Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Дзюбановський І.Я., Бенедикт В.В., Продан А.М. Назва : Гостра непрохідність тонкої кишки. Показання до використання різних методів декомпресії травного каналу Місце публікування : Клінічна анатомія та оперативна хірургія: науково-практичний медичний журнал. - Чернівці: Буковинський державний медичний університет, 2019. - Т. 18, № 2. - С. 25-29. - ISSN 1727-0847ISSN 1993-5897 (Шифр КУ26/2019/18/2). - ISSN 1727-0847ISSN 1993-5897. - ISSN 1727-0847ISSN 1993-5897 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ ДЕКОМПРЕССИЯ ХИРУРГИЧЕСКАЯ Анотація: Гостра непрохідність тонкої кишки є складною та часто непередбачуваною за перебігом захворюванням. Питання вибору того чи іншого способу декомпресії тонкої кишки під час операції у хворих на цю патологію остаточно ще не вирішено. Мета роботи – покращення результатів хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки шляхом обгрунтування вибору різних методів декомпресії залежно від інтраопераційної ситуації. Проведено хірургічне лікування 224 пацієнта на гостру непрохідність тонкої кишки, з них у 132 (58,93 %) використовували різні методи декомпресії травного каналу. Клінічне обстеження пацієнтів містило визначення функціонального стану хворого, індексу коморбідності і за шкалою ASA визначали ступінь операційно-анестезіологічного ризику. Роз’єднання спайок з різними видами декомпресієї травного каналу нами використано у 107 (81,06 %) хворих. У 100 (93,46 %) осіб назогастроінтестинальну інтубацію проводили за допомогою інкубаційного зонда. У 7 (6,54 %) пацієнтів виконано накладання ентеростоми за власною методикою. У 25 хворих виконано ліквідацію непрохідності шляхом резекції ділянки тонкої кишки. Одномоментна інтраопераційна декомпресія тонкої кишки в цих пацієнтів проведена у 14 (56,0 %) випадках, у 5 (20,0 %) сформовано первинний ентеро-ентероанастомоз, а у 9 (36,0 %) пацієнтів доповнено накладанням лапаростоми за власною методикою. У 10 (40,0 %) хворих після виконання резекції некротизованої ділянки тонкої кишки операцію завершено накладанням кінцевої ентеростоми (ілеостоми) і у 1 (4,0 %) пацієнта сформовано дводульну ентеростому. Авторами запропоновано алгоритм використання різних методів декомпресії тонкої кишки у хворих на гостру її непрохідність. Звертаємо увагу на роль функціонального стану пацієнта, морфо-функціональних змін у тонкій кишці та інтраопераційної ситуації в черевній порожнині. Дод.точки доступу: Бенедикт, В.В.; Продан, А.М.