Головач, И. Ю. Диагностика и лечение криоглобулинемического васкулита : что важно для реальной клинической практики? [Текст] / И. Ю. Головач, Е. Д. Егудина // Сімейна медицина. - 2019. - № 4. - С. 20-29. - Библиогр. в конце ст. MeSH-не головна: КРИОГЛОБУЛИНЕМИЯ (вирусология, диагностика, иммунология, классификация, кровь, лекарственная терапия, метаболизм, осложнения, терапия, энзимология, этиология) ВАСКУЛИТЫ (вирусология, диагностика, диетотерапия, иммунология, классификация, кровь, лекарственная терапия, метаболизм, микробиология, осложнения, патофизиология, терапия, этиология) ГЕПАТИТА C ВИРУСА АНТИТЕЛА (биосинтез, действие лекарственных препаратов, иммунология, классификация, кровь, метаболизм, моча, фармакология) ДИАГНОСТИКА СТАЦИОНАРНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ДНЕВНОЕ (использование, кадры, классификация, методы, стандарты, статистика, тенденции, этика) Анотація: Кріоглобулінемія – це стан, при якому у сироватці крові виявляють циркулюючі кріопреципітувальні імунні комплекси. Концентрація кріоглобулинів вище 50 мг/л вважається діагностично значущою для констатації кріоглобулинемії. Продукція кріоглобулинів, як правило, є наслідком основного захворювання, що вимагає етіологічної оцінки. Діагноз кріоглобулінемічного васкуліту (КВ) заснований на лабораторному виявленні сироваткової кріоглобулінемії у поєднанні з характерними клінічними ознаками і симптомами. Основні клінічні прояви включають загальні симптоми (важка втома, незрозуміла лихоманка з втратою маси тіла або без), ураження шкіри (ортостатична пурпура, яка пальпується, некротичні виразки), суглобів (артрити, артралгії), периферичної нервової системи (мононеврити, поліневрит) і нирок (мембранопроліферативний гломерулонефрит). З огляду на безліч ознак і симптомів, пацієнт з КВ рідко звертається первинно до ревматолога. Лікарями першого контакту частіше є сімейні лікарі або дерматологи, разом з тим, що інформованість лікарів інших спеціальностей про дану патологію невелика. У статті викладені сучасні дані про відомі етіологічні фактори, типи і варіанти перебігу і лікування КВ. Наведено класифікаційні критерії КВ, що володіють високою інформативністю і доступні практичним лікарям. Лікування КВ залишається складним завданням через серйозні специфічні поразки органів-мішеней і іноді загрозливих для життя проявів. При вторинній кріоглобулінемії лікування основного захворювання має вирішальне значення. При КВ на тлі змішаної кріоглобулінемії стратегія лікування заснована на противірусній, протизапальній та імунодепресивній терапії. Цілі терапії для КВ включають зниження рівня імуноглобулінів і видалення антигену. Перша мета може бути досягнута за допомогою імунодепресантів, у той час як друга мета залежить від того, відомий антиген чи ні. При КВ, асоційованою з вірусним гепатитом С, противірусна терапія зменшує кількість антигенів. Однак при автоімунних захворюваннях потенційний антиген зазвичай не розпізнається, використовуються тільки неспецифічні імунодепресанти. Дод.точки доступу: Егудина, Е. Д. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |