Особливості лікування сепсису у хворих з опіковою хворобою [Текст] / О. М. Коваленко [та ін.] // Періопераційна медицина = Perioperative medicine : мультидисциплінарний науково-практичний журнал. - 2020. - Т. 3, № 1. - С. 14-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2616-339X MeSH-головна: ОЖОГИ (лекарственная терапия, осложнения) СЕПСИС (лекарственная терапия, патофизиология, этиология) РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ (использование, методы) Анотація: Вступ. Існує декілька відмінностей між сепсисом у хірургічних пацієнтів та опіковим сепсисом. А при площі опікового ураження понад 40–50 % поверхні тіла вплив медіаторів та збудників хвороб триває місяцями. Мета. Покращити результати лікування сепсису у хворих з тяжкою термічною травмою шляхом удосконалення схем інфузійної терапії. Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на спостереженні за 52 пацієнтами з опіковим сепсисом, які проходили лікування у Київській міській клінічній лікарні № 2 протягом 2017–2019 рр. Пацієнтів розділили на три групи: пацієнти першої групи отримували лактат Рінгера, хлорид натрію та інші ізоосмолярні розчини, другої групи – лактат Рінгера + Реосорбілакт у дозі 10 мл/кг на добу, пацієнти третьої групи – лактат Рінгера + Реосорбілакт у дозі 15 мл/кг на добу. Пацієнти отримували плазму для корекції системи згортання, розчин 20 % альбуміну – при загальному рівні білка нижче 50 г/л. Результати. Щоденне використання Реосорбілакту в дозі 10–15 мл/мг сприяло зниженню кількості лейкоцитів, індексу інтоксикації лейкоцитів, низькомолекулярних метаболітів (сечовини та креатиніну), а також вмісту МСМ у плазмі крові (в 1,6 раза), зниженню активності AсАT і AлАT, рівня C-РБ. Під час спостереження у пацієнтів 2 та 3 груп спостерігалась значно нижча частота серцевих скорочень, ніж у групі ізоосмолярних кристалоїдів (P = 0,002), а також підвищення середнього артеріального тиску (P = 0,03) та збільшення діурезу. Добовий водний баланс у пацієнтів досліджуваних груп становив відповідно: 64 мл/кг, 60 мл/кг і 52 мл/кг. Пацієнти в групах Рео 10 мл/кг і Рео 15 мл/кг мали нижчу частоту розвитку септичного шоку (11,8 % і 12,5 % проти 15,7 % у групі ізоосмолярних кристалоїдів), а також коротшу тривалість лікування вазопресорами (2,8 ± 1,5 доби проти 4,7 ± 1,4 доби (р 0,001). Висновки: 1. Застосування Реосорбілакту у пацієнтів з опіковим сепсисом призвело до зниження загального балансу рідини протягом доби, збільшення САТ та діурезу. 2. Частота септичного шоку зменшилась на 3,9 % та 3,2 % у групах, де застосовувався Реосорбілакт; тривалість лікування вазопресорами скоротилась на 0,4 доби та 1,9 доби у другій і третій групах відповідно. 3. Доведено детоксикаційний та гемодинамічний ефект використання Реосорбілакту. 4. Спостерігався дозозалежний ефект Реосорбілакту. Примітка. Дослідження мало деякі обмеження. Таким чином, висновок дослідження потребує подальшого вивчення з більшим обсягом вибірки. Дод.точки доступу: Коваленко, О.М.; Осадча, О.І.; Коваленко, А.О.; Гриша, А.С. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)