Комплексне лікування синдрому діабетичної стопи [Текст] / М. Г. Гончар [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2019. - Т. 18, № 4. - С. 94-99. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897 MeSH-головна: ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА (терапия) Анотація: Мета роботи – розпрацювати принципи комплексного лікування синдрому діабетичної стопи (СДС) із застосуванням реконструкційних операційних втручань, а також непрямих методів відновлення кровоплину. Робота базується на 25-річному досвіді оздоровлення 1107 хворих із СДС, які перебували на лікуванні в ЦМКЛ м. Івано-Франківська з 1995 по 2018 роки. При госпіталізації хворим виконували загальноклінічні і біохімічні методи обстеження, вивчали регіонарну цитокінову реакцію, проводили контрастну ангіографію, КТ денситометрію, визначали напругу кисню у тканинах, електронно-мікроскопічне і гістохімічне (сукциндегідрогеноза, кисла фосфатоза) вивчення тканин кінцівки. Результати дослідження показали, що реконструкційні операції на артеріях нижніх кінцівок при СДС у випадку наявності показань до їхнього проведення, безсумнівно, найефективніший метод лікування таких пацієнтів. Показання до невідкладної реваскуляризації є значення tcpO2 на стопі 25 мм рт.ст. Склероз Манкенберга судин ІІІ клініко-морфологічного ступеня є протипоказом до планування артеріальних реконструкцій на тих прохідних ділянках артерій, де він реєструється. За відсутності умов до прямих реконструктивних операцій, проводили реваскуляризуючу остеотрепанацію із внутрішньоартеріальним введенням препаратів, у тому числі, із застосуванням автологічних еритроцитарних тіней- контейнерів. Для усунення другого патогенетичного фактора – мієлодепресії для стимуляції еритропоезу і ангіогенезу проводили інтраспонгіозне введення аутологічного кісткового мозку. Життєздатність тканин кінцівки, визначали за допомогою сукциндегідрогенази і кислої фосфатази: у життєздатних м’язах сукциндегідрогеназа мала активність 3-5 балів, у нежиттєздатних – 0. Кисла фосфатаза в життєздатних тканинах коливалася в межах 0-1 бал активності, а в нежиттєздатних – 4-5 балів. Місцеве лікування трофічних виразок полягало в застосуванні аутодермопластики розщеплення шкірним клаптем, із використанням культури фібробластів. Визначене комплексне лікування хворих на СДС, гнійно-некротичної форми, дало можливість покращити результати лікування на 23 %, знизити кількість високих ампутацій на 28 %. Дод.точки доступу: Гончар, М.Г.; Пиптюк, О.В.; Скрипко, В.Д.; Чурпій, І.К.; Телемуха, С.Б.; Михалойко, І.Я. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |