Резистентна артеріальна гіпертензія: клініко-патогенетичні особливості та предиктори ефективності терапії [Текст] / Л. А. Міщенко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 4. - С. 77-89 Рубрики: Моксонидин Небиволол Спиронолактон Эплеренон MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА Анотація: Мета роботи – дослідити особливості ураження органів-мішеней, нейрогуморального і прозапального статусу та визначити предиктори ефективності антигіпертензивної терапії в пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією (РАГ). Матеріали і методи. У дослідження залучено 257 пацієнтів з попереднім діагнозом РАГ. Вторинну АГ діагностовано у 8,5 % хворих. На тлі 3 міс лікування трикомпонентною фіксованою комбінацією (ФК) антигіпертензивних препаратів у максимальних дозах виділено пацієнтів з істинною РАГ (n=103) та хворих із псевдорезистентною артеріальною гіпертензією (ПРАГ) (n=132). Проведено порівняльний аналіз клінічних характеристик, ступеня ураження органів-мішеней, особливостей нейрогуморального (концентрація альдостерону плазми (КАП), активний ренін у плазмі, метанефрини в сечі) та прозапального (С-реактивний протеїн (С-РП), інтерлейкін-6 (ІЛ-6), фактор некрозу пухлин α (ФНП-α) в плазмі) статусу між групами. Визначено предиктори ефективності додавання 4-го антигіпертензивного препарату (спіронолактону, еплеренону, небівололу, моксонідину) до потрійної ФК антигіпертензивних препаратів у хворих із РАГ. Результати та обговорення. Пацієнти з РАГ характеризуються вищим рівнем офісного й амбулаторного артеріального тиску (АТ), наявністю до 14 % порушень добового ритму АТ за типом nigh-peaker, високим ранковим приростом АТ. Пацієнти з РАГ мали в 95 % випадків концентричну гіпертрофію лівого шлуночка та у 80 % – атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях, суттєве зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації та збільшення екскреції альбуміну із сечею (ЕАС). Вищий вміст С-РП на 17,3 % (р=0,02), ІЛ-6 на 21,8 % (р=0,01), ФНП-α на 13 % (р=0,003) встановлено в групі РАГ при порівнянні з групою ПРАГ. До предикторів зниження АТ під впливом спіронолактону й еплеренону віднесено КАП (β=0,653; р=0,002), альдостерон-ренінове співвідношення (β=0,542; р=0,003), ЕАС (β=–0,362; р=0,01) і рівень С-РП у крові (β=–0,315; р=0,03). Висновки. Пацієнти з РАГ мають вищий рівень АТ, ураження органів-мішеней, більш виражені ознаки активації системного запалення низької градації й активність симпатоадреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем. Найефективнішими препаратами для додавання до потрійної ФК є антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (спіронолактон і еплеренон), під впливом яких досягнення цільового АТ (за даними офісних і амбулаторних вимірювань) у пацієнтів з РАГ становить відповідно 48,5 і 46,9 %. Використання небівололу сприяло нормалізації АТ у 39,7 %, моксонідину – у 41,2 % пацієнтів з РАГ. Дод.точки доступу: Міщенко, Л. А.; Купчинська, О. Г.; Матова, О. О.; Сербенюк, К. І.; Гулкевич, О. В. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |