Бойко, Л. А. Активність біоенергічних процесів в організмі щурів, одночасно уражених карбофосом і тетрахлорметаном, після корекції мексидолом [Текст] / Л. А. Бойко, Л. С. Фіра, Н. І. Бурмас // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2018. - Т. 20, № 3. - С. 101-109. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557 MeSH-головна: ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ ЗАГРЯЗНЕНИЕ МАЛАТИОН (токсичность) ИНСЕКТИЦИДЫ (токсичность) ОТРАВЛЕНИЕ (терапия) АНТИОКСИДАНТЫ (терапевтическое применение) Анотація: Вступ. Потрапляючи в організм людини і тварин, фосфорорганічні речовини викликають активацію вільнорадикальних процесів, пригнічують захисно-компенсаторні сили, інгібують ензими, які беруть участь у процесах енергозабезпечення клітин. Тетрахлорметан, ксенобіотик, який використовують у промисловості, сільському господарстві та побуті, має токсичний вплив на печінку. В реальному житті нерідко трапляється комбінована дія декількох токсичних чинників, які, залежно від умов, можуть порушити рівновагу окиснювальних процесів в організмі та призвести до тяжких захворювань. Мета дослідження –вивчити інтенсивність процесів енергозабезпечення в організмі щурів за умов одночасного ураження їх фосфорорганічними сполуками і тетрахлорметаном, а також ефективність застосування при цьому антиоксиданта мексидолу. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, яким щоденно протягом 30 днів вводили карбофос (20 мг/кг) і тетрахлорметан дворазово через добу (1 мл/кг). Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим наркозом на 10 і 30 доби отруєння карбофосом та 4 і 7 доби після ураження тетрахлорметаном. У печінці та серці щурів визначали активність сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази та вміст глікогену, в сироватці крові – вміст глюкози. Результати й обговорення. Протягом усього експерименту спостерігали прогресуюче зменшення в печінці та міокарді уражених тварин активності сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази, яка до кінця дослідження виявилась найнижчою. Вміст глюкози в сироватці крові після ураження токсикантами максимально збільшився наприкінці експерименту. В цей же період відзначали максимальне зниження вмісту глікогену в печінці та міокарді уражених тварин. Застосування мексидолу призвело до підвищення активності мітохондріальних ензимів, а також нормалізувало вміст глюкози у сироватці крові та глікогену в печінці й міокарді уражених щурів, що підтвердило його антигіпоксантні властивості. Висновок. Комбіноване ураження щурів тетрахлорметаном і карбофосом призводить до значних порушень в енергозабезпеченні органів тварин. Доведено ефективність застосування мексидолу як антигіпоксанта. Дод.точки доступу: Фіра, Л.С.; Бурмас, Н.І. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |