Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Куца С.О. Назва : КПКТ - радіологічна анатомія порожнини носа та приносових пазух Місце публікування : Art of Medicine: науково-практичний журнал. - Івано-Франківськ: ІФНМУ, 2022. - № 1. - С. 44-49. - ISSN 2521-1455 (Шифр AУ50/2022/1). - ISSN 2521-1455 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: НОСОВЫЕ ПРИДАТОЧНЫЕ ПОЛОСТИ НОСОВАЯ ПОЛОСТЬ ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ КОНИЧЕСКАЯ Анотація: Конусно-променева комп’ютерної томографія (КПКТ) - методика радіологічного обстеження, в основі якої лежить використання рентгенівського випромінювання за допомогою обертання рентгенівської трубки навколо пацієнта для отримання даних. В основному її використовують у стоматологічній практиці, проте все частіше дану методику впроваджують в отоларингологічну практику, оскільки сучасні апарати дають можливість отримати зображення усіх пазух одночасно і охарактеризувати їх. Найбільшою перевагою даного дослідження є набагато менша доза іонізуючого випромінювання поряд з практично всім спектром можливостей традиційної КТ. Представлена стаття відображає можливості використання КПКТ для характеристики анатомічних особливостей носа та приносових пазух. У ній стисло висвітлена анатомія носа та приносових пазух. Мета. Показати радіологічну анатомію носа та приносових пазух за допомогою конусно-променевої комп’ютерної томографії. Методи. Для вивчення топографо-анатомічних структур лицевого черепа, переважно носа та приносових пазух, у нормі проаналізовано КПКТ-зображення 30 пацієнтів (18 чоловіків та 12 жінок у віці 10-62 років), у яких не виявлено патології або визначалися не типові варіанти розвитку цієї ділянки. Висновки. За допомогою сучасного методу радіологічного обстеження, а саме КПКТ, можливо чітко візуалізувати і диференціювати особливості анатомічної структури носа та приносових пазух. Також дана методика дає можливість визначити розміри, співвідношення, контури кісткових структур лицевого черепа і отримувати зображення без втрати якості, що у свою чергу можливо використовувати в доопераційному періоді для планування доступу і виборі об’єму хірургічного втручання.