Прогрес у лікуванні гострої лімфобластної лейкемії: 25 років застосування міжнародних протоколів у відділенні дитячої гематології Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру [Текст] / О. І. Дорош [та ін.] // Современная педиатрия. - 2018. - N 8. - С. 22-36. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ЛЕЙКОЗ-ЛИМФОМА ПРЕ-КЛЕТОЧНЫЙ ЛИМФОБЛАСТНЫЙ (диагностика, терапия) КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ ДЕТИ Анотація: Проаналізовано результати лікування за модифікованими програмами хіміотерапії міжнародної групи BFM 370 хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ) віком від 0 до 18 р. з лютого 1993 р. до березня 2018 р. Показник безподійного виживання (event-free survival – EFS) для усієї вибірки пацієнтів становить 73,2%. 143 (38,65%) пацієнти отримали лікування на основі програм ALL-BFM 90/95 (група 1); 131 (35,41%) хворий — ALL IC-BFM'2002 (група 2); 88 (23,78%) хворих — ALL IC-BFM 2009 (група 3). Діти віком до 1 року (8 осіб) лікувалися за програмами INTERFANT 99/06 (група 4). EFS у групі 1 становить 68,5% із медіаною спостереження (МС) 220 місяців, за протоколом ALL IC-BFM 2002 — 77,6% із МС 111 місяців, у групі 3 — 85,2% при МС 39 місяців, у групі з програмами INTERFANT 99/06 — 12,5% із МС 13,5 місяця. EFS для пацієнтів групи середнього ризику (ГСР) у групі 1 становить 71,0%, у групі 2 — 83,7%, а у групі 3 — 90,6 (p=0,04232). EFS для пацієнтів з групи високого ризику (ГВР) у групі 1 становить 50,0%, у групі 2 — 55,6%, у групі 3 — 73,9% (p=0,09653). Кумулятивне виживання (оverall survival (OS) у всій вибірці становить 78,0%. Загалом померло 73 (18,7%) хворих. У 32 (43,8%) осіб смерть мала зв'язок з терапією І лінії ГЛЛ, з них 11 (34,37%) хворих померли від токсико-септичних ускладнень до досягнення ремісії ГЛЛ під час індукційної терапії, 19 (59,37%) дітей — від ускладнень у ремісії і на різних етапах інтенсивної хіміотерапії, 1 хворий з ГВР — від посттрансплантаційних ускладнень, 1 пацієнт — на 160 міс. після досягнення ремісії від фульмінантного перебігу вірусного гепатиту В. У 39 (53,42%) хворих смерть настала у ІІ гострому періоді внаслідок прогресування лейкемії та/або інфекційних ускладнень. Рецидиви ГЛЛ діагностовано у 53 (16,21%) осіб. Безрецидивне виживання (disease-free survival – DFS) становить 83,2%. Рідкісним віддаленим наслідком лікування ГЛЛ у дітей були вторинні злоякісні захворювання, які зареєстровано у 5 (1,35%) дітей. Астроцитома, менінгіома та вторинна гостра мієлоїдна лейкемія (ГМЛ) успішно проліковані, олігодендрогліома та вторинний мієлодиспластичний синдром з трансформацією у ГМЛ мали летальний наслідок. Алогенну трансплантацію стовбурових гемопоетичних клітин (ало-ТСГК) виконано 15 особам. Виявлено статистично достовірне покращання показників EFS при застосуванні програмної поліхіміотерапії ALL IC-BFM 2009, найгірші результати лікування були у дітей до 1-го року (р0,05). Лікування хворих з високої групи ризику (ГВР) та дітей першого року життя потребує подальшого пошуку шляхів підвищення ефективності терапії і зниження її токсичних ефектів. Дод.точки доступу: Дорош, О. І.; Цимбалюк-Волошин, І. П.; Бодак, Х. І.; Поліщук, Р. С.; Степанюк, А. І.; Воробель, О. І.; Скоропад, Л. Л.; Трояновська, О. О.; Козлова, О. І.; Мих, А. М.; Середич, Л. П.; Глинська, О. В. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)