Черенько, Т. М. Характеристика гострого ішемічного інсульту залежно від структури тяжкості та тривалості артеріальної гіпертензії [Текст] / Т. М. Черенько, Ю. Л. Гелетюк // Сімейна медицина. - 2018. - № 1. - С. 81-85. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ (диагностика, осложнения, патофизиология, профилактика и контроль) ИНСУЛЬТ (диагностика, осложнения, патофизиология, профилактика и контроль) ОСТРАЯ БОЛЕЗНЬ Анотація: Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із головних модифікованих незалежних факторів розвитку інсульту та одним з провідних чинників, який може визначати перебіг та наслідки інсульту. Оцінювання структури тяжкості та тривалості АГ при гострому ішемічному інсульті з різним неврологічним дефіцитом, патогенезом, локалізацією та величиною вогнища сприятиме адекватному прогнозу наслідків судинної катастрофи та удосконаленню профілактики. Мета дослідження: аналіз ішемічного інсульту залежно від його клініко-інструментальних особливостей з огляду на структуру тяжкості і тривалості АГ. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 150 пацієнтів: 74 (49,3%) жінок та 76 (50,7%) чоловіків віком від 43 до 80 років (середній вік – 67,4±0,7 року) з гострим ішемічним інсультом та документально підтвердженою АГ в анамнезі. Тяжкість інсульту оцінювали за шкалою NIHSS. Діагноз АГ, її тяжкість, тривалість встановлено на підставі даних клінічного, інструментального обстеження та медичної документації. Результати. Тяжкість ішемічного інсульту за шкалою NIHSS становила 9,5±0,35 бала; у 57,4% хворих визначали середній ступінь тяжкості неврологічних розладів. Тривалість АГ в обстежених пацієнтів в анамнезі становила у середньому 12,3±0,64 року. Найчастіше фіксували АГ тривалістю понад 6–10 років (46%). Тривалість АГ в анамнезі достовірно корелювала з тяжкістю неврологічного дефіциту на момент надходження до стаціонару. Аналіз розподілу пацієнтів за ступенем АГ свідчить, що майже у половини хворих виявлено ІІ ступінь АГ – 72 (48,0%), у близько третини 48 (32%) пацієнтів – ІІІ ступінь АГ, у 20% спостерігали АГ легкого ступеня. Між тривалістю АГ та її ступенем існував помірний прямий зв’язок r = 0,592 (р = 0,001), так само, як між величиною бала за NIHSS та ступенем АГ r = 0,612 (p = 0,001). При тяжкому інсульті домінували пацієнти з АГ ІІІ ступеня – 26 (68,4%); р0,05. АГ І ступеня асоціювалась переважно з розвитком легкого та середньо-тяжкого інсульту у більшості хворих – 28 (93,3%). Заключення. Питома вага артеріальної гіпертензії (АГ) різного ступеня за тяжкістю і тривалістю неоднакова при інсульті та залежить від тяжкості гострої судинної катастрофи. Питома вага різних ступенів тяжкості та тривалості АГ достовірно відрізнялася залежно від патогенетичного підтипу інсульту. Не виявлено достовірної різниці у структурі доінсультної тривалості АГ та її тяжкості у хворих з різними розмірами вогнищ інфаркту. Тяжкість та тривалість АГ в анамнезі значною мірою впливають на тяжкість ішемічного інсульту на момент надходження до стаціонару, що вимагає поліпшення ранньої діагностики, профілактики тяжких форм АГ, а також зумовлює подальше вивчення впливу АГ на наслідки інсульту. Дод.точки доступу: Гелетюк, Ю. Л. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |