Головна Спрощенний режим Опис Шлюз Z39.50
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
у знайденому
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=БУ5/2019/23/3<.>
Загальна кiлькiсть документiв : 29
Показанi документи с 1 за 20
 1-20    21-29 
1.


   
    Характеристика про- та антиоксидантних процесів у плазмі крові хворих на хронічну ниркову недостатність до та після гемодіалізу [Текст] / Л. П. Білецька [та ін.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 3-7. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (кровь)
АНТИОКСИДАНТЫ
ГЕМОДИАЛИЗ (использование)
ПЛАЗМА
Анотація: Мета роботи — провести аналіз змін прооксидантних та антиоксидантних процесів у крові хворих на хронічну ниркову недостатність до та після діалізу. Матеріал і методи. Провели оцінку про- та антиоксидантних процесів у плазмі крові 16 хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН) V ступеня (гломерулонефрит), групу порівняння склала кров 20 донорів. Досліджено рівень окисної модифікації білків (ОМБ) та вміст ТБК-активних продуктів, активність супероксиддисмутази (СОД) та каталази (КТ), рівень гідроген сульфіду (Н2S) та вітаміну С у плазмі крові. Результати. До проведення процедури гемодіалізу у плазмі крові хворих на ХНН посилювався дисбаланс у системі про-антиоксиданти, оскільки вміст ТБК — активних продуктів та продуктів окиснення білків зростав на тлі значного зниження активності ключового ферменту антиоксидантного захисту СОД та вмісту антиоксидантів неферментативного походження Н2S та віт. С. Після гемодіалізу вміст ТБК — активних продуктів знижувався, однак рівень окисномодифікованих білків майже не змінювався, що свідчило про значний ступінь деструкції білкових молекул. Активність ферментів СОД, каталази та кількість Н2S і вітаміну С зменшувалась, вказуючи на значне вичерпання резервів обох ланок антиоксидантного захисту у хворих на ХНН як до, так і після проведення процедури гемодіалізу. Висновки. Після гемодіалізу активність процесів ліпопероксидації в крові хворих на ХНН знижується, це є сприятливим прогнозом для стабілізації гомеостазу та покращення загального стану хворих, проте залишаються інтенсивними процеси ОМБ, що призводить до виснаження резервів ферментативної та неферментативної ланок системи антиоксидантного захисту.


Дод.точки доступу:
Білецька, Л.П.; Хаврона, О.П.; Вороновська, М.М.; Іваночко, Р.Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

2.


   
    Effect of the body weight index on the intensity of metabolic disorders in essential hypertension patients associated with ischemic heart disease and type 2 diabetes mellitus [Text] / S. V. Biletskyi [et al.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - P8-15. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (метаболизм)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА (метаболизм)
ГИПЕРТЕНЗИЯ (метаболизм)
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС
Анотація: Мета роботи — вивчити особливості метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії (ГХ ІІ ст.) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) і цукровим діабетом типу 2 (ЦД 2) залежно від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріал і методи. До дослідження увійшли 45 хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС, 52 хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС і ЦД 2, 26 практично здорових осіб, репрезентативних за віком і статтю. Вивчались показники вуглеводного, ліпідного обміну, окисного гомеостазу, вміст у крові кінцевих метаболітів монооксиду нітрогену (NO) залежно від ІМТ. Результати. У хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС з надлишковою масою тіла (НМТ), порівняно з контролем, встановлено вірогідне підвищення концентрації імунореактивного інсуліну (ІРІ) та індексу HOMA-IR. За наявності ожиріння І ступеня відзначене достовірне підвищення концентрації глюкози плазми, ІРІ, індексу HOMA-IR, зниження концентрації холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) і підвищення вмісту холестеролу ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), зростання концентрації малонового альдегіду (МА) в еритроцитах порівняно не тільки з контролем, але й з пацієнтами з НМТ. Виявлено пряму взаємозалежність помірної щільності між вмістом ІРІ та масою тіла, зворотний кореляційний зв’язок помірної щільності між рівнем ХС ЛПВЩ і масою тіла. У пацієнтів на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС та ЦД 2 з ожирінням І ст. встановлено достовірне збільшення концентрації загального холестеролу (ЗХС) (на 42,54%), триацилгліцеролів (на 42,5%), ХС ЛПНЩ (на 14,5%), МА еритроцитів (на 18,5%), МА плазми (на 16,14%), зменшення вмісту ХС ЛПВЩ (на 18,0%), глутатіону відновленого (на 17,75%), нормалізація активності каталази (КТ) порівняно з пацієнтами з НМТ. Виявлена наявність прямого кореляційного зв’язку помірної щільності між рівнем ІРІ та масою тіла, ЗХС, ХС ЛПВЩ, МА, КТ; між масою тіла та ЗХС. Висновки. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. у поєднанні з ішемічною хворобою серця виявлена залежність окремих показників метаболізму від індексу маси тіла. У крові пацієнтів з ожирінням 1 ступеня порівняно з пацієнтами з надлишком маси тіла встановлене вірогідне (р0,05) підвищення концентрації імунореактивного інсуліну та індексу HOMA-IR, холестеролу ліпопротеїнів низької щільності, зниження концентрації холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, зростання вмісту малонового альдегіду в еритроцитах. Більш виражений вплив збільшення маси тіла на показники метаболізму виявлений у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. у поєднанні з ішемічною хворобою серця і цукровим діабетом 2-го типу.


Дод.точки доступу:
Biletskyi, S.V.; Boyko, V.V.; Petrynych, O.A.; Kazantseva, T.V.; Marchuk, I.V.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

3.


    Василик, Т. П.
    Вплив електростимуляції на структурно-функціональну характеристику м'язів передньої стінки живота [Текст] / Т. П. Василик // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 16-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТИМУЛЯЦИЯ
ПРЯМАЯ МЫШЦА ЖИВОТА
Анотація: Мета роботи — вивчити вплив різночастотної електростимуляції м’язів передньої черевної стінки після герніопластики. Матеріал і методи. Дослідження проведені в 40 щурів із модельованою експериментальною вентральною грижею після пластики поліпропіленовою сіткою. Двадцять тварин після герніопластики отримували фізіотерапевтичний курс імпульсним електричним струмом за допомогою електронейроміостимулятора “Нейропульс” із різними частотними характеристиками (10, 100, 1000 Гц). Електростимуляцію проводили щодня по 2 хв протягом 10 днів. Курси стимуляції повторювали тричі з 20-денними перервами. Матеріал для морфологічного дослідження готували загальноприйнятим методом через 70 діб. Результати. Встановлений ступінь деструктивних змін у м’язах передньої стінки живота в ділянці вентральної грижі знаходиться в прямій залежності від співвідношення м’язових і сполучнотканинних волокон. Застосування електростимуляційної терапії підсилює процеси репарації та істотно скорочує термін відновлення структурно-функціональних властивостей скелетних м'язів після моделювання вентральної грижі з подальшою пластикою поліпропіленовою сіткою. Найбільший терапевтичний ефект електростимуляції спостерігається при частоті електричного поля 10 Гц, а структурні характеристики свідчать про більшу вираженість ознак підвищення стійкості до втоми при меншому ступені функціональної напруги м’язових волокон. Висновок. Морфологічні зміни у прямому м’язі живота, які спостерігаються після електростимуляції, складають структурну основу функціональної реабілітації м’язів передньої стінки живота при вентральних грижах.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

4.


   
    Асоціація поліморфізму RS3200401 гена довгої некодуючої РНК MALAT1 із розвитком раку сечового міхура [Текст] / А. Д. Волкогон [та ін.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 23-27. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ (генетика)
РНК НОВООБРАЗОВАНИЙ (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ
Анотація: Мета роботи — вивчення зв’язку rs3200401-поліморфізму гена довгої некодуючої РНК MALAT1 із розвитком раку сечового міхура в популяції мешканців Сумської області. Матеріал і методи. У дослідженні використано цільну венозну кров 141 пацієнта із перехідноклітинним раком сечового міхура (ПКРСМ) та 100 клінічно здорових осіб без онкологічних захворювань в анамнезі. Визначення розподілу алелів за rs3200401-локусом гена MALAT1 здійснювали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (Real-time PCR) із використанням 7500 Fast Real-time P CR System (Applied Biosystems, Foster City, США) та Taq-Man Assays (TaqMan®SNP Assay C_3246069_10). Статистичне опрацювання отриманих даних проводили з використанням пакета SPSS (версія 17.0). Результати. Встановлена значуща відмінність частот генотипів та алелів за поліморфним сайтом rs3200401 гена MALAT1 між групою хворих на ПКРСМ та контрольною групою (P = 0,025 та Р = 0,004, відповідно). Результати логістичної регресії показали, що ризик розвитку ПКРСМ у носіїв мінорного Т-алеля менший, порівняно з гомозиготами СС (OR =0,504; Р = 0,018 — відповідно до домінантної моделі та OR = 0,534; Р = 0,045 — відповідно до адитивної моделі). Висновки. Наведене дослідження є першим щодо пошуку асоціації rs3200401-сайту гена MALAT1 із настанням раку сечового міхура. Поліморфний локус rs3200401 пов'язаний із розвитком ПКРСМ у популяції мешканців Сумської області. Носії мінорного Т-алеля мають менший ризик настання ПКРСМ, порівняно із СС-гомозиготами.


Дод.точки доступу:
Волкогон, А.Д.; Чумаченко, Я.Д.; Рощупкін, А.А.; Гарбузова, В.Ю.; Атаман, О.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

5.


    Дудченко, Л. В.
    Ефективність психологічного супроводу у вагітних-курців за умови психоемоційних порушень [Текст] / Л. В. Дудченко // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 28-33. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
КУРЕНИЕ (психология)
БЕРЕМЕННОСТЬ (психология)
Анотація: Мета дослідження — визначити ефективність комплексної психотерапії у вагітних за умов тютюнопаління. Матеріал і методи. Обстежено 45 вагітних (основна група), які палили сигарети протягом вагітності. Контрольну групу склали 40 здорових вагітних, які не перебували під впливом тютюнопаління під час вагітності. Психодіагностичний комплекс включав два етапи: на першому — проведено обстеження вагітних за допомогою скринінг-тесту відношення до вагітності; на другому етапі повторно проведені скринінг-тести і визначено ефективність психокорекційної терапії. Комплекс психологічних заходів охоплював три блоки: медичний, психологічний і соціальний. Результати. Показано, що вагітні, залежні від тютюнопаління, характеризуються підвищеним психоемоційним стресом і відносяться до високої групи ризику перинатальних ускладнень. Доведено, що впровадження комплексної психокорекційної програми для вагітних сприяє покращенню психоемоційного стану вагітних із різними формами тютюнопаління і мотивації відмови від нього. Встановлено, що показники реактивної тривожності вагітних до- і після психотерапії мають позитивну тенденцію до зменшення високого і середнього рівня реактивної тривожності і підвищення показників низького ступеня реактивної тривожності. Висновки. Комплекс медико-психологічного супроводу сприяв покращенню психоемоційного стану вагітних з різними формами тютюнопаління і мотивації відмови від нього у вагітних, і після проведеної терапії відзначено позитивну тенденцію до зменшення високого і середнього рівня реактивної тривожності і підвищення показників низького ступеня реактивної тривожності.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

6.


   
    Поліморфізм G43A гена інгібітору активатора плазміногена 1 (PAI-1) у хворих на гострі ускладнення виразкової хвороби [Текст] / І. І. Дутка [та ін.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 34-40. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ
ПЛАЗМИНОГЕНА ИНАКТИВАТОРЫ (генетика)
ЖЕЛУДКА ЯЗВА (осложнения)
Анотація: Мета роботи. Провести порівняльний аналіз частоти поліморфізму G43A гена PAI-1 у жителів Чернівецької області, які хворіють на різні форми виразкової хвороби, та вивчити можливі взаємозв’язки між різними видами генотипу і розвитком ускладнень. Матеріал і методи. Обстежено 60 хворих на виразкову хворобу: 42 (70%) чоловіки, 18 (30%) жінок. У 37 (61,67%) пацієнтів була виразка дванадцятипалої кишки, у решти (38,33%) – шлунка. У 12 (20%) осіб діагностували неускладнену виразкову хворобу. У 5 (8,33%) пацієнтів виявили перфорацію виразки. У 43 (71,67%) осіб була виразка, ускладнена гострою кровотечею. У 29 (67,44%) пацієнтів кровотеча була зупинена. У 14 (32,56%) хворих виник рецидив кровотечі. Генотипування PAI за мутацією G43A проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР-ампліфікацію відповідного фрагмента гена PAI здійснювали з використанням специфічної пари праймерів 5’-CCA ACA GAG GAC TCT TGG TC-3’ та 5’- CAC AGA GAG AGT CTG GCC ACG-3’. ПЛР проводили з використанням ампліфікатора CFX96 (Bio-Rad, США). Аналіз результатів ПЛР проводили методом електрофорезу у 2% агарозному гелі з використанням трис-боратного буфера. Для візуалізації фрагментів ДНК гель забарвлювали етидієм бромідом та фотографували в ультрафіолетовому світлі на установці GelDoc 2000 (BioRad, США). Для визначення довжини отриманих фрагментів їхню електрофоретичну рухливість порівнювали з рухливістю ДНК-маркера Gene Ruler DNA Leader Mix (Thermoscientific). Статистичну залежність між величинами перевіряли шляхом визначення критерію Фішера, ?2-критерію за Пірсоном, зокрема, відповідність розподілу генотипів рівновазі Харді-Вайнберга. Результати. Встановлено, що 94,12% хворих без гострої кровотечі й 91,67% осіб без гострих ускладнень мають генотип GG. В однієї пацієнтки (8,33%) без гострих ускладнень виявлено гомозиготний за мутантним алелем генотип AA. Жоден пацієнт з перфорацією виразки не був носієм алеля А. У жодного з пацієнтів без кровотечі не виявлено гетерозиготного генотипу GA. Генотип GА виявлений у 25,58% хворих на гостру виразкову кровотечу, що статистично істотно перевищує показники у хворих без кровотечі. Серед осіб із рецидивом кровотечі алель А траплявся частіше, ніж у осіб без рецидиву. Висновки. 1. Серед жителів Чернівецького регіону, хворих на виразкову хворобу без гострих ускладнень, 91,67% мають гомозиготний генотип GG за поліморфізмом G43A гена РАІ-1, а 8,33% – генотип АА; у жодному випадку не виявлено гетерозиготного генотипу GА. 2. Усі обстежені пацієнти з перфорацією виразки мають генотип GG. 3. Поміж хворих на гостру виразкову кровотечу 27,91% є носіями мутантного алеля А (серед них 25,58% мають гетерозиготний генотип GA, а 2,33% – гомозиготний генотип АА), що статистично істотно перевищує показники у хворих на виразкову хворобу без кровотечі і засвідчує роль спадкових порушень гена РАІ-1 у розвитку виразкових геморагій. 4. Урахування поліморфізму G43A гена РАІ-1 може стати складовою комплексу з прогнозування виникнення виразкових кровотеч у клінічних умовах.


Дод.точки доступу:
Дутка, І.І.; Панчук, І.І.; Волков, Р.А.; Гринчук, Ф.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

7.


    Кочержат, О. І.
    Клініко-функціональні особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки з метаболічним синдромом залежно від типу інсулінемії та ступеня ожиріння [Текст] / О. І. Кочержат // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 41-48. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ (кровь)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X (кровь)
ОЖИРЕНИЕ
Анотація: Мета роботи — оцінити стан активності ферментів печінки, інсулінорезистентності (ІР) та мікрозапалення у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) з метаболічним синдромом (МС) залежно від типу інсулінемії та ступеня ожиріння. Матеріал і методи. Обстежено 105 хворих на НАЖХП з МС. Залежно від рівня ендогенного інсуліну (ЕІ) в крові та ступеня ожиріння хворих розподілено на дві групи: І група — 48 осіб з нормальним рівнем ЕІ в крові та нормальною масою тіла: індекс маси тіла (ІМТ=18 –24,9 кг/м2); ІІ група — 57 осіб зі спонтанною гіперінсулінемією (ГІ) та ожирінням І — ІІІ ступеня (ІМТ30,0 кг/м2). Контрольна група — 20 практично здорових осіб. Визначали активність аланін- (АлАТ), аспарагін-амінотрансферази (АсАТ), рівень загального білірубіну, глюкози, індекс чутливості до інсуліну (ІЧІ), ЕІ та ?2-рецепторів інсуліну; рівні прозапального цитокіну ФНП-?, цитокінів лептину та адипонектину. Результати. Показник HOMA-IR натще був достовірно підвищеним у хворих обох груп (р0,05). У всіх обстежених виявили достовірне підвищення рівня ?2-рецепторів інсуліну. У пацієнтів із нормальним ЕІ та зі спонтанною ГІ в крові рівень ?2-рецепторів у 3 та в 5,5 раза (р0,05), відповідно, достовірно перевищував показник у здорових осіб. У хворих зі спонтанною ГІ виявився в 1,8 раза вищим, ніж у хворих з нормальним показником ЕІ в крові та нормальною масою тіла (р0,05). Аналізуючи рівні АлАТ та А?сАТ встановили, що в осіб І групи дані показники коливалися в межах контролю (р0,05), тоді як у пацієнтів ІІ групи рівень АлАТ у 3 рази перевищив контроль (р0,05) та у 2,8 раза — показник у хворих І групи (р0,05) відповідно; а рівень АсАТ — в 1,5 раза порівняно зі здоровими (р0,05) та у 2 рази порівняно з показником І групи (р0,05) відповідно. Рівень лептину в пацієнтів із нормальним рівнем ЕІ в крові та нормальною масою тіла у 2,3 раза перевищив показник у контролі (р0,05); у пацієнтів зі спонтанною ГІ та ожирінням І — ІІІ ступеня — у 2,3 раза порівняно зі здоровими (р0,05), та у 2 рази порівняно з хворими І групи (р0,05), відповідно. Рівень ФНП-? достовірно підвищений у всіх обстежених хворих. У пацієнтів І групи даний показник на 16,0% перевищив рівень у контролі (р0,05). В осіб ІІ групи показник ФНП-? на 57,5% перевищив рівень контролю (р0,05), та на 36,0% — показник у пацієнтів І групи (р0,05) відповідно. Нами встановлено гіпоадипонектинемію у всіх хворих на НАЖХП на фоні МС, що найбільш виражено у пацієнтів зі спонтанною ГІ та ожирінням І — ІІІ ступеня. Зокрема, у пацієнтів з нормальним рівнем ЕІ та нормальною масою тіла рівень адипонектину виявився вдвічі нижчим за його показник у здорових осіб (р0,05). У свою чергу, в осіб зі спонтанною ГІ та ожирінням показник адипонектину був нижчим у 2,8 раза порівняно з контролем (р0,05) та в 1,4 раза — від показника у пацієнтів І групи (р0,05) відповідно. Аналіз результатів дослідження системного запалення довів наявність прямого кореляційного зв’язку між спонтанною ГІ та ожирінням І — ІІІ ступеня та рівнем лептину в крові (r

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

8.


   
    Особливості клінічного перебігу хронічної серцевої недостатності ішемічного генезу на тлі супутнього анемічного синдрому за даними ретроспективного аналізу [Текст] / Н. С. Михайловська [та ін.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 49-57. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ
АНЕМИЯ
Анотація: Мета роботи — вивчити поширеність анемії в госпіталізованих хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) ішемічного генезу, оцінити її вплив на клінічний перебіг захворювання, визначити частоту факторів ризику та коморбідного фону, що асоціюються з наявністю анемії. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз 986 медичних карток стаціонарних хворих на ХСН ішемічного генезу, які перебували на стаціонарному лікуванні в період із січня 2016 по березень 2019 рр. Медіана віку пацієнтів — 76 (53; 94) років. Оцінювали загальноклінічні дані, результати лабораторних та інструментальних методів дослідження. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета програм «Statistica 13.0» згідно із сучасними вимогами. Результати. Серед хворих на ХСН ішемічного генезу супутній анемічний синдром траплявся в 10,75% випадків, серед яких 57% посідала залізодефіцитна анемія легкого та середнього ступеня тяжкості. При розподілі за стадією та функціональним класом (ФК) ХСН осіб із залізодефіцитом виявлено, що більшість із них мали ХСН ІІА стадії, II-ІІІ ФК. Більше половини хворих мали знижену фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Ступінь тяжкості анемії впливав на розвиток систолічної дисфункції ЛШ, що підтверджувалося прямими кореляційними зв’язками середньої сили між ФВ ЛШ та рівнями гемоглобіну і сироваткового заліза (rs=0,51, rs=0,36 відповідно; р0,05). Наявність у хворих на ХСН супутнього залізодефіциту вірогідно підвищувало частоту виникнення шлуночкової екстрасистолії майже в 1,4 раза, а фібриляції передсердь — в 1,6 раза. Висновки. У хворих на хронічну серцеву недостатність ішемічного генезу спостерігається зростання розповсюдженості анемічного синдрому, при цьому в його структурі превалює залізодефіцитна анемія легкого та середнього ступеня тяжкості. Серед хворих на хронічну серцеву недостатність ішемічного генезу із супутньою залізодефіцитною анемією переважає ІІА стадія хронічної серцевої недостатності, III функціонального класу зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка. Зменшення рівня гемоглобіну та сироваткового заліза асоціюється зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка. Супутній залізодефіцит вірогідно підвищує частоту виникнення аритмічних порушень у хворих на хронічну серцеву недостатність.


Дод.точки доступу:
Михайловська, Н.С.; Коновалова, М.О.; Кулинич, Т.О.; Шершньова, О.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

9.


   
    Рівень сироваткового лактату крові як прогностичний маркер ускладнень у породіль із післяопераційною крововтратою [Текст] / Д. С. Мітюрєв [та ін.] // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 58-63. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
МОЛОЧНАЯ КИСЛОТА (кровь)
ПОСЛЕРОДОВОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ
Анотація: Мета роботи — вивчення впливу рівнів сироваткового лактату як прогностичний маркер ускладнень у породіль із післяпологовими акушерськими кровотечами. Матеріал і методи. У дослідження увійшло 27 пацієнток. Середній вік обстежених становив (27,4±4,1) років, середня маса тіла — 83,3±4,8 кг. Післяпологова крововтрата у середньому становила 1830,5±622,7 мл. Усі кровотечі зупинені консервативними методами згідно з діючими протоколами. Результати. У результаті дослідження визначено, що рівень сироваткового лактату є достовірним прогностичним маркером ускладнень у породіль із післяпологовими кровотечами. Серед обстежених пацієнток, у яких рівень лактату перевищував 4 ммоль/л, у 18,5% випадків була необхідність у використанні великих доз інотропних препаратів, а в 44,4% випадків — великих доз вазопресорів, тоді як у породіль із значеннями лактату нижче 4 ммоль/л інотропна або вазопресорна підтримка була використана відповідно у 7,4% і у 29,6% випадків. Висновки. Породіллі з підвищеним рівнем лактату перебували в стаціонарі у середньому (12,5±2,3) днів, тоді як при більш низьких значеннях лактату кількість днів перебування в умовах стаціонару скорочувалася до (9,1±1,1) днів, що було на 27,2% менше порівняно з групою пацієнток, у яких рівень сироваткового лактату перевищував 4 ммоль/л.


Дод.точки доступу:
Мітюрєв, Д.С.; Кошова, І.М.; Місюра, А.Г.; Жежер, А.О.; Лоскутов, О.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.


    Москалюк, В. Д.
    Особливості хронічної HBV-інфекції у ВІЛ-інфікованих [Текст] / В. Д. Москалюк, І. В. Рудан // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 64-71. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ВИЧ ИНФЕКЦИИ
ГЕПАТИТ B ХРОНИЧЕСКИЙ
Анотація: Мета роботи — оцінка перебігу гепатиту В у ВІЛ-інфікованих пацієнтів та ефективності стандартної терапії таких хворих, встановити особливості формування фіброзу печінки, визначити поширеність маркерів теперішньої, перенесеної або «прихованої» HBV-інфекції, а також частоту супутнього гепатиту D (ГD) у хворих на ВІЛ-інфекцію. Матеріал і методи. Проаналізовано перебіг хронічного гепатиту В (ХГВ) у 100 осіб: 50 — із діагнозом HBV-моноінфекція (1-ша група) і стільки ж із ХГВ із супутньою ВІЛ-інфекцією (2-га група). Здійснювали скринінг на гепатити В і D, клінічне та біохімічне дослідження, встановлювали ступінь фіброзу печінки за шкалою METAVIR. Крім того, з метою визначення поширеності маркерів теперішньої, перенесеної або «прихованої» HBV-інфекції у хворих на ВІЛ-інфекцію проаналізовані амбулаторні карти спостереження 114 пацієнтів. Результати. ХГВ на тлі ВІЛ-інфекції частіше, ніж при HBV-моноінфекції супроводжується клінічними проявами астеновегетативного, диспептичного синдромів і гепатоспленомегалією, а також тенденцією до значнішого синдрому цитолізу. При цьому, у разі ВІЛ-інфекції вірусне навантаження (ВН) HBV на порядок вище, ніж у хворих тільки на ХГВ. У 6,7% хворих на ВІЛ-інфекцію виявили дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) HBV разом із маркерами перенесеної HBV-інфекції без одночасного виявлення HBsAg, що може вказувати на наявність «прихованого» гепатиту В. Тому навіть при виявленні анти-НВсor, анти-НВе і негативному результаті дослідження на HBsAg доцільне обстеження пацієнта на генетичний матеріал НВV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Антиретровірусна терапія (АРТ) за схемою тенофовіру дизопроксил + емтрицитабін + ефавіренз ефективна і в разі супутнього ХГВ, оскільки через 6–9 міс. забезпечує зниження рівня реплікації ДНК НВV аж до її зникнення, сероконверсію HBeAg, серореверсію HBsAg, а в 4 із 27 пацієнтів — появу анти-НВs. У 4,0% хворих на ХГВ на фоні ВІЛ-інфекції ко- або суперінфіковані вірусом гепатиту D (HDV), що супроводжується високими показниками цитолізу за відсутності жовтяниці. Висновки. Значний вплив на ступінь фіброзу печінки при супутній ВІЛ-інфекції має рівень імунодефіциту — чим менша кількість CD4+-Т-лімфоцитів, тим глибший фіброз і навпаки. Існує сильна зворотна кореляція між кількістю CD4+-Т-лімфоцитів при хронічному гепатиті В у ВІЛ-інфікованих і ступенем фіброзу печінки за шкалою METAVIR (r= – 0,77– 0,89, р0,001).


Дод.точки доступу:
Рудан, І.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.


    Немцова, В. Д.
    Гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом на тлі артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2-го типу [Текст] / В. Д. Немцова // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 72-78. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ЛИПИДНОГО МЕТАБОЛИЗМА РАССТРОЙСТВА
ГИПОТИРЕОЗ (метаболизм)
ГИПЕРТЕНЗИЯ (метаболизм)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (метаболизм)
Анотація: Мета роботи — дослідити гендерні особливості порушень ліпідного обміну в осіб літнього віку із субклінічним гіпотиреозом (СГТ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2 Т). Матеріал і методи. Обстежено 89 пацієнтів (28 чоловіків та 61 жінка) віком від 60 до 75 років з АГ II стадії та ЦД2 Т, які були розподілені на дві групи: 1-ша група — пацієнти із АГ з ЦД2 Т та нормальною функцією щитоподібної залози (ЩЗ) (n=48), 2-га група — пацієнти з АГ, ЦД2 Т та СГТ (n=41). Всім хворим проводилося вимірювання рівня артеріального тиску, визначення стану вуглеводного, ліпідного та тиреоїдного обміну за загальноприйнятими методами. Результати. Відзначено збільшення рівнів загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ) та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) за наявності СГТ. При значеннях ТТГ більше 6,1 мкМОд/мл мало місце достовірне збільшення рівнів ЗХС (р0.05), ТГ (р0.05), але рівні ХС ЛПНЩ підвищувалися, а ХС ЛПВЩ — знижувалися недостовірно. Однофакторний дисперсійний аналіз виявив значущий вплив ТТГ на рівні ЗХС (р

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.


    Нестерак, Р. В.
    Внутрішня картина здоров'я як складова реабілітації та відновного лікування хворих із гострим коронарним синдромом [Текст] / Р. В. Нестерак // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 79-86. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ (реабилитация, терапия)
РЕАБИЛИТАЦИЯ
Анотація: Мета роботи — оцінити перебіг гострого коронарного синдрому у хворих залежно від застосованого методу лікування та сформованості компонентів внутрішньої картини здоров’я в процесі лікування та реабілітації. Матеріал і методи. Об’єкт дослідження — 141 хворий на ГКС з елевацією ST. Пацієнти розподілені у групи залежно від проведеного лікування: 63 особи, яким надана консервативна тактика лікування, та 78 осіб, яким проведено ЧКВ. Аналізували перебіг ГКС, залежно від тактики лікування, за клініко-анамнестичними та об’єктивними даними, із застосуванням психометричних методик. Результати. На основі аналізу перебігу ГКС проведена оцінка сформованості компонентів внутрішньої картини здоров’я. Спостерігались низькі рівні за усіма компонентами, найнижчим був рівень за поведінковою та ціннісно- мотиваційними складовими. У хворих, яким проведено ЧКВ, ці рівні за деякими показниками були дещо вищими. Встановлено важливість застосування оцінки та корекції компонентів ВКЗ у хворих після перенесеного ГКС. Висновки. З метою підвищення ефективності відновного лікування пацієнтів після ГКС, необхідно проводити оцінку сформованості компонентів ВКЗ із оптимізацією шляхом участі в «Програмі клініко-психологічної реабілітації хворих шляхом оптимізації ВКЗ», що дозволить вплинути на отримання позитивних змін у перебігу захворювання.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

13.


    Півторак, К. В.
    Корекція інсулінорезистентності у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з надлишковою масою тіла та ожирінням [Текст] / К. В. Півторак, Н. А. Шевчук, Н. А. Півторак // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 87-95. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ
ОЖИРЕНИЕ
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ
Анотація: Мета роботи — визначити вплив комплексної терапії тіотриазоліну та L-лізину есцинату на інсулінорезистентність у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) з надлишковою масою тіла та ожирінням. Матеріал і методи. Обстежено 135 хворих на НАЖХП з надлишковою масою тіла та ожирінням, з них 46 — з надмірною масою (ІМТ-25–29,9 кг/м2), 34 — ожирінням I ступеня (ІМТ-30–34,9 кг/м2), 20 — ожирінням II ступеня (ІМТ-35–39,9 кг/м2). Нормальну масу тіла (ІМТ-18–24,9 кг/м2) мали 35 пацієнтів. Обстежено також 20 практично здорових осіб. Вік обстежених варіював, медіана — 55 років (міжквартильний розмах Q1-Q3 від 40 до 61 року). Верифікація діагнозу НАЖХП проводилася відповідно до рекомендацій уніфікованого клінічного протоколу. Результати. При додатковому призначенні тіотриазоліну та L-лізину есцинату концентрація АЛТ зменшилася в 1,81 раза до 38,16 (29,00–47,25) МО/л, АСТ в 1,70 раза до 35,76 (36,00–48,25) МО/л, а ГТТП — у 2,12 раза до 26,82 (24,00–30,25) МО/л, порівняно з показниками до лікування та наближалися до показників у практично здорових осіб. Індекс НОМА знизився в 1,98 раза (при нормальній масі тіла), в 1,96 раза (при надлишковій масі тіла), у 2,35 раза (при ожирінні І ступеня), у 2,38 раза (при ожирінні ІІ ступеня). Додаткове призначення тіотриазоліну та L-лізину есцинату суттєво вплинуло на рівень інсуліну. Порівняно з періодом до лікування рівень інсуліну статистично значуще знизився не тільки у хворих на НАЖХП з надлишковою масою та ожирінням, а й у пацієнтів з нормальною масою тіла. Порівняно з базовою терапією рівень інсуліну у хворих на НАЖХП знизився на 22,37–40,54%. Індекс Caro після лікування збільшувався, що свідчить про позитивний вплив лікування на наявність інсулінорезистентності. Висновок. Комплексна базова терапія з додатковим застосуванням тіотриазоліну та L-лізину есцинату сприяє зменшенню інсулінорезистентності у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з надлишковою масою тіла та ожирінням.


Дод.точки доступу:
Шевчук, Н.А.; Півторак, Н.А.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

14.


    Попадюк, О. Я.
    Вплив біодеградуючої полімерної плівки "Біодеп-ДФ" на біологічну герметичність та фізичну міцність післяопераційного шва шлунка в експерименті [Текст] / О. Я. Попадюк, Р. В. Куцик // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 96-100. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
БИОРАЗЛАГАЕМЫЕ ПЛАСТИКИ
ЖЕЛУДОК (хирургия)
ШВЫ (использование)
Анотація: Мета роботи — оцінити вплив розробленої нами нової біодеградуючої полімерної плівки «Біодеп-ДФ» на біологічну герметичність та фізичну міцність шва післяопераційної рани шлунка в експерименті. Матеріал і методи. Вивчення проводили на 50 морських свинках із дотриманням усіх вимог гуманного поводження з піддослідними тваринами. Тварин розділяли на групи, проводили оперативні втручання на шлунку та досліджували фізичну міцність рубця шлунка методом пневмокомпресії та біологічну герметичність шляхом дослідження мікрофлори в ділянці рубця. Результати. Встановлено, що міцність рубця шлунка була вищою у групі тварин, де застосовувалась плівка з декаметоксином та гідратованим фулереном С60. Особливо це виражено на 3-та 7-му доби дослідження. Взяті протягом дослідження проби та проведені мікробіологічні дослідження показали відсутність патогенної флори в ділянці рубця та прилеглих тканин в усі терміни спостереження. Висновок. Біодеградуюча полімерна плівка «Біодеп ДФ», завдяки внесеним у неї діючим засобам протекторної та протимікробної дії, ефективно підвищує міцність післяопераційного рубця шлунка в ранньому післяопераційному періоді та забезпечує біологічну герметичність шва після оперативного втручання.


Дод.точки доступу:
Куцик, Р.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

15.


    Савчук, Н. В.
    Клініко-функціональні особливості перебігу безбольової форми ішемічної хвороби серця залежно від проведеного стентування [Текст] / Н. В. Савчук // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 101-106. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА (хирургия)
Анотація: Мета роботи — проаналізувати віддалений прогноз проведення реперфузійної терапії шляхом стентування на показники міокардіальної ішемії у хворих на безбольову форму ішемічної хвороби серця (ІХС) із постінфарктним кардіосклерозом. Матеріал і методи. Об'єктом дослідження стали 67 хворих на безбольову ішемію міокарда (БІМ), яка виникала в осіб із постінфарктним кардіосклерозом. Серед них виділяли 29 хворих на БІМ, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ) із проведеною реваскуляризацією в гострий період шляхом стентування (І група), та 38 хворих на БІМ, які перенесли ІМ без проведеного стентування (ІI група). Результати. Відсутність проведеної реваскуляризації в гострий період ІМ здатне негативно впливати на стан міокардіальної перфузії та провокувати ішемізацію серцевого м’яза у хворих на БІМ. Це проявляється більш інтенсивними проявами ішемічних змін, виявлених при холтерівському моніторуванні електрокардіографії (ХМ ЕКГ). Дані дослідження дозволяють розглядати БІМ як захворювання, яке призводить до зменшення електричної стабільності міокарда. Установлено, що для хворих на БІМ без проведеного стентування характерні вищі середньодобові значення кількості ішемічних епізодів за добу, сумарної добової тривалості депресії сегмента ST, сумарної амплітуди депресії ST, середньої тривалості одного ішемічного епізоду порівняно з особами після проведеного стентування (р0,05). Висновки. Відсутність проведеної реваскуляризації в гострий період інфаркту міокарда здатне негативно впливати на стан міокардіальної перфузії та провокувати ішемізацію серцевого м’яза у хворих на безбольову ішемію міокарда.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

16.


    Юрценюк, О. С.
    Частота та структура непсихотичних психічних розладів у студентів залежно від статі, курсу, форми навчання та спеціалізації [Текст] / О. С. Юрценюк // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 107-111. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА (диагностика)
СТУДЕНТЫ (психология)
Анотація: У статті проаналізовано частоту та структуру непсихотичних психічних розладів (НПР) у студентів різних спеціальностей вищих навчальних закладів залежно від статі, курсу, форми навчання та спеціалізації. Мета дослідження — визначити частоту та структуру непсихотичних психічних розладів у студентів. Матеріал і методи. Аналізували результати обстеження 1235 студентів. Застосовані методи: клінічний, клініко-психопатологічний, клініко-епідеміологічний, клініко-анамнестичний, експериментально-психологічний та статистичний методи. Результати. Встановлено, що найбільшу схильність до розвитку НПР мали студенти спеціальностей «Педіатрія» та «Медична психологія» - 48,48%, а найменшу — у студентів філософсько-теологічного факультету - 9,68%. Висновки. Встановлено, що у студентів найчастіше діагностували невротичні, пов’язані зі стресом, та соматоформні розлади. Найбільш схильними до розвитку непсихотичних психічних розладів виявились студенти 1-х та 5-х курсів навчання.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

17.


    Романюк, Л. Б.
    Епідеміологія та специфічна профілактика кору - актуальні питання сьогодення [Текст] / Л. Б. Романюк, C. І. Климнюк, Н. Я. Кравець // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 112-117. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
КОРЬ (профилактика и контроль, эпидемиология)
Анотація: Мета роботи – проаналізувати епідеміологічну ситуацію, розкрити особливості морфології збудника, патогенетичні особливості розвитку хвороби та окреслити перспективи ефективної профілактики кору, при використанні з цією метою вакцинації та специфічного гаммаглобуліну. Матеріал і методи. Дослідження має теоретико-аналітичний характер, представлений у методах аналізу, синтезу, абстрагування, порівняння, систематизації та інтерпретації отриманих результатів. Результати. Охарактеризовано показники захворюваності на кір у різних регіонах України. Відзначено, що проблема зростання захворюваності на кір на даному етапі стоїть надзвичайно гостро не лише для України, але й для низки країн Єврозони. Хворіють і дорослі, і діти, хоча класично кір є дитячою інфекцією. Незважаючи на рівень економічного розвитку та стан організації системи охорони здоров‘я, смертність від цієї недуги залишається досить високою. Зазначається, що основною причиною погіршення епідеміологічної ситуації є зниження прошарку вакцинованих осіб, нерегулярне застосування протикорового імуноглобуліну, зміна властивостей самого збудника та порушення резистентності макроорганізму, недотримання чітких правил при проведенні профілактичних щеплень у дитячих колективах. Висновки. Таким чином, сучасній ситуації на теренах України з кором передували як епідеміологічні, так і суспільні причини, зокрема циклічність підняття захворюваності, що зумовлено властивостями збудника та зменшенням прошарку вакцинованих осіб, внаслідок дефіциту вакцини в попередні роки та негативної налаштованості населення щодо вакцинації загалом. Шляхи подолання даної проблеми окреслені своєчасним використанням специфічної профілактики, тобто вакцинації, а ще й ізоляцією та адекватним симптоматичним лікуванням хворих. Крім того, досить ефективним у плані запобігання захворюваності та зменшення інтенсивності клінічних проявів є використання специфічного імуноглобуліну.


Дод.точки доступу:
Климнюк, C.І.; Кравець, Н.Я.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

18.


    Бичков, M. A.
    Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: сучасний погляд на проблему [Текст] / M. A. Бичков, М. М. Яхницька // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС (диагностика)
Анотація: Важливість проблеми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) визначається не тільки зростанням її поширеності, але й клінічною значимістю, зокрема можливістю існування так званих “позастравохідних” проявів хвороби, а також недостатньою ефективністю існуючих методів лікування. Мета роботи — систематизувати сучасні теорії про етіологію, патогенез та діагностику ГЕРХ. ГЕРХ — найпоширеніша гастроентерологічна патологія. Захворюваність у світі сягає 50% населення, остаточних даних про поширеність немає. Проте дана патологія має низку серйозних ускладнень: кровотечі, стравохід Барретта, аденокарцинома стравоходу. ГЕРХ є мультифакторним захворюванням. Основними ланками є порушення антирефлюксних механізмів та резистентності слизової оболонки стравоходу. Всі методи діагностики є інвазивними, з різною специфічністю та чутливістю. Висновки. Детальне вивчення послідовності патогенетичних механізмів ГЕРХ дозволить розробити ранні діагностичні маркери, прослідкувати за ефективністю фармакотерапії та передбачити ймовірні ендоскопічні зміни слизової оболонки стравоходу. Жодна з окремо взятих методик діагностики не може забезпечити беззаперечне підтвердження чи заперечення наявності ГЕРХ. До того ж частина їх є дороговартісними та спричиняє відмову пацієнта через дискомфорт процедури обстеження.


Дод.точки доступу:
Яхницька, М.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

19.


    Покровська, Т. В.
    Лікування правця - сучасні аспекти [Текст] / Т. В. Покровська, В. В. Гнатюк // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 124-130. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
СТОЛБНЯК (терапия)
Анотація: Останніми роками зросла захворюваність на правець в Україні, що зумовлено порушеннями в проведенні як планової активної, так і активно-пасивної iмунiзацiї, вiдсутнiстю належної caнiтapнo-освiтньої роботи та наявністю peгioнiв з високим ризиком зараження. Висвітлено основні положення епідеміології і патогенезу правця. Проаналізовано сучасні аспекти етіотропної, специфічної та неспецифічної патогенетичної, симптоматичної терапії з урахуванням переваг та недоліків тих чи інших методик. Мета роботи — провести аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел літератури з метою вивчення та узагальнення доказової бази, що використовується в даний час, та експериментальної фармакологічної терапії надання медичної допомоги хворим на правець. Висновки. Лікування правця вимагає спільних зусиль і координованої взаємодії лікарів багатьох фахів: інфекціоністів, хірургів, анестезіологів, та застосування ними на практиці сучасних методик з урахуванням світового досвіду. Важливим фактором, що визначає результат лікування правця, безсумнівно є терміни початку лікування після встановлення діагнозу.


Дод.точки доступу:
Гнатюк, В.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

20.


    Попко, С. С.
    Нейроендокринна система легень: сучасний стан та перспективи подальших досліджень (огляд літератури) [Текст] / С. С. Попко, В. М. Євтушенко, В. К. Сирцов // Буковинський медичний вісник : український науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 23, № 3. - С. 131-137. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1684-7903
MeSH-головна:
ЛЕГКИЕ (цитология)
НЕЙРОСЕКРЕТОРНЫЕ СИСТЕМЫ (анатомия и гистология)
Анотація: Огляд літератури присвячений сучасному стану вивчення гістотопографії, ультраструктурної організації нейроендокриноцитів легень та їх ролі в пренатальному та постнатальному періодах онтогенезу. Мета роботи — проаналізувати морфофункціональні та гістотопографічні особливості нейроендокринної системи легень для з’ясування їх участі в розвитку захворювань дихальної системи в пренатальному і постнатальному періодах онтогенезу. Висновки. Стратегічне розташування нейроепітеліальних тілець з апікальними частинами клітин, які виступають у просвіт у ділянці біфуркації трахеї, та їх аферентно-еферентна іннервація доводять той факт, що ці структури забезпечують внутрішньолегеневу хеморецепторну систему, яка точно регулює баланс між вентиляцією і перфузією. У пренатальному онтогенезі NEBs (neuroepithelial bodies — нейроепітеліальні тільця) сприяють нормальному розвитку легень плода. Ще недостатньо досліджена участь нейроендокриноцитів легень у процесах регенерації та канцерогенезі в дорослому віці.


Дод.точки доступу:
Євтушенко, В.М.; Сирцов, В.К.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

 1-20    21-29 
 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)