Вплив світлової депривації на морфофункціональний стан нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів [Текст] / О. В. Сметанюк [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія = Clinical & experimental pathology = Klinichna ta eksperimental'na patologiya : щоквартальний український науково-медичний журнал. - 2020. - Т. XIX, № 4. - С. 61-67. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-4338 MeSH-головна: СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО НЕЙРОНЫ Анотація: Надзорове (супраоптичне) ядро гіпоталамуса є однією з ключових нейросекреторних ланок, що забезпечують об'єднання нервових і ендокринних механізмів регуляції в загальну нейроендокринну систему, беручи участь у такий спосіб у реалізації відповідної реакції організму на стресорні впливи. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогодні немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалим перебуванням за умов постійної темряви (світлової депривації). Мета роботи – з’ясувати вплив світлової депривації на морфофункціональний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 2 групи (звичайний світловий режим та постійна темрява відповідно), у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год і вивчався із застосуванням морфофункціональних та статистичних методів дослідження. Результати. Вивчення морфометричних характеристик нейронів надзорових ядер гіпоталамуса виявило добову динаміку показників. За стандартного світлового режиму у щурів реєструється добовий ритм морфофункціональної активності нейронів надзорових ядер із максимумом активності вдень (до 14.00 год). При утримуванні тварин в умовах постійної темряви о 14.00 год виявлено зростання розмірів їх ядер на 21,1±2,4% (r=0,73), викликані збільшенням площі ядерець нейронів (r=0,89), яка становила 61,94±7,07 мкм2. Привертало увагу і вірогідне зниження щодо інтактних тварин ядерно-цитоплазматичного співвідношення (ЯЦС), яке становило 2,07 ± 0,041 од. Світлова депривація призводила о 14.00 год до вірогідного зменшення концентрації РНК в ядрах на 35,3±2,1%, ядерцях – на 26,6±1,9%. Проведеними дослідженнями о 02.00 год виявлено, що площа ядер нейронів становила 98,33±5,40 мкм2 і була вірогідно більшою за аналогічну в інтактних тварин. Вказані зміни супроводжувалися збільшенням площі ядерець, яка становила 48,90±6,892 мкм2 (r=0,87) і площі цитоплазми нейронів, яка перебувала у межах 217,61±7,199 мкм2 (r=0,91). ЯЦС нейронів надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год було нижчим від такого ж в інтактних тварин на 2,67±0,17%. Відзначено вірогідне зростання концентрації РНК в ядрах, ядерцях та цитоплазмі нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щодо показників тварин попереднього часового інтервалу, які перебували за умов постійної темряви. Порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год виявлено підвищення в нічний період спостереження ЯЦС у досліджуваних нейронах, яке становило 2,55±0,022 од. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність надзорових ядер гіпоталамуса. 2. Постійна темрява (світлова депривація) не спричиняє інверсії ритму морфофункціональної активності досліджуваних нейронів, максимальні величини, як і в інтактних тварин, припадають на денний проміжок. 3. Світлова депривація викликає вірогідне збільшення площі нейронів, їх ядер, ядерець у нічний та денний інтервали спостереження. Водночас спостерігається зменшення ядерно цитоплазматичного співвідношення, зниження концентрації РНК в ядрах та ядерцях нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів у денний період доби. Дод.точки доступу: Сметанюк, О.В.; Булик, Р.Є.; Булик, Т.С.; Кривчанська, М.І. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |