Герасимюк, І. Є. Клінічна анатомія слинних залоз щура [Текст] / І. Є. Герасимюк // Клінічна анатомія та оперативна хірургія = Клиническая анатомия и оперативная хирургия = Clinical Anatomy and Operative Surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2020. - Т. 19, № 4. - С. 37-42. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1727-0847. - ISSN 1993-5897 MeSH-головна: СЛЮННЫЕ ЖЕЛЕЗЫ (анатомия и гистология) Анотація: Подібність структурної організації органів та тканин людини і тварин обумовлює використання останніх для експериментального моделювання патологічних процесів, що виявляються у клініці. Разом з тим, для детального розуміння динаміки змодельованих патологічних станів і адекватної інтерпретації одержаних результатів, слід враховувати видові особливості і ті відмінності, які є характерними для тварин різних видів, а також посилатися на вихідні величини кількісних характеристик їх тканин, органів і систем. Просторову організацію кровоносного русла вивчали шляхом контрастної рентгенангіографії. Для цього здійснювали ін’єкцію артеріального русла водною суспензією свинцевого сурика. З метою усунення накладання тіней контралатеральних судин перед рентгенангіографією проводили сагітальний розпил голови з видаленням головного мозку разом із галуженнями внутрішньої сонної артерії. Рентгенографію проводили без використання підсилювального екрана у бічній проекції апаратом Koch&Sterzel. У щурів у нормі наявні чотири пари великих слинних залоз: привушні, нижньощелепні, великі і малі під’язикові. Найбільшими є привушні і нижньощелепні. Особливості будови, розмірів і розташування слинних залоз у щурів визначаються як особливостями будови черепа і горизонтальним положенням тіла, так і особливостями функціонального призначення самих залоз. Найбільші із слинних залоз – привушні. Протоки формуються із трьох основних стовбурів і, обійшовши по поверхні жувальний м’яз, проникають у ротову порожнину. До переднього краю залози досить щільно прилягає сльозова залоза, протока якої проходить до зовнішнього кута очної ямки. В експерименті встановлено, що привушні слинні залози у щурів, на відміну від людей, розташовані на передньобічній поверхні шиї позаду від вуха і доходять до зовнішньої частини ключиці. Протоки формують три основних стовбури, які проникають у ротову порожнину. Нижньощелепні слинні залози (аналоги піднижньощелепних слинних залоз у людей) розташовані на передній поверхні шиї, на протязі від під’язикової кістки до ручки груднини, дотикаючись між собою своїми присередніми краями. Отримані стереометричні показники галуження кровоносних судин можуть складати основу для порівняння і встановлення динаміки патоморфологічних змін при моделюванні різноманітних патологічних процесів. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |