Філик, О. В. Сучасні методи оцінювання гострого і хронічного болю в пацієнток після абдомінальної гістеректомії [Текст] / О. В. Філик, А. В. Рижковський, А. В. Мельничук // Медицина невідкладних станів = Emergency medicine (Ukraine) : спеціаліз. реценз. наук.-практ. журн. - 2023. - Т. 19, № 1. - С. 57-61. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2224-0586 MeSH-головна: БОЛИ ХРОНИЧЕСКИЕ (этиология) ГИСТЕРЭКТОМИЯ (использование) Анотація: Актуальність. Біль після абдомінальних гістеректомій є поширеною клінічною проблемою. Він може бути як гострим, так і хронічним, і, за різними оцінками, частка пацієнток, у яких він спостерігається після операції, може досягати 30 %. Метою нашого дослідження було встановити частоту виникнення гострого болю в перші 3 дні й імовірність розвитку хронічного нейропатичного болю через 30 і 60 днів після проведення тотальної абдомінальної гістеректомії. Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне одноцентрове в паралельних групах дослідження. До аналізу даних включені 52 пацієнти, яких було розподілено у І (n = 24) і ІІ (n = 28) групи. В обох групах проводили поєднану анестезію, яка за компонентом загальної анестезії не мала відмінностей між групами, але розрізнялась за компонентом регіонарної анестезії: у І групі виконувалася епідуральна анестезія з катетеризацією, у ІІ групі — двосторонній QL-блок. В обох групах пацієнтів як preemptive компонент аналгезії використовували декскетопрофен, як післяопераційне знеболювання — комбінацію парацетамолу й декскетопрофену впродовж 2 діб; при гострому сильному болі — морфін 10 мг парентерально. Пацієнти І групи отримували пролонговану епідуральну аналгезію за допомогою 0,2% розчину бупівакаїну через катетер упродовж перших 2 діб після операції. Етапи дослідження: 24 години після операції (d1 ), 48 годин (d2 ), 72 години (d3 ) після операції, а також 30 днів (d30 ) і 60 днів (d60 ) після операції. Результати. Не виявлено вірогідних відмінностей щодо рівня болю за візуальною аналоговою шкалою між пацієнтами І і ІІ груп на етапах дослідження d1 та d2, проте на етапі d3 даний показник був вірогідно вищим у ІІ групі порівняно з І групою і становив 4,1 ± 0,2 бала і 1,8 ± 0,1 бала відповідно (p 0,05). Частота виникнення гострого сильного болю в І групі становила 12,5 % на етапі d1, 4,2 % — на етапі d2 і 0 % — на етапі d3; у ІІ групі дані показники становили 21,4; 17,9 і 7,1 % відповідно. Імовірність розвитку хронічного нейропатичного болю серед пацієнток обох груп була досить високою. Зокрема, на етапі дослідження d30 у І групі пацієнтів даний показник становив 5 [4; 6] балів, у ІІ групі — 6 [5; 6] балів (p ≥ 0,05), на етапі дослідження d60 — 5 [4; 5] і 5 [4; 5] балів відповідно (p ≥ 0,05). Висновки. Частота виникнення гострого сильного болю не мала вірогідних відмінностей між пацієнтами І і ІІ груп на етапах дослідження d1, d2 і d3 і знижувалася від 12,5 і 21,4 % у І і ІІ групах на етапі d1 до 4,2 і 17,9 % на етапі d2 і до 0 і 7,1 % на етапі d3 відповідно. Імовірність розвитку хронічного нейропатичного болю на етапі дослідження d30 у І групі пацієнтів була оцінена в 5 [4; 6] балів, у ІІ групі — 6 [5; 6] балів (p ≥ 0,05), на етапі дослідження d60 — 5 [4; 5] і 5 [4; 5] балів відповідно (p ≥ 0,05). Дод.точки доступу: Рижковський, А.В.; Мельничук, А.В. Экземпляры: всего 1 : чит. зал для проф.-викл. складу (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит. зал для проф.-викл. складу (1 экз.) |