Мельник, А. В. Гендерні особливості впливу гіпергомоцистеїнемії на метаболізм сірковмісних амінокислот та гідроген сульфіду в печінці [Текст] / А. В. Мельник, Н. В. Заічко // Медична та клінічна хімія = Medical Chemistry : науково-практичний журнал. - 2017. - Т. 19, № 1. - С. 95-101. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1681-2557 MeSH-головна: ГИПЕРГОМОЦИСТЕИНЕМИЯ (патофизиология) АМИНОКИСЛОТЫ СЕРУСОДЕРЖАЩИЕ (метаболизм) ПЕЧЕНИ ГЛИКОГЕН (вредные воздействия) Анотація: Вступ. Порушення обміну сірковмісних амінокислот є визнаними метаболічними факторами ризику кардіоваскулярної патології. Однак залишається нез’ясованим питання стосовно їх причетності до формування стать-специфічної патології серцево-судинної системи. Мета дослідження – вивчити вплив тривалої тіолактонової гіпергомоцистеїнемії на вміст сірковмісних метаболітів у крові та активність ензимів обміну гомоцистеїну, цистеїну і гідроген сульфіду в печінці щурів обох статей. Методи дослідження. Досліди проведено на 40 білих лабораторних щурах обох статей масою 220–280 г. Модель тривалої гіпергомоцистеїнемії створювали шляхом введення тіолактону D, L-гомоцистеїну інтрагастрально в дозі 100 мг/кг маси на 1 % розчині крохмалю 1 раз на добу протягом 28 діб. У роботі визначали вміст гомоцистеїну, цистеїну та гідроген сульфіду в сироватці крові, а також активність ензимів цистатіонін-?-ліази, цистатіонін-?-синтази, цистеїнамінотрансферази, метіонінаденозилтрансферази, цистеїндіоксигенази та ?-глутамілцистеїнлігази в печінці. Результати й обговорення. Гіпергомоцистеїнемія ініціювала стать-специфічні зміни вмісту сірковмісних метаболітів у сироватці крові щурів: зростання вмісту гомоцистеїну й цистеїну та зниження рівня гідроген сульфіду становили, відповідно, 111; 59,2 та 59,4 % в самців, 82,4; 38,0 і 47,5 % у самок (р0,05) порівняно з контролем. За умов гіпергомоцистеїнемії в самців відмічали більш виразне зниження в печінці активності ензимів реметилування і транссульфування гомоцистеїну (на 20,5–24,8 % у самців, на 13,4–15,4 % у самок, р0,05), ензимів деградації цистеїну в окисному та кон’югаційному шляхах (на 21,1–22,0 % у самців, на 13,4–15,3 % у самок, р0,05) та H2S-продукуючих ензимів (на 20,6–25,9 % у самців, на 13,5–17,5 % у самок, р0,05) порівняно з контролем. Висновки. Показано, що тривале введення тіолактону гомоцистеїну супроводжується зростанням вмісту гомоцистеїну, цистеїну та зменшенням рівня гідроген сульфіду в крові особин обох статей, однак більш істотні зміни відмічають у самців. Поряд із цим реєструють стать-специфічні зміни метаболізму сірковмісних сполук у печінці: в самців відзначають достовірно більше зниження активності ензимів реметилування і транссульфування гомоцистеїну, ензимів деградації цистеїну та синтезу гідроген сульфіду в печінці порівняно із самками щурів. Дод.точки доступу: Заічко, Н. В. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |