|
Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Feng Y., Chang P., Chen X-B, Yang X-L Назва : Intravenous versus perineural dexmedetomidine in prolongation of analgesia with regional anesthesia: a meta-analysis and systematic review Місце публікування : Медицина болю: Міждисциплінарний науково-практичний журнал. - Київ: Фармак, 2021. - Том 6, № 2. - С. 10-28. - ISSN 2414-3812ISSN 2519-2752 (Шифр МУ95/2021/6/2). - ISSN 2414-3812ISSN 2519-2752. - ISSN 2414-3812ISSN 2519-2752 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ДЕКСМЕДЕТОМИДИН АНЕСТЕЗИЯ МЕСТНАЯ Анотація: Передумови та мета: Незрозуміло, чи має периневральне введення дексмедетомідину переваги порівняно з внутрішньовенним під місцевою анестезією. Для порівняння ефективності периневрального проти внутрішньовенного дексмедетомідину як ад’юванта місцевого анестетика ми провели метааналіз та систематичний огляд. Матеріали та методи: Два дослідники шукали дані MEDLINE, OVID, PubMed, Embase, Cochrane Central, Web of Science та Wanfang для рандомізованих контрольованих досліджень, які порівнювали ефект внутрішньовенного та периневрального введення дексмедетомідину як місцевого анестетика без будь-яких мовних обмежень. Результати: Ми визначили 14 рандомізованих контрольованих досліджень (801 пацієнт). Результати показали, що тривалість аналгезії (SMD: -1,76, 95 % CI, [-2,7, -0,83] P = 0,000, I2 = 96 %), тривалість сенсорного блоку (SMD: -3,99, 95 % ДІ, [-5,88, -2,0], P = 0,000, I2 = 97,6 %), тривалість мотоблоку (SMD: -1,6, 95 % CI, [-2,78, -0,41] P = 0,008, I2 = 95,5 %) значно довше в периневральній групі порівняно з систематичним дексмедетомідином. Час початку сенсорного блоку (SMD: 1,55, 95 % CI, [0,16, 2,94] Р = 0,028, I2 = 96,7 %) і час початку моторного блоку (SMD: 0,84, 95 % CI, [0,17, 1,5] P = 0,013, I2 = 88,3 %) був коротшим у периневральній групі порівняно з внутрішньовенним дексмедетомідином. Тим часом споживання анальгетиків протягом 24 годин (SMD: 0,37, 95 % CI, [0,05, 0,69] Р = 0,023, I2 = 55,6 %) та частота пацієнтів з показником седації за Рамсі 3 (RR: 3,8, 95 % CI, [1,45, 9,97] P = 0,000, I2 = 26,9 %), гіпотензія (RR: 1,74, 95 % CI, [1,15, 2,65] P = 0,009, I2 = 32,7 %) та брадикардія (RR: 3,71, 95 % CI, [1,27, 10,86] P = 0,017, I2 = 0 %) були нижчими для периневрального дексмедетомідину порівняно з внутрішньовенною групою. Висновки: Наш метааналіз надає докази того, що периневральний дексмедетомідин є найкращим засобом для продовження тривалості аналгезії. Периневральний дексмедетомідин також показує переваги щодо тривалості сенсорної блокади та часу настання сенсорної і моторної блокади порівняно з внутрішньовенним уведенням. Водночас дексмедетомідин як ад’ювант місцевого анестетика для периневральної ін’єкції може бути набагато безпечнішим, ніж внутрішньовенне введення, через меншу частоту пацієнтів з показником седації за Рамсі 3 та меншу частоту гіпотензії та брадикардії. Дод.точки доступу: Feng, Y.; Chang, P.; Chen X-B; Yang, X-L |