Мінаєв, О. О. Поширеність ендоназальної патології у хворих на хронічний дакріоцистит та особливості хірургічного лікування [Текст] / О. О. Мінаєв // Клінічна та експериментальна патологія = Clinical & experimental pathology = Klinichna ta eksperimental'na patologiya : щоквартальний український науково-медичний журнал. - 2020. - Т. XIX, № 4. - С. 34-41. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-4338 MeSH-головна: ДАКРИОЦИСТИТ (хирургия) Анотація: Мета дослідження – вивчити поширеність ендоназальної патології у хворих із хронічним дакріоциститом (ХД) та обґрунтувати доцільність виконання симультанних операцій у таких пацієнтів. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 109 пацієнтів із ХД, яких обстежено та прооперовано за період 2004-2014 pоки на базах кафедри оториноларингології факультету інтернатури і післядипломної освіти Донецького національного медичного університету Міністерства охорони здоров’я України. Обстеження пацієнтів включало консультацію офтальмолога, промивання слізних шляхів, ендоскопію порожнини носа, комп'ютерну томографію. Усім хворим відновлювали сльозовідведення шляхом виконання ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії (ЕЕДЦРС). Результати. Ендоназальна патологія виявлена у 85,3% хворих: викривлення носової перегородки – у 71,6% пацієнтів, гіпертрофія нижніх носових раковин – у 59,6%, бульозна гіпертрофія середніх носових раковин – у 5,5%, гіпертрофія гачкоподібного відростка – у 6,4%, гіперпневматизація клітин Agger nasi – у 14,7% хворих. Найчастішою комбінацією були викривлення носової перегородки у поєднанні з гіпертрофією нижніх носових раковин – у 56,0% спостережень. Запальна патологія в навколоносових пазухах була у 38,5% випадків: етмоїдит – у 26,6% хворих, гайморит – у 13,8%, сфеноїдит – у 1,8% хворих. У 94,6% хворих корекцію внутрішньоносової патології виконували одночасно з ЕЕДЦРС. У 6,4% цих пацієнтів спостерігались ускладнення – носові кровотечі після видалення тампонів. Проведення симультанних операцій істотно не збільшило відсоток та варіанти ускладнень порівняно з ізольованими ендоназальними операціями. Висновок. У переважної більшості хворих із хронічним дакріоциститом спостерігається патологія порожнини носа та навколоносових пазух, яка може сприяти розвитку дакріоциститу та виникненню рецидиву захворювання після операції. Хірургічну корекцію супутньої ендоназальної патології у хворих із хронічним дакріоциститом доцільно виконувати одночасно з ендоназальною ендоскопічною дакріоцисториностомією. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |