Зак, М. Ю. Ендоскопічні зміни слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони у хворих на атрофічний гастрит у поєднанні з остеоартрозом [Текст] / М. Ю. Зак, Л. М. Пасієшвілі, Г. Є. Кузнецов // Клінічна та експериментальна патологія = Clinical & experimental pathology = Klinichna ta eksperimental'na patologiya : щоквартальний український науково-медичний журнал. - 2016. - Т. XV, № 3. - С. 39-46. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-4338 MeSH-головна: ГАСТРИТ АТРОФИЧЕСКИЙ ОСТЕОАРТРИТ Анотація: Мета роботи. Встановити особливості макроскопічного стану езофагогастродуоденальної зони у пацієнтів з атрофічним гастритом (АГ), які отримували селективні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) з приводу остеоартрозу (ОА). Матеріали та методи. Комплексним обстеженням охоплено 339 пацієнтів віком від 40 до 65 (52,5+-4,32) років, у тому числі 110 жінок та 197 чоловіків. Усі пацієнти розподілені на 2 клінічні групи: І групу становили 240 хворих на ОА в поєднанні з АГ, ІІгрупу - 99 пацієнтів з АГ без патології суглобів. У свою чергу, хворих обох груп на АГ підрозділили в залежності від вираженості атрофії СОШ: початкова атрофія (АmpП) мала місце у 128 та 54 хворих з І та ІІ груп, відповідно. Результати. Прийом НПЗП з приводу ОА у хворих на АГ зумовлює розвиток низки структурних та функціональних розладів, вираженість яких залежала від стадії атрофії. Ерозивний езофагіт ступеня "В" має місце лише у хворих І групи, а езофагіт ступеня "А" при початковій атрофії в І групі зафіксований у 2,5 раза частіше (х2=12,24, р=0,01), ніж в ІІ групі. При АГ у поєднанні з ОА значно частіше, порівняно з АГ без супутньої патології, мав місце патологічний шлунково-стравохідний рефлюкс (ШСР): у 2,4 раза (х2=18,91, р=0,001) при початковій атрофії та у 2,1 раза (х2=15,23, р=0,003) при важкої атрофії. У хворих І групи поодинокі ерозії траплялися з однаковою частотою як при початковій, так і при важкій атрофії, проте при важкій атрофії множинні ерозії зафіксовані у 1,7 раза частіше (х2=28,21, р=0,012), ніж у хворих з початковою атрофією. За локалізацією в усіх хворих ерозії переважно знаходилися в антральному відділі шлунку. Проте у пацієнтів І групи з вираженою атрофією ерозії у кардіальному відділі та у тілі шлунку спостерігали у 1,7 раза (х2=12,66, р=0,004) та у 2,1 раза частіше (х2=32,66, р=0,002), відповідно, ніж при початкових стадіях атрофії. При важкій атрофії у пацієнтів І групи ДГР зафіксований у 1,9 раза частіше (х2=11,06, р=0,005), ніж у пацієнтів ІІ групи з аналогічною стадією атрофії. Висновки. Протягом селективних НПЗП з приводу ОА у хворих на АГ з важкою атрофією викликає розвиток більш важких структурних та функціональних розладів, ніж у пацієнтів із початковою стадією атрофії. У хворих на ОА в поєднанні з АГ множинні ерозії спостерігались у 1,7 раза частіше (х2-28,21, р=0,012), ніж у хворих з початковою атрофією. При ОА поєднанні з АГ з вираженою атрофією ерозії у кардіальному відділі та у тілі шлунку були зафіксовані у 1,7 раза (х2-12,66, р=0,004) та у 2,1 раза частіше (х2=32,66, р=0,002), відповідно, ніж при початкових стадіях атрофії. При АГ в поєднанні з ОА шлунково-стравохідний рефлюкс при вираженій атрофії спостерігався у 1,5 раза частіше (х2=15,67, р=0,017), ніж при початковій стадії атрофії. Дод.точки доступу: Пасієшвілі, Л.М.; Кузнецов, Г.Є. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |