Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Васюк В. Л., Коваль О. А., Карпінський М. Ю., Яресько О. В. Назва : Математичне моделювання варіантів остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2019. - Том 20, N 1. - С. 37-46 (Шифр ТУ3/2019/20/1) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ Анотація: Переломи пілона досить часто є компонентом політравми. Частота цих переломів у загальній структурі пошкоджень скелета становить 1-7 %. Переломи даної локалізації є лідерами за кількістю ускладнень (до 30 %) і незадовільних наслідків. Причинами такого становища виявляються у першу чергу порушення кровопостачання в зоні перелому та технічні проблеми при виконанні оперативного втручання. Мета: на математичній моделі вивчити механічні особливості різних варіантів остеосинтезу великогомілкової кістки з переломом дистального метаепіфіза типу С1 за класифікацією Асоціації осетосинтезу (АО). Матеріали та методи. Була розроблена математична модель дистальної частини нижньої кінцівки, що містила кісткові елементи гомілки та стопи, на якій моделювали переломи дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 за класифікацією АО. Як контроль використовували моделі з фіксацією уламків накістковою пластиною. Також був промодельований комбінований варіант фіксації кісткових уламків при переломах дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 за допомогою спиць та апарата зовнішньої фіксації (АЗФ) на основі стрижнів. Результати. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що за наявності перелому дистального метаепіфіза типу С1 за критерієм забезпечення мінімальних напружень в ділянці перелому при всіх типах навантаження метод комбінованого остеосинтезу спицями та АЗФ на основі стрижнів має перевагу над іншими методами фіксації уламків. Дослідження розподілу відносних деформацій у кістковому регенераті моделей з переломом типу С1 під навантаженням спереду назад також підтвердило перевагу комбінованого остеосинтезу над іншими за критерієм максимальних величин відносної деформації. Висновки. Дослідження напружено-деформованого стану моделей з переломом дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 показало, що використання комбінованого остеосинтезу спицями та АЗФ на основі стрижнів забезпечує мінімальні напруження в кісткових елементах у ділянці перелому при всіх типах навантаження, а також дозволяє найбільш ефективно обмежити деформації кісткового регенерату серед всіх інших методів фіксації уламків. Дод.точки доступу: Васюк, В. Л.; Коваль, О. А.; Карпінський, М. Ю.; Яресько, О. В.