Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ92/2018/20/3<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 22
Показанi документи с 1 за 20

1-20 21-22

Линда, О. С.
Застосування сухого екстракту з листя хости ланцетолистої для корекції метаболічних порушень за умов адреналінового ураження міокарда [Текст] / О. С. Линда, Л. С. Фіра, П. Г. Лихацький // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 5-12. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
МИОКАРД (патология)
АДРЕНАЛИН (вредные воздействия)
ОКИСЛИТЕЛЬНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ РЕАКЦИИ
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС (действие лекарственных препаратов)
ХОСТА
Анотація: Вступ. Однією з особливостей розвитку серцевих захворювань є активація процесів пероксидного окиснення ліпідів, збільшення кількості прооксидантних процесів, що є наслідком впливу на живу систему гемодинамічних порушень і спричинених ними гіпоксичних явищ. Для лікування захворювань серцево-судинної системи використовують рослинні препарати на основі речовин флавоноїдної природи, які мають широкий спектр активності. Застосування лікарських засобів на основі даних речовин зумовлене вираженими антирадикальними властивостями. Мета дослідження – встановити антиоксидантні та мембранопротекторні властивості сухого екстракту з листя хости ланцетолистої на моделі ураження міокарда токсичними дозами адреналіну. Методи дослідження. Дослідження виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали некротичне ушкодження міокарда шляхом введення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату з розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла. Одній із груп тварин, уражених адреналіном, вводили сухий екстракт з листя хости ланцетолистої в дозі 100 мг/кг маси тіла, іншій – кардіопротектор корвітин у дозі 42 мг/кг маси тіла. У сироватці крові визначали вміст ТБК-активних продуктів, активність аспартатамінотрансферази та креатинфосфокінази, активність супероксиддисмутази і вміст церулоплазміну, в міокарді – вміст ТБК-активних продуктів та вищеназвані органоспецифічні ензими. Результати й обговорення. Встановлено, що введення адреналіну в дозі 0,5 мг/кг маси тіла призводило до активації процесів пероксидного окиснення ліпідів у міокарді та сироватці крові щурів, на що вказувало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів протягом 48 год від початку експерименту. Водночас відмічали зниження в сироватці крові активності супероксиддисмутази та підвищення вмісту церулоплазміну, що свідчило про глибокі порушення в ензимній ланці антиоксидантної системи. Дослідження активності аспартатамінотрансферази в щурів, уражених адреналіном, показало її зростання в сироватці крові у всі терміни дослідження та зниження в міокарді. Аналогічні зміни відзначено при вивченні активності креатинфосфокінази у тварин після розвитку адреналінової кардіопатії. Застосування сухого екстракту з листя хости ланцетолистої мало ефективний вплив на про- та антиоксидантні показники в щурів після ураження, а також привело до нормалізації активності органоспецифічних ензимів міокарда. Висновок. Сухий екстракт з листя хости ланцетолистої проявляє антиоксидантні властивості за умов адреналінової кардіопатії, що може бути передумовою для подальших експериментальних досліджень даного лікарського засобу.

Дод.точки доступу:
Фіра, Л.С.; Лихацький, П.Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Ilnytska, Kh. M.
The evaluation of the effect of vitamin E on nitroso-oxidative processes in mucous membranes of the digestive organs under the conditions of cyclooxygenase blockage on the background of the low intensity X-ray irradiation [Text] / Kh. M. Ilnytska, L. O. Datsyuk, O. Ya. Sklyarov // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - P13-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
РЕНТГЕНОВСКИЕ ЛУЧИ (вредные воздействия)
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА (воздействие облучения)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС (действие лекарственных препаратов)
ВИТАМИН E (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ. Потребує поглибленого вивчення одночасний вплив декількох різних за своїм механізмом ульцерогенних факторів на слизову оболонку органів травлення, серед них – низькоінтенсивне рентгенівське опромінення та блокування циклооксигенази. Важливо оцінити антиоксидантний вплив вітаміну Е за умов одночасної дії різних прозапальних чинників, що впливають на нітрозо-оксидативні процеси. Мета дослідження – вивчити вплив вітаміну Е на нітрозо-оксидативні процеси у слизових оболонках органів травлення щурів за умов дії низькоінтенсивного рентгенівського опромінення та блокування циклооксигенази. Методи дослідження. У гомогенатах слизових оболонок шлунка, тонкої і товстої кишок щурів (n=64) визначали активність синтази оксиду азоту, аргінази, мієлопероксидази, супероксиддисмутази, каталази, вміст ТБК-активних продуктів, нітрит-аніона та суму нітритів і нітратів. Результати й обговорення. Встановлено, що дія вітаміну Е на тлі низькоінтенсивного рентгенівського опромінення призводила до зниження рівня активності індуцибельної синтази оксиду азоту (р0,05) та вмісту нітрит-аніона (р0,05) і підвищення активності каталази (р0,05) та мієлопероксидази (р0,05) порівняно з показниками рентгенівського опромінення. Блокування активності циклооксигенази індометацином на тлі введення вітаміну Е та одночасної дії низькоінтенсивного рентгенівського опромінення виявило особливості антиоксидантного впливу вітаміну Е у слизових оболонках органів травлення. Висновки. За умов блокування циклооксигенази індометацином на тлі низькоінтенсивного рентгенівського опромінення рівень процесів ліпопероксидації зростає, тоді як активність індуцибельної і конститутивної синтаз оксиду азоту зменшується порівняно з показниками при самостійній дії рентгенівського опромінення, а порівняно з даними при дії індометацину рівень процесів пероксидного окиснення ліпідів та активність індуцибельної синтази оксиду азоту знижуються. Вітамін Е чинить антиоксидантний вплив при цитоушкоджувальній дії індометацину та на тлі дії рентгенівського опромінення.

Дод.точки доступу:
Datsyuk, L.O.; Sklyarov, O.Ya.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шульгай, А. Г.
Ендогенна інтоксикація організму піддослідних тварин при ураженні порожньої кишки за умов пострезекційної портальної гіпертензії [Текст] / А. Г. Шульгай, Л. В. Татарчук, М. С. Гнатюк // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 21-26. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ТОЩАЯ КИШКА (патология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ (осложнения, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ
ОТРАВЛЕНИЕ (патофизиология, этиология)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ
Анотація: Вступ. Видалення великих об’ємів паренхіми печінки може супроводжуватися виникненням пострезекційної портальної гіпертензії. Остання призводить до морфологічної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, ураження їх структур, зростання ендогенної інтоксикації, яку при пошкодженнях порожньої кишки у названих патологічних умовах досліджено недостатньо. Мета дослідження – вивчити особливості ендогенної інтоксикації організму піддослідних тварин при ураженні порожньої кишки за умов пострезекційної портальної гіпертензії. Методи дослідження. Дослідження проведено на 60 білих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: 1-ша нараховувала 15 інтактних тварин; 2-га – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки; 3-тя – 15 тварин, в яких видалили 42 % паренхіми печінки; 4-та – 15 щурів після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію піддослідних тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за концентрацією в сироватці крові ТБК-активних продуктів, визначенням окисної модифікації білків, вмістом молекул середньої маси. Гістологічні препарати з порожньої кишки фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістостереометрично визначали відносні об’єми пошкоджених епітеліоцитів, м’язових клітин, ендотеліоцитів. Кількісні величини обробляли статистично. Результати й обговорення. У щурів через місяць після резекції 42 та 58,1 % паренхіми печінки спостерігали розширення печінкової ворітної вени, повнокров’я і розширення брижових вен та видимого венозного русла тонкої і товстої кишок. Виявлені зміни свідчили про наявність портальної гіпертензії. Слизова оболонка порожньої кишки повнокровна, набрякла, з поодинокими осередками точкових крововиливів. У стінці порожньої кишки виявили дистрофію, некробіоз епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси, які були більш виражені при резекції 58,1 % паренхіми печінки. Відносні об’єми пошкоджених досліджуваних структур значно зросли через місяць після резекції 42 % паренхіми печінки і найбільших величин досягли при видаленні 58,1 % об’єму даного органа, вказуючи на виражене ураження порожньої кишки в змодельованих експериментальних умовах. При виявленому ураженні порожньої кишки суттєво зросла ендогенна інтоксикація організму, що підтверджувалося достовірним (р0,05) збільшенням вмісту молекул середньої маси в сироватці крові, ТБК-активних продуктів, окисномодифікованих білків. Ступінь ендогенної інтоксикації організму при пострезекційній портальній гіпертензії залежав від вираження ураження порожньої кишки. Висновки. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії, пошкоджень структур порожньої кишки та ендогенної інтоксикації організму, яка супроводжується збільшенням вмісту молекул середньої маси, окисномодифікованих білків, активацією пероксидного окиснення ліпідів. Ступінь ендогенної інтоксикації організму залежить від видаленого об’єму паренхіми печінки та вираження пошкоджень структур порожньої кишки.

Дод.точки доступу:
Татарчук, Л.В.; Гнатюк, М.С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Геруш, І. В.
Вплив глутатіону на біохімічні показники сироватки крові при експериментальній нефропатії [Текст] / І. В. Геруш, Н. П. Григор'єва, Є. О. Ференчук // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 27-32. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ (кровь, метаболизм, патофизиология, терапия)
БИОХИМИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ (действие лекарственных препаратов)
ГЛУТАТИОН (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ.Захворювання нирок – одна з найпоширеніших та найактуальніших проблем сучасної медицини. В останні десятиліття активно вивчають нефропротекторні властивості різноманітних антиоксидантів з метою попередження та корекції порушень функцій нирок, однак дані щодо ролі різних антиоксидантів є фрагментарними і потребують подальших досліджень. Мета дослідження– вивчити вплив глутатіону на зміну біохімічних показників крові за умов експериментальної нефропатії. Методи дослідження. Досліди проводили на 90 білих статевозрілих щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. У двох серіях експериментів нефропатію викликали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозах 200 та 250 мг/кг. Глутатіон вводили інтрагастрально в дозі 100 мг/кг упродовж трьох та семи днів. Для оцінки функціонального стану нирок проводили біохімічне дослідження крові з визначенням концентрації креатиніну, сечовини, альбуміну, загального білка, активності ?-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази. Результати й обговорення.За умов нефропатії спостерігали збільшення вмісту сечовини порівняно з контрольною групою: на 27 % – на третій день експерименту, на 15 % – на сьомий. Введення глутатіону сприяло нормалізації досліджуваного показника. Було відзначено підвищення, порівняно з контрольною групою, рівня креатиніну в сироватці крові щурів із нефропатією в 1,5 раза при застосуванні фолієвої кислоти в дозі 200 мг/кг. На сьомий день експерименту він збільшився лише на 17 %. У групі тварин, в яких нефропатію викликали фолієвою кислотою в дозі 250 мг/кг, концентрація креатиніну підвищилась порівняно з контрольною групою: у 2,4 раза – на третій день експерименту, на 30 % – на сьомий. Семиденне введення глутатіону прирівнювало показники креатиніну піддослідних тварин до показників контрольної групи. Про загальну інтоксикацію організму під впливом високої концентрації фолієвої кислоти свідчили зниження білоксинтезувальної функції печінки, зростання активності ?-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази. Висновки.Глутатіон проявляє нефропротекторні властивості, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому та поліпшенням функціональних показників нирок. Найбільш чутливий біохімічний показник за умов нефропатії – креатинін, вміст якого залежить від концентрації токсиканта, можна використовувати для діагностування стану нирок та підтвердження моделі нефропатії.

Дод.точки доступу:
Григор'єва, Н.П.; Ференчук, Є.О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Усенко, Т. В.
Зміни гемопоезу в кістковому мозку та селезінці щурів Wistar Han як механізм гематотоксичної дії тебуконазолу [Текст] / Т. В. Усенко, В. Г. Шуляк, М. Г. Проданчук // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 33-42. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ПРОТИВОГРИБКОВЫЕ СРЕДСТВА (вредные воздействия)
ТОКСИЧЕСКОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ (ВНЕШ)
КРОВЕТВОРЕНИЕ
КРЫСЫ ЛИНИИ WISTAR
Анотація: Вступ. Однією з найбільш застосовуваних діючих речовин фунгіцидів триазольної групи є тебуконазол. Проведені раніше дослідження периферичної крові показали його гематотоксичну дію. Мета дослідження – вивчити процеси кровотворення в кістковому мозку та селезінці щурів-самців WistarHan при гострій інтоксикації тебуконазолом технічним, 97 %. Методи дослідження. Статевозрілим щурам-самцям WistarHan, поділеним на контрольну (0 мг/кг) та 2 експериментальні групи, одноразово внутрішньошлунково через зонд було введено токсичну дозу тебуконазолу – 1700 мг/кг маси тіла (1/2 від ЛД50). Периферичну кров досліджували на 0, 1, 3, 7 та 14 постекспозиційні доби. Вивчали гематологічні показники: кількісний вміст еритроцитів та ретикулоцитів, концентрацію гемоглобіну, рівень гематокриту, еритроцитарні індекси, кількість лейкоцитів і тромбоцитів. Гемограму з морфологічною оцінкою клітин крові аналізували в мазках периферичної крові. Гемопоез у кістковому мозку (мієлограма) та селезінці (спленограма) досліджували на 7 і 14 постекспозиційні доби. Результати й обговорення. Встановлено анемізуючу дію, ретикулоцитопенію та появу макрофагів у периферичній крові. У кістковому мозку відмічено пригнічення еритропоезу з порушенням процесів гемоглобіноутворення в нормоцитах, у селезінці розвинулось екстрамедулярне кровотворення. Встановлено супресивну дію на клітини еозинофільного та базофільного рядів. Спостерігали компенсаторну активізацію нейтрофілопоезу, лімфоцитопоезу та моноцитопоезу в кістковому мозку. Висновок. Встановлено декілька механізмів гематотоксичної дії тебуконазолу технічного, 97 %: порушення гемоглобіноутворення, депресію еритропоезу з патологічною регенерацією, розвиток екстрамедулярного кровотворення в селезінці та вплив на деякі ланки імунітету.

Дод.точки доступу:
Шуляк, В.Г.; Проданчук, М.Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Вивчення гіпоглікемічної дії фітозасобу, що містить сухі екстракти з листя шовковиці білої, стулок квасолі звичайної і пагонів чорниці звичайної [Текст] / А. І. Дуб [та ін.] // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 43-49. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (патофизиология, терапия)
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение)
ШЕЛКОВИЦА
ЧЕРНИКА
ФАСОЛЬ
Анотація: Вступ. Цукровий діабет – це соціальна катастрофа, яка позбавляє життів мільйони людей, і найгіршою тенденцією є те, що дві третини з них мають працездатний вік. Незважаючи на те, що сучасний фармацевтичний ринок представлений широким арсеналом лікарських засобів, які застосовують для профілактики та лікування хворих на цукровий діабет, пошук нових гіпоглікемічних засобів є актуальним завданням сучасної фармації. Завдяки комплексу біологічно активних речовин у рослинах, фітозасоби проявляють багатогранну дію на людський організм, забезпечуючи вплив на різні ланки розвитку діабету та його специфічних і неспецифічних ускладнень при мінімальному ризику токсичних чи алергічних проявів, та можуть слугувати альтернативою для синтетичних цукрознижувальних препаратів. Мета дослідження – вивчити гіпоглікемічну дію фітозасобу (комбінація сухих екстрактів з листя шовковиці білої Morus alba L., стулок квасолі звичайної Phaseolus vulgaris L., пагонів чорниці звичайної Vaccinium myrtillus L.). Методи дослідження. Дослідження проводили на щурах-самцях лінії Вістар, яким внутрішньошлунково профілактично вводили фітозасіб упродовж 7 днів у різному дозуванні. Як референс-препарати було використано: настій з лікарського збору “Арфазетин”, суспензію таблеток “Метформін”. Визначали концентрацію глюкози у крові тварин натще (до та після введення відповідних засобів), а також за умов проведення орального тесту толерантності до глюкози. Результати й обговорення. В усіх дослідних групах, тварини яких отримували фітозасіб, спостерігали зниження базальної глікемії після семиденного профілактичного введення, а також зменшення розвитку глікемії за умов проведення орального тесту толерантності до глюкози. Гіпоглікемічна дія фітозасобу в дозуванні з розрахунку 100 мг/кг сухого екстракту з листя шовковиці білої є порівнюваною з дією препарату “Метформін” та достовірно перевищує дію настою з лікарського збору “Арфазетин”. Висновки. Отримані результати дослідження вказують на виражену гіпоглікемічну дію фітозасобу, що містить сухі екстракти з листя шовковиці білої, стулок квасолі звичайної і пагонів чорниці звичайної. Подальше вивчення гіпоглікемічної дії досліджуваного фітозасобу буде здійснено в обраному дозуванні – з розрахунку 100 мг/кг сухого екстракту з листя шовковиці білої.

Дод.точки доступу:
Дуб, А.І.; Кліщ, І.М.; Вронська, Л.В.; Стечишин, І.П.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Sklyarova, Yu. O.
Action of hydrogen sulfide donors on nitroso-oxidative processes insmall intestine of rats with methotrexate-induced enteropathy [Text] / Yu. O. Sklyarova, I. S. Fomenco // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - P50-56. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ТОНКАЯ КИШКА (патология)
МЕТОТРЕКСАТ (вредные воздействия)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС
КРЫСЫ
Анотація: Вступ. Серед чинників, що призводять до розвитку ентеропатій, важливе місце посідають медикаментозні, зумовлені прийманням низки фармацевтичних препаратів. Зокрема, виражені ентеротоксичні властивості має протипухлинний препарат “Метотрексат”. Потенційними чинниками корекції його токсичного впливу могли б бути донори гідрогену сульфіду (H2S), оскільки біохімічні зміни в тонкій кишці при різних медикаментозних ентеропатіях проявляються зниженням продукування ендогенного H2S, що призводить до втрати його цитопротективних властивостей. Мета дослідження – порівняти вплив донорів H2S на показники NO-синтазної системи та ступінь оксидативного стресу в тонкій кишці щурів на тлі метотрексатіндукованої ентеропатії. Методи дослідження. Досліди виконували на щурах, яким на тлі ентеротоксичної дії метотрексату вводили донори Н2S: NaHS у дозах 1 та 10 мг/кг, L-цистеїн у дозі 30 мг/кг. У слизовій оболонці тонкої кишки визначали активність синтаз оксиду азоту, мієлопероксидази, супероксиддисмутази і каталази; концентрацію стабільних метаболітів оксиду азоту та ТБК-активних продуктів; у сироватці крові – концентрацію H2S. Результати й обговорення. Введення протипухлинного препарату “Метотрексат”, хоч і не спричинювало змін поверхні тонкої кишки, проте призводило до суттєвих біохімічних змін. Зокрема, концентрація оксиду азоту зростала внаслідок активації індуцибельної синтази оксиду азоту (більше ніж у 5 разів, p0,01), при цьому спостерігали зниження концентрації H2S у сироватці крові. Введення донорів H2S практично повертало ці показники до норми. Метотрексатіндукована ентеропатія зумовлювала підвищення активності мієлопероксидази на 66 % (p?0,01), що свідчило про формування запального процесу та активацію процесів ліпопероксидації. Введення NaHSне чинило суттєвого впливу на активність мієлопероксидази, проте підвищувало активність супероксиддисмутази, практично повертаючи її до показників норми. Висновки. Ключовою біохімічною зміною, що призводить до формування ентеропатії при введенні протиракового препарату “Метотрексат”, слугує нітрозо-оксидативний стрес. Донори H2S чинять модулюючий вплив на показники NO-синтазної системи та активність cупероксиддисмутази.

Дод.точки доступу:
Fomenco, I.S.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Пида, В. П.
Вивчення протизапальної активності сухого екстракт з листя салату посівного [Текст] / В. П. Пида, Л. С. Фіра, П. Г. Лихацький // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 57-62. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ВОСПАЛЕНИЕ (патофизиология, терапия)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ (терапевтическое применение)
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ (терапевтическое применение)
КРЫСЫ
Анотація: Вступ. Проблема фармакологічної корекції запалення, як і раніше, залишається актуальною, оскільки сучасна медицина повністю її не вирішила. Одним із перспективних напрямів створення безпечних та ефективних протизапальних препаратів є фітотерапія. В останні роки підвищився інтерес до препаратів рослинного походження. Мета дослідження – вивчити протизапальну активність сухого екстракту з листя салату посівного в експерименті з модельованим карагеніновим набряком лапи щурів. Методи дослідження. При визначенні протизапальної активності екстракту з листя салату посівного використовували безпородних білих щурів-самців масою 180–200 г. Індукцію гострого асептичного запалення проводили шляхом субплантарної ін’єкції 0,1 мл 1 % розчину карагеніну. Досліджуваний зразок екстракту в дозі 100 мг/кг маси тіла вводили піддослідним щурам внутрішньошлунково у профілактичному режимі одноразово за 1 год до індукції запалення. Через 1, 3, 6 та 24 год вимірювали об’єм здорової та ураженої кінцівок за допомогою механічного онкометра. Антиексудативну активність екстракту визначали за ступенем зменшення набряку в піддослідних тварин порівняно з контрольними та виражали у відсотках. Як препарат порівняння використовували диклофенак натрію в дозі 8 мг/кг. Результати й обговорення. Встановлено, що у групі тварин, які отримували екстракт з листя салату посівного, максимальний позитивний вплив на розвиток набряку спостерігали через 3 год від початку запалення (31,22 %), і тривав він до кінця експерименту. Через 24 год від початку розвитку запалення ефект від застосування екстракту був дещо нижчим. Але найменш виражений його вплив на розвиток запалення відзначали через 1 год дослідження. Аналогічний вплив мав диклофенак натрію, щоправда значний ефект від його застосування проявився вже через 1 год від початку експерименту. Висновок. Доведено виразну протизапальну активність сухого екстракту з листя салату посівного, який найбільш активно пригнічує розвиток набряку лапи щурів через 1 год запалення.

Дод.точки доступу:
Фіра, Л.С.; Лихацький, П.Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Kopchak, N. H.
Age-specific features of fatty acid composition of lipid serum in rats with obesity under the influence of iodine [Text] / N. H. Kopchak, O. S. Pokotylo // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - P63-69. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ (кровь, патофизиология, терапия)
ИОД (терапевтическое применение)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН (действие лекарственных препаратов)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ
КРЫСЫ
Анотація: Вступ. У статті наведено нові дані про вікові особливості складу жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням у порівняльному ефекті внутрішньошлункового введення біологічно активного йоду в складі йодіс-концентрату і неорганічного йоду в складі йодомарину. Мета дослідження – вивчити порівняльний ефект біологічно активного йоду в складі йодіс-концентрату і неорганічного йоду в складі йодомарину на вміст жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням. Методи дослідження. Експериментальне аліментарне ожиріння моделювали протягом 45 днів на 48 білих щурах-самцях лінії Вістар різних вікових груп. Тварин поділили на 3 вікові групи по 16 щурів у кожній: 1-ша – віком 3 місяці; 2-га – 4 місяці; 3-тя – 6,5 місяця. У кожній віковій групі було 4 підгрупи: 1-ша – контрольна, тварини якої перебували на основному раціоні віварію; 2-га, 3-тя і 4-та – щури з експериментальним аліментарним ожирінням. Крім того, тваринам 3-ї групи внутрішньошлунково вводили біологічно активний йод у складі йодіс-концентрату, а щурам 4-ї групи – неорганічний йод у формі калію йодиду в складі йодомарину. Жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії на газовому хроматографі HewlettPackardHP-6890 з полум’яно-іонізаційним детектором, обладнаному капілярною колонкою SP-2380, довжиною 100 м (Supelco). Результати й обговорення. У сироватці крові білих щурів усіх вікових груп з експериментальним аліментарним ожирінням спостерігали збільшення відносного вмісту насичених жирних кислот, головним чином за рахунок стеаринової кислоти, порівняно з інтактними тваринами. У щурів з експериментальним аліментарним ожирінням, які отримали йодомарин та йодіс-концентрат, результати були кращими відносно тварин 2-ї підгрупи. Висновок. Йод позитивно впливає на склад жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням.

Дод.точки доступу:
Pokotylo, O.S.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Корда, М. М.
Вплив пептидів на стан імунної системи організму та вміст білкових фракцій крові щурів, уражених солями важких металів і раундапом [Текст] / М. М. Корда, Є. Б. Дмухальська, Т. Я. Ярошенко // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 70-75. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
МЕТАЛЛЫ ТЯЖЕЛЫЕ (токсичность)
ГЕРБИЦИДЫ (токсичность)
ИММУННОЙ СИСТЕМЫ РАССТРОЙСТВА (патофизиология, терапия, этиология)
ПЕПТИДЫ (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, – протоплазматична отрута широкого спектра дії, що викликає зміни в нервовій, серцево-судинній системах та крові. Він порушує ферментативні реакції і знижує імунобіологічну резистентність організму. В організмі іони свинцю гальмують гуморальну імунну відповідь, що проявляється низьким продукуванням антитіл та імуноглобулінів класів M, E, A, збільшенням частоти респіраторних захворювань в осіб, уражених сполуками Плюмбуму. Мета дослідження – вивчити вплив пептиду цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцину на стан імунної системи та вміст білкових фракцій у сироватці крові щурів різного віку з хронічним токсикозом, викликаним важкими металами і гліфосатом. Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевого дозрівання, статевої зрілості й старих тваринах, яким внутрішньошлунково протягом 30 днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату, гліфосату (у формі гербіциду раундапу). З метою корекції на 21 день через 6 год після введення токсикантів протягом 10 днів вводили пептид цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцин. Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, M, G та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові щурів. Результати й обговорення. Встановлено, що в інтактних тварин і щурів при комбінованій дії Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) з віком підвищувалась концентрація циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів у сироватці крові. Введення пептиду призводило до часткового відновлення співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів та вмісту імуноглобулінів. Висновок. Використання пептиду як чинника корекції частково нормалізує стан імунної системи та співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів із токсикозом, викликаним Плюмбум ацетатом, Купрум сульфатом і раундапом.

Дод.точки доступу:
Дмухальська, Є.Б.; Ярошенко, Т.Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Біохімічні маркери морфологічних змін у міокарді щурів при його адреналіново-кальцієвому ушкодженні [Текст] / А. М. Мусієнко, О. В. Денефіль, З. М. Небесна // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 76-83. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
МИОКАРД (патология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ
АДРЕНАЛИН (вредные воздействия)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ (действие лекарственных препаратов)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ
Анотація: Вступ. Інфаркт міокарда є динамічним процесом, що супроводжується переходом оборотних змін до необоротного ішемічного ушкодження і завершується заміною зменшеної частини міокарда фіброзним рубцем. Метадослідження – визначити взаємозв’язок між змінами продуктів пероксидного окиснення ліпідів, окисної модифікації білків (ОМБ), нітрит-аніона та морфологічними порушеннями в серці тварин з адреналіново-кальцієвою моделлю його ушкодження і при корекції патологічного процесу кверцетином. Методи дослідження. Досліди виконано на 195 щурах-самцях лінії Вістар віком 5–6 місяців. Тваринам вводили адреналіну гідротартрат і глюконат кальцію, для корекції – кверцетин. У серці визначали концентрацію дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, ОМБ, нітрит-аніона. Гістологічні препарати вивчали при забарвленні гематоксиліном і еозином, за Гейденгайном, а також розглядали їх у поляризованому світлі. Результати й обговорення. При адреналіново-кальцієвій моделі ушкодження серця найбільше зростання концентрації дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів спостерігали через 7 та 14 діб, ОМБ – через 24 год, через 3 доби (максимум), через 7 діб. Концентрація нітрит-аніона була високою в проміжку від 24 год до 21 доби (через 3 і 14 діб відмічено максимуми). Кверцетин сприяв зменшенню вмісту продуктів ОМБ через 7, 14 і 28 діб, дієнових кон’югатів – через 7, 14 і 21 доби, ТБК-активних продуктів, нітрит-аніона – в усі терміни дослідження. При морфологічному дослідженні виявлено порушення тинкторіальних властивостей, виникнення некрозів, контрактур. Зміни наростали зі збільшенням терміну дослідження та відповідали за часом відхиленням біохімічних показників. Кверцетин попереджував виникнення ушкоджень. Висновки. Виявлені морфологічні зміни підтверджували дані біохімічних показників. Морфологічні зміни наростали зі збільшенням терміну дослідження та відповідали відхиленням біохімічних показників. Кверцетин зменшував виникнення ушкоджень серця.

Дод.точки доступу:
Мусієнко, А.М.; Денефіль, О.В.; Небесна, З.М.; Крамар, С.Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Пономаренко, Л. А.
Зміни показників окисного гомеостазу у хворих на кислотозалежні захворювання при лікуванні [Текст] / Л. А. Пономаренко, О. А. Лихолат, О. А. Пономаренко // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 84-89. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС (патофизиология, терапия)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС
ГОМЕОСТАЗ
АРГИНИН (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) та пептична виразка (ПВ) дванадцятипалої кишки (ДПК), які належать до групи кислотозалежних захворювань (КЗЗ), залишаються найбільш розповсюдженими серед гастроентерологічної патології. Основним патогенетичним компонентом даних хвороб, що призводить до розвитку ускладнень та рецидивів, є оксидативний стрес. Натепер актуальним є пошук препаратів, здатних впливати на системи антиоксидантного захисту в пацієнтів із КЗЗ. Мета дослідження – вивчити стан систем окисного гомеостазу в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями при лікуванні з використанням базових схем та включенні до базової терапії глутаргіну. Методи дослідження. Обстежено 28 пацієнтів з ГЕРХ та 23 хворих на ГЕРХ, поєднану з ПВ ДПК. Залежно від терапевтичних схем кожну групу було поділено на 2 підгрупи: пацієнти, які отримували базове лікування, та хворі, до традиційних базових схем яких включали глутаргін. До початку лікування та після його закінчення в крові хворих визначали рівень ТБК-активних продуктів (ТБК-АП), активність супероксиддисмутази (СОД), каталази (Кат), глутатіонпероксидази (ГПО), глутатіонредуктази (ГР), вміст відновленого глутатіону (ВГ). Результати й обговорення. Аналіз показників пацієнтів із КЗЗ після лікування свідчить про те, що включення глутаргіну до базової терапії в пацієнтів з ГЕРХ та хворих на ГЕРХ, поєднану з ПВ ДПК, призводило до достовірного зниження рівня ТБК-АП як у плазмі, так і в еритроцитах на тлі активації СОД, Кат, показників системи глутатіону. У хворих, які не одержували глутаргіну, дисбаланс у системі окисного гомеостазу не усувався. Фармакологічний ефект цього лікарського засобу пов’язаний з діючими компонентами, які входять до його складу, а саме L-аргініном і L-глутаматом. Антиоксидантні та мембраностабілізувальні властивості L-аргініну реалізуються через NО-регулювальну систему, L-глутамат активує синтез глутатіону. Висновки. Використання традиційної базової терапії в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями не усуває проявів оксидативного стресу, про що свідчить відсутність достовірних змін показників ліпопероксидації та антиоксидантного захисту. Додавання глутаргіну до базового лікування пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу в поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки дозволяє нівелювати в них депресію ферментативної антиоксидантної ланки, збільшити рівень відновленого глутатіону та нормалізувати показники процесів пероксидного окиснення ліпідів.

Дод.точки доступу:
Лихолат, О.А.; Пономаренко, О.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Вміст кислот гідроксикоричних у траві та кореневищах і коренях бедринцю ломикаменевого (Pimpinella saxifraga L.) [Текст] / Е. А. Паращук [та ін.] // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 90-95. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
СЕЛЬДЕРЕЕВЫЕ
СПЕКТРОФОТОМЕТРИЯ
ХРОМАТОГРАФИЯ ЖИДКОСТНАЯ (методы)
Анотація: Вступ. Бедринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) з родини селерові (Apiaceae) здавна у народній медицині застосовують як відхаркувальний, сечогінний, протизапальний, седативний, болетамувальний засіб. Його рекомендують при катарі дихальних шляхів, трахеїті, бронхіті, пневмонії, ларингіті, астмі, коклюші, водянці, сольових діатезах, захворюваннях печінки, атонії кишечника, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, подагрі, набряках та метеоризмі. З лікувальною метою використовують в основному кореневища і корені рослини. Відомо близько 200 видів роду Бедринець (Pimpinella L.), поширених в Азії, Європі й Африці. В Україні зустрічаються 5 видів; найпоширенішим є бедринець ломикаменевий. Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого. Методи дослідження. Для виявлення кислот гідроксикоричних використовували спиртово-водну витяжку. Реакція з 1 % розчином ферум (ІІІ) хлориду (поява зелено-сірого забарвлення) свідчила про наявність у досліджуваній витяжці сполук фенольної природи. Кількісне визначення кислот гідроксикоричних у досліджуваних об’єктах ґрунтується на спектрофотометричному методі. Якісний склад і кількісний вміст індивідуальних кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого досліджували методом високоефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1200 3 D LC System Technologies (США). Результати й обговорення. Кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у траві бедринцю ломикаменевого становив (4,68±0,05) %, в підземних органах – (1,52±0,03) %. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваних об’єктах рослини виявлено й ідентифіковано кислоти хлорогенову і розмаринову та встановлено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого в основному домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,11 % відповідно. У траві рослини міститься 0,34 % кислоти розмаринової. Висновки. Встановлено наявність і визначено кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого, який становив (4,68±0,05) і (1,52±0,03) % відповідно. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваній сировині рослини виявлено індивідуальні кислоти гідроксикоричні – хлорогенову і розмаринову, визначено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,34 % відповідно, тому її можна рекомендувати для стандартизації сировини.

Дод.точки доступу:
Паращук, Е.А.; Марчишин, C.M.; Кирилів, М.В.; Бекус, І.Р.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Івчук, В. В.
Коагуляційний потенціал крові у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень професійної етіології різного ступеня тяжкості [Текст] / В. В. Івчук, Т. Ю. Коптєва, Т. А. Ковальчук // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 96-100. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ (кровь, патофизиология, этиология)
ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ БОЛЕЗНИ (осложнения)
ГЕМОСТАЗ
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ ФАКТОРЫ
Анотація: Вступ. Важливе місце серед захворювань дихальної системи займає хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) професійної етіології, яке супроводжується змінами не лише в респіраторному тракті, але і в системі гемостазу. Мета дослідження – оцінити систему згортання крові за перебігу ХОЗЛ професійної етіології різного ступеня тяжкості. Методи дослідження. Проаналізовано результати досліджень капілярної та венозної крові 112 працівників гірничодобувної промисловості, хворих на ХОЗЛ різного ступеня тяжкості. Серед пацієнтів 34 особи мали І стадію захворювання, 40 осіб – ІІ стадію, 38 осіб – ІІІ стадію, 29 практично здорових осіб становили контрольну групу. Стан системи гемостазу оцінювали за такими параметрами, як: кількість тромбоцитів, концентрація фібриногену, рівні активованого часткового тромбопластинового часу, тромбінового часу, міжнародного нормалізованого відношення, протромбінового індексу, протромбінового відношення. Результати й обговорення. Аналіз показників протромбінового профілю показав, що у хворих на ХОЗЛ ІІ–ІІІ стадій переважно змінювались рівні факторів коагуляційного каскаду, що свідчило про порушення у зовнішній ланці системи згортання крові. У міру збільшення тяжкості перебігу ХОЗЛ професійної етіології зміни рівнів факторів коагуляційного каскаду вказували на порушення системи гемостазу в бік гіперкоагуляції та депресії фібринолітичного потенціалу крові. Висновки. За перебігу ХОЗЛ професійної етіології відбуваються порушення в коагуляційній ланці гемостазу в бік гіперкоагуляції разом зі збільшенням тяжкості захворювання. Порушення в згортувальній ланці гемостазу у хворих на ХОЗЛ професійної етіології відзначають в основному по зовнішньому шляху згортання крові.

Дод.точки доступу:
Коптєва, Т.Ю.; Ковальчук, Т.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.

Бойко, Л. А.
Активність біоенергічних процесів в організмі щурів, одночасно уражених карбофосом і тетрахлорметаном, після корекції мексидолом [Текст] / Л. А. Бойко, Л. С. Фіра, Н. І. Бурмас // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 101-109. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ЗАГРЯЗНЕНИЕ
МАЛАТИОН (токсичность)
ИНСЕКТИЦИДЫ (токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ (терапия)
АНТИОКСИДАНТЫ (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ. Потрапляючи в організм людини і тварин, фосфорорганічні речовини викликають активацію вільнорадикальних процесів, пригнічують захисно-компенсаторні сили, інгібують ензими, які беруть участь у процесах енергозабезпечення клітин. Тетрахлорметан, ксенобіотик, який використовують у промисловості, сільському господарстві та побуті, має токсичний вплив на печінку. В реальному житті нерідко трапляється комбінована дія декількох токсичних чинників, які, залежно від умов, можуть порушити рівновагу окиснювальних процесів в організмі та призвести до тяжких захворювань. Мета дослідження –вивчити інтенсивність процесів енергозабезпечення в організмі щурів за умов одночасного ураження їх фосфорорганічними сполуками і тетрахлорметаном, а також ефективність застосування при цьому антиоксиданта мексидолу. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, яким щоденно протягом 30 днів вводили карбофос (20 мг/кг) і тетрахлорметан дворазово через добу (1 мл/кг). Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим наркозом на 10 і 30 доби отруєння карбофосом та 4 і 7 доби після ураження тетрахлорметаном. У печінці та серці щурів визначали активність сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази та вміст глікогену, в сироватці крові – вміст глюкози. Результати й обговорення. Протягом усього експерименту спостерігали прогресуюче зменшення в печінці та міокарді уражених тварин активності сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази, яка до кінця дослідження виявилась найнижчою. Вміст глюкози в сироватці крові після ураження токсикантами максимально збільшився наприкінці експерименту. В цей же період відзначали максимальне зниження вмісту глікогену в печінці та міокарді уражених тварин. Застосування мексидолу призвело до підвищення активності мітохондріальних ензимів, а також нормалізувало вміст глюкози у сироватці крові та глікогену в печінці й міокарді уражених щурів, що підтвердило його антигіпоксантні властивості. Висновок. Комбіноване ураження щурів тетрахлорметаном і карбофосом призводить до значних порушень в енергозабезпеченні органів тварин. Доведено ефективність застосування мексидолу як антигіпоксанта.

Дод.точки доступу:
Фіра, Л.С.; Бурмас, Н.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.

Стан системи протеїнази/інгібітори протеїназ у щурів у динаміці іммобілізаційого стресу на тлі гіпотиреозу [Текст] / О. Є. Любович [та ін.] // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 110-118. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ (осложнения, патофизиология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ (осложнения, патофизиология, этиология)
ПРОТЕАЗЫ ИНГИБИТОРЫ
КРЫСЫ
Анотація: Вступ. У патогенезі багатьох патологічних станів важливе місце посідають порушення протеїназо-інгібіторної системи. При відсутності належного контролю за протеолізом розвиваються патологічні стани, що супроводжуються виникненням деструктивних, запальних та імунних реакцій. Ряд дослідників встановив захисну дію йодовмісних тиреоїдних гормонів при стресі, які реалізуються в результаті їх взаємодії з клітинним геномом, що призводить до стимуляції локальних стрес-лімітуючих систем. Мета дослідження – встановити особливості функціонування системи протеїнази/інгібітори протеїназ за умов іммобілізаційного стресу на тлі зниження рівня йодовмісних гормонів щитоподібної залози. Методи дослідження. Гіпотиреоз моделювали, щоденно вводячи тваринам per os тиреостатик мерказоліл (“Здоров’я”, Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом прив’язування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухомості голови тривалістю 3 год.Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, активності протеїназної системи і вмісту інгібіторів протеолізу використано спектрофотометричні та імуноферментні методи. Результати й обговорення. Досліджено вплив іммобілізаційного стресу в щурів з попередньо змодельованим гіпотиреозом на показники протеїназо-інгібіторної системи крові. На стадії тривоги розвитку стрес-реакції в евтиреоїдних тварин встановлено підвищення протеолітичної активності крові на тлі збільшення вмісту ?1-інгібітора протеаз та ?2-макроглобуліну, що вказує на посилення антипротеолітичного потенціалу для стримування розвитку деструкції.На стадії резистентності відбувалася стабілізація протеолітичної активності крові. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) вона знову достовірно зростала на тлі зниження активності інгібіторів протеаз, що свідчить про виснаження захисного інгібіторного резерву. У тварин з гіпотиреозом на всіх стадіях розвитку стрес-реакції мало місце достовірне підвищення протеолітичної активності крові, причому показники інгібіторів протеаз достовірно зменшувалися. Це призводило до різкого зростання індексу протеолізу, що відбувалося на тлі збільшення проникності лізосомальних мембран. Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігають інтенсивніше, ніж у евтиреоїдних тварин, зростання протеолітичної активності крові на фоні пригнічення антипротеазної активності та збільшення проникності лізосомальних мембран.

Дод.точки доступу:
Любович, О.Є.; Кліщ, І.М.; Вольська, А.С.; Курило, Х.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

17.

Лис, О. Б.
Вплив препарату L-аргініну на зміни процесів пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантої системи крові за умов коморбідної патології - іммобілізаційного стресу та адреналінового ушкодження міокарда [Текст] / О. Б. Лис, М. С. Регеда // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 119-124. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
МИОКАРД (патология)
АДРЕНАЛИН (вредные воздействия)
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ
АРГИНИН (терапевтическое применение)
Анотація: Вступ. Активація адренергічної і гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової систем призводить до виникнення стресорної тріади Сельє, першим компонентом якої є гіпертрофія надниркових залоз із збільшенням синтезу ними глюкокортикоїдів та катехоламінів. Аргінін слугує необхідним компонентом для синтезу білків і багатьох біологічно важливих молекул, таких, як орнітин, пролін, поліаміни, креатин і агматин. Однак головна його роль в організмі людини – бути субстратом для синтезу оксиду азоту. Мета дослідження –вивчити вплив препарату L-аргініну на зміни процесів пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, що виникають у крові білих щурів під впливом гострого іммобілізаційного стресу й адреналіну. Методи дослідження.Дослід проводили на білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180–200 г, яких було поділено на три групи по 10 тварин у кожній (дві дослідні та одну контрольну). Результати й обговорення. Встановлено, що за умов поєднаної патології (іммобілізаційного стресу й адреналінового ушкодження міокарда) до лікування L-аргініном активність у крові показників антиоксидантної системи – каталази і супероксиддисмутази зменшувалася на 5-ту добу експерименту. Було відзначено збільшення рівня продуктів пероксидного окиснення ліпідів – дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду проти контролю. Використання L-аргініну протягом 5-ти днів призвело до підвищення активності каталази (на 107,2 %) і супероксиддисмутази (на 74,5 %) відносно групи тварин з поєднаною патологією в експерименті (іммобілізаційним стресом і адреналіновим ушкодженням міокарда) до лікування, що свідчить про антиоксидантний вплив даного препарату. Застосування L-аргініну протягом 5-ти днів знизило рівень дієнових кон’югатів (на 80,16 %, р0,05) та малонового діальдегіду (на 42,26 %, р0,05), що вказує на зменшення процесів пероксидного окиснення ліпідів. Висновок.L-аргінін доцільно в подальшому і перспективно вивчати в експерименті та клініці з метою корекції метаболічних порушень за умов експериментального іммобілізаційного стресу й адреналінового ушкодження міокарда і розробки методичних рекомендацій.

Дод.точки доступу:
Регеда, М.С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

18.

Костюк, О. А.
Зміни біохімічних показників у крові високо- та низькоемоційних щурів при етаноловому гепатозі [Текст] / О. А. Костюк, О. В. Денефіль, Т. К. Головата // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 125-132. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ АЛКОГОЛЬНЫЕ (кровь, патофизиология, терапия)
ЭМОЦИИ
БИОХИМИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ
КРЫСЫ
Анотація: Вступ. Визначення механізмів ушкоджувального впливу етанолу на печінку у тварин з різною реактивністю може сприяти розробці нових методів лікування та профілактики алкогольного ураження органів і систем. Метадослідження – виявити механізми ушкоджувального впливу при етаноловому гепатозі на організм високо- (ВЕ) та низькоемоційних (НЕ) щурів-самців. Методи дослідження. Досліди виконано на 72 ВЕ і НЕ безпородних щурах-самцях віком 5,5–6 місяців. Тварин було поділено на 3 групи: контроль 1 (К1), контроль 2 (К2) та етаноловий гепатоз (ЕГ). Емоційний стан щурів визначали за методикою “відкрите поле”. Щури групи К2 протягом 67 днів замість води отримували 5 % розчин глюкози, тварини групи ЕГ – 10 % розчин етилового спирту, розведеного 5 % розчином глюкози. У сироватці крові визначали рівень аланін- та аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білка, глюкози, показників окисної модифікації білків, дієнових і трієнових кон’югатів, шиффових основ, активність супероксиддисмутази, каталази, вміст церулоплазміну і пероксидазну активність крові. Забирали печінку для морфологічного дослідження. Результати й обговорення. У НЕ щурів групи К1 відмічено більші активність процесів пероксидного окиснення ліпідів, концентрацію глюкози, менші рівень аланінамінотрансферази, вміст білка. При ЕГ продукти пероксидного окиснення ліпідів зменшилися одночасно з підвищенням активності антиоксидантів, але зріс вміст продуктів окисної модифікації білків, знизився вміст загального білка, більше у ВЕ тварин; збільшилась глюкоза. У ВЕ щурів знизився рівень аланінамінотрансферази, у НЕ тварин він підвищився. печінка була більш уражена у ВЕ тварин. Висновок. Моделювання етанолового гепатозу в щурів з різною емоційністю спричинює ураження гепатоцитів унаслідок зростання окисної модифікації білків, що більш виражено у ВЕ тварин.

Дод.точки доступу:
Денефіль, О.В.; Головата, Т.К.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

19.

Белей, С. Я.
Визначення відхаркувальної активності таблеток на основі екстрактів із квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого [Текст] / С. Я. Белей, І. П. Стечишин, А. І. Дуб // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 133-137. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
КАШЕЛЬ (терапия, этиология)
ОТХАРКИВАЮЩИЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение)
МАЛЬВА
ПОДОРОЖНИК
Анотація: Вступ. Згідно з останніми даними ВООЗ, сьогодні захворювання дихальної системи є провідною причиною смерті та інвалідності у світі. Відповідно до формулярної системи України (2009), лікування гострих бронхолегеневих захворювань інфекційного походження починають з етіотропних засобів, до яких приєднують патогенетичні монопрепарати. До цієї групи належать препарати рослинного походження і препарати резорбтивної дії. Мета дослідження – вивчити відхаркувальні властивості таблеток, до складу яких входять екстракти з квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого. Методи дослідження. Для експерименту було використано здорових мишей-самців BALB/c (20–25 г). Через 10 днів адаптації тварин випадковим чином поділили на групи по 6 мишей у кожній. Усім тваринам речовини вводили атравматичним зондом інтрагастрально: мишам 1-ї групи – воду дистильовану; 2-ї – розчин амонію хлориду (1,0 г/кг маси тіла тварини); 3–5 – розчинені екстракти з квіток мальви лісової (0,062 г/кг), подорожника ланцетолистого (0,062 г/кг) та досліджувані таблетки (0,4819 г/кг). Через 30 хв після останнього введення мишам вводили внутрішньочеревно розчин фенолового червоного (5 % у фізіологічному розчині, 0,1 мл/10 г маси тіла). Після впливу ультразвуку на ізольовані органи протягом 10 хв додавали 0,1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду. Для вимірювання оптичної щільності одержаного розчину при довжині хвилі 546 нм було використано спектрофотометр Lambda 25 (“PerkinElmer”, США). Результати й обговорення. Введення експериментальним тваринам амонію хлориду, екстрактів із квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого, а також таблеток стимулювало секреторну функцію бронхів. Дана експериментальна модель дала змогу охарактеризувати відхаркувальні властивості досліджуваного препарату та визначити його вплив на секреторну функцію бронхів: за відхаркувальною здатністю досліджуваний засіб на 40,16 % перевищував препарат порівняння (амонію хлорид). Висновок. Досліджувані таблетки мають високу здатність секретувати мокротиння, проявляють хорошу терапевтичну активність та можуть бути рекомендовані для подальших досліджень як потенційний препарат із відхаркувальними властивостями.

Дод.точки доступу:
Стечишин, І.П.; Дуб, А.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

20.

Ординський, Ю. М.
Зміни біохімічних показників і функціональної активності серця високо- і низькостійких до гострої гіпоксичної гіпоксії щурів різної статі при іммобілізаційному стресі [Текст] / Ю. М. Ординський, О. В. Денефіль // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 138-144. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557
MeSH-головна:
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ (осложнения, патофизиология)
СЕРДЦА БОЛЕЗНИ (патофизиология, этиология)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ
Анотація: Вступ. Визначення механізмів ушкоджувального впливу стресу на серце в осіб з різною реактивністю може сприяти розробці індивідуальних методів корекції. Метадослідження – визначити вплив іммобілізаційного стресу на зміни пероксидного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та показники електрокардіограм у щурів різної статі з високою і низькою стійкістю до гіпоксії (ВГ та НГ). Методи дослідження. Стрес моделювали 4 рази шляхом одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу з інтервалом 24 год. У серці визначали концентрацію дієнових і трієнових кон’югатів, шиффових основ, ТБК-активних продуктів, активність супероксиддисмутази, каталази. Реєстрували електрокардіограми. Результати й обговорення. У контрольних ВГ самців, порівняно з НГ, виявлено нижчу активність процесів пероксидного окиснення ліпідів, вищу активність супероксиддисмутази, у ВГ самиць порівняно з НГ – більше продуктів пероксидного окиснення ліпідів, супероксиддисмутази, меншу активність каталази. Іммобілізація призвела до розвитку окиснювального і карбонільного стресу, більше в самців порівняно із самицями. При дослідженні електрокардіограм тільки за умов стресу у ВГ самиць збільшились амплітуда зубця R, відхилення SТ відносно ізолінії, у НГ зросла частота серцевих скорочень, зменшилася тривалість інтервалів RR і QTc. Висновки. Інтервальна іммобілізація щурів призводить до окиснювального та карбонільного стресу в серці, але механізми його розвитку залежать від стійкості до гіпоксії і статі. При іммобілізаційному стресі зміни на електрокардіограмах відмічено тільки в самиць.

Дод.точки доступу:
Денефіль, О.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

1-20 21-22

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)