Геворкян, А. Р. Динамика изменений морфофункционального состояния супрахиазматических ядер гипоталамуса при гипопинеализме [Текст] / А. Р. Геворкян, Г. И. Губина-Вакулик // Клінічна та експериментальна патологія = Clinical & experimental pathology = Klinichna ta eksperimental'na patologiya : щоквартальний український науково-медичний журнал. - 2018. - Т. XVII, № 3(ч.2). - С. 27-34. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 1727-4338 MeSH-головна: ШИШКОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА (патология) СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО (физиология) ГИПОТАЛАМУС Анотація: Мета роботи - вивчити, яким чином зміна світлового режиму, а саме тривала світлова експозиція в нічний час доби, впливає на морфофункціональні характеристики СХЯ гіпоталамуса. Матеріали та методи. Робота виконана на 20 молодих статевозрілих кролях-самцях (вік 4-5 місяців), яких утримували в умовах цілодобового освітлення протягом 5 місяців: вдень природне світло, вночі електричне освітлення з використанням ламп розжарювання потужністю 100 Вт. Інтенсивність освітлення в клітках коливалася від 30 до 40 люкс. Контрольних тварин утримували в умовах природної зміни дня і ночі. Ділянку головного мозку, що прилягає до hiasma opticus, фіксували в 10% формаліні, мікропрепарати фарбували гематоксиліном-еозином і галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. На комп'ютерних відображеннях (Axiostar ("Zeiss", ФРН) мікропрепаратів визначали площу великих нейронів СХЯ та їх ядер. На мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном на сумарні нуклеїнові кислоти, визначали оптичну щільність ядер і цитоплазми нейронів СХЯ, а також плоїдність їх ядер. Результати. Нейрони СХЯ сформовані групами клітин неправильної форми і мають цитологічні ознаки помірної активності: деякі нейрони з еухромним ядром, але більшість з ядром середнього ступеня гетерохромності, ядерця яких видно. Цитоплазма в більшості клітин з великим вмістом РНК. Нейропіль дрібночарунковий і добре пофарбований галоціаніном, що є свідченням високого вмісту РНК в відростках нейронів. Між нейронами велика кількість гліоцитів. Через 1 місяць цілодобового освітлення нейронів СХЯ стало менше, вони набули округлу форму. Спостерігається різноманітність клітин: одні - темні з ядром, яке важко розгледіти, інші - світліші, з розширеною цитоплазмою, що, ймовірно, є наслідком збільшення площі, що займає ендоплазматичний ретикулум, в якому синтезуються, а потім виводяться до кровообігу нейропептиди. Подовження світлової експозиції до 5 місяців призвело до того, що нейрони СХЯ гіпоталамуса стають дрібнішими й темнішими, з ядром, яке майже не проглядається. Біля нейронів з'являються мікрогліальні інфільтрати. Збільшується кількість нейронів з пікнотичними ядрами. Результати цитометрії нейронів СХЯ гіпоталамуса показали, що у кролів основних груп в динаміці розвитку патологічного процесу спостерігається поступове, наростаюче у часі зменшення площі нейронів, яка через 1 місяць після початку світлової експозиції становить 78,8 % (Р 0,001), через 3 місяці 67,8 % (Р 0,001) і через 5 місяців 57,6 % (Р 0,001) від середньої площі нейронів СХЯ в групі контролю. Таким чином, наприкінці експерименту нейрони СХЯ стають майже вдвічі меншими, ніж у тварин контрольної групи. Зменшення розмірів клітин відбувається за рахунок зменшення площі і ядер, і цитоплазми. Ці дані свідчать про значне пригнічення морфофункціональної активності нейронів СХЯ. Була розрахована плоїдність (С) нейронів СХЯ. Виявилося, що C у інтактних тварин становила (8,4 ± 1,1), тобто поліплоїдія притаманна нейронам СХЯ. Через 1 місяць цілодобового освітлення цей показник становив (6,2 ± 0,5), через 3 місяці (5,2 ± 0,9), а через 5 місяців (4,0 ± 0,4). З огляду на факт зменшення кількості нейронів СХЯ протягом тривалої світлової експозиції, можна припустити, що першими гинуть найбільш морфофункціонально активні, з більш високим рівнем плоїдності. Решта нейронів мали зменшену площу власне клітини, тобто і ядра, і цитоплазми. При визначенні на мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном, ядра нейронів, що залишилися, мали зменшену оптичну щільність, особливо в кінці експерименту тобто, очевидно, в них формувалася підвищена еухромность для компенсаторного підвищення морфофункціональної активності. Виявлення зменшеної оптичної щільності цитоплазми нейронів СХЯ, що залишилися, може бути пояснено тим, що в групі тварин, що знаходяться під впливом цілодобового світла, особливо в останньому терміні, в СХЯ залишилися морфофункціонально менш активні нейрони в порівнянні з нейронами контрольної групи. Висновок. На тлі тривалого освітлення (навіть низької інтенсивності) СХЯ атрофуються зі зменшенням кількості нейронів (в першу чергу, максимально поліплоїдних нейронів) і компенсаторною гіперактивністю нейронів, що залишилися. Дод.точки доступу: Губина-Вакулик, Г.И. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |