Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=СУ25/2019/2<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 11
Показанi документи с 1 за 11

Прокопів, М. М.
Вертебробазилярні інфаркти: принципи класифікації, клініко-нейровізуалізаційний аналіз і термінологічні визначення діагнозу [Текст] / М. М. Прокопів // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 7-17. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА (диагностика, классификация)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИНФАРКТ (диагностика)
ТЕРМИНОЛОГИЯ
Анотація: Мета роботи — описати неврологічну клініку, специфічні симптоми та синдроми у пацієнтів з гострим інфарктом різних анатомічних і судинних територій задньоциркулярного басейну, обґрунтувати використання у клінічній практиці термінологічного формулювання діагнозу, яке відображатиме уражену інтракраніальну судинну територію задньої циркуляції, локалізацію вогнища інфаркту та його клінічний варіант. Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко‑неврологічне та нейровізуалізаційне обстеження 120 пацієнтів з гострим інфарктом різних територій задньоциркулярного басейну. Оцінювали локалізацію та розмір інфарктного вогнища, динаміку ступеня порушення неврологічних функцій і повсякденної життєдіяльності, ступінь соціальної дезадаптації пацієнта. Результати та обговорення. Описано особливості неврологічної клініки лакунарних та нелакунарних інфарктів залежно від ураженої інтракраніальної території задньоциркулярного басейну. Обґрунтовано значення у клінічні практиці термінологічного формулювання діагнозу. Висновки. У разі виникнення ішемічного інфаркту в різних відділах стовбура головного мозку або ділянці мозочка не слід використовувати формулювання діагнозу «ішемічний інсульт у судинах вертебробазилярного басейну», оскільки воно лише частково розкриває суть інсульту. У разі розвитку медулярного, мостового, мезенцефального, мозочкового або таламічного інфаркту методологічно виправданим і адекватним слід вважати використання термінологічного формулювання діагнозу, яке відображатиме судинну територію (проксимальна, серединна, дистальна), клінічний варіант інфаркту і анатомо‑топографічну локалізацію ураженого задньоциркулярного басейну та стовбура головного мозку ізольованого або поєднаного з іншими інтракраніальними територіями. Знання особливостей неврологічної клініки та сучасного термінологічного визначення діагнозу інфарктів у вертебробазилярному басейні має важливе значення для практичного лікаря для вибору адекватних методів терапії та оцінки довгострокового функціонального прогнозу.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Літвінова, Н. Ю.
Віддалені результати комплексної терапії у хворих із нереконструктабельною хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок [Текст] / Н. Ю. Літвінова, Д. Є. Дубенко, О. І. Кефелі-Яновська // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 18-26. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ БОЛЕЗНИ (диагностика, терапия, хирургия)
ИШЕМИЯ (диагностика, хирургия)
АМПУТАЦИЯ (использование, методы)
СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК МЕЗЕНХИМНЫХ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ (использование, методы)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок шляхом розробки методик автологічної трансплантації мультипотентних стовбурових мезенхімальних стромальних клітин, введення факторів росту ендотеліоцитів і лікувально‑діагностичних заходів, що дасть змогу зберегти нижню кінцівку чи знизити рівень її ампутації, зменшити вияви ішемії та частоту інвалідизації таких пацієнтів, поліпшити якість їх життя. Матеріали і методи. В дослідження було залучено 110 пацієнтів з клінічною картиною болю у стані спокою, ішемічного набряку і трофічних змін (IIIA, IIIБ і IV стадія ішемії нижньої кінцівки згідно з класифікацією Європейської асоціації ангіологів і судинних хірургів), спричинених нереконструктабельними оклюзувальними та облітерувальними захворюваннями артеріальних судин нижніх кінцівок. Пацієнтів розподілили на три групи за методом лікування: в 1‑й групі (n = 48) виконано реваскуляризувальну остеотрепанацію як операцію непрямої реваскуляризації, у 2‑й групі (n = 21) вводили препарат фактора росту ендотеліоцитів для стимуляції власного ангіогенезу, у 3‑й групі (n = 41) проведено забір підшкірно‑жирової клітковини, культивування і пересадку автологічних мезенхімальних клітин за розробленою методикою. Контрольну групу пацієнтів (n = 50) відбирали ретроспективно за історіями хвороби відповідно до критеріїв залучення та результати лікування яких можна було простежити у 3‑річний період спостереження. Результати та обговорення. Збереженість нижньої кінцівки у 3‑й групі статистично значущо була більшою, ніж у 1‑й і 2‑й групі та залишалася на рівні 82 % через три роки спостереження. Найменша кількість великих ампутацій була у 3‑й групі (2,3 % — нижче колінного суглоба та 7,3 % — вище, тоді як у контрольній групі — 18 та 24 % відповідно). Висновки. Рівень високих ампутацій безпосередньо впливає на тривалість життя хворих. Лише лікування у 3‑й групі знижувало ризик великої ампутації порівняно із контрольною групою (відношення шансів 6,698 (95 % довірчий інтервал 2,069 — 21,680)). Лише лікування у 3‑й групі знижувало ризик ампутації порівняно із іншими видами лікування (відношення шансів 0,358 (95 % довірчий інтервал 1,111 — 1,158)).

Дод.точки доступу:
Дубенко, Д. Є.; Кефелі-Яновська, О. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Можливості застосування лазерної допплеровської флоуметрії для визначення та оцінки характеристик кровотоку під час проведення корекцій косметичних дефектів черевної стінки [Текст] / О. В. Панчук [та ін.] // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 27-32. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
АБДОМИНОПЛАСТИКА (использование, методы)
ЛИПЭКТОМИЯ (использование, методы)
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ (использование, методы)
ПЕРФУЗИИ ИЗОБРАЖЕНИЕ (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — визначити можливість використання лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) для дослідження кровотоку в судинах передньої черевної стінки з метою поліпшення результатів лікування хворих з ожирінням І — ІІ ступеня з косметичними дефектами передньої черевної стінки та розробки нових методик. Матеріали і методи. Дослідження кровотоку в передній черевній стінці за допомогою ЛДФ проведено у 132 хворих. Серед них переважали жінки (116 (87,9 %)). Середній вік пацієнтів становив (43,4 ± 10,3) року. Всі пацієнти мали ожиріння І або ІІ ступеня. Середній індекс маси тіла становив (32,8 ± 2,7) кг/м2. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну — 64 (48,5 %) пацієнти, яким виконували абдомінопластику в поєднанні з іншою симультанною операцією та ліпосакцією (ліпоабдомінопластику) та контрольну — 68 (51,5 %) пацієнтів, котрим проводили абдомінопластику в поєднанні з іншою симультанною операцією без ліпосакції. Середня тривалість операції в основній групі становила (255,3 ± 23,5) хв, у контрольній — (210,2 ± 21,2) хв. Пацієнти були обстежені в доопераційний період згідно зі стандартами МОЗ України. ЛДФ проводили до та під час хірургічної операції і впродовж 10 днів післяопераційного періоду для визначення показників мікроциркуляції (ПМ) передньої черевної стінки. Результати та обговорення. При дослідженні ПМ у контрольній та основній групах до лікування статистично значущої різниці не виявлено (р = 0,83). Відразу після операції порушується співвідношення між низькочастотними ритмами, які характеризують активний механізм мікроциркуляції, і високочастотними та серцевим ритмами. В нормі амплітуда вазомоцій становить 20 — 25 % від рівня ЛДФ‑сигналу, відразу після операції знижується до 46 — 55 % при частоті коливань 6 — 8 за 1 хв. Середній термін відновлення ПМ до вихідного рівня — 8 діб, максимальний — 11 діб (у курця з цукровим діабетом 2 типу). Виявлено зменшення рівня мікроциркуляції протягом 1 — 2 діб після операції в групі ліпосакції на 5,2 % більше, ніж у контрольній групі. Між групами не виявлено статистично значущої різниці в динаміці змін ПМ протягом періоду дослідження (р = 0,767). Висновки. Встановлено, що під час проведення ліпоабдомінопластики не відбувається критичного зменшення ПМ у клаптях порівняно з класичною абдомінопластикою. «Ішемічний криз» у клаптях після ліпоабдомінопластики припадає на перші 2 доби післяопераційного періоду. В подальшому відзначено прогресивне відновлення мікроциркуляції в клаптях. Доведено безпечність одномоментного проведення абдомінопластики з ліпосакцією. Перевагою ліпоабдомінопластики є краща мобілізація клаптів, що зменшує необхідну дисекцію клаптя, зберігає м’язово‑шкірні перфоранти, сприяє отриманню кращих контурів тіла та зменшенню ризику повторних корекцій у післяопераційний період.

Дод.точки доступу:
Панчук, О. В.; Мішалов, В. Г.; Лещишин, І. М.; Охоцька, О. І.; Бик, П. Л.; Донець, Є. Г.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бицай, А. М.
Визначення показань та віддалені результати стегно-підколінних (дистальних) алошунтувань з використанням ПТФЕ-імплантатів у хворих на облітеруючий атеросклероз на тлі критичної ішемії [Текст] / А. М. Бицай // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 33-39. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
АТЕРОСКЛЕРОЗ (диагностика, хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати реконструктивних операцій у хворих на облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок з множинними оклюзійно‑стенотичними ураженнями на тлі критичної ішемії. Матеріали і методи. Проаналізовано віддалені результати стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань з використанням політетрафторетиленових (ПТФЕ) імплантатів у 121 хворого з дворівневими оклюзійно‑стенотичними ураженнями нижніх кінцівок. Групу пацієнтів із задовільним станом дистального кровотоку за Rutherford було розділено на дві підгрупи залежно від рівня дистального ретроградного кровотоку (за показниками інтраопераційної дебітометрії). Результати та обговорення. Порівняльний ретроспективний аналіз результатів проведених реконструкцій виявив прямо пропорційну залежність ранніх і віддалених результатів операцій від рівня ураження дистального кровотоку гомілки та стопи. Диференційований підхід у хворих із задовільним дистальним кровотоком за Rutherford дав змогу оптимізувати хірургічну тактику та визначити показання до оперативного втручання завдяки використанню інтраопераційної дебітометрії. Висновки. Визначення кількісних показників ретроградного кровообігу за допомогою інтраопераційної дебітометрії дає змогу об’єктивізувати статус дистального русла нижніх кінцівок, поліпшити результати стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань у віддалений термін спостереження (до 4 років). При діагностуванні ретроградного кровотоку по підколінній артерії менш ніж 60 мл/хв пацієнт має високий ризик виникнення тромбозу стегно‑підколінного (дистального) алошунта в перший рік спостереження. Використання препарату «Гінкор форт» дає змогу ефективно зменшити вияви вторинної лімфовенозної недостатності на тлі реперфузійного синдрому у 85 % хворих після виконання стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Ткачишин, О. В.
Зміна показників добового моніторування артеріального тиску під впливом лікування у пацієнтів із гіпертонічною хворобою, ускладненою геморагічним інтультом, після раннього відновного періоду [Текст] / О. В. Ткачишин // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 40-51. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ МОНИТОРИНГ АМБУЛАТОРНЫЙ (использование, методы)
ГИПЕРТЕНЗИЯ (диагностика, лекарственная терапия)
ИНСУЛЬТ (диагностика, лекарственная терапия)
Анотація: Мета роботи — порівняти показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу через ≥ 6 міс після геморагічного інсульту до та після лікування комбінацією амлодипіну, валсартану, гідрохлортіазиду (за потреби) і магнію оксиду моногідрату. Матеріали і методи. До основної групи залучили 33 хворих, до групи порівняння — 13. У першій групі офісний артеріальний тиск (АТ) — 140/90 мм рт. ст. і більше, у другій — менше. Групи були порівнянні за основними показниками. Особам основної групи проведено ДМАТ двічі (до та після лікування), а пацієнтам групи порівняння — одноразово. Результати та обговорення. В основній групі до лікування та після середній систолічний АТ (САТ) становив відповідно вдень (110,1 ± 16,0) та (102,3 ± 12,6) мм рт. ст., вночі — (102,6 ± 17,3) і (83,9 ± 8,1) мм рт. ст., за добу — (109,7 ± 15,7) та (96,3 ± 11,9) мм рт. ст. (p 0,05). Максимальний САТ удень в основній групі був більшим до лікування ((169,3 ± 18,4) мм рт. ст., p 0,05). Величина середньоквадратичного відхилення для САТ і пульсового АТ зменшилася після лікування (p 0,05). Значення середньої реальної варіабельності САТ в основній групі до лікування становило (11,27 ± 2,73) мм рт. ст., після — (9,74 ± 1,84) мм рт. ст. (p 0,05). Показник Diurnal index САТ в основній групі до лікування — (4,95 ± 9,67) %, після лікування — (11,44 ± 5,43) %. Висновки. Лікування хворих на гіпертонічну хворобу, котрі перенесли геморагічний інсульт ≥ 6 міс тому і в яких офісний АТ становив ≥ 140/90 мм рт. ст., комбінацією амлодипіну (5 — 10 мг/добу), валсартану (80 — 160 мг/добу), гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг (за потреби) на основі хронотерапевтичного підходу та магнію оксиду моногідрату в дозі 456 мг/добу впродовж 1 міс дає змогу досягти контролю АТ за даними ДМАТ у 73 % хворих та статистично значущо зменшити короткотермінову варіабельність АТ, зокрема середньоквадратичне відхилення в усіх часових інтервалах і середню реальну варіабельність для САТ.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бабинкін, А. Б.
Результати ендоваскулярних втручань при гострій ішемії нижніх кінцівок [Текст] / А. Б. Бабинкін, В. В. Бойко, О. І. Пітик // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 52-55. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ИШЕМИЯ (диагностика, хирургия)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ БОЛЕЗНИ (диагностика, хирургия)
ЭНДОВАСКУЛЯРНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ (использование, методы)
КАТЕТЕРИЗАЦИЯ ПЕРИФЕРИЧЕСКАЯ (использование, методы)
ТРОМБЭКТОМИЯ (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — проаналізувати результати застосування ендоваскулярних методів реваскуляризації при гострій ішемії нижніх кінцівок, спричиненій тромбозами або емболіями артерій нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Проведено оцінку безпосередніх результатів реваскуляризації за допомогою ендоваскулярних втручань у 108 пацієнтів з гострою ішемією нижніх кінцівок, зумовленою гострими тромбозами або емболіями. Залежно від методу лікування пацієнти були розподілені на дві групи. В першу групу було залучено 78 (72,2 %) пацієнтів, яким проводили внутрішньоартеріальний катетер‑керований тромболізис, у другу групу — 30 (27,8 %) осіб, котрим виконували перкутанну аспіраційну або механічну тромбектомію. Якщо після тромболізису або перкутанної тромбектомії залишалися резидуальні гемодинамічно значущі стенози артерій, які спричинили тромбоз, то виконували балонну ангіопластику або стентування. Результати та обговорення. Технічний успіх тромболізису досягнутий у 73 % пацієнтів. У 45 % хворих, окрім тромболізису, були виконані ендоваскулярні або хірургічні втручання. Частота періопераційних ускладнень становила 27 %, з них геморагічних ускладнень — 14 %, зокрема інтракраніальних крововиливів — 3 %. Частота великих ампутацій нижніх кінцівок становила 21 %, летальність — 8 %. Технічний успіх аспіраційної тромбектомії при емболії — 83 %, механічної тромбектомії — 100 %. У більшості випадків для усунення резидуальних стенозів потрібні були додаткові ендоваскулярні або хірургічні втручання. Висновки. Ендоваскулярна реваскуляризация — ефективний метод лікування гострої ішемії нижніх кінцівок. У більшості пацієнтів після проведення тромболізису та перкутанної тромбектомії виявляють резидуальні стенотичні ураження артерій, які спричинили тромбоз і потребують додаткового ендоваскулярного або хірургічного лікування.

Дод.точки доступу:
Бойко, В. В.; Пітик, О. І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Целуйко, В. Й.
Чинники, пов'язані з ризиком смерті після гострого коронарного синдрому у віддалений період, у пацієнтів з фібриляцією передсердь [Текст] / В. Й. Целуйко, Салем Ф. Бен, О. Е. Матузок // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 56-62. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ (диагностика, смертность)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ (диагностика)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
Анотація: Мета роботи — оцінити цінність клініко‑інструментальних та лабораторних показників щодо прогнозу смерті у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) та фібриляцією передсердь (ФП) у віддалений період (понад 2 роки). Матеріали і методи. Обстежено 125 хворих із ГКС. Через 26 (18; 40) міс зібрано інформацію щодо вітального статусу. Дані отримано для 67 осіб, у 22 (32,8 %) з них у гострий період захворювання вперше в житті розвинувся пароксизм ФП; 11 (16,4 %) мали ФП до розвитку ГКС; 34 (50,8 %) хворих не мали вказівок на ФП в анамнезі та протягом госпіталізації. Зразки крові для визначення рівня N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT‑proBNP) методом імуноферментного аналізу забирали в першу добу захворювання. Результати та обговорення. Протягом періоду спостереження померли 14 осіб. Летальність становила 20,9 %. Летальність серед хворих, у яких на тлі ГКС вперше розвинулася ФП, була вище, ніж серед пацієнтів без ФП (36,4 та 11,8 %, відповідно; р = 0,033; відношення шансів 4,29 (95 % довірчий інтервал 1,08 — 14,62). Летальність серед чоловіків становила 12,5 %, серед жінок — 33,3 % (р = 0,040). Частка осіб, котрі палили, була статистично значущо вищою серед хворих, котрі вижили (р = 0,007). Частота анемії серед хворих, які вижили, становила 11,3 %, серед тих, хто помер, — 57,1 % (р = 0,0001). Хворі, які померли, мали вищий рівень NT‑proBNP (р = 0,016), глікемії (р = 0,008), С‑реактивного білка (р = 0,005) при надходженні до стаціонару. Методом ROC‑аналізу встановлено, що ризик смерті був асоційований з кількістю еритроцитів ≤ 4,09 · 1012 /л (р = 0,0004), рівнем гемоглобіну ≤ 117 г/л (р = 0,0008), глікемії 6,6 ммоль/л (р = 0,002), С‑реактивного білка 24 мг/л (р = 0,0008), NT‑proBNP 1788 пг/мл (р 0,0001). Висновки. Летальність хворих, котрі перенесли ГКС, становила 20,9 % протягом 26 (18; 40) міс. Летальність серед хворих, у яких на тлі ГКС вперше в житті розвинувся пароксизм ФП, становила 36,4 %, що статистично значущо вище, ніж серед пацієнтів без ФП. Серед померлих хворих було статистично значущо більше жінок, хворих з анемією та осіб, які не палили. Методом ROC‑аналізу встановлено значення лабораторних показників, асоційовані з ризиком смерті.

Дод.точки доступу:
Бен, Салем Ф.; Матузок, О. Е.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Роль однонуклеотидного поліморфізму Т786С гена ендотеліальної NO-синтази після інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST [Текст] / О. В. Петюніна [та ін.] // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 63-72. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ
Анотація: Мета роботи — вивчити можливі асоціації між однонуклеотидним поліморфізмом Т786С гена ендотеліальної NO‑синтази (eNOS) і клінічними подіями у гострий період інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI) та через 6 міс спостереження. Матеріали і методи. У дослідження, проведене із січня 2016 р. до липня 2018 р., було залучено 177 пацієнтів зі STEMI, з них 139 (78,5 %) чоловіків та 38 (21,5 %) жінок (середній вік — (61,73 ± 9,44) року). Первинне перкутанне коронарне втручання з використанням металевого стента (bare‑metal sent (BMS)) виконано в 133 пацієнтів, у решти — попередньо проведено системний тромболізис. У всіх пацієнтів вдалося досягти відновлення кровотоку на рівні TIMI III. Для визначення поліморфізму Т786С гена eNOS використовували полімеразну ланцюгову реакцію з електрофоретичною схемою детекції результату в режимі реального часу. Аналізували комбіновану кінцеву точку (повторна госпіталізація, серцева недостатність de novo, стенокардія, серцево‑судинна смерть, які виникли через 6 міс після виписки зі стаціонару). Результати та обговорення. Комбіновану кінцеву точку спостерігали у 24 носіїв генотипу 786TT гена eNOS, у 23 осіб з генотипом 786TC та 25 пацієнтів з генотипом 786CC. Криві Каплана — Мейєра продемонстрували, що пацієнтам зі STEMI‑носіями генотипу 786СС притаманна більша частота виникнення комбінованої кінцевої точки, ніж особам з генотипами 786TC та 786TT через 6 міс спостереження. Мультиваріантний логістичний регресійний аналіз виявив, що поліморфізм 786СС гена eNOS є незалежним предиктором несприятливих клінічних подій через 6 міс після STEMI. Висновки. Поряд з традиційними чинниками ризику (індекси SYNTAX, TIMI, абдомінальне ожиріння) поліморфізм 786СС гена eNOS є незалежним предиктором виникнення несприятливих серцево‑судинних подій через 6 міс після успішного перкутанного коронарного втручання у хворих зі STEMI.

Дод.точки доступу:
Петюніна, О. В.; Копиця, М. П.; Березін, О. Є.; Бабічев, Д. П.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Журавльова, Л. В.
Застосування стандартного протоколу трансторакальної ехокардіографії в клінічній практиці [Текст] / Л. В. Журавльова, О. О. Янкевич // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 73-82. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ (диагностика)
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ (использование, методы)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ
Анотація: Нині трансторакальна ехокардіографія є потужним і гнучким інструментом, який забезпечує якісне лікування пацієнтів з кардіоваскулярними захворюваннями. Розвиток нових технологій і збільшення кількості ехокардіографічних розрахунків потребує уніфікованого підходу до дослідження та презентації отриманих даних. Щоденна практика демонструє значну варіабельність ехокардіографічних протоколів, які використовують у різних лікувальних закладах. Ці розбіжності ускладнюють інтерпретацію отриманих даних. У 1980 р. Американське товариство з ехокардографії (ASE) опублікувало перші рекомендації з проведення ехокардіографічного дослідження. Пізніше було запропоновано нові ультразвукові методи (безперервнохвильова, імпульсна, тканинна допплерографія, стрес‑ехокардіографія, крізьстравохідна ехокардіографія, контрастне дослідження, технологія відстеження міток) і ехокардіографія стала ще складнішою. В 2011 р. експертами ASE були опубліковані детальні рекомендації щодо обладнання ехокардіографічної лабораторії, вимог до кваліфікації медичного персоналу, ретельного відбору хворих, протоколу дослідження і презентації результатів. У 2019 році рекомендації щодо послідовності проведення ехокардіографії та отримання даних були запропоновані ASE для широкого використання. Інша організація — Європейська асоціація кардіоваскулярної візуалізації (EACVI) сфокусувала увагу на проблемі презентації даних. У 2017 р. EACVI опублікувала пропозиції експертів щодо стандартизації ехокардіографічного рапорту. У статті проаналізовано і пояснено значення показників стандартного протоколу для клінічної практики. Протокол включає оцінку розмірів та об’ємів камер серця разом із допплерівськими показниками гемодинаміки, які підтверджені та задокументовані в численних дослідженнях. Окрім ехокардіографічних даних, стандартний протокол містить ідентифікаційну інформацію про пацієнта, антропометричні дані, частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск та основні технічні характеристики ультразвукового сканера. Впровадження універсальної системи презентації результатів у рутинну практику сприятиме поліпшенню загальної якості надання медичної допомоги.

Дод.точки доступу:
Янкевич, О. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Егудина, Е. Д.
Клинико-диагностическая характеристика биомаркеров периферической васкулопатии при системной склеродермии [Текст] / Е. Д. Егудина, И. Ю. Головач // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 83-92. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна:
СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ (диагностика, осложнения, патофизиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ БОЛЕЗНИ (диагностика, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ
Анотація: Ураження судин є відмітною ознакою системної склеродермії (ССД). Васкулопатія має місце у кожного пацієнта із ССД. Вона може бути найраннішим клінічним виявом або спричиняти основні загрозливі для життя ускладнення захворювання, і таким чином визначати захворюваність та смертність. При ССД судинне ушкодження, яке прогресує, характеризується постійною активацією/пошкодженням і апоптозом ендотеліальних клітин, потовщенням інтими та звуженням судин, що призводить до облітерації просвіту. Ремоделювання судин спричиняє порушення їх тонусу і зниження капілярного кровотоку з подальшою ішемією тканини та хронічною гіпоксією. Ці явища часто супроводжуються зміненими рівнями судинних факторів. Із найбільш значущих біомаркерів васкулопатії при ССД з найбільшою доказовою базою слід виділити анти‑AT1R і анти‑ETAR, молекули розчинної міжклітинної адгезії (sICAM‑1), розчинні молекули адгезії ендотеліальних клітин, плацентарний фактор росту (PlGF), проангіогенний ангіопоетинподібний білок‑3 (ANGPTL‑3), апелін, хемокіни (CXCL5), галектин‑3, Е‑селектин, тканинний калікреїн, інтерлейкіни‑13 і ‑33, фактор росту ендотелію судин (VEGF165b), матриксну металопротеїназу‑12, ендотелін‑1, вузлові молекули адгезії, які асоціювалися або з розвитком дигітальних виразок, або з типовими для ССД змінами на відеокапіляроскопії, що свідчить про їх активну роль у патогенезі ССД, особливо при маніфестації цього захворювання. Наведено дані щодо найбільш значущих судинних біомаркерів та основних зв’язків між судинними біомаркерами і капіляроскопічними параметрами та/або наявністю дигітальних виразок при ССД. Судинні біомаркери можуть стати прогностичними чинниками судинного ушкодження при ССД, що дає змогу провести ранню імплементацію лікування судинних ускладнень.

Дод.точки доступу:
Головач, И. Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Троян, В. И.
85 лет со дня рождения профессора Николая Леонтьевича Володося [Текст] / В. И. Троян, А. В. Чинилин // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 93-95
MeSH-головна:
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ (кадры)

Дод.точки доступу:
Чинилин, А. В.; Володось, Николай Леонтьевич (1934-2016) \о нем\
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)