Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ66/2018/2<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 23
Показанi документи с 1 за 20

1-20 21-23

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бондар М.В., Пилипенко М. М. , Овсієнко Т. В. , Невмержицький І. М.
Назва : Гіпертермічні синдроми: етіологія, патогенез, діагностика та інтенсивна терапія
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 11-20 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 19-20
MeSH-головна: ЛИХОРАДКА
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ
ТЕПЛОВОЕ ИЗНУРЕНИЕ
ТЕПЛОВОЙ УДАР
ГИПЕРТЕРМИЯ ЗЛОКАЧЕСТВЕННАЯ
СЕРОТОНИНОВЫЙ СИНДРОМ
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ
Анотація: В лекції наведені етіологія, патогенез, патофізіологія, клініка та лікування основних гіпертермічних синдромів. Серед гіпертермічних синдромів на догоспітальному етапі найчастіше виникають стан помірної тяжкості — теплове виснаження (температура ядра тіла 39–40 °С) та найтяжча форма — тепловий інсульт (тепловий удар — температура ядра тіла 40 °С). У стаціонарі нерідко зустрічається медикаментозно індукована гіпертермія, і найбільш важливими для анестезіолога її формами є: злоякісна гіпертермія, нейролептичний злоякісний синдром та серотоніновий синдром. Первинне пошкодження тканин у разі розвитку теплового удару зумовлюється прямим пошкодженням клітин організму температурою тіла вище 42 °С. За такої температури порушується функція мітохондрій з розвитком внутрішньоклітинного енергодефіциту. Це, в свою чергу, призводить до порушення ферментативних реакцій, передусім тих, що відповідають за підтримку внутрішньоклітинного електролітного гомеостазу, і, як результат, порушуються внутрішньоклітинний іонний гомеостаз, мембранний потенціал і функція клітин. Цей цитотоксичний ефект надмірно підвищеної температури поширюється практично на всі органи і тканини, виникає поліорганна дисфункція. Такі прояви надмірної гіпертермії, як дегідратація, метаболічний ацидоз, гіпоксія, посилюють гіпертермічні пошкодження тканин, може розвиватися поліорганна недостатність. Основними компенсаторно-захисними функціями організму при надмірній гіпертермії є підвищення потовиділення, вазодилатація судин шкіри і підвищення серцевого викиду, проте при тепловому інсульті настає їх декомпенсація. При цьому прогресують порушення гемодинаміки, наростає напруження симпатоадреналової системи, яка тимчасово забезпечує перфузію життєво важливих органів. Для попередження розвитку незворотних змін слід вчасно надати першу допомогу — припинити дію чинника, що викликає надмірну гіпертермію. Лікування включає застосування фізичних методів охолодження, регідратацію та підтримку життєво важливих функцій організму, тобто інтенсивну терапію.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Волкова Ю.В.
Назва : Роль Колистина в лечении нозокомиальной инфекции у пациентов ОИТ различного профиля
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 23-28 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Библиогр.: с. 27-28
MeSH-головна: ИНФЕКЦИЯ ВНУТРИБОЛЬНИЧНАЯ
ГРАМОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИАЛЬНЫЕ ИНФЕКЦИИ
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА
КОЛИСТИН
ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ОТДЕЛЕНИЕ
ОБЗОР
Анотація: В огляді літератури надані дані, отримані при аналізі дослідження результатів лікування пацієнтів з грамнегативною нозокоміальною інфекцією в різних географічно розташованих стаціонарах. Були розглянуті підходи до антибіотикотерапії при виявленні найбільш патогенних мікроорганізмів, що є причиною ускладнень у пацієнтів ВІТ різного профілю. У роботі акцентовано увагу на клінічній ефективності колістиметату натрію при лікуванні грамнегативної нозокоміальної інфекції.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Величко Э.В., Хачукаева А.С., Хабадзе З.С., Аксенова Е. М., Стуров Н. В., Прокофьева Е. Б., Тедорадзе Р. В., Бериша А.
Назва : Место бемипарина в современной клинической практике
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 29-33 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Библиогр.: с. 32-33
MeSH-головна: ГЕПАРИН НИЗКОМОЛЕКУЛЯРНЫЙ
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ
ЛЕГОЧНАЯ ЭМБОЛИЯ
ОБЗОР
Анотація: В огляді на підставі даних літератури показані основні характеричтики та переваги використання беміпарину в клінічній практиці лікарями різних напрямків спеціалізації.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Галушко О.А., Богдан А. М.
Назва : Дискусійні питання застосування манітолу у хворих на гострий інсульт (огляд літератури й власний досвід)
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 34-39 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 38-39
MeSH-головна: ИНСУЛЬТ
ВНУТРИЧЕРЕПНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ
МОЗГА ГОЛОВНОГО ОТЕК
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ
МАННИТОЛ
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ
ОБЗОР
Анотація: У статті обговорюються дискусійні питання застосування манітолу у хворих на гострий інсульт (ГІ). Описуються особливості лікування набряку й набухання головного мозку та відомі ускладнення при застосування манітолу в цієї категорії пацієнтів. Подано власний досвід лікування 416 хворих на ГІ, у більшості з яких застосовували манітол (402 з 416 хворих, або 96,63 %). Встановлено, що у хворих, які отримували інфузії манітолу, часто спостерігалися електролітні порушення. Загалом той або інший вид електролітних порушень виявлено в 73,9 % випадків (258 із 349 хворих, які перебували на лікуванні понад 7 діб). Найчастіше виникав дисбаланс обміну натрію та калію. Як підсумок огляду літератури та аналізу власного досвіду пропонується компромісне вирішення проблеми застосування манітолу у хворих на ГІ.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Галушко О.А., Болюк М.В.
Назва : Корекція порушень обміну натрію в пацієнтів відділень інтенсивної терапії: старі методи і сучасні підходи
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 40-47 (Шифр МУ66/2018/2)
MeSH-головна: ГИПЕРНАТРИЕМИЯ
ГИПОНАТРИЕМИЯ
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ
АНТИДИУРЕТИЧЕСКОГО ГОРМОНА РЕЦЕПТОРОВ АНТАГОНИСТЫ
Анотація: В огляді розкриваються механізми регуляції обміну натрію, причини розвитку різних видів гіпернатріємії та гіпонатріємії та пов’язані з ними патофізіологічні зміни в організмі, обговорюються старі методи та сучасні підходи до діагностики та інтенсивної терапії цих станів у пацієнтів відділень інтенсивної терапії.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Недашківський С.М.
Назва : Невидимі ризики: що ми знаємо про них?
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 48-51 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 51
MeSH-головна: ПОЛИВИНИЛХЛОРИД
ПЛАСТИФИКАТОРЫ
РИСКА ОЦЕНКА
Анотація: В статті наведені дані щодо ризиків використання витратних матеріалів із поліхлорвінілів, що містять пластифікатор (пом’якшувач) діетилгексилфталат (ДЕГФ). Представлені дані щодо впливу ДЕГФ на різні органи та системи організму, особливо у пацієнтів групи ризику.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Марков Ю.І., Пустовіт С.В.
Назва : Філософські проблеми сучасної анестезіології
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 52-57 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 56
MeSH-головна: АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ
ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ МЕДИЦИНЫ
Анотація: У статті розглянуто нагальні філософські проблеми анестезіології. У сучасній анестезіології важливим є своєчасне вирішення як клінічних, так й інших, зокрема філософських, проблем. Серед останніх виділяють вузькоспецифічні, психологічні, морально-етичні, світоглядні, онтологічні та гносеологічні проблеми, при вирішенні яких важливо використовувати філософські методи пізнання — діалектику, системний підхід, синергетику. Анестезіологія як інтегративний напрямок постнекласичної медицини та науки спрямована на збереження особистості пацієнта в його духовній, душевній та тілесній єдності. Вирішення філософських проблем сучасної анестезіології є надзвичайно актуальним і відповідає вимогам часу.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Sagiroglu G.
Назва : Сравнение обезболивающего эффекта декскетопрофена трометамола и лорноксикама в раннем послеоперационном периоде после медиастиноскопии
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 58-62 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Библиогр.: с. 61
MeSH-головна: МЕДИАСТИНОСКОПИЯ
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ
Анотація: Мета даного дослідження - порівняти ефективність знеболювання в ранньому післяопераційному періоді і вплив на споживання опіоїдів внутрішньовенних форм декскетопрофену і лорноксикаму при їх превентивному застосуванні. Матеріали і методи. У дане проспективне рандомізоване дослідження були включенні 40 пацієнтів, яким планувалося проведення медіастиноскопії. Ці пацієнти були випадковим чином розподілені на дві групи - групу Д (застосування декскетопрофену трометамолу) і групу Л (застосування лорноксикаму). За 20 хвилин до операції пацієнтам груп Д і Л внутрішньовенно вводили 50 мг декскетопрофену трометамолу і 8 мг лорноксикаму відповідно. У післяопераційному відділенні інтенсивної терапії виконували моніторинг вираженості больового синдрому, рівня середнього артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і насичення периферичної крові киснем на 0, 10, 20, 60, 90 і 120-й хвилинах. Результати. При оцінюванні больового синдрому в кожній із груп в балах за ВАШ в групі Д встановлено достовірне його зменшення у всіх часових точках порівняно з групою Л (р0,001). При оцінюванні динаміки больового синдрому всередині кожної групи і при порівнянні його вираженості з цим показником на 0-й хвилині в групі Л встановлено достовірне зменшення больового синдрому через 10 хвилин (р0,0001), а в групі Д достовірного зниження не спостерігалося (р0,05). Висновки. Оскільки внутрішньовенна форма декскетопрофену, що застосовується перед оперативним втручанням, має більш виражений знеболюючий ефект і забезпечує менше споживання опіоїдів у ранньому післяопераційному періоді, ніж внутрішньовенна форма лорноксикаму, використання декскетопрофену є переважним.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лісний І.І., Лазарєва О.А., Онищенко А.К., Закальська Х. А., Катриченко М. О., Бурлака А. А.
Назва : Вплив L-орнітину-L-аспартату на деякі показники функції печінки в пацієнтів після резекції печінки
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 63-68 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Библиогр.: с. 67-68
Предметні рубрики: Гепа-мерц
MeSH-головна: ПЕЧЕНИ НОВООБРАЗОВАНИЯ
ГЕПАТЭКТОМИЯ
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО
ГЕПАТОПРОТЕКТОРЫ
ПЕЧЕНИ ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ТЕСТЫ
Анотація: У статті розглянуто питання впливу L-орнітину-L-аспартату (Гепа-Мерц) на білоксинтезуючу функцію печінки при її резекції з приводу первинного або метастатичного ураження. L-орнітин-L-аспартат — сіль природних амінокислот орнітину та аспартату, що покращують виживання гепатоцитів, збільшують їх кількість і вірогідно посилюють секрецію ними трансферину in vitro. На базі відділення анестезіології та інтенсивної терапії Національного інституту раку (м. Київ) проведено проспективне дослідження ефективності L-орнітину-L-аспартату при його використанні в онкологічних хворих у періопераційному періоді, яким були охоплені 42 пацієнти, прооперовані під загальним інгаляційним наркозом у комбінації з продовженою епідуральною анестезією, які були розподілені на дві групи. Хворі 1-ї групи отримували внутрішньовенно L-орнітин-L-аспартат (Гепа-Мерц) у дозі 10 мл (5 г) 1 раз на добу за 2 доби до і впродовж 3–4 днів після операції, хворим контрольної групи L-орнітин-L-аспартат не призначали. Показано, що періопераційне введення L-орнітину-L-аспартату у хворих із резекцією печінки може позитивно впливати на показники ефективності синтетичної функції печінки.
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Галушко О.А., Болюк М.В.
Назва : Гіпофосфатемія у хворих на гострий інсульт на тлі цукрового діабету: діагностика та лікування
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 71-75 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 74
Предметні рубрики: Эзафосфина
MeSH-головна: ГИПОФОСФАТЕМИЯ
ИНСУЛЬТ
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ
ФРУКТОЗОДИФОСФАТЫ
Анотація: Актуальність. Розлади водно-електролітного балансу, що виникають у хворих із гострим інсультом (ГІ), є однією з причин ускладнень його перебігу. У той же час розлади обміну фосфатів, особливо гіпофосфатемія (ГФЕ), часто залишаються поза увагою дослідників. Мета: вивчити особливості перебігу й результати лікування ГФЕ у хворих із гострим інсультом на тлі цукрового діабету (ЦД). Матеріали та методи. Проведено дослідження порушень обміну фосфатів у 346 хворих на ГІ, яких розподілили на групи: перша (основна) — хворі з ГІ на тлі ЦД (n = 104); друга (група порівняння) — хворі з ГІ без ЦД (n = 206); третя група — контрольна (n = 36). ГФЕ коригували введенням препарату D-фруктозо-1,6-дифосфату натрію (Езафосфіна) в дозі 1200–1500 мг/добу. Результати. Загалом різні види електролітних порушень спостерігали у 256 з 346 (73,98 %) пацієнтів із ГІ. ГФЕ (рівень фосфату менше від 0,8 ммоль/л) була виявлена у 19 хворих на ГІ із супутнім ЦД (21,83 %) та 3 хворих на ГІ без ЦД (4,68 %). Нормалізація показників рівня фосфатів сприяла покращенню стану пацієнтів та зменшенню кількості балів за шкалою NIHSS (з 12,8 до 7,0 у першій групі проти 12,9 до 10,1 у групі контролю, p 0,05). Висновки. Порушення обміну фосфатів у хворих на ГІ на фоні супутнього ЦД виникають вірогідно частіше, ніж у хворих без ЦД (21,83 % проти 4,68 %, p 0,01). Корекцію ГФЕ тяжкого ступеня доцільно проводити внутрішньовенним введенням препарату D-фруктозо-1,6-дифосфату натрію, що сприяє вірогідному зменшенню неврологічного дефіциту.
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Кучинська І.А., Бондар М.В., Стребко А.В., Конопленко Л. С.
Назва : Ключові аспекти діагностики і седації пацієнтів із гострим алкогольним психозом у відділенні інтенсивної терапії
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 76-85 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 83-84
MeSH-головна: ПСИХОЗЫ АЛКОГОЛЬНЫЕ
АЛКОГОЛЬНЫЙ ДЕЛИРИЙ АБСТИНЕНТНЫЙ
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ
Анотація: Актуальність. Проблема гострих алкогольних психозів (ГАП) залишається в центрі уваги вітчизняних і закордонних дослідників. В Україні проблема ефективного лікування тяжких форм ГАП, а саме делірію, сьогодні здебільшого залишається невирішеною, зокрема щодо питання досягнення адекватної й ефективної седації пацієнтів. Це обумовлено, з одного боку, тим, що недостатній рівень седації змушує медичний персонал використовувати додаткові методи примусової фіксації (грудна клітка, нижні кінцівки) таких пацієнтів з метою створення певного контролю перебування у відділенні, з іншого боку, надмірна седативна терапія потребує старанного контролю за показниками вітальних функцій, у першу чергу зовнішнього дихання. Збільшення дози препаратів для седації та використання додаткових лікарських засобів із пригнічуючим впливом на роботу центральної нервової системи негативно впливають на діяльність органів, що здійснюють детоксикаційну функцію, зокрема печінку, яка і без того уражена і спровокована алкоголем, що, в свою чергу, впливає не тільки на тривалість перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) і результат лікування, але й збільшує його вартість. Мета. Аналіз впливу застосування різних схем седації у пацієнтів із тяжким перебігом алкогольного делірію (АлД), що діагностований за критеріями шкали діагностики делірію (Delirium Detection Score, DDS), на час перебування у ВІТ, швидкість і частоту досягнення ефективної седації, необхідність додаткової фіксації і тривалість перебування у ВІТ. Матеріали та методи. Упродовж 2016–2017 років на базі ВІТ КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» обстежено й проліковано 36 пацієнтів чоловічої статі з тяжким перебігом АлД віком від 35 до 50 років (42,5 ± 7,5 року) і тривалим алкогольним анамнезом від 6 до 12 років (9 ± 3 року). Алкогольний делірій діагностували за критеріями DDS і проводили попереднє опитування згідно з Alcohol Use Disorder Identification Test (AUDIT-тест). Усім хворим проводили комплексне інтенсивне лікування: фармакологічну корекцію синдрому психомоторного збудження, детоксикацію та корекцію порушень водно-електролітного балансу (інфузія збалансованих сольових розчинів об’ємом 40–50 мл/кг у першу добу лікування з подальшою корекцією темпу інфузії згідно з розрахунком добової потреби і патологічних витрат у подальші дні); корекцію дефіциту магнію розчином 25% MgSO4 30–40 мл/добу, тіосульфат натрію внутрішньовенно (в/в) болюсно 30% розчином у дозі 20–30 мл/добу протягом усього періоду лікування; корекцію порушень церебрального метаболізму (вітаміни: В1 5% 12 мл/добу, В6 5% 8 мл/добу, РР 4–6 мл/добу, інозин (рибоксин) 20 мл в/в, альфа-ліпоєва кислота (берлітіон) 600 мг/добу). Залежно від використання схеми седації пацієнти були розподілені на дві групи: група А (n = 18) отримувала діазепам (діазепекс) 0,5% по 4 мл внутрішньом’язово (в/м) кожні 8 годин і натрію оксибутират 20% по 10 мл у вигляді постійної інфузії на 0,9% розчині NaCl 400 мл упродовж 4 годин двічі на добу; група В (n = 18) отримувала діазепам 0,5% по 4 мл в/м кожні 8 годин і фенобарбітал по 200 мг per os 2 рази/добу. Результати. Цільовим результатом було досягнення рівня седації від –2 до 0 за шкалою Річмонда протягом усього періоду введення седативних препаратів (3–4 дні) без застосування допоміжних методів примусової фіксації та інших фармакологічних ад’ювантів. Висновок. Результати свідчать про те, що застосування інфузії натрію оксибутирату в поєднанні з базовим застосуванням препаратів групи бензодіазепінів мало істотну перевагу щодо досягнення цільового рівня седації у пацієнтів із тяжким перебігом алкогольного делірію порівняно з прийомом фенобарбіталу. Причому зросла тривалість перебування хворих групи фенобарбіталу у ВІТ. Такий результат, можливо, пояснюється тим, що при комбінації бензодіазепінів і оксибутирату натрію спочатку відбувається підсумовування седативного ефекту за рахунок дії на ГАМК-рецептори, зв’язані з Cl-іонним каналом, внаслідок чого виникає компенсаторне накопичення глутамату, тому пробудження пацієнта після відміни препаратів настає швидче.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дзюба Д.О., Мельник О. Ф., Яворський Ф.А.
Назва : Контроль гемодинаміки у пацієнтів із супутньою гіпертонічною хворобою під час кліпування аневризм головного мозку
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 86-89 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 88
Предметні рубрики: Урапидил
Тахибен
MeSH-головна: ВНУТРИЧЕРЕПНАЯ АНЕВРИЗМА
ГИПЕРТЕНЗИЯ
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ
АДРЕНЕРГИЧЕСКИЕ АНТАГОНИСТЫ
Анотація: У статті висвітлюється стан проблеми контролю гемодинаміки під час операцій з кліпування аневризм головного мозку при супутній гіпертонічній хворобі. Наведено дослідження корекції гемодинаміки методиками магнезіальної терапії з додаванням при необхідності розчину клонідину та інфузії розчину урапідилу у 52 пацієнтів з даною патологією. За результатами дослідження наведено переваги застосування інфузії урапідилу.
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лоскутов О. А. , Колесников В. Г., Шабанов Д.В., Дружина А. Н.
Назва : Особенности интраоперационной регуляции артериального давления у пациентов с артериальной гипертензией
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 90-95 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Библиогр.: с. 94-95
MeSH-головна: КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА
ПОЖИЛЫЕ
Анотація: Робота присвячена визначенню впливу артеріальної гіпертензії (АГ) на розвиток післяопераційних ускладнень у пацієнтів старшої вікової групи, які перенесли операцію аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу, і вивченню ефективності різних методик інтраопераційної регуляції артеріального тиску. У дослідження увійшло 96 пацієнтів з АГ І–ІІІ ст., яким була виконана операція аортокоронарного шунтування з накладенням 2–3 коронарно-венозних анастомозів. В результаті роботи було визначено, що у пацієнтів із супутньою АГ на етапі увідного наркозу спостерігаються гемодинамічні порушення двох типів: зниження артеріального тиску в результаті вазодилатації і зниженої компенсаторної здатності міокарда; пресорні гемодинамічні реакції у вигляді підвищення артеріального тиску на етапі інтубації, пов’язані з симпатичною імпульсацією, подразненням глибоких сенсорних рецепторів гортані і різким підвищенням рівня ендогенних катехоламінів. Серед обстежених пацієнтів супутній цукровий діабет 2-го типу визначався у 22,9 %. Наявність даної патології визначало зниження ударного індексу на 21,30 ± 1,21 %, серцевого індексу — на 12,5 ± 1,3 %, індексу скоротливості — на 14,6 ± 1,3 %. У ранньому післяопераційному періоді у пацієнтів з АГ у 7,3 % випадків спостерігався розвиток енцефалопатії та цілого ряду післяопераційних когнітивних дисфункцій, що пов’язано з перекалібровкою церебральних судин на тлі АГ.
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лоскутов О. А. , Данчина Т.А., Колесников В. Г., Дружина О. М., Коротчук Н. В., Бугай О. О.
Назва : Перший досвід використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії при операціях аортокоронарного шунтування
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 96-101 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 100-101
MeSH-головна: КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОПИОИДНЫЕ
Анотація: Робота присвячена вивченню ефективності мультимодальної малоопіоїдної анестезії при проведенні операцій аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. У дослідження увійшли 11 пацієнтів віком 69,5 ± 6,2 року, яким було виконано аортокоронарне шунтування зі штучним кровообігом. Усі пацієнти були прооперовані в умовах ендотрахеального наркозу. Середня тривалість анестезії становила 257,4 ± 19,1 хв. Індукція включала пропофол (1,52 ± 0,05 мг/кг), фентаніл (1–1,5 мкг/кг), піпекуронію бромід (0,1 мг/кг). Підтримка анестезії: севофлуран (1,5–2 МАК), кетамін (0,5 мг/кг), лідокаїн 1 мг/кг болюсно, з налагодженням безперервної інфузії (1,5–2 мг/кг/год). Середня доза фентанілу, що була використана упродовж усього часу анестезіологічного забезпечення, становила 1,09 ± 0,03 мкг/кг/год (у середньому 358,3 ± 27,1 мкг упродовж усього часу оперативного втручання). В результаті виконаних досліджень було встановлено, що мультимодальна малоопіоїдна методика знеболювання забезпечує адекватний аналгезуючий ефект і дозволяє відмовитися від інтраопераційного застосування високих доз наркотичних анальгетиків при виконанні високотравматичних операцій, що підтверджується відсутністю гемодинамічних і ендокринно-метаболічних порушень при її використанні.
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лоскутов О. А. , Бондар М.В., Овсієнко Т. В.
Назва : Десятирічна еволюція мікробного пейзажу та сучасні тенденції формування антибіотикорезистентності у відділеннях інтенсивної терапії загального профілю м. Києва
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 102-109 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 108-109
MeSH-головна: ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ
ИНФЕКЦИЯ ВНУТРИБОЛЬНИЧНАЯ
МИКРОБИОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ
МИКРОБНОЙ ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТИ ТЕСТЫ
ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ОТДЕЛЕНИЕ
Анотація: В роботі висвітлені сучасні уявлення про механізми розвитку антибіотикорезистентності провідних мікробних патогенів відділень інтенсивної терапії до основних груп антибактеріальних препаратів. Подані результати дослідження десятирічної еволюції мікробного пейзажу відділень інтенсивної терапії загального профілю м. Києва та сучасні тенденції формування антибіотикорезистентності в основних мікробних патогенів цих відділень.
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бишовець С.М.
Назва : Пневмоперитонеум для лапароскопії під регіонарною анестезією: закис азоту vs діоксид вуглецю
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 110-115 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 113-114
MeSH-головна: ЛАПАРОСКОПИЯ
ПНЕВМОПЕРИТОНЕУМ ИСКУССТВЕННЫЙ
АНЕСТЕЗИЯ ПРОВОДНИКОВАЯ
АЗОТА ЗАКИСЬ
УГЛЕКИСЛЫЙ ГАЗ
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО
ПРЕМЕДИКАЦИЯ АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКАЯ
Анотація: Актуальність. Регіонарні методи знеболювання лапароскопії мають певні переваги перед наркозом. Карбоксиперитонеум при лапароскопії є загальноприйнятим, але при виконанні операції під високою спінальною анестезією (Th2–3) інтактною залишається діафрагма. Іритація діоксидом вуглецю діафрагмального нерва викликає потужний больовий плечолопатковий синдром, що потребує застосування загального знеболювання. Мета роботи: удосконалити анестезіологічне забезпечення лапароскопії шляхом поєднання регіонарних технік знеболювання — спінальної анестезії, правобічної поверхневої блокади шийного сплетення та термінальної анестезії поверхні діафрагми, застосовуючи динітрогеноксидперитонеум замість карбоксиперитонеуму. Матеріали та методи. Досліджено 300 пацієнтів (вік — 55,5 ± 3,3 року, маса тіла — 76,8 ± 2,4 кг, індекс маси тіла — 29,2 ± 0,9 кг/м2, I–III ASA). Спектр захворювань: жовчнокам’яна хвороба, грижі, кіста яєчника, варикоцеле, фіброміома матки, спайкова хвороба, гострий апендицит, абсцес/кіста печінки. Анестезіологічний супровід: спінальна анестезія гіпербаричним бупівакаїном (10–20 мг) у поєднанні з 0,06 мг бупренорфіну; для профілактики больового плечолопаткового синдрому — правобічна поверхнева блокада шийного сплетення бупівакаїном (0,125%, 10 мл), спреєве обприскування діафрагми лідокаїном (3%, 10 мл, через лапароскопічний порт), для створення пневмоперитонеуму — закис азоту. Пацієнти отримували до операції: перорально по 6 мг мелатоніну перед сном напередодні втручання й за 1 год до лапароскопії; перорально/внутрішньовенно 1 г парацетамолу; внутрішньом’язово 20 мг нефопаму; внутрішньовенно: 8 мг дексаметазону, 8 мг ондансетрону, 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом однієї/двох діб: перорально по 1 г парацетамолу кожні 8 год, внутрішньовенно по 50 мг декскетопрофену кожні 8 год. Результати. Після премедикації хворі перебували в спокійному психоемоційному стані. У всіх пацієнтів у періопераційному періоді не спостерігалося м’язового тремтіння. Адекватність знеболювання визначалася хворими, які характеризували свій стан як «повна відсутність болю». Не було скарг на біль у плечі та лопатці. У 100 % випадків розвивалася седація різного ступеня. Механізм цього явища, імовірно, пов’язаний із резорбцією інтратекального бупренорфіну та інтраабдомінального закису азоту. При спонтанному диханні не було респіраторної дисфункції. Стабілізація гемодинаміки здійснювалася адреналіном та тартратом (0,019–0,038–0,057 мкг/кг/хв). Після закінчення операції пацієнтів відразу ж переводили до профільних відділень. В середньому хворі активізувалися через 2–3 год після трансферу із операційної. У перший післяопераційний день починали ентеральне харчування. Якість післяопераційного аналгетичного профілю характеризувалася позитивно. Необхідності в додатковому призначенні опіоїдів не виникало. Вираженість больового синдрому оцінювали за числовою рейтинговою шкалою болю від 0 до 10 балів через 3, 10, 24 і 48 год після операції. Динаміка ступеня післяопераційного болю була такою (M ± m): 0; 0,27 ± 0,02 (p = 0,157); 0,41 ± 0,07 (p = 0,0001); 0,45 ± 0,06 (p = 0,0001) відповідно. Період госпіталізації становив 31,0 ± 1,6 год. Висновки. Діоксид вуглецю порівняно із закисом азоту є більш токсичним газом при створенні пневмоперитонеуму для лапароскопії. Динітрогеноксидперитонеум разом із поверхневою блокадою шийного сплетення та термінальною анестезією діафрагми запобігав виникненню больового плечолопаткового синдрому. Заміна карбоксиперитонеуму на динітрогеноксидперитонеум дозволяла виконувати лапароскопічні операції під симультанною регіонарною анестезією, уникаючи загальних методів знеболювання з відомими побічними ефектами.
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Курділь Н.В.
Назва : Про необхідність адаптації до європейських стандартів освітніх і кваліфікаційних вимог за спеціальністю "токсикологія" в Україні
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 116-121 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 120
MeSH-головна: ТОКСИКОЛОГИЯ
ХИМИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ
Анотація: Стаття присвячена актуальній на сьогодні проблемі — створенню в Україні сучасної системи підготовки лікарів-токсикологів, адаптованої до міжнародних стандартів і відповідної національним особливостям. Автором підкреслено, що, незважаючи на важливість проблеми збереження здоров’я людини та сталості середовища її життєдіяльності, токсикологія як самостійний предмет на рівні додипломної освіти в Україні протягом усіх років незалежності не викладається. Система цілеспрямованої підготовки медичних фахівців токсикологічного профілю не створена. Внаслідок такої ситуації сучасний лікар-токсиколог в Україні має шанси отримати необхідні знання та вміння лише частинами в межах інших медичних дисциплін. Автором проаналізовані компоненти існуючої системи підготовки лікарів-токсикологів з огляду на міжнародний досвід. Обговорено питання нормативного регулювання освіти за спеціальністю «токсикологія», проведено аналіз ініціатив останніх років, спрямованих на підвищення якості підготовки спеціалістів за фахом «токсикологія». Автором надано пропозиції щодо удосконалення післядипломної підготовки лікарів-токсикологів в Україні шляхом впровадження нової модульної програми післядипломної підготовки токсикологів на основі освітніх стандартів Європейського регістру токсикологів (European Register of Toxicology). На думку автора, освітня програма, побудована за модульним принципом, стане ефективним інструментом на шляху створення нового формату спеціаліста — медичного токсиколога, задовольнить у недалекому майбутньому потреби не тільки лікувально-профілактичних і науково-практичних закладів Міністерства охорони здоров’я України, але і сформує спеціалістів для потреб служби Держпродспоживнагляду, лабораторних центрів Держсанепідслужби та новоствореної в Україні служби громадського здоров’я.
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Андрющенко В.В., Калиш М.М., Курділь Н.В.
Назва : Структура ускладнень, причини летальності та клініко-морфологічні паралелі при гострих отруєннях метадону гідрохлоридом
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 122-127 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 126
MeSH-головна: ФЕНАДОН
ОТРАВЛЕНИЕ
СМЕРТИ ПРИЧИНА
Анотація: Актуальність. Актуальність дослідження отруєнь метадону гідрохлоридом в м. Києві обумовлена значним збільшенням кількості отруєнь серед населення останніми роками та високими показниками летальності. Мета. Визначення факторів, що спричинили летальні наслідки при отруєнні метадону гідрохлоридом, з метою розробки заходів зниження летальності серед цієї категорії хворих. Матеріали та методи. Предметом дослідження є 35 летальних випадків, що сталися внаслідок отруєння «вуличним» метадоном у період 2005–2017 рр. і результати їх судово-медичного дослідження. Результати. Авторами встановлено, що в середньому кількість отруєнь метадону гідрохлоридом становить 20 % від загальної кількості пролікованих пацієнтів із гострими отруєннями. Найбільші показники летальності були зареєстровані у 2009 (8,33 %) та 2015 (7,82 %) роках. Основні причини смерті: висока доза отрути, наявність супутніх захворювань у пацієнтів із наркотичною залежністю; наявність ускладнень у токсикогенній фазі отруєння; розвиток ускладнень у соматогенній фазі отруєння. Аналіз частоти і термінів настання летальних випадків у хворих із гострими отруєннями метадону гідрохлоридом демонструє, що 38 % летальних випадків було зареєстровано в першу добу після отруєння. Серед інфекційних ускладнень найчастіше виявлено гнійну пневмонію — 80 %, серед неінфекційних — токсичну гепатонефропатію (34,3 %) і синдром тривалої компресії м’яких тканин, ускладнений розвитком гострої ниркової недостатності, — 22,9 %. За результатами морфологічного дослідження встановлено ознаки системного запального процесу — сепсису (14,2 % випадків). Висновки. Сьогодні в Україні отруєння метадону гідрохлоридом є найбільш небезпечним видом отруєння, що підтверджується найвищою серед інших отруєнь кількістю смертельних випадків, раннім розвитком смертельних ускладнень, тривалим періодом лікування, що потребує застосування складних методів штучної детоксикації та тривалого періоду реабілітації.
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Льовкін О.А., Перцов В.І.
Назва : Симуляційне навчання з надання екстреної медичної допомоги
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 128-131 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 130
MeSH-головна: ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ
ОБРАЗОВАНИЯ ТЕХНОЛОГИЯ
НЕОТЛОЖНАЯ ТЕРАПИЯ
Анотація: Актуальність. Реформування системи навчання висуває на перший план проблему вдосконалення медичної освіти. Актуальним залишається підвищення рівня володіння практичними навичками під час надання екстреної медичної допомоги. Симуляційне навчання є найбільш прийнятним у даній ситуації. Головні ознаки симуляційного навчання — це можливість використання муляжів, манекенів або статистів для повноти та реалістичності моделювання об’єкта; відпрацювання конкретних практичних навичок за чітким алгоритмом дії з використанням сучасної апаратури та без завдання шкоди здоров’ю людини; відпрацювання командної роботи в імітованій конкретній ситуації. Мета: провести аналіз ефективності симуляційного навчання студентів старших курсів з надання екстреної медичної допомоги на кафедрі медицини катастроф Запорізького державного медичного університету. Матеріали та методи. Був проведений ретроспективний аналіз ефективності симуляційного навчання студентів п’ятого та шостого курсів за 2015–2017 навчальний рік. Ефективність навчання оцінювалась за допомогою тестування, анкетування та залікового оцінювання практичних навичок на муляжах та манекенах. Результати. У створеному навчально-тренувальному класі навчання проводиться згідно з робочою програмою з використанням додаткового оснащення. Заняття давали теоретичні знання та практичні навички первинного огляду критичного хворого, відновлення та підтримки прохідності дихальних шляхів, компресії грудної клітки, внутрішньовенного та внутрішньокісткового введення медикаментів, роботи з автоматичним зовнішнім та професійним дефібриляторами, роботи в команді, тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі, вивчались сучасні способи транспортної іммобілізації, проведення первинного медичного сортування. Оцінка виживання знань та практичних навичок у студентів п’ятого курсу проводилася через рік, під час проходження ними курсу дистанційного навчання. Аналіз навчання показав, що студенти п’ятого та шостого курсів мають достатні теоретичні знання щодо алгоритму базової серцево-легеневої реанімації (82,2 ± 2,4 % та 89,2 ± 3,8 % відповідно); знання основних медикаментів, які використовуються під час розширеної серцево-легеневої реанімації (78,6 ± 2,4 % та 85,7 ± 2,4 % відповідно); вміння якісно проводити компресійні стиснення грудної клітки (88,2 ± 1,2 % та 89,4 ± 1,8 % відповідно), але низький рівень володіння практичними навичками відновлення прохідності дихальних шляхів (32,8 ± 2,2 %); роботи з автоматичним зовнішнім (18,5 ± 2,0 %) або професійним (16,3 ± 2,0 %) дефібриляторами; катетеризації периферійної вени або внутрішньокісткового доступу (17,3 ± 2,0 %). Висновки. Симуляційне навчання дає змогу студентам опанувати означені практичні навички в достатньому обсязі.
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Марков Ю.І.
Назва : Аспекти анестезіологічного забезпечення хірургічного лікування пацієнтів старших вікових груп
Місце публікування : Медицина неотложных состояний. - Донецк, 2018. - N 2. - С. 132-135 (Шифр МУ66/2018/2)
Примітки : Бібліогр.: с. 135
MeSH-головна: ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ
АНЕСТЕЗИЯ
ПОЖИЛЫЕ
Анотація: У статті розглянуто загальні проблеми лікування пацієнтів похилого та старечого віку. З віком збільшується захворюваність, такі пацієнти частіше потребують хірургічного лікування, вони більш чутливі до анестезії, ніж молоді, типовим є поєднання вікових змін і супутніх захворювань, відповідно зростає анестезіологічний ризик.
Знайти схожі

1-20 21-23

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)