tymchenko // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 13-18. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
НЕБНЫЕ МИНДАЛИНЫ (действие лекарственных препаратов, иммунология, микробиология, патофизиология, цитология)
АДЪЮВАНТЫ ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ (терапевтическое применение, фармакокинетика)
ЛИМФОЦИТЫ (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ТОНЗИЛЛИТ (иммунология, лекарственная терапия)
ДЕТИ
Анотація: Вступ: Хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів як бактеріального, так і вірусного походження виникають через імунну недостатність системного та місцевого характеру. Серед великої кількості імуномодулюючих засобів особлива роль належить препаратам рослинного походження, які мають високу ефективність та безпечність як при системному, так і при локальному застосуванні, і їх часто поєднують з антимікробними засобами. Метою дослідження було дослідити вплив імуномодулюючих препаратів рослинного походження на реакції та стан лімфоїдних клітин мигдаликів при роздільному та комбінованому застосуванні in vitro. Матеріали та методи: Клітинні суспензії готувались механічним способом і доводились до концентрації 2 млн/мл у середовищі 199 з добавками. Потім до клітин додавався препарат «Лізак» і для контролю використовувався розчин крохмалю. Препарати «Імупрет» та «Есберітокс» додавались до культури з препаратом «Лізак» або без нього. Після культивування у супернатанті визначались рівні прозапальних цитокінів – інтерлейкіну-1?, проалергічного фактору – інтерлейкіну-4, Th-1 – похідного цитокіну – інтерферону-?. Використовувались набори реагентів ТОВ «Цитокін» (РФ), а також фактор регенерації тканин – TGF-1? (Австрія). Препарати готувались з клітинних гранул, в яких відносна кількість життєздатних клітин визначалась у зразку з трипановим синім за допомогою світлового мікроскопа Olympus CX21FS1. Статистичний аналіз проводився за допомогою t-тесту Стьюдента. Результати: Препарати рослинного походження не мали жодного впливу на життєздатність клітин у культурі, не знижували рівень прозапального цитокіну – інтерлейкіну-1? і не стимулювали продукцію фактору регенерації TGF-1?. У той же час комбіноване використання препаратів рослинного походження та протимікробного препарату «Лізак» у культурі клітин мигдаликів супроводжувалось підвищенням життєздатності клітин порівняно із застосуванням препарату «Лізак» окремо, стимуляцією регуляторного антивірусного фактору інтерферону-? та збільшенням продукції фактору регенерації тканин. Висновки: Імуномодулюючі властивості протимікробного препарату «Лізак» та імуномодулятору «Есберітокс» рослинного походження значно відрізняються за векторами застосування. Обидва рослинні препарати стимулювали продукцію ?-інтерферону і трансформуючого фактору росту TGF-1? клітинами мигдаликів у присутності препарату «Лізак», життєздатність клітин мигдаликів була найвищою при комбінованому застосуванні препаратів «Есберітокс» та «Лізак».

Дод.точки доступу:
Melnikov, O.; Tymchenko, M.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Богомолов, А. Є.
Порівняння діагностичних параметрів методів визначення сенсибілізації до алергену D. Pteronyssinus у хворих на респіраторні алергічні захворювання [Текст] / А. Є. Богомолов, Л. І. Дубчак // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 19-26. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ (диагностика, патофизиология, этиология)
КЛЕЩИ ПЫЛЕВЫЕ ДОМАШНИЕ (классификация, патогенность)
РИНИТ АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ (диагностика, патофизиология, этиология)
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ (диагностика, патофизиология, этиология)
Анотація: Метою дослідження було оцінити діагностичні параметри різних методів визначення сенсибілізації до алергену кліща домашнього пилу Dermatophagoides pteronyssinus у пацієнтів з респіраторними алергічними захворюваннями – алергічним ринітом та бронхіальною астмою. Матеріали та методи: В ході дослідження 88 пацієнтів з алергічним ринітом та / або атопічною астмою були обстежені трьома різними методами специфічної алергічної діагностики (in vivo та in vitro) відповідно до рекомендацій комітету з етики Вінницького національного медичного університету імені Пирогова, причому всі вони були поза гострого періоду. Критеріями включення були діагноз алергічного риніту (як інтермітуючого, так і персистуючого) та / або атопічної астми. Прик-тест проводився за класичною методикою тестування відповідно до нормативних документів з комерційними екстрактами алергенів. Вестерн-блот для визначення рівнів IgE проводили з використанням тест-систем RIDA AllergyScreen (RBiopharm AG, Дармштадт, Німеччина) і Euroline (Euroimmun). Результати та обговорення: Результати двох систем визначення специфічного IgE до D. Pteronyssinus методами Rida AllergyScreen та Euroline мають систематичне розходження показників (-1,27 kU/l). Між даними шкірного тестування з алергенами D. Pteronyssinus та виявленням специфічного IgE методом Rida AllergyScreen існує добра погодженість між результатами, між даними шкірного тестування з алергенами D. Pteronyssinus та виявленням специфічного IgE методом Euroline існує задовільна погодженість між результатами досліджень. За результатами оцінки кривої виявлення специфічного IgE методом AllergyScreen для визначення сенсибілізації до алергену D. Pteronyssinus має відмінну діагностичну значимість (AUC=0,953), виявлення специфічного IgE методом Euroline для визначення сенсибілізації до алергену D. Pteronyssinus – добру діагностичну значимість (AUC=0,733).

Дод.точки доступу:
Дубчак, Л.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шидловська, Т. А.
Клініко-інструментальна характеристика стану голосового апарата у хворих на хронічну функціональну гіпотонусну дисфонію [Текст] / Т. А. Шидловська, Т. В. Волкова, І. В. Фараон, О. Ф. Мельников // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 27-37. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ДИСФОНИЯ (диагностика, классификация, патофизиология)
ГОЛОСА РАССТРОЙСТВА (диагностика, патофизиология)
Анотація: Актуальність: Проблема діагностики функціональних захворювань голосового апарату (ФПГ), та їх лікування турбує багатьох дослідників. Це пов’язано зі складністю їх діагностики, досить високою розповсюдженістю патології серед осіб голосомовних професій, не досить раннім виявленням голосових порушень, а також з тим, що вони часто розвиваються у молодих людей працездатного віку. При порушенні функції на перший план виступають розлади, пов’язані зі зміною тембру, інтенсивності, модуляції голосу, рухової та коливальної здатності голосових складок. При цьому майже у чверті хворих на ХФПГ спостерігалися часті рецидиви захворювання, стійкі порушення голосу, ускладнений перебіг. Мета даної роботи – дати детальну клініко-інструментальну характеристику стану голосового апарату у хворих на ХФГД з різним ступенем порушення голосової функції. Матеріали і методи досліджень: Було обстежено 123 хворих на хронічну функціональну гіпотонусну дистонію (ХФГД) з різним перебігом захворювання та різним ступенем порушень у стані голосового апарату у віці від 19 до 44 років. Контролем слугували 15 практично здорових осіб віком від 18 до 23 років без відхилень в голосоутворюючому апараті. Всього обстежено 138 чоловік. Проводився детальний збір анамнезу і аналіз скарг пацієнтів, здійснювався загальний клінічний отоларингологічний огляд хворих та спеціалізований фоніатричний огляд. Результати досліджень та їх обговорення: Всі обстежені хворі на ФГД були розподілені на 4 групи в залежності від ступеню порушень у голосовому апараті за даними спеціалізованого фоніатричного огляду та відеоларингостробоскопії. 1-у групу склали особи з функціональною гіпотонусною дисфонією та вираженими в невеликому ступені порушеннями функціонування голосового апарату; 2-у групу – пацієнти з більш вираженим порушенням моторики гортані; до 3-ї групи увійшли 34 пацієнти, у яких мали місце виражені порушення діяльності голосового апарата (подібно до 2 групи), а також мав місце ускладнений перебіг (передвузликовий стан, вузлики голосових складок, потоншення медіального краю); до 4-ї – пацієнти, у яких мали місце з вираженим порушенням у стані голосового апарата та гіпертонусом вестибулярного відділу гортані, вираженим у різному ступені, який в деяких випадках формувався в псевдоскладковий механізм голосоутворення. При аналізі даних отоларингологічного та спеціалізованого фоніатричного оглядів хворі на ФГД визначено, що за клінічним станом та ступенем порушень у голосовому апараті вони досить суттєво відрізняються, що дозволяє сформувати групи з урахуванням даних клініко-інструментальних досліджень з метою визначення тактики лікування. Розподіл пацієнтів з ХФГД на відповідні групи дозволяє в подальшому більш диференційовано підходити до їх лікування, а також до деякої міри об’єктивізує прогнозування подальшого перебігу та ефективності лікувальних заходів. Це має значення для вирішення питань трудової експертизи та професійної придатності осіб голосо-мовних професій. Висновки: 1. Клінічні прояви та зміни ларингоскопічної картини при функціональних порушеннях голосу, можуть бути невираженими і мінливими, що ускладнює діагностику. Тому пацієнти з функціональною гіпотонусною дисфонією потребують ретельного спеціалізованого обстеження, в тому числі і з застосуванням додаткових інструментальних методів. 2. При несвоєчасному наданні спеціалізованої допомоги хворим на ХФГД, розвивається низка ускладнень (витончення медіального краю голосових складок, виникнення передвузликового стану та вузликів голосових складок, гіпертонус вестибулярних складок, формування псевдоскладкового механізму голосоутворення, та ін.), що ускладнює лікування і зменшує його ефективність. 3. У випадку наявності таких проявів, необхідно, обов’язково оцінити, чи є це самостійною нозологією, або ж проявом ускладненого перебігу хронічної функціональної гіпотонусної дисфонії, оскільки це має визначальне значення для тактики лікування, яке в таких випадках, не може бути ефективним без корекції функціональних порушень голосоутворення. 4. Цілеспрямований аналіз даних при проведенні отоларингологічного та спеціалізованого фоніатричного оглядів пацієнтів з ХФГД, дозволяє сформувати групи з урахуванням даних клініко-інструментальних досліджень. Розподіл пацієнтів на відповідні групи дозволяє в подальшому більш диференційовано підходити до їх лікування, прогнозування подальшого перебігу та ефективності лікувальних заходів, а також має значення для вирішення питань трудової експертизи та професійної придатності осіб голосомовних професій.

Дод.точки доступу:
Волкова, Т.В.; Фараон, І. В.; Мельников, О. Ф.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Функціональні результати слухопокращуючих операцій на середньому вусі у хворих на хронічний гнійний середній отит з тимпаносклерозом [Текст] / Т. О. Шевченко [та ін.] // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 38-46. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ОТИТ СРЕДНИЙ ГНОЙНЫЙ (хирургия)
МИРИНГОСКЛЕРОЗ (хирургия, этиология)
УХО СРЕДНЕЕ (патофизиология, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ (профилактика и контроль)
Анотація: Актуальність: Тимпаносклеротичні зміни у середньому вусі часто зустрічаються у хворих на хронічний гнійний середній отит. У зв’язку зі щільним контактом тимпаносклеротичних мас з барабанною перетинкою та слуховими кісточками, слухопокращуючі операції у таких пацієнтів складні у технічному плані та можуть, внаслідок травматичності, призводити до сенсоневральних ускладнень. Функціональний результат хірургічного лікування багато в чому залежить від перед- та післяопераційної профілактики таких ускладнень. Метою роботи було розробити методи профілактики післяопераційних сенсоневральних ускладнень у хворих на хронічний гнійний середній отит з тимпаносклерозом та визначити їх ефективність. Матеріали та методи: Було обстежено 30 пацієнтів, яким у перед- та післяопераційному періоді було проведено консервативне лікування з метою профілактики сенсоневральних ускладнень після хірургічного втручання. Оцінка ефективності проводилась в ранньому періоді (протягом 6 міс.) та віддаленому (12 і більше міс.) після операції. Хворі були розподілені на 2 групи в залежності від локалізації тимпаносклеротичних мас у середньому вусі і проведеного превентивного лікування. 1-а група – пацієнти з осередками тимпаносклерозу в ділянці стремінця, яким проводилась протинабрякова терапія стероїдними препаратами в інтра- та в післяопераційному періоді. 2-а група – пацієнти з фіксацією всього ланцюга слухових кісточок, яким проводилась протинабрякова, дезінтоксикаційна та вазоактивна терапія. Результати досліджень та їх обговорення: Слухопокращуючі операції, які виконувались хворим з хронічним гнійним середнім отитом та тимпаносклерозом, мали позитивні функціональні результати, що відмічались у всіх пацієнтів. У віддалені строки після проведеного лікування у пацієнтів 1-ї групи з І-м ступенем втрати слуху відмічалось достовірне покращення тонального слуху – відбувалось зниження порогів повітряно-проведених тонів на 16,4±0,6 дБ порівняно з доопераційними даними. У осіб з II-м ступенем втрати слуху пороги сприйняття повітряно-проведених тональних сигналів достовірно знизились на 25,1±1,4 дБ. У віддаленому періоді після проведеного лікування у пацієнтів 2-ї групи з І-м ступенем втрати слуху відмічалось достовірне покращення тонального слуху на 17,3±0,9 дБ. У осіб з IIІ-м ступенем втрати слуху пороги сприйняття овітрянопроведених тональних сигналів достовірно знизились (на 26,5±1,6 дБ). Однак, проведене нами дослідження виявило, що хірургічне лікування, водночас, є фактором, що може викликати сенсоневральні ускладнення з боку звукосприймаючого апарату у цього контингента хворих. Запропоноване нами превентивне лікування, що проводилось у перед-, інтра- та післяопераційному періоді, сприяло отриманню позитивних результатів щодо звукосприймаючого апарату. Це вплинуло на зниження кількості сенсоневральних ускладнень у післяопераційному періоді. Висновки: Запропоноване нами превентивне лікування, що проводилось у перед-, інтра- та післяопераційному періоді, сприяло отриманню позитивних результатів щодо звукосприймаючого апарату. Це вплинуло на зниження кількості сенсоневральних ускладнень у післяопераційному періоді. Таким чином, пацієнтам з хронічним гнійним середнім отитом, що мають осередки тимпаносклерозу у середньому вусі, рекомендовано проведення розробленого нами превентивного лікування у перед-, інтра- та післяопераційному періоді з метою профілактики сенсоневральних ускладнень.

Дод.точки доступу:
Шевченко, Т.О.; Сребняк, І.А.; Педаченко, А.Є.; Джус, В.Т.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шидловська, Т. А.
Отоакустична емісія на частоті продуктів спотворення у хворих на цукровий діабет ІІ типу з порушеннями слухової функції [Текст] / Т. А. Шидловська, Н. Я. Навальківська // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 47-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (осложнения, патофизиология)
СЛУХА РАССТРОЙСТВА (диагностика, патофизиология, этиология)
ОТОАКУСТИЧЕСКИЕ ЭМИССИИ СПОНТАННЫЕ
Анотація: Метод отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення (DPОАЕ) при діагностиці уражень слухової системи, насамперед рецепторного відділу слухового аналізатора, займає вагому роль. Досить часто при сенсоневральній приглухуватості різного ґенезу спостерігається саме ураження завиткових структур внутрішнього вуха, а у хворих на цукровий діабет, за даними різних авторів, порушення у слуховому аналізаторі мають місце. Мета роботи – визначити зміни в стані рецепторного відділу слухового аналізатора за даними реєстрації ОАЕ на частоті продуктів спотворення у хворих на ЦД ІІ типу з порушеннями слухової функції. Матеріали та методи дослідження: Обстежено 17 хворих на ЦД І І типу, у яких за даними суб’єктивної аудіометрії буди виявлені порушення слухової функції І-ІІ ступеню. Контрольну групу склали 15 здорових нормально чуючих осіб, які не висували скарг на порушення слуху та не мали підвищених рівнів цукру у крові. Всього обстежено 32 особи. Реєстрацію отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення (DPОАЕ) проводили за допомогою приладу «Eclipse» фірми «Interacoustics» (Данія) в смузі частот 1-6 кГц. Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась за загальноприйнятими методами математичної варіаційної статистики з використанням програмного пакету STATISTICA. Розраховувалось середньостатистичне значення показників – величина (М) та її похибка (±m). Вірогідність змін і відмінностей між порівнювальними величинами оцінювалась за критерієм достовірності різниці (t) за таблицею Стьюдента. Результати та їх обговорення: для аналізу були відібрані результати обстеження хворих на ЦД ІІ типу, у яких за даними суб’єктивної аудіометрії були виявлені порушення слухової функції і які пред’являли скарги на зниження слуху та періодичний або постійний суб’єктивний вушний шум. В результаті проведених досліджень ОАЕ на частоті продуктів спотворення були отримані такі дані. Повна адекватна відповідь отоакустичної емісії по всьому частотному спектру зареєстрована лише у 3 пацієнтів (9,4 % випадків) з одного боку. У більшості досліджуваних пацієнтів, у яких ОАЕ реєструвалася, був отриманий частково позитивний тест (68,7%). У 7 пацієнтів (21,8%) відповідь ОАЕ не було зареєстровано взагалі. Відсутність відповіді ОАЕ або частково позитивна реєстрація у 90,6% обстежених свідчить про порушення функції завитки. Амплітуда емісії DPOAE (інтенсивність отриманої відповіді) на усіх досліджуваних частотах (1-6 кГц) була достовірно нижчою (P0,01) порівняно з нормою на усіх частотах. Особливо вираженим таке зниження було в області 4 кГц, де амплітуда відповіді ОАЕ становила 5,9±0,2 дБ при нормі 9,4±0,5 дБ. Отже, у обстежених нами хворих на ЦД ІІ типу з порушеннями слухової функції мали місце зміни у рецепторному відділі слухового аналізатора, що підтверджено даними об’єктивних методів обстеження. Висновки: 1. Дані ОАЕ на частоті продуктів спотворення у пацієнтів з ЦД ІІ типу об’єктивно підтверджують наявність порушень у рецепторному відділі слухового аналізатора. 2. У пацієнтів з ЦД ІІ типу амплітуда ОАЕ на частоті продуктів спотворення достовірно нижча від норми на усіх досліджуваних частотах (1-6 кГц). Особливо вираженим таке зниження є в області 4 кГц. 3. Проведені дослідження свідчать про доцільність обстеження методом реєстрації ОАЕ хворих на цукровий діабет ІІ типу, адже це сприяє ранньому виявленню порушень у рецепторному відділі слухового аналізатора у таких хворих. 4. Застосування методу реєстрації отоакустичної емісії при обстеженні хворих на цукровий діабет ІІ типу має важливе значення для об’єктивізації ранніх ознак сенсоневральних порушень слуху у даного контингенту.

Дод.точки доступу:
Навальківська, Н.Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Каримова, Н. А.
Диагностическая ценность тестов объективной аудиометрии в оценке слуховой функции у детей [Текст] / Н. А. Каримова, Ш. Д. Исломов, Ш. Э. Амонов // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 53-57. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
СЛУХА РАССТРОЙСТВА (диагностика)
ДЕТИ
АУДИОМЕТРИЯ (использование, методы)
Анотація: Мета: провести порівняльний аналіз результатів тестів об'єктивної аудіометрії у дітей при дослідженні слуху. Матеріали і методи: в аудіологічних кабінетах ЛОР-відділення при РСНПМЦ педіатрії було обстежено 121 дітей з метою визначення рівня і типу слухової дисфункції. Результати: Висвітлено особливості проведення та інтерпретації даних аудіологічних тестів у дітей з метою ідентифікації ступеню, виду і рівня ураження слухового аналізатора. Згідно з отриманими даними обстеження 121 дітей з діагнозом сенсоневральна приглухуватість, підтверджено, що використання комплексного алгоритму аудіологічних тестів як ЗВОАЕ, ПІОАЕ, КСВП і ССП в слуховий діагностиці у дітей дозволяє одержувати більш точну і детальну інформацію та уникнути можливих похибок при визначенні різних форм слухових розладів.

Дод.точки доступу:
Исломов, Ш.Д.; Амонов, Ш.Э.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Злоякісні пухлини глотки: етіологічні чинники та епідеміологічні показники в Україні [Текст] / Е. В. Лукач [та ін.] // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 58-66. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ГЛОТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (диагностика, эпидемиология, этиология)
УКРАИНА (эпидемиология)
Анотація: В роботі проаналізовано епідеміологічні показники захворюваності, смертності, вікову структуру, відносну кількість виявлення хворих на профоглядах та контингент хворих зі злоякісними новоутвореннями (ЗН) глотки в Україні та регіонах за даними Національного канцер реєстру України в 2014-2018 роках. Найвищий рівень захворюваності на 100 тис. населення серед областей України виявлено в Закарпатській (обидві статі – 9,6; чоловіки – 17,9; жінки – 2,0), Кіровоградській (8,8; 16,9; 1,9) та Хмельницькій (7,7; 15,9; 0,7) областях. Відмічено дуже низькі показники виявлення хворих на ЗН глотки в цілому в Україні на профоглядах: у 2015 р. – 10%, у 2016 р. – 11,0%. Щороку в Україні близько 44,0% хворих з візуальною формою раку глотки помирає протягом 1 року з моменту встановлення діагнозу. Показник смертності хворих у 2017 р. на ЗН глотки на 100 тис. населення України в два рази вищий (4,5) за світовий стандарт (2,0). Розглядаються етіологічні чинники, які спричиняють виникнення раку та роль вірусу папіломи людини високого онкогенного ризику (16,18 та інших типів) в канцерогенезі плоскоклітинного раку глотки. Наведено дані про генетичні чинники, особливості мутації генів, клінічного перебігу, лікування і прогнозу у хворих при ВПЛ-асоційованих та ВПЛ-негативних злоякісних новоутвореннях глотки. Для профілактики раку глотки в Україні обговорюється доцільність імунізації дітей та молодих жінок віком 9-25 років вакцинами проти ВПЛ “Церварікс” та “Гардасіл” . Авторами надано пропозиції щодо раннього виявлення та підвищення ефективності лікування хворих зі ЗН глотки.

Дод.точки доступу:
Лукач, Е.В.; Самбур, М.Б.; Федоренко, 3.П.; Сережко, Ю.О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Сучасні підходи в діагностиці і лікуванні синдрому Ігла [Текст] / Т. О. Зінченко [та ін.] // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 67-73. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА БОЛЕЗНИ (диагностика, классификация, патофизиология, хирургия)
ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ СУСТАВ (анатомия и гистология, патофизиология, хирургия)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ
Анотація: Шилопід’язиковий синдром (синдром Ігла-Стерлінга) – симптомокомплекс, обумовлений зміною положення, форми і розмірів шилоподібного відростка і (або) звапнінням шило- під’язикової та шилощелепної зв’язок, внаслідок чого відбувається подразнення шилоподібним відростком оточуючих його нервових, судинних і м’язових структур. Це захворювання, як правило, не діагностується через малу обізнаність про нього практичних лікарів. Хворі з різними діагнозами лікуються у різних фахівців: лікарів-стоматологів, отоларингологів, неврологів, і тривале симптоматичне лікування виявляється неефективним. У пацієнтів з наявністю синдрому Ігла-Стерлінга порушується працездатність і різко знижується якість життя, що визначає соціальну значимість і актуальність проблеми діагностики і лікування цього захворювання. Матеріали і методи: За період з 2009 по 2020 рр. у відділі запальних захворювань ЛОР-органів ДУ «Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» було обстежено і прооперовано 13 осіб з даною патологією (10 чоловіків і 3 жінки) віком від 25 до 60 років, які звернулися до нашої установи після безуспішного лікування у невропатолога, стоматолога та фахівців інших суміжних спеціальностей. У 3 чоловік був діагностований шилоподібно-каротидний і у 10 – шилоподібно-глотковий тип ШПС. Хірургічне видалення шилоподібного відростка скроневої кістки в залежності від анатомічних особливостей шилоподібного відростка здійснювалось зовнішнім доступом по передньому краю кивального м’яза (10 хворих), або трансоральним доступом (у 3 хворих). Результати: У жодного пацієнта в післяопераційному періоді не спостерігалось ускладнень, рани зажили первинним натягом. Зникнення больового синдрому через кілька днів після операції відзначалось у 7 пацієнтів, у інших скарги зберігалися до 1 міс., при цьому спостерігалася позитивна динаміка, і лише у 1 пацієнта зберігалися інтенсивність і характер больового синдрому. Таким чином, у пацієнтів з шилопід’язиковим синдромом відмічено високий ефект хірургічного лікування і досить короткі терміни післяопераційної реабілітації, що істотно підвищує якість їх життя.

Дод.точки доступу:
Зінченко, Т.О.; Заболотна, Д.Д.; Савченко, Т.Д.; Рильська, О.Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Пухлик, С. М.
Хронический фарингит, состояние проблемы. Алгоритм диагностики хронических фарингитов аллергической природы [Текст] / С. М. Пухлик, А. А. Суворкина // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 74-78. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ФАРИНГИТ (диагностика, этиология)
ПИЩЕВАЯ ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ (диагностика, осложнения, патофизиология)
Анотація: У статті дана характеристика стану проблеми хронічного фарингіту – відсутність сучасної етіопатогенетичної класифікації, суб'єктивний оглядовий підхід до діагностики та ін. Оцінено роль алергічного запалення у формуванні хронічного фарингіту і запропоновано діагностичний алгоритм.

Дод.точки доступу:
Суворкина, А.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Рожок, М. П.
Застосування препарату неладекс у лікуванні гострого середнього гнійного отиту з мірингітом у дорослих [Текст] / М. П. Рожок, О. В. Кравець, А. В. Ратушнюк // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 79-82. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650
MeSH-головна:
ОТИТ СРЕДНИЙ ГНОЙНЫЙ (лекарственная терапия)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА (классификация, терапевтическое применение)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА (классификация, терапевтическое применение)
Анотація: Вступ: Значну роль у лікуванні людей із захворюванням на гострий середній гнійний отит відіграє вдалий підбір лікарського препарату місцевої дії. Тому метою дослідження було визначити вплив на перебіг даного захворювання застосування нового препарату “Неладекс”. Матеріали і методи: Дослідження проводились в умовах амбулаторного лікування. 30 хворих на гострий середній отит були розподілені на 2 групи: 15 пацієнтів 1-ї (основної) отримували, окрім загальноприйнятого лікування, краплі «Неладекс»; 15 пацієнтів 2-ї (контрольної) групи – лише загальноприйняте лікування. Результати: У пацієнтів основної групи регрес скарг захворювання, зміни отоскопічної картини та показники тональної аудіометрії змінювалися значно швидше, ніж у недужих з контрольної групи. Висновок: Застосування препарату «Неладекс» в лікуванні хворих на гострий середній гнійний отит із мірингітом в доперфоративній стадії підвищує ефективність терапії, що дає підставу рекомендувати даний препарат для місцевого лікування пацієнтів з вищевказаною патологією як антибактерійний та протизапальний засіб.

Дод.точки доступу:
Кравець, О. В.; Ратушнюк, А. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)