Гребеник, М. В. Особливості перебігу післяінфарктного періоду у пацієнтів із коморбідністю, які перенесли перкутанне коронарне втручання [Текст] = The peculiarities of the post-infarction period course in comorbidity patients, who had percutaneous coronary intervention / М. В. Гребеник, О. І. Левчик // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2018. - N 2. - С. 42-47 MeSH-головна: ИНФАРКТ МИОКАРДА ЧРЕСКОЖНОЕ КОРОНАРНОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО КОМОРБИДНОСТЬ ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 ГИПЕРТЕНЗИЯ Анотація: Цукровий діабет 2 типу (ЦД) та інфаркт міокарда (ІМ) часто поєднуються, на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) це поєднання зумовлює швидкий розвиток ускладнень з боку судин нирок, великих судин серця, мозку, периферійних судин нижніх кінцівок. У таких пацієнтів прогноз зазвичай гірший, а летальність перевищує аналогічні показники у осіб без порушень вуглеводневого обміну. Навіть після успішно проведеного перкутанного коронарного втручання (ПКВ) ризик несприятливих подій складає 10 % в перший рік та 5 % щорічно впродовж наступних чотирьох років. Мета дослідження – вивчити особливості перебігу післяінфарктного періоду у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією, які перенесли перкутанне коронарне втручання. Матеріали та методи. Обстежено 325 пацієнтів із гострим коронарним синдромом в поєднанні із ЦД та АГ, віком від 37 до 92 років (в середньому (66,22±0,53) роки), із них 133 жінки та 192 чоловіки. Відповідно до методу відновлення коронарного кровотоку хворих було поділено на дві групи: 1 група – пацієнти, яким провели ПКВ (n=124), 2 група – пацієнти, яким не проводили інвазивне втручання (n=201). Далі проаналізували та оцінили клініко-лабораторні та інструментальні показники для виявлення особливостей. Результати. У пацієнтів обох груп виявлено й іншу супутню патологію, надмірну вагу тіла, шкідливі звички (куріння), Ехо-показники, притаманні концентричній гіпертрофії міокарда. Осіб 1 гр. закономірно швидше госпіталізовано в стаціонар (через (14,50±2,04) год), ніж 2 гр. (47,42±5,63) год (p0,001). Ранній післяінфарктний період у них характеризувався достовірно меншою кількістю ускладнень, таких як ГСН ІІІ і ІV (за Killip) – 9 та 5 % у 1 гр. проти 25 та 16 % у 2 гр.; аритмії – 13 проти 25 %, та блокади – 11 проти 20 %. Механічні та тромбоемболічні ускладнення у пацієнтів із ПКВ виявлені не були. Інтервенційне відновлення коронарної прохідності стало профілактикою розвитку ранньої післяінфарктної стенокардії, яка виникла у 11 % у пацієнтів без ПКВ. 30-денна летальність у пацієнтів обох груп суттєво не відрізнялась і становила у 1 гр. 3,17 %, у 2 гр. – 5,74 %, (p0,05). Однак річне виживання було достовірно вищим у пацієнтів із ендоваскулярним втручанням – 92,60 % у 1 гр. проти 85,63 % у 2 гр., p = 0,029. Висновки. 1. Перебіг післяінфарктного періоду у пацієнтів із поєднанням АГ та ЦД характеризувався високою часткою таких грізних ускладнень як кардіогенний шок, серцева астма, гостра лівошлуночкова недостатність, нерідко з розвитком набряку легень. Вказана коморбідність достовірно відрізнялась проаритмогенною активністю міокарда та розвитком блокад серця. 2. Перкутанне коронарне втручання в умовах коморбідності суттєво впливало на зменшення ускладнень у гострому періоді інфаркту міокарда: рідше виникали порушення ритму та провідності, гостра серцева недостатність ІІІ – ІV ст. (Killip) та механічні ускладнення. Коронарне втручання також служило профілактикою розвитку ранньої післяінфарктної стенокардії. 3. Річне виживання пацієнтів після інвазивного відновлення коронарного кровотоку достовірно вище, ніж у пацієнтів, яким реваскуляризація не проводилася. Дод.точки доступу: Левчик, О. І. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |