Лоза, Є. О. Біохімічна оцінка загоєння післяопераційних ран на фоні цукрового діабету в щурів при різних способах закриття ран [Текст] / Є. О. Лоза, M. I. Марущак // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2017. - Т. 19, № 3. - С. 82-86. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557 MeSH-головна: РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ (действие лекарственных препаратов, физиология) ФИБРИННЫЙ ТКАНЕВОЙ КЛЕЙ (терапевтическое применение, фармакокинетика, химия) ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС (физиология) ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ Анотація: Вступ. За сучасними уявленнями, загоєння ран – це скоординований процес, який проходить через певні стадії з участю різних клітин і продуктів їх життєдіяльності, що регулюють процес загоєння. У хворих на діабет порушується процес ранового загоєння, хоча досі до кінця не вивчено всіх особливостей захворювання, що лежать в основі такої схильності. Мета дослідження – виявити особливості оксидативного стресу на фоні цукрового діабетув гомогенаті шкіри щурів при різних способах закриття ран. Методи дослідження. Експеримент проведено на 60 щурах-самцях масою 280–320 г, яким попередньо змоделювали цукровий діабет та операційні рани. Для виявлення активації процесів вільнорадикального окиснення визначали вміст активних форм кисню, гідропероксидів ліпідів, дієнових і трієнових кон’югатів та показників окисної модифікації білків. З метою вивчення системи антиоксидантного захисту визначали активність супероксиддисмутази. Також визначали активнiсть каталази і сульфгідрильних груп. Результати й обговорення. При рановому процесі на фоні цукрового діабету зростала активність вільнорадикального окиснення. Однак у гомогенаті шкіри тварин, яким нанесли клей “Dermabond”, усі показники були достовірно нижчими, ніж у групі щурів, яким наклали вузлові шви, впродовж усіх термінів дослідження. На ранніх етапах формування рубця (на 3-тю добу) спостерігали зростання показників активності системи антиоксидантного захисту в обох групах. При цьому в експериментальній групі тварин, яким наклали вузлові шви, активність супероксиддисмутази і каталази значно перевищувала показники у шкірі щурів, яким нанесли клей, і становила (199,81±7,59) ум. од. та (175,02±8,31) кат/кг відповідно. Висновки. Застосування шкірного клею знижує інтенсивність перебігу вільнорадикального окиснення у клітинах рубцевозмінених тканин післяопераційної рани за умов цукрового діабету порівняно з накладанням на неї вузлових швів: у гомогенаті шкіри тварин, яким нанесли клей “Dermabond”, усі показники достовірно нижчі, ніж у групі щурів, яким наклали вузлові шви, впродовж усіх термінів дослідження. Дод.точки доступу: Марущак, M.I. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |