Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВУ11/2019/4<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 16
Показанi документи с 1 за 16

Помилки та ускладнення тотального ендопротезування колінного суглоба [Текст] / Г. В. Гайко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 4-10. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ (вредные воздействия, использование, методы)
МЕДИЦИНСКИЕ ОШИБКИ
ЗДОРОВЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ
Анотація: Мета. Провести аналіз клінічного матеріалу з визначення помилок та ускладнень після проведеного тотального ендопротезування колінного суглоба (ТЕП КС). Матеріали і методи. Проведено аналіз клінічного матеріалу 50 пацієнтів із визначенням факторів, що призводять до розвитку ускладнень після проведеного ТЕП КС, із терміном спостереження після первинної операції до 5 років. Виділяли ускладнення, пов’язані з самим оперативним втручанням, пацієнтом, та їх поєднання. При обстеженні проводили клініко-анамнестичне, рентгенологічне обстеження, магнітно-резонансну томографію (МРТ) та комп’ютерно-томографічне (КТ) дослідження. При виявленні кісткових дефектів під час ревізійного втручання користувалися класифікацією АОRI. Результати. Серед чинників, які призводять до виникнення ускладнень ТЕП КС, виділяли ускладнення, пов’язані з самим оперативним втручанням (40%). До них зараховували виконання ТЕП КС не за показаннями (особи молодого віку з 3 ст. гонартрозу), невірне розташування компонентів ендопротеза (варусне або вальгусне положення). Ускладнення, пов’язані з самим пацієнтом, склали 20% (травми прооперованого суглоба, індекс маси тіла понад 30). Поєднання цих факторів спостерігали у 30% обстежених хворих, і тільки в 10% випадків причина виникнення ускладнень не була виявлена. Висновки. Виконане дослідження переконливо доводить важливість проведення профілактичних дій, спрямованих на поліпшення хірургічної техніки і здорового способу життя прооперованих хворих, а дана проблема вимагає подальших клінічних досліджень.

Дод.точки доступу:
Гайко, Г. В.; Сулима, О. М.; Торчинський, В. П.; Підгаєцький, В. М.; Осадчук, Т. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Страфун, С. С.
Невідновні розриви ротаторної манжети плеча. Вибір оптимального хірургічного лікування [Текст] / С. С. Страфун, А. С. Лисак, А. Ю. Сухін // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 10-17. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА (повреждения, хирургия)
Анотація: Розриви ротаторної манжети плеча є віковою патологією, яка виникає переважно у пацієнтів віком 40-50 років внаслідок дегенеративних змін у сухожилках м’язів-ротаторів. Якщо пацієнт не звертається за допомогою, деякі з розривів прогресують та стають масивними. У випадках застарілої травми розриви ротаторної манжети супроводжуються ретракцією, атрофією, жировою інфільтрацією м’язів, що призводить до невідновних розривів, а в подальшому формується ротаторна артропатія. Мета дослідження. Визначення оптимальної тактики хірургічного лікування невідновних розривів ротаторної манжети плеча з урахуванням характеру змін у плечовому суглобі та віку пацієнта. Матеріали і методи. У період із 2016 по 2019 рік було проліковано 22 пацієнти з невідновним ушкодженням ротаторної манжети плеча. Середній вік хворих склав 60,6±11,57 років (від 29 до 86 років). Пацієнти зверталися у різний час після травми 1,8±0,78 (від 0,5 до 3,5 років). Оцінка розривів ротаторної манжети плеча проводилась за допомогою класифікацій Hamada, Patte та Goutallier. Оцінка функції верхньої кінцівки до та після оперативного втручання проведена за допомогою шкали Constant – Murley Score у терміни 1, 3, 6, 12, 18 місяців після оперативного втручання. Хворі, яким проводилось лікування, були розподілені на 4 групи: 1-ша група – хворі, яким проводилось консервативне лікування із застосуванням стероїдних протизапальних внутрішньосуглобових ін’єкцій; 2-га група – хворі, яким виконано імплантацію біорозкладного балона або матриксу; 3-тя група – хворі, яким виконано транспозицію найширшого м’яза спини у дефект надостьового м’яза; 4-та група – хворі, яким виконано реверсивне ендопротезування. Результати. Після проведеного лікування у хворих 1-ї групи через 1 місяць не було покращення за шкалою Constant – Murley Score, їм було запропоноване хірургічне лікування; 2-га група хворих зі встановленими імплантатами мала показники 56-61 балів за шкалою Constant – Murley Score через 12 місяців; у хворих 3-ї групи з транспозиціею найширшого м’яза спини досягнуто покращення результату до 68-75 балів за шкалою Constant – Murley Score через 12 місяців; 4-та група хворих з імплантованим реверсивним ендопротезом мала результати 58-65 за шкалою Constant – Murley Score через 12 місяців. Із 22 хворих у 2 було ускладнення: зміщення імплантованого балона через 1,5 місяця після встановлення та септичне ускладнення матриксу через 1 місяць після імплантації. Висновки. Консервативне лікування не дає стійкого покращення стану хворого з невідновним розривом ротаторної манжети. За відсутності псевдопаралічу та артрозу плеча у пацієнтів віком до 65 років імплантація біорозкладного балона або матриксу дає оптимальний результат після лікування невідновного розриву ротаторної манжети плеча. За наявності псевдопаралічу, але без артрозу у пацієнтів віком до 60 років транспозиція найширшого м’яза спини у дефект надостьового м’яза дає кращій результат, ніж реверсивне ендопротезування. За наявності псевдопаралічу та артрозу плеча у пацієнтів від 55 до 65 років реверсивне ендопротезування – єдиний вибір хірургічного лікування невідновних розривів ротаторної манжети плеча.

Дод.точки доступу:
Лисак, А. С.; Сухін, А. Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Реабілітаційні заходи при ушкодженнях та захворюваннях структур колінного суглоба [Текст] / С. І. Герасименко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 17-22. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ (патофизиология)
КОЛЕНА ТРАВМЫ (реабилитация)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ УСТРОЙСТВА (использование)
Анотація: У статті представлені рекомендації з реабілітаційних заходів під час лікування пацієнтів з ушкодженнями та захворюваннями менісків, суглобового хряща, капсули і зв'язок колінного суглоба, що обумовлюють обмеження рухової функції нижньої кінцівки та потребують тривалого відновного лікування. Реабілітація розподілена за періодами, з врахуванням оптимальних видів ортезування.

Дод.точки доступу:
Герасименко, С. І.; Рой, І. В.; Борзих, Н. О.; Герасименко, А. С.; Катюкова, Л. Д.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Выраженность биохимических изменений сыворотки крови в зависимости от степени трофических нарушений у больных посттравматическим остеомиелитом голени [Текст] / С. Магомедов [и др.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 22-28. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
ОСТЕОМИЕЛИТ (диагностика, кровь, лекарственная терапия, хирургия)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ
КРОВИ СЫВОРОТКА (микробиология, химия)
КЛИНИЧЕСКИЕ БИОХИМИЧЕСКИЕ ТЕСТЫ (использование, методы)
ГЕНТАМИЦИНЫ (кровь, терапевтическое применение)
Анотація: Перебіг хронічного посттравматичного остеомієліту гомілки супроводжується трофічними порушеннями в тканинах гомілки. Зміст прокальцитоніну (ПКТ) у сироватці крові (біохімічного маркера визначення ступеня активності запального процесу) в межах фізіологічної норми 0,10±0,019 нг/мл (норма 0,5 нг/мл) є підтвердженням хронічного перебігу інфекційного процесу у хворих. Активність ферментів, які беруть участь в енергетичному обміні м’язів – лактатдегідрогенази (ЛДГ) і ацетилхолінестерази (АХЕ), у пацієнтів із хронічним посттравматичним остеомієлітом істотно підвищена, і чим вище активність досліджуваних ферментів, тим вище ступінь трофічних порушень у м’язовій тканині.

Дод.точки доступу:
Магомедов, С.; Грицай, Н. П.; Цокало, В. Н.; Полищук, Л. В.; Колов, Г. Б.; Кузуб, Т. А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Визначення ефективності застосування різних способів лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки [Текст] / А. В. Калашніков [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 28-34. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ (терапия, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ
Анотація: Мета. Визначити ефективність застосування різних способів лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки (ППВВК). Матеріали і методи. Проведений проспективний та ретроспективний аналіз ефективності лікування 125 хворих із ППВВК, які проходили лікування в клініці ДУ “ІТО НАМН України” та відділенні травматології КНМП “Глобинська ЦРЛ” у період 2008-2017 рр. Усі хворі були розподілені на три групи відповідно до способу лікування: дослідна група (хворі, які лікувалися за допомогою БІОС та LCP-пластин); 1-ша контрольна група (хворі, які лікувалися за допомогою DCР-пластин, АЗФ та гвинтів); 2-га контрольна група (хворі, які лікувалися консервативно). Ефективність проведеного лікування оцінювали після консолідації перелому (через 1 рік після початку лікування) за шкалами Oxford та Neer – Grantham – Shelton. Результати. Визначено, що найбільш ефективним методом лікування цієї категорії хворих є використання сучасних методик остеосинтезу (БІОС, пластини LCP), відсоток хороших та відмінних результатів склав 88,33% – для шкали Oxford та Neer – Grantham – Shelton, негативні результати склали всього 1,67% – для шкали Oxford та 3,34% – для шкали Neer – Grantham – Shelton. Дані статистично достовірно (р-0,01) відмінні в порівнянні з контрольними групами хворих. Висновки. Найбільш ефективним способом лікування хворих із переломами проксимального відділу великогомілкової кістки є використання сучасних методик остеосинтезу (БІОС, пластини LCP), відсоток хороших та відмінних результатів склав 88,33%, негативні результати в межах 3,34%, що статистично достовірно (р-0,01) відрізняється від результатів лікування хворих, яким проводилось консервативне лікування та застосовувались традиційні способи остеометалосинтезу (DCР-пластини, АЗФ та гвинти). Проведене дослідження переконливо доводить необхідність більш широкого впровадження сучасних методик остеосинтезу при переломах проксимального відділу великогомілкової кістки на теренах нашої держави.

Дод.точки доступу:
Калашніков, А. В.; Чіп, Є. Е.; Калашніков, О. В.; Чалайдюк, Т. П.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Гойко, О. Г.
Проблеми діагностики та лікування карпального тунельного синдрому [Текст] / О. Г. Гойко, Л. І. Климчук, С. В. Тимошенко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 35-41. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ЗАПЯСТНОГО КАНАЛА СИНДРОМ (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ ОШИБКИ
Анотація: Поширеність тунельних невропатій серед захворювань периферичної нервової системи сягає 40%, і серед них зап’ястковий, або карпальний, тунельний синдром (КТС) є найбільш поширеним. Мета дослідження. Оцінка ефективності діагностики та лікування хворих із КТС та визначення основних проблем клінічного менеджменту цієї патології. Матеріали і методи. У статті проведено аналіз клінічних та електроміографічних даних обстеження 150 пацієнтів, симптоми яких відповідали діагностичним клінічним критеріям КТС. Середній вік хворих складав 57,1±11,9 років. Переважали особи жіночої статі – 122 (81%) та пацієнти із двостороннім ураженням 92 (61%). Результати. Більшість хворих 86 (57%) звернулася у віддалені терміни (-6 місяців) від початку захворювання. З 128 хворих у 67 (52%) за даними ЕМГ виявлено тяжкий ступінь компресійно-ішемічної невропатії серединного нерва в карпальному каналі однієї або обох кистей. 27 (18%) пацієнтів із різних причин не зверталися за медичною допомогою. 61 (41%) хворий був направлений або самостійно звернувся до ДУ “ІТО НАМН України” з невстановленим діагнозом КТС, із них 40 (66%) на попередніх етапах отримували лікування остеохондрозу шийного відділу хребта (ОХШВХ), 21 (34%) – іншої ортопедичної патології. Незважаючи на типову клінічну картину КТС та відсутність позитивної динаміки, 52% пацієнтів лікували ОХШВХ та інші захворювання понад 6 місяців. Згідно з анамнезом захворювання, жодному хворому для верифікації діагнозу не виконувалася електроміографія на попередніх етапах діагностики. 62 (41%) хворих лікувалися консервативно з приводу КТС із короткотривалим покращенням або без позитивного ефекту, причому 65% – лікувалися 6 місяців та більше. Тільки 4 (6%) хворим на етапах лікування виконано параневральну блокаду з глюкокортикостероїдами. Висновки. У структурі діагностичних і тактичних помилок у хворих із КТС переважають випадки неправильно встановленого діагнозу та неефективного тривалого консервативного лікування. Відсутність єдиної системи клінічного менеджменту цієї патології (від поетапної клініко-інструментальної діагностики до послідовної схеми лікування) і, як наслідок, довготривала неефективна консервативна терапія призводять до поглиблення змін у нерві та погіршення прогнозу щодо ефективності відновлення функції надалі.

Дод.точки доступу:
Климчук, Л. І.; Тимошенко, С. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Страфун, О. С.
Порівняння ряду міжнародних оціночних шкал функції ліктьового суглоба [Текст] / О. С. Страфун // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 41-45. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ (патофизиология, повреждения, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА (использование, методы)
Анотація: Визначення найбільш оптимальних методів оцінювання результатів лікування травм області ліктьового суглоба є вкрай актуальним питанням. Мета роботи. Провести порівняння ефективності оцінки функції ліктя за кількома міжнародними шкалами. Матеріали і методи. Для аналізу ефективності систем оцінювання було відібрано 10 пацієнтів із наслідками травм ліктівого суглоба різного ступеня тяжкості. Пацієнти заповнювали відповіді на запитання 5 відібраних шкал оцінки та обстежувались до оперативного втручання і надалі в динаміці не менше ніж через 1 рік після проведеного оперативного втручання. Результати та їх обговорення. Проводячи аналіз 10 пацієнтів із наслідками травм ліктьового суглоба за 5 системами оцінки функції ліктьового суглоба, виявили, що різноманітні системи оцінки по-різному реагують на тяжкість травми та характер ушкодження. Висновки. Система оцінки MEPS є найбільш коректною, поміркованою і простою, містить не лише кількісні характеристики, але й якісні критерії оцінки результатів лікування, що дозволяє нам пропонувати цю систему як базисну для оцінки результатів лікування хворих із наслідками травм області ліктьового суглоба.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Костогриз, Ю. О.
Особливості клінічної діагностики та можливості магнітно-резонансної томографії при пігментному віллонодулярному синовіті (теносиновіальній гігантоклітинній пухлині) колінного суглоба [Текст] / Ю. О. Костогриз, О. А. Костогриз, Ю. М. Літинська // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 46-52. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
СИНОВИТ ПИГМЕНТНЫЙ ВИЛЛЕЗОНОДУЛЯРНЫЙ (диагностика, хирургия)
НОВООБРАЗОВАНИЯ ГИГАНТОКЛЕТОЧНЫЕ (диагностика, хирургия)
АРТРОСКОПИЯ (использование, методы)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ (использование, методы)
Анотація: .Пігментний віллонодулярний синовіт (ПВНС) є представником сімейства рідкісних псевдопухлинних проліферативних та запальних захворювань суглобів. Він є досить рідкісною доброякісною патологією, як правило, одного суглоба, вражає синовіальну оболонку суглоба, синовіальні бурси та піхви сухожилків, не має патогномонічних симптомів. У літературі дане захворювання часто зустрічається також як теносиновіальна гігантоклітинна пухлина (ТСГКП). У даній статті розглядаються особливості діагностики та цінність результатів магнітно-резонансної томографії (МРТ) у хворих на пігментний віллонодулярний синовіт колінного суглоба (ПВНС КС / ТСГКП). Актуальність. Труднощі виявлення цього захворювання призводять до пізньої діагностики, внаслідок чого своєчасне хірургічне лікування впродовж перших місяців від моменту виявлення та проявів перших ознак ПВНС здійснюється лише у невеликої кількості пацієнтів. Мета дослідження. Удосконалити діагностику пігментного віллонодулярного синовіта колінного суглоба шляхом застосування паралелей інвазивного (артроскопічного) та неінвазивного (магнітно-резонансної томографії) методів дослідження залежно від стадії захворювання. Матеріали і методи. В основу дослідження покладено аналіз лікування 52 хворих із патогістологічно верифікованим діагнозом “пігментний віллонодулярний синовіт (теносиновіальна гігантоклітинна пухлина) колінного суглоба”, які лікувались у період із 2010 по 2019 рік. Результати та їх обговорення. Було встановлено, що чутливість МРТ дослідження при діагностиці ПВНС колінного суглоба становить 91%, зі специфічністю 79% та точністю 87%. Виявлено пряму залежність рівня точності результатів МРТ від клінічної стадії перебігу ПВНС. Висновки. Чим більше виражені прояви пігментного віллонодулярного синовіту (ІІ та ІІІ стадії захворювання), тим більш значні зміни в суглобі, тому чутливість, точність та специфічність даних МРТ будуть вищими.

Дод.точки доступу:
Костогриз, О. А.; Літинська, Ю. М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бабко, А. М.
Механізм формування контрактур кульшового та колінного суглобів на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (натурний експеримент) [Текст] / А. М. Бабко, А. С. Герасименко, В. Б. Мазевич // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 53-60. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ (диагностика, осложнения, патофизиология)
КОНТРАКТУРА (диагностика, терапия)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ МЕДИЦИНА
Анотація: За тяжкістю ураження суглобів ревматоїдний артрит не має собі рівних серед інших захворювань опорно-рухової системи. Захворювання найбільш поширене в працездатному віці. Враховуючи вищесказане, важливим для профілактики та лікування цієї важкої нозології є розуміння розвитку та формування контрактур та дискордантних установок у кульшовому та колінному суглобах у хворих на ревматоїдний артрит. Мета роботи. Покращення результатів лікування хворих на ревматоїдний артрит на основі вивчення в натурному експерименті зміни внутрішньосуглобового тиску у кульшовому та колінному суглобах при зміні просторового положення стегнової та великогомілкової кісток у хворих на ревматоїдний артрит. Нами вперше в натурному експерименті було вивчено зміну тиску рідини в кульшовому та колінному суглобі залежно від просторового положення стегна та гомілки на 10 анатомічних препаратах в кожному випадку. Висновки. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують кульшовий суглоб, так і від об’єму рідини у по-рожнині суглоба. Зміна взаємоположення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, від нейтрального положення до максимального згинання чи максимального розгинання значно підвищує внутрішньосуглобовий тиск – у 3 рази. Положення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 400. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують колінний суглоб, так і від об’єму рідини у порожнині суглоба. Положення кісток, що зчленують колінний суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 20°. Встановлено, що середній обсяг порожнини колінного суглоба складає 134,013 мл.

Дод.точки доступу:
Герасименко, А. С.; Мазевич, В. Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Діагностика та лікування контрактур кульшових та колінних суглобів у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій [Текст] / А. І. Чеверда [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 61-72. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
СПИНАЛЬНЫЙ ДИЗРАФИЗМ (осложнения, патофизиология)
КОНТРАКТУРА (диагностика, терапия, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ
Анотація: Згинальна контрактура кульшових та колінних суглобів є однією з основних причин порушення самостійного пересування хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій. Мета. Покращити діагностику та лікування контрактур кульшових та колінних суглобів у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій. Матеріали і методи. Дослідження виконано на основі аналізу результатів обстеження та лікування 107 хворих з ортопедичними проявами відкритих форм спінальних дизрафій. Розподіл пацієнтів на функціональні клінічні групи проводився відповідно до визначення рівня нейросегментарного ураження спинного мозку згідно з класифікацією Sharrard’s (1964) у модифікації Bartonek et al. (1999). Для визначення м’язової сили та глибини парезу нижніх кінцівок використовувалася шестибальна шкала оцінки сили м’язів за L. McPeak (1996); М. Вейсс (1986). Результати та їх обговорення. Контрактури кульшових суглобів діагностовано у 66 дітей, колінних суглобів – у 75. Встановлена пряма лінійна залежність між частотою виникнення згинальної контрактури кульшових (r=0,98, p?0,05) і колінних суглобів (r=0,99, p?0,05), вірогідне збільшення їх ступеня в межах 0-200 (?2=17,01, р?0,05), 20-400 (?2=10,6, р?0,05) та 40-600 (?2=19,42, р?0,05) і функціональною клінічною групою (рівнем нейросегментарного ураження спинного мозку). Розроблені показання до консервативного та хірургічного лікування контрактур суглобів нижніх кінцівок. Висновки. Контрактури кульшових та колінних суглобів у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій є тяжкою ортопедичною патологією, що значною мірою порушує можливість та якість ходьби дитини, потребує як консервативної, так і хірургічної корекції. Для досягнення стійкого лікувального ефекту необхідно проводити повну корекцію деформацій із наступним застосуванням профілактичних засобів, спрямованих на запобігання рецидиву деформацій.

Дод.точки доступу:
Чеверда, А. І.; Гук, Ю. М.; Зима, А. М.; Кінча-Поліщук, Т. М.; Сивак, М. Ф.; Зотя, А. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Лазарєв, І. А.
Напружено-деформований стан підошовного апоневрозу при плантарному фасціїті [Текст] / І. А. Лазарєв, О. А. Турчин, М. В. Скибан // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 73-80. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ФАСЦИТ ПОДОШВЕННЫЙ (диагностика, патофизиология)
СТОПЫ ДЕФОРМАЦИИ (диагностика)
Анотація: Посилення жорсткості ентезиса підошовного апоневрозу розглядають як фактор виникнення підошовного фасціїту. Ця гіпотеза була покладена в основу дослідження напружено-деформованого стану ентезиса підошовного апоневрозу шляхом імітаційного комп’ютерного моделювання. Мета дослідження. Математичний аналіз “поведінки” підошовного апоневрозу в ділянці ентезиса під час заднього поштовху при різних біомеханічних характеристиках ентезиса (щільність ділянки ентезиса 50, 100 та 150% від норми). Матеріали і методи. Для розрахунку напружено-деформованого стану використали спрощену скінчено-елементну модель п’яткової кістки із середніми показниками ширини та товщини структур апоневрозу, отриманими при анатомічному дослідженні. Засобами програмного пакета SolidWorks побудована розрахункова модель. Вхідними даними для фізичних параметрів ділянки ентезиса підошовного апоневрозу були літературні дані. Зональність ділянки ентезиса була розділена на 5 умовних зон із кроком 25%: 100% кістка (1); 75% кістка, 25% сухожилок (2), 50% кістка, 50% сухожилок (3), 25% кістка, 75% сухожилок (4), 100% сухожилок (5). Розраховували значення модуля Юнга для кожної зони в нормі, за умови збільшення жорсткості ентезиса (150% від норми) та зменшення жорсткості ентезиса (50% від норми). Методом кінцевих елементів у напівавтоматичному режимі побудовано модель; були імітовані моменти підйому заднього відділу стопи в момент заднього поштовху від 0° до 30°. Результати. При збільшенні жорсткості ентезиса підошовного апоневрозу, що відповідає умовам моделі підошовного фасціїту, величина напружень збільшувалась у 2,18 рази і досягала 19,4 МПа. Ділянки концентрації напружень досягають максимуму в 4-й умовній зоні та зменшуються у 5-й зоні, однак залишаються перевищеними. Висновки. Збільшення жорсткості ентезиса підошовного апоневрозу суттєвим чином впливає на напружено-деформований стан цієї ділянки у бік посилення концентрації напружень по периферії умовної зони (4-та зона), що межує безпосередньо з тканиною плантарного апоневрозу (5-та зона), в якій концентрація напружень розподілена рівномірно і нижче майже втричі.

Дод.точки доступу:
Турчин, О. А.; Скибан, М. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Нові аспекти рентгенодіагностики пацієнтів із різними формами фіброзної дисплазії [Текст] / Н. О. Науменко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 81-87. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ (рентгенография)
ФИБРОЗНАЯ ОСТЕОДИСПЛАЗИЯ (рентгенография)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ
Анотація: Мета дослідження. Встановити характерні та додаткові рентгенологічні ознаки фіброзної дисплазії, удосконалити її діагностику та зменшити кількість помилок при встановленні діагнозу “фіброзна дисплазія”. Матеріали і методи. Дана стаття базується на рентгенологічному дослідженні, що виконане на основі аналізу рентгенограм 40 хворих із фіброзною дисплазією віком від 3 до 30 років, які були розподілені за формами фіброзної дисплазії, локалізацією ураження кісткової тканини (моноосальна та поліосальна) та за характером ураження (дифузна, вогнищева та змішана). Усі дослідження виконані на апараті Multix-UP. Використовувалась звичайна рентгенографія у стандартних прямій і боковій проекціях. Обстеженню підлягали ділянки нижніх кінцівок відповідно до пред’явлених скарг пацієнта і наявних деформацій. Результати та їх обговорення. У статті проведено уточнення та розподіл рентгенологічних ознак, що виявляються при різних формах фіброзної дисплазії на основні (характерні та супутні) та додаткові на підставі аналізу рентгенограм 40 хворих. Також висвітлені особливості виявлення рентгенологічних ознак залежно від форми захворювання, віку та статі пацієнта, що дозволить зменшити та усунути діагностичні помилки, які стосуються даної патології. Висновки. Серед рентгенологічних ознак фіброзної дисплазії виділено основні (структурні змін – вогнищеві та дифузні, збільшення об’єму кістки, стоншення коркового шару, деформації та патологічні переломи) та додаткові (“зазубреність” супраспонгіозного шару, недиференційовані кісткові включення, перебудова, компенсаторні зміни (робоча гіпертрофія, лоозеровська зона, несправжній суглоб)), що дозволяє покращити діагностику фіброзної дисплазії. Наявність рентгенологічних ознак та ступінь їх вираженості залежать від форми, стадії фіброзної дисплазії та віку хворих.

Дод.точки доступу:
Науменко, Н. О.; Гук, Ю. М.; Зима, А. М.; Кінча-Поліщук, Т. М.; Чеверда, А. І.; Скуратов, О. Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.

Бодня, О. І.
Лікування хворих із переломами п'яткової кістки методом комбінованого остеосинтезу [Текст] / О. І. Бодня, Ю. В. Сухін // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 88-95. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ПЯТОЧНАЯ КОСТЬ (повреждения, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ (использование, методы)
Анотація: Питання вибору оптимального методу лікування переломів п’яткової кістки остаточно не вирішено. Особливості анатомічної будови останньої і високий ризик інфекційних ускладнень після відкритої репозиції схиляють лікарів до використання закритої перкутанної техніки репозиції і фіксації уламків. Мета дослідження.Покращити результати лікування хворих із переломами п’яткової кістки за рахунок удосконалення способу закритої одномоментної інструментальної репозиції шляхом застосування комбінованого остеосинтезу. Матеріали і методи. У статті наведено аналіз результатів лікування 46 хворих за розробленою нами комбінованою методикою репозиції та фіксації переломів п’яткової кістки, яка полягає в попередній інструментальній репозиції за Westhues (1934) із використанням шила як важеля, подальшою фіксацією уламків пучком спиць і проведенням черезкісткового остеосинтезу апаратом зовнішньої фіксації. Результативність виконаного дослідження оцінювали за шкалою клініко-функціональних показників AOFAS та FFI. Результати. Проведено оцінку результатів застосування даного способу у 35 пацієнтів. Середній термін спостереження склав 18,2±5,7 місяців. Виявлено переваги і недоліки використання методики комбінованого остеосинтезу п’яткової кістки. У ранній післяопераційний період ускладнень не було. Відновлений кут Bohler’s на 39 оперованих стопах склав у середньому 26,3±7,2°. Показники AOFAS та FFI у групі дослідження склали 88,9±4,3 та 7,9±0,8 балів, відповідно, що підтверджує ефективність малоінвазивної техніки оперативного лікування, а також реабілітаційних заходів. При аналізі віддалених наслідків лікування у 85,71% обстежених хворих відзначено позитивний результат. Висновки. Запропонована тактика лікування хворих із переломами п’яткової кістки й удосконалена техніка комбінованого остеосинтезу. При цьому забезпечується стабільність фіксації уламків п’яткової кістки і збереження функції суглобів стопи, що дозволяє виконувати операції без суттєвого ризику розвитку хірургічних ускладнень, особливо у пацієнтів із скомпрометованим місцевим і загальним статусом.

Дод.точки доступу:
Сухін, Ю. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.

Долгополов, О. В.
Епідеміологія захворювань кістково-м'язової системи в Україні за період 1993-2017 рр. [Текст] / О. В. Долгополов, В. П. Полішко, М. Л. Ярова // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 96-103. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ (диагностика, смертность, эпидемиология)
ИНВАЛИДЫ (статистика)
УКРАИНА (эпидемиология)
Анотація: Захворювання кістково-м’язової системи є однією з найбільш поширених патологій в усьому світі. Медико-соціальна значущість захворювань опорно-рухового апарату визначається їх великою поширеністю, хронічним прогресуючим перебігом, зростанням показників первинної захворюваності та інвалідності, значними прямими і непрямими економічними втратами, а також зниженням якості життя і скороченням його тривалості. Моніторинг та аналіз показників захворюваності, поширеності, інвалідності та смертності населення є необхідним, зокрема, для планування відповідних заходів з організації медичної допомоги хворим із патологією опорно-рухового апарату. Матеріали і методи. Проведено епідеміологічний аналіз захворювань кістково-м’язової системи за період 1993-2017 рр. за даними Державного закладу “Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров’я”, Державної служби статистики України та Управління медико-соціальної допомоги населенню МОЗ України за період 1993-2017 рр. Результати та їх обговорення. Захворювання кістково-м’язової системи становлять понад 5% усіх зареєстрованих захворювань і традиційно посідають четверте місце, а в категорії діагностованих вперше в житті – 4% і відповідно сьоме місце. Захворювання кістково-м’язової системи, незважаючи на велику кількість методів лікування, призводять до досить високого рівня інвалідності. Первинна інвалідність внаслідок захворювань кістково-м’язової системи займає третє місце в структурі первинної інвалідності як дорослого населення (понад 11%), так і населення працездатного віку (13%). Показники захворюваності, поширеності, інвалідності протягом 1993-2017 років мали стійку тенденцію зростання. Висновки. Захворювання кістково-м’язової системи є не лише медичною медичною а і соціальною, оскільки починаючи з ранніх етапів суттєво впливають на працездатність хворого та якість його життя. Несвоєчасні, неефективні лікування та реабілітація призводять до інвалідності. Наявність їх у складі мультиморбідної патології скорочує тривалість життя даної категорії хворих. Усе це супроводжується значними прямими і непрямими економічними втратами для держави та фінансовими витратами для хворих.

Дод.точки доступу:
Полішко, В. П.; Ярова, М. Л.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.

МРТ-діагностика ушкоджень передньої хрестоподібної зв'язки [Текст] / О. О. Коструб [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 104-110. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КРЕСТООБРАЗНАЯ СВЯЗКА ПЕРЕДНЯЯ (повреждения)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ (использование, методы)
Анотація: Ушкодження передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) у гострий період або часткові розриви навіть у віддалені терміни після травми часто складно діагностувати під час клінічного огляду пацієнта. Стандартні протоколи МРТ-дослідження, на жаль, у багатьох випадках лишають сумніви щодо ступеня пошкодження ПХЗ, а особливо при її справді часткових розривах, тому може знадобитися уточнення діагнозу під час лікувально-діагностичної артроскопії. Для покращення діагностики ушкоджень ПХЗ існують додаткові спеціальні протоколи її МРТ-дослідження: флексійна техніка, подвійна коса або сагітальна коса техніка, використання зрізів із малим кроком в 1-2 мм, які необхідно застосовувати у разі сумнівів із приводу ушкодження ПХЗ або при її часткових ушкодженнях.

Дод.точки доступу:
Коструб, О. О.; Котюк, В. В.; Мазевич, В. Б.; Нікіфорова, І. М.; Смірнов, Д. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.

Применение трабекулярных компонентов в эндопротезировании тазобедренного сустава (Обзор) [Текст] / А. Н. Косяков [и др.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 110-117. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ
ТИТАН
ПЕЧАТЬ ТРЕХМЕРНАЯ (использование)
Анотація: Ендопротезування великих суглобів – одне з найбільш успішних оперативних втручань за останнє сторіччя. Щороку як у всьому світі, так і в нашій країні збільшується кількість тотальних артопластик. Відповідно, зростає кількість різновидів імплантатів і удосконалюються методики їх виробництва. Мета роботи. На основі літературних даних висвітлити практичні аспекти та можливості застосування трабекулярних ацетабулярних компонентів при первинній і ревізійній артропластиці тазостегнового суглоба. Матеріали і методи. Нами були проаналізовані дані публікацій останніх років в медичній періодиці, літературні дані, що стосуються застосування трабекулярних імплантатів. Висновки. Трабекулярні компоненти набувають дедалі більшої популярності в ортопедів при артропластиці суглобів. Вони мають кілька цінних переваг, завдяки яким їх можна використовувати в рутинних і складних випадках первинного ендопротезування суглобів, а при ревізійних втручаннях вони часто незамінні, оскільки мають можливість модульності конструкції і комбінації разом з аугментами.

Дод.точки доступу:
Косяков, А. Н.; Гребенников, К. А.; Милосердов, А. В.; Туз, Е. В.; Федин, Е. М.; Галузинский, А. А.; Бурбурская, С. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)