Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Естрін С.І., Кравченко Т.В., Печененко А.Р. Назва : Аутологічна клітинна терапія та її роль при лікуванні рефрактерної стенокардії Місце публікування : Клінічна та експериментальна патологія: щоквартальний український науково-медичний журнал. - Чернівці: Буковинський державний медичний університет, 2020. - Т. XIX, № 4. - С. 23-28. - ISSN 1727-4338 (Шифр КУ27/2020/XIX/4). - ISSN 1727-4338 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: КЛЕТОЧНАЯ И ТКАНЕВАЯ ТЕРАПИЯ СТЕНОКАРДИЯ Анотація: З 2007 року в ДУ "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака НАМН України" початі перші в Україні клінічні дослідження щодо застосування аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) при стенокардії шляхом їх внутрішньовенного та трансендокардіального введення. На групі хворих із 60 осіб проведене дослідження ефективності застосування аутологічних МСК, у результаті якого було продемонстровано, що введення останніх у дозі 50 млн. при рефрактерній стенокардії є ефективним і безпечним методом лікування. Дані клінічного дослідження продемонстрували, що при доставці МСК до вогнища ураження, вони сприяють відновленню скоротливої функції міокарда та сприятливо впливають на ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ). Мета роботи – обґрунтувати ефективність застосування аутологічних МСК у комплексному лікуванні рефрактерної стенокардії. Матеріал та методи. В основу роботи покладені результати обстеження та лікування 60 пацієнтів з рефрактерною стенокардією (52 чоловіків і 8 жінок віком від 46 до 70 років). Термін спостереження за хворими становив 5 років ( з 2007 року по 2012 рік). Результати. При вивченні динаміки кінцевого діастолічного об’єму (КДО) ЛШ, що є прогностичною ознакою перебігу серцевої недостатності (СН), були одержані такі дані. У групі з ендокардіальним введенням через 3 місяці відбувалося зниження КДО ЛШ з 248,5±22,3 до 194,3±26,4 мл, далі через 6 місяців цей показник був стабільним, але меншим за початковий при р0,05. У групі із внутрішньовенним введенням спостерігалася подібна тенденція. Зокрема, КДО ЛШ у термін 3 місяці знизився з 244,1±24,3 до 193,4±18,9 мл і потім до 6 місяців залишався стабільним і меншим за показник до лікування, але зростав і наближався до початкових даних. При вивченні динаміки фракції викиду (ФВ) ЛШ, за даними ультразвукового дослідження (УЗД), у групі із трансендокардіальним введенням клітинного трансплантата відзначалось її збільшення через 3 місяці з 41,3±3,2 до 49,3±4,6%, на термін 6 місяців посттрансплантаційного періоду він залишався стабільним. У групі із внутрішньовенним введенням трансплантата також відзначалось збільшення ФВ ЛШ із 33,8±3,6 до 42,8±4,8%, у термін 3 місяці, далі показник поступово знижувався і через 6 місяців наближався до стартових показників. Висновки. Дані клінічного дослідження продемонстрували, що при доставці МСК до вогнища ураження вони сприяють відновленню функції міокарда й впливають на ремоделювання ЛШ, що підтверджено даними додаткових обстежень (ехокардіографія (ЕхоКГ), тредміл-тест, електромеханічне картування ЛШ). Позитивний ефект зберігався протягом 6 місяців, у подальшому поступово зменшувався. Ця обставина потребує повторного введення трансплантату. Усі ці факти дають підставу рекомендувати клінічне застосування біотехнологій у лікуванні ішемічного ураження серця. Дод.точки доступу: Кравченко, Т.В.; Печененко, А.Р.