Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Бойко В. В., Білецький С. В., Казанцева Т. В., Петринич О.А. Назва : Метаболічні ефекти корвітину і тівортіну у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні зі стабільною ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2 типу Паралельн. назви :Metabolic effects of corvitin and tivortin in patients with essential hypertension associated with stable ischemic heart disease and type 2 diabetes mellitus Місце публікування : Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - Тернопіль, 2018. - N 1. - С. 50-54 (Шифр ЗУ17/2018/1) Предметні рубрики: Корвитн Тивортин MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 Анотація: При лікуванні гіпертонічної хвороби (ГХ), стабільної ішемічної хвороби серця (СІХС) та цукрового діабету 2 типу (ЦД 2) надзвичайно важливою є корекція метаболічних факторів кардіоваскулярного ризику. Метою роботи було дослідити ефективність лікування хворих на ГХ в поєднанні з СІХС та ЦД 2 шляхом впливу на інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і ендотеліальну дисфункцію інгібітором 5-ліпоксигенази Кверцетином (корвітином) і донатором NO – аргініну гідрохлоридом (тівортіном). Матеріал і методи. У дослідження включено 65 хворих на ГХ ІІ стадії в поєднанні з СІХС та ЦД 2, які були рандомізовані в дві групи. У І групу входили 30 пацієнтів, яким проводили загальноприйняту базисну терапію. Пацієнтам ІІ групи (35 осіб) перші 6 днів, крім базисної терапії, проводили інфузійну терапію корвітином (0,5 г), а в наступні 6 днів – тівортіном по 100 мл розчину внутрішньовенно з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми тівортіну по 10 мл 2 рази на добу протягом двох тижнів. Результати. Використання корвітину і тівортіну на тлі базисної терапії привело до достовірного зменшення концентрації глюкози плазми, імунореактивного інсуліну, індексу НОМА-ІR, малонового альдегіду (МА) плазми та еритроцитів. З боку антиоксидантного захисту відмічено достовірне зростання вмісту глутатіону відновленого, підвищення активності глутатіонпероксидази, каталази. Виявлено достовірне зростання вмісту кінцевих метаболітів монооксиду нітрогену (NO) на 27,3 %, ендотеліального судинного фактора росту VEGF-А – на 27 %. У контрольній І групі хворих динаміка вивчених показників метаболізму в процесі лікування виявилася несуттєвою. Дод.точки доступу: Бойко, В. В.; Білецький, С. В.; Казанцева, Т. В.; Петринич, О.А.