Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=КУ26/2022/21/2<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 14
Показанi документи с 1 за 14

Ультраструктурні зміни мононуклеарних макрофагів під дією озонотерапії та локального застосування аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні синдрому діабетичної стопи [Текст] / С. О. Якобчук [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 5-12. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА (терапия)
ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ АУТОЛОГИЧНОЕ (использование)
ТРОМБОЦИТЫ
ОЗОН (терапевтическое применение)
Анотація: Проведено вивчення характеру ультраструктурних змін у тканинних макрофагах під впливом комплексу допоміжних факторів активації репаративного процесу в рані: озонотерапії, локального застосування аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (АПЗТ). Матеріал і методи. Хворі були розподілені на три групи. До 1-ї увійшли - 23 (32,85%) з їх числа, яким виконувалась регіональна озонотерапія. Другу досліджувану групу сформували з 23 (32,85%) хворих, яким виконувалась локальна PRP терапія. У контрольній групі було 24 (34,28%), де комплекс лікувальних заходів виконувався у загально визначений спосіб. У всіх досліджуваних операції проводились з максимально можливим збереженням судин плантарної зони, а місцеве лікування включало виконання локальної вактерапії в кількості 5-6 процедур. Для електронно-мікроскопічного дослідження використовували фрагменти тканини ранової поверхні, фіксовані у 2,5% розчині глутаральдегиду на фосфатному буфері (рН – 7,2-7,4), які дофіксовували у 1% розчині OsО4. Матеріал знезводнювали у спиртах зростаючої концентрації та вміщували у аралдит. Морфологічні структури контрастували в процесі зневоднювання матеріалу насиченим розчином уранілацетату, а на зрізах – цитратом свинцю. Зрізи товщиною 40-60 нм, отримані на ультратомі УМТП-3, вивчали в електронному мікроскопі ТЕСЛА БС-500. Взяття зразків біологічного матеріалу у досліджуваних виконувалось при перев’язках на 7, 14 та 21-23 добу лікування хворих. Узагальнену відсоткову оцінку динаміки змін у тканинних макрофагах проводили за принципом Астальді – напівкількісним методом з урахуванням відмінних цитологічних змін, визначених в однаковій кількості досліджуваних клітин (тканинних макрофагів). Результати. Встановлено, що стимуляція функціональної активності макрофагів під впливом озону з наявністю деструктивних змін у таких клітках без некротизуючих ушкоджень може бути пояснена включенням механізму апоптозу, як позитивного фактора в регуляції місцевого гомеостазу на завершенні запальної (ексудативної) фази ранового процесу. Активація фагоцитарних можливостей тканинних макрофагів при локальному застосуванні аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, проходить без ознак превалювання прояву апоптозу і засвідчує про стимуляцію їх функціональної активності антигенними чи ферментними механізмами, що стимулюють їх функціональну активність. Висновки. Стимуляція функціональної активності макрофагів під впливом озону, а також наявність деструктивних змін у таких клітинах без некротизуючих ушкоджень, може бути пояснена включенням механізму апоптозу, як позитивного фактора в регуляції місцевого гомеостазу на завершенні запальної (ексудативної) фази ранового процесу. Активація фагоцитарних можливостей тканинних макрофагів при застосуванні аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, проходить без ознак превалювання прояву апоптозу і засвідчує про можливу стимуляцію їх функціональної активності антигенним чи ферментними механізмами.

Дод.точки доступу:
Якобчук, С.О.; Фундюр, В.Д.; Гродецький, В.К.; Фундюр, Ю.В.; Фундюр, О.В.; Хомко, О.Й.; Царюк, Ю.С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Гримайло, Н. А.
Мікроскопічна структурна організація підшлункової залози у третьому триместрі внутрішньоутробного розвитку [Текст] / Н. А. Гримайло, О. М. Слободян // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 13-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА (микробиология)
БЕРЕМЕННОСТИ ТРИМЕСТР ТРЕТИЙ (физиология)
ПЛОД (анатомия и гистология)
Анотація: У третьому триместрі внутрішньоутробного розвитку підшлункова залоза продовжує помітно збільшуватися в своїй масі. Орган уже пройшов становлення архітектоніки складної альвеолярно-трубчастої залози, але ще продовжуються процеси морфофункціонального диференціювання як стромально-судинного компоненту, так і паренхіми підшлункової залози. Особливо активно в даний період відбувається процес диференціювання в самих клітинах екзокринної та ендокринної частинах паренхіми залози. Для дослідження нами було використано 30 об’єктів плодів людини від 305,0 мм до 500,0 мм тім’яно-п’яткової довжини. На гістологічних препаратах підшлункова залоза при забарвленні їх гематоксиліном та еозином, чітко спостерігається уже сформована часточкова будова. Капсула тонка щільна, представлена сполучною тканиною. Серед її сполучнотканинних структур порівняно з раннім фетальним періодом ембріогенезу, значно збільшується кількість колагенових волокон. Серед клітин строми уже відсутні мезенхімні клітини, але збільшується кількість спеціалізованих клітин фібробластичного ряду: юних та зрілих фібробластів з появою поодиноких фіброцитів. Від внутрішньої поверхні капсули в товщу органу відходять трабекули, подібної з капсулою гістологічної будови. В сполучній тканині трабекул знаходиться велика кількість судин. Товщина міжчасточкової сполучної тканини між уже сформованими часточками підшлункової залози порівняно з попереднім терміном, значно зменшується, а загальні розміри самих часточок відповідно збільшується. В міжчасточковій сполучній тканині знаходяться кровоносні та лімфатичні судини органу з головною протокою підшлункової залози і міжчасточковими вивідними протоками. Головна протока підшлункової залози ззовні оточена масивним шаром пухкої сполучної тканини, в якій збільшується кількість колагенових та еластичних волокон та клітин фібробластичного ряду. В товщі пухкої сполучної тканини власної пластинки є поодинокі, уже сформовані, секреторні відділи слизових залоз. У плодів з 28-32 тижня гестації вже спостерігається виділення слизового секрету та поступово починають виконувати свою секреторну функцію І-клітини. Судини обплітають густою сіткою всі структурно-функціональні компоненти часточки. Міжчасточкові протоки розгалужуючись дають початок доволі коротким внутрішньо-часточковим протокам, ті в свою чергу, дають початок міжацинозним. Продовженням міжацинозних проток є вставні протоки. З’єднання панкреатичних ацинусів зі вставними протоками дає початок всій системі вивідних проток екзокринної частини залози. Переважна більшість острівців Лангерганса спостерігається в головці підшлункової залози, в напрямку до хвоста їх кількість і розміри поступово зменшуються. До кінця пренатального періоду онтогенезу підшлункова залоза, як орган травної системи, розпочинає виконувати свої специфічні функції. Проте в повній мірі своє морфофункціональне становлення не закінчує і продовжує його в постнатальному періоді.

Дод.точки доступу:
Слободян, О.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Каськова, Л. Ф.
Кислотостійкість емалі у дітей 7-12 років з карієсом тимчасових і постійних зубів та з інтактними зубами [Текст] / Л. Ф. Каськова, Т. Б. Мандзюк, І. І. Дроник // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 21-26. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
КАРИЕС ЗУБОВ (диагностика)
ЗУБНАЯ ЭМАЛЬ
ДЕТИ
Анотація: Карієс залишається важливою стоматологічною проблемою в дитячому віці. Стійкість зубів до карієсу обумовлюється резистентністю емалі, формування якої залежить від значної кількості загальних та місцевих чинників. Мета дослідження: дослідити показники кислотостійкості емалі у дітей різного віку та з різним стоматологічним статусом. Матеріал і методи. Нами обстежено 134 дитини віком 7-9 років та 89 дітей віком 10-12 років, які навчаються в школах м. Полтави. Стоматологічне обстеження проводилось за загальноприйнятою методикою. У всіх дітей визначалася інтенсивність карієсу. Для визначення резистентності емалі зубів до карієсу застосовували тест емалевої резистентності за Окушко В. Р., Косаревою Л. І. Результати. Середній показник тесту емалевої резистентності у дітей 7-9 років становить 4,07±0,11 бала. Під час розподілу дітей на групи з карієсом та без нього виявили вірогідні відмінності показника (4,67±0,10 бала та 2,59±0,09 бала відповідно). У дітей 10-12 років середній показник тесту емалевої резистентності становить 4,29±0,12 бала, що відповідає помірній резистентності емалі. У дітей з карієсом тимчасових і постійних зубів він також на рівні помірного (4,67±0,09 бала), але числові значення дещо гірші середнього показника. У дітей 10-11 років з карієсом тимчасових зубів показник тесту емалевої резистентності майже не відрізняється від такого ж у дітей з інтактними тимчасовими зубами. Нами виявлено, що показник карієсу тимчасових та постійних зубів має прямий кореляційний зв’язок з тестом емалевої резистентності (R=0,76; р0,001). Висновок. Перебіг карієсу у дітей 7-12 років зумовлений зниженням стійкості зубів до карієсу, про що засвідчують результати дослідження кислотостійкості емалі за показником тесту емалевої резистентності.

Дод.точки доступу:
Мандзюк, Т.Б.; Дроник, І.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Волошинович, Н. С.
Особливості стану мікробіоценозу органів репродуктивної системи при гіперпластичних процесах ендометрія [Текст] / Н. С. Волошинович, С. Г. Приймак // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 27-32. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИЯ ГИПЕРПЛАЗИЯ (осложнения)
РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ
Анотація: На сьогодні гіперпластичні процеси ендометрія найбільш поширені структурні аномалії слизової оболонки матки серед тих, що трапляються при нез’ясованому безплідді. Епідеміологічні дослідження безплідного шлюбу показують, що серед причин порушення генеративної функції у жінок патологічні зміни ендометрія поширені у половини обстежених пацієнток. Обстежено стан мікроекологічних параметрів вагінального біотопу піхви у 60 жінок із поліпами тіла матки (ПТМ) та 60 жінок з поліпоподібною гіперплазією ендометрія (ППГЕ). У цьому дослідженні проведено мікроскопію вагінальних мазків, стан мікробіоценозу, яких оцінювали за переліком таких ознак: присутність лейкоцитарної реакції, характер епітелію, якісний і кількісний склад мікрофлори піхви. Мікрофлора пацієнток характеризувалася однорідністю складу (домінували лише лактобактерії), кількість лейкоцитів не перевищувала 10 в полі зору, а епітелій був представлений клітинами поверхневого і проміжного шарів. У значної кількості жінок з ПТМ під час дослідження виявлено, що стан вагінального мікробіоценозу асоціювався з бактеріальним вагінозом (БВ). Дефіцит лактофлори, при якому титр Lactobacillusspp був нижчим за 106КУО/мл, відстежувався у групі жінок з ППГЕ достовірно частіше, ніж у групі ПТМ і контролю. Відхилення значень від нормативних показників рН 3,5-4,5 фігурувало у кожної сьомої з ПТМ та у кожної другої пацієнтки з ППГЕ. Отже, у ході проведеного комплексного мікробіологічного дослідження встановлено, що ПТМ і ППГЕ – патологія, яка існує на тлі дисбіотичних порушень у піхві.

Дод.точки доступу:
Приймак, С.Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бакун, О. В.
Генітальний ендометріоз, асоційований із безпліддям [Текст] / О. В. Бакун, О. М. Юзько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 33-37. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
АДЕНОМИОЗ (осложнения)
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ (этиология)
Анотація: Проблема безпліддя має важливе соціально-медичне значення, що зумовлено різким падінням народжуваності в умовах сучасної кризи. Незважаючи на багаторічні дослідження, ендометріоз залишається захворюванням із невизначеною етіологією. Його розповсюдженість постійно зростає і становить 15-50% усієї популяції жінок репродуктивного віку. Висока соціальна значущість проблеми ендометріозу визначається тим, що 30-40% жінок з ендометріозом страждають на безпліддя. Проведено ретроспективний аналіз 485 історій хвороб пацієнток, які звернулись до медичного центру «Yuzko Medical Center» з приводу безплідності за період 2019-2022рр. Основну групу (I) сформували з 435 жінок із безпліддям, асоційованим із ендометріозом. До контрольної (II) входили 50 жінок з трубно-перитонеальним фактором безпліддя. Отримані результати опрацьовані методом варіаційної статистики. Встановлено, що в жінок із безпліддям, асоційованим із ендометріозом, больовий синдром відзначено в 305 пацієнток (70,2%). Відзначено залежність больового синдрому від менструації (60,2% випадків). Первинне безпліддя виявили у 40,3% пацієнток I групи та у 84,6% II групи, вторинне безпліддя діагностували у 38% I групи та 21% пацієнток II групи. За результатами цитологічного дослідження виявлено, що переважає тип II – 320 жінок, що становить 73,6% (основна група) та 10 жінок (21,3%) контрольної групи. Тип I – 114 (26,4%) жінок основної групи та 42 жінки (84,6%) контрольної групи. У випадку досліджуваних хворих (I група) підвищення CA 125 виявлено лише у 25,8% випадків серед усіх досліджуваних за цим параметром.

Дод.точки доступу:
Юзько, О.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Модель дослідження постхолецистектомічного больового синдрому в експерименті [Текст] / В. А. Маслій [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 38-45. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ПОСТХОЛЕЦИСТЭКТОМИЧЕСКИЙ СИНДРОМ (диагностика)
Анотація: Кількість оперативних втручань виконаних лапароскопічним шляхом постійно збільшується, що зумовлено малою травматичністю та раннім відновленням пацієнтів після хірургічного втручання. Проте, незважаючи на малу травматичність операцій, більшість хворих відзначає виражений больовий синдром, що турбує в післяопераційному періоді та безпосередньо впливає на післяопераційний прогноз. Попри малу травматичність, больовий синдром після лапароскопічної холецистектомії має два шляхи виникнення: парієтальний (соматичний) та вісцеральний. Враховуючи всі складнощі оцінки вісцерального компонента післяопераційного болю, виникає нагальна необхідність створення його моделі для дослідження. Для моделювання вісцерального компонента постхолецистектомічного больового синдрому обрано слизову оболонку щоки кроля. Змодельовано на кролях больовий синдром у післяопераційному періоді, за рахунок формування на слизовій лівої і правої щок опікової рани, та досліджено ефективність його лікування за допомогою комбінацій знеболюючих засобів. Опікову рану створювали електрокоагулятором ЭХВЧ-300 «ELEPS» на слизових поверхнях правої та лівої щоки, під загальною анестезією пропофолом з розрахунку 7,5 мг/кг. На досліджуваній (лівій) стороні вводили досліджувані комбінації знеболюючих засобів: 1-ша група аплікаційно суміш 2,0 мл 0,5% бупівакаїну з 2,0 мл з 5% декскетопрофену; 2-га група суміш 2,0 мл 0,5% бупівакаїну з 0,5 мл 1% налбуфіну; 3-тя група під слизову оболонку ін’єкційно суміш 2,0мл 0,5% бупівакаїну з 0,5 мл 1% налбуфіну. Рана на правій щоці була контрольною, використовувалась для порівняння. Больовий синдром оцінювали за реакцією на пальцеве надавлювання з зовнішньої сторони правої і лівої щоки окремо, відмови від їжі (на основі динаміки вживання добового раціону). Контроль больового синдрому проводили через 6, 12, 24, 48 та 72 години після операції. Додатково проведено аналіз динаміки збереження добового раціону харчування. У першій групі виявлені вірогідні відмінності у вираженості больового синдрому між контрольною (правою) та лівою (дослідною) сторонами через 6 (p˂0,01) та 12 (p˂0,05) годин після операції, що вказує на клінічну значимість аплікаційного місцевого використання комбінації бупівакаїну з декскетопрофеном. У 2-й групі виявлені вірогідні відмінності у вираженості больового синдрому між правою контрольною і лівою дослідною сторонами протягом 6 (p˂0,01), 12 (p˂0,01) та 24 (p˂0,05) годин. Тобто включення наркотичного анальгетика подовжило знеболюючий ефект на 100% (з 12 до 24 годин). В 3-й групі виявлені вірогідні відмінності у вираженості больового синдрому впродовж 6 (p˂0,01), 12 (p˂0,01), 24 (p˂0,01) та 48 (p˂0,05) годин. На третю добу в усіх тварин (20) не виявлено больового синдрому з лівої (дослідної) сторони. Проте виявлено резорбтивну дію досліджуваної комбінації бупівакаїну з налбуфіном при підслизовому введенні. Аналіз частоти та тривалості відмови кролів від харчування виявив цей критерій у 16 (80%) тварин першої групи, та у 17 (85%) тварин другої групи. Отже аплікаційні методи (місцевого) знеболювання діяли місцево, проте мали недостатній знеболюючий ефект. У третій групі відмова від їжі не виявлена в більшості (60%) кролів у цей період. Це засвідчує (свідчить) про більшу силу та резорбтивний механізм знеболюючої дії у третій групі. Тому в клінічне використання, для блокади вісцерального механізму подавлення больової імпульсації при лапароскопічній холецистектомії, прогностично краще використання аплікаційного методу, що забезпечує певний місцевий знеболюючий ефект та клінічно незначимий резорбтивний ефект. Це вимагає додаткового дослідження кількості та якості знеболюючих засобів для рекомендацій щодо місцевого клінічного застосування.

Дод.точки доступу:
Маслій, В.А.; Гомон, М.Л.; Бурковський, М.І.; Чорнопищук, Р.А.; Маслій, В.П.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Коваль, О. А.
Метод макромікроскопічного препарування для встановлення фетальної анатомічної мінливості структур передньої плечової ділянки [Текст] / О. А. Коваль // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 46-53. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ПЛЕЧО (анатомия и гистология)
Анотація: Відомо, що передня плечова ділянка характеризується унікальними структурними особливостями та анатомічними взаємозв’язками, які відіграють важливу роль у функціонуванні плеча. Розуміння топографії кісток, зв’язок, м’язів, нервів та судин передньої плечової ділянки необхідне для того, щоб ефективно діагностувати патологію плеча, зокрема при дисфункціях різного ґенезу та травмі. Обстеження пацієнта зі скаргами на біль у плечі, залежно від ступеня складності, потребує використання додаткових методів дослідження, основою яких є знання анатомічних орієнтирів. Клінічне значення використання алгоритму анатомічного препарування фасцій, м’язів, лімфатичних вузлів, кровоносних судин і нервів передньої плечової ділянки у практиці лікаря-хірурга дозволяє попередити їх травмування при виконанні складних оперативних утручань. Метою дослідження було удосконалення методики послідовного препарування фасцій, м’язів, судин і нервів передньої плечової ділянки у плодів людини з метою одержання стандартних результатів, придатних для співставлення у віковому аспекті. Дослідження фетальної анатомії структур передньої плечової ділянки проведено на 26 препаратах плодів людини 4-10 місяців за допомогою макромікроскопічного препарування. На передньо-присередній поверхні плеча орієнтиром, який визначає положення судинно-нервових стовбурів, є присередній край двоголового м’яза плеча та його сухожилка. При макромікроскопічному препаруванні у плодів різного віку встановлена анатомічна мінливість м’язів передньої групи плеча, а також судинно-нервових утворень передньої плечової ділянки. Отримані дані щодо методики препарування структур передньої плечової ділянки і топографо-анатомічних орієнтирів її судинно-нервових утворень у плодовому періоді онтогенезу сприятимуть обґрунтуванню раціональних діагностичних та лікувальних прийомів у фетальній хірургії.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Хмара, Т. В.
Варіант фетальної топографії яремних вен [Текст] / Т. В. Хмара, О. М. Слободян, А. Б. Хмара // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 54-56. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ЯРЕМНЫЕ ВЕНЫ (анатомия и гистология)
Анотація: Наведено атиповий випадок топографії лівої зовнішньої яремної вени і деяких позачерепних приток лівої внутрішньої яремної вени у плода людини 7 місяців, а саме: ліва зовнішня яремна вена, що утворена двома притоками: передньою – за нижньощелепною веною і задньою – задньою вушною веною, впадає у ліву підключичну вену. Виявлено впадання лівої головної вени у ліву зовнішню яремну вену, відсутність лівих передньої яремної і потиличної вен, і анастомозу занижньощелепної вени з глибокою веною лиця. Описаний варіант фетальної топографії лівих яремних вен зацікавить як морфологів, так і фетальних хірургів.

Дод.точки доступу:
Слободян, О.М.; Хмара, А.Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Склерома дихальних шляхів з хронічним стенозом трахеї III ст у хворої старечого віку [Текст] / О. Г. Плаксивий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 57-59. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ (осложнения)
ТРАХЕИ СТЕНОЗ (этиология)
ПОЖИЛЫЕ 80-ТИ ЛЕТ И СТАРШЕ
Анотація: Склерома – ендемічне захворювання, поширене в основному на Західній Україні, в Західній Білорусії і прилеглих до них областях. Склерома належить до хронічних захворювань, при яких уражається переважно слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Цей клінічний випадок привернув увагу у зв’язку з рідкісним на сьогоднішній день діагнозом захворювання, віком хворої (88 р.), найбільш важкою локалізацією процесу з точки зору клінічного перебігу, вираженим концентричним лійкоподібним звуженням трахеї до 5-6 мм просвіту впродовж 4-5 см довжини трахеї з вираженим хронічним стенозом.

Дод.точки доступу:
Плаксивий, О.Г.; Калуцький, І.В.; Мазур, О.О.; Манчуленко, М.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Варіанти клінічного перебігу остеоми лобної пазухи з вираженою неврологічною симптоматикою [Текст] / О. Г. Плаксивий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 60-64. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ОСТЕОМА (диагностика)
ЛОБНАЯ ПАЗУХА (патология)
Анотація: Остеома відносно рідкісне захворювання, їх утворення проходить повільно і як, правило, безболісно. Більшість хворих – особи чоловічої статі віком від 11 до 30 років, хоч бувають і у жінок та у більш зрілому віці. Особливість нашого спостереження – локалізація великої остеоми лобної пазухи на задній стінці з інтенсивним тиском на неї з вираженими неврологічними проявами та відсутністю ринологічної та орбітальної симптоматики.

Дод.точки доступу:
Плаксивий, О.Г.; Калуцький, І.В.; Чифурко, Т.Г.; Мазур, О.О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Гейміфікація як спосіб підвищення мотивації студентів при засвоєнні хірургічних дисциплін [Текст] / О. П. Москалюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 65-68. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ (обучение)
Анотація: Ключова функція сучасного викладача полягає у розкритті когнітивних здібностей студентів до навчання та пошуку внутрішніх мотиваторів, що проявляється в максимальному зацікавленні студента здобувати знання. Зрозуміло, що впровадження сучасних трендів (гейміфікація) в освітній процес потребує значних фінансових витрат. Однак, на нашу думку, процес гейміфікації може включати не тільки розвиток затратних комп’ютерних ігор, а й застосування принципів настільних ігор, зокрема, таких як «Мемо». З метою вивчення впливу застосування принципів настільної гри «Мемо» для зацікавленості та кращого засвоєння матеріалу з хірургічних дисциплін проведено педагогічний експеримент. Проаналізовано використання цього методу для засвоєння студентами матеріалу в 5 академічних групах 5 курсу – усього в педагогічному експерименті брали участь 64 студенти. Аналізуючи кількість правильних відповідей, встановлено, що студенти основної групи частіше відповідали правильно, ніж студенти групи контролю, а саме: 84% (21 картка) проти 72% (18 карток). Застосування вищенаведеного методу в групі з нижчим середньогруповим рівнем знань з хірургічних дисциплін показало, що кількість правильних відповідей була на рівні 76% (19 карток), що є вищим за кількість правильних відповідей у групі контролю. Повторне опитування вивченого матеріалу через місяць в основній та групі контролю показало кращі результати в основній групі (17 карток (68%) у групі контролю проти 76% (19 карток) – в основній групі). Це засвідчує про краще засвоєння матеріалу як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Дод.точки доступу:
Москалюк, О.П.; Шкварковський, І.В.; Гребенюк, В.І.; Козловська, І.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Вивчення анатомічних особливостей внутрішніх жіночих статевих органів в нормі та патологічних станах для засвоєння практичних навичок [Текст] / А. В. Семеняк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 69-72. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ ЖЕНСКИЕ (анатомия и гистология)
АКУШЕРСТВО (обучение)
Анотація: У статті наведено основні відомості про особливості засвоєння практичних навичок з дисципліни «Акушерство та гінекологія» студентами 4-5 курсів спеціальності «Медицина» в умовах дистанційного навчання та в класичних умовах навчання. Встановлено, що якість засвоєння практичних навичок залежить від знань топографічного анатомічного розташування внутрішніх статевих органів в нормі та патологічних станах, їх вікових особливостей, в тому числі у дитячому та підлітковому віці. Розглянуто шляхи подолання проблеми засвоєння практичних навичок в умовах дистанційного навчання, наведено результати впровадження.

Дод.точки доступу:
Семеняк, А.В.; Ніцович, І.Р.; Боднарюк, О.І.; Хлуновська, Л.Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Савка, Р. Ф.
Шишкоподібна залоза і прееклампсія - сучасний погляд на проблему (огляд літератури) [Текст] / Р. Ф. Савка, А. М. Бербець // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 73-79. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ШИШКОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА (патология)
ПРЕЭКЛАМПСИЯ (этиология)
Анотація: Прееклампсія – складний патологічний процес, значну роль у розвитку якого відіграє зниження рівнів мелатоніну в організмі вагітної, що є наслідком дисфункції шишкоподібної залози та плаценти. Найважливішим гормоном шишкоподібної залози вважається мелатонін, що є похідним триптофану – незамінної амінокислоти. Мелатонін є сильним природним антиоксидантом. При його зниженні існує небезпека прогресування прееклампсії як патологічного стану у вагітних, що супроводжується високим артеріальним тиском, системною поліорганною недостатністю та навіть набряком мозку та судомами. Отже, хоч прееклампсія і вважається захворюванням матері, її радше слід розглядати, як патологічний стан плаценти, що відображається на здоровʼї як матері, так і плода. Оскільки ключовим фактором плацентарних розладів є оксидативний стрес, багато дослідників розглядають мелатонін, як потенційно корисну опцію для лікування прееклампсії. Зазначається, що у вагітних з прееклампсією відзначається зниження нічних концентрацій мелатоніну, порівняно зі здоровими вагітними, що може засвідчити про розлад функціонування шишкоподібної залози при прееклампсії. Отже, нормалізація рівнів мелатоніну може бути перспективним напрямком у лікуванні прееклампсії вагітних.

Дод.точки доступу:
Бербець, А.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Дундюк-Березіна, С. І.
Сучасні відомості про розвиток і становлення будови дрібних кісток лицевого відділу черепа [Текст] / С. І. Дундюк-Березіна // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 80-89. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897
MeSH-головна:
ЛИЦА КОСТИ (анатомия и гистология)
Анотація: Розвиток системи кісток склепіння черепа забезпечується послідовним розвитком і зміщенням різних зачатків, які зливаються, поширюються та беруть опосередковану участь у формоутворенні лиця. Аналіз сучасної наукової літератури дозволяє дійти висновку, що, незважаючи на низку наукових праць в анатомії людини, морфогенез дрібних кісток лицевого черепа залишається актуальним напрямом сучасної медицини. Як відомо, до дрібних кісток лицевого черепа відносять сльозову, носову, виличну, піднебінну кістки, нижню носову раковину, які є парними, і непарні – леміш та під’язикову кістку. Первинне скостеніння сльозової кістки з’являється на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку. Серед аномалій носових раковин досить часто виявляють пневматизацію, агенезію та їх подвоєння. Скостеніння леміша розвивається з двох сполучнотканинних пластинок, які в процесі скостеніння (початок на третьому місяці ембріогенезу) зливаються між собою. Осифікація носової кістки визначається з однієї точки скостеніння, яка з’являється на третьому місяці ембріогенезу. Вилична кістка проходить сполучнотканинну і кісткову стадії розвитку, ядро скостеніння з’являється на 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Під’язикова кістка впродовж тривалого часу є об’єктом анатомічних дискусій щодо особливостей свого ембріонального походження, варіантів будови, положення і функції. Висновок. На основі проведеного дослідження можна стверджувати, що в науковій літературі існують поодинокі дані щодо розвитку та становлення будови дрібних кісток лицевого черепа в перинатальному періоді онтогенезу. На цей час відсутні комплексні дослідження щодо щільності кісткової тканини, морфометричної характеристики та корелятивних взаємовідношень дрібних кісток лицевого черепа з параметрами лиця та черепа в цілому впродовж плодового й раннього неонатального періодів онтогенезу, що є підґрунтям для визначення морфологічних передумов виникнення варіантів будови обличчя та його вроджених вад і зумовлюють потребу подальшого анатомічного вивчення.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)