Рандомізоване дослідження медикаментозної профілактики тромбозів глибоких вен беміпарином та еноксапарином у пацієнтів із помірним і високим рівнем тромбогенного ризику, яким проводяться пластичні й реконструтивні хірургічні втручання [Текст] / F. Revilla-Penaloza [et al.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний = Emergency medicine : науково-практичний журнал. - 2020. - Том 16, № 7-8. - С. 60-70. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2224-0586 MeSH-головна: ТРОМБОЗ ВЕНОЗНЫЙ (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология) ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ (кровь, лекарственная терапия, профилактика и контроль) ЭНОКСАПАРИН (терапевтическое применение) РАНДОМИЗИРОВАННОЕ КОНТРОЛИРУЕМОЕ КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ Анотація: Актуальність. Тромбоз глибоких вен (ТГВ) - поширене ускладнення післяопераційного періоду, що характеризується гіперкоагуляцією, ураженням судинного ендотелію і стазом крові. Його частота помітно збільшується в пері-/післяопераційній фазі хірургічних втручань. Легенева емболія, вторинна щодо ілеофеморального ТГВ, є частою причиною смерті. Матеріали та методи. Були обрані дорослі пацієнти, яким заплановано проведення пластичного й реконструктивного хірургічного втручання (ПРХВ) із середнім і високим рівнем тромбогенного ризику. Ми оцінювали ефективність і безпеку безміпарину порівняно з еноксапарином, які призначалися як засіб фармакологічної профілактики ТГВ. Дотримуючись збалансованих методів загальної анестезії, пацієнтам у випадковому порядку призначали підшкірно еноксапарин 40 МО (група Е) або беміпарин 3500 МО (група Б) кожні 24 години принаймні 10 днів, починаючи через 6 год після завершення хірургічного втручання. У всіх пацієнтів оцінювали можливість наявності ТГВ за допомогою допплерівського ультразвукового картографування нижніх кінцівок. Результати. Проводили оцінку стану 78 пацієнтів, серед яких були переважног жінки (83 %), фізичний стан яких за класифікацією ASA розцінювався як ASA ІІ (59%), ASA ІІІ (10 %); тромбогенний ризик за шкалою Капріні 3-4 (помірний) - 58 %, 5-6 (високий) - 29 %, 6 (занадто високий) - 13 %; демографічні показники й клінічні змінні були подібними між групами. Середній час використання дренажу при операціях на молочній залозі становив 4 дні в обох групах (р = 0,238), а у випадку оперативних втручань на органах черевної порожнини - 14 днів у групі Е та 13 днів у групі Б (р = 0,095). У жодній групі ТГВ не розвивався. Висновки. Використання беміпарину запобігало розвитку ТГВ без вірогідного збільшення кровотечі й розвитку побічних явищ; крім того, вартість беміпарину нижча, ніж еноксапарину. Беміпарин може розглядатися як альтернативний препарат для фармакологічної профілактики ТГВ при ПРХВ. Дод.точки доступу: Revilla-Penaloza, F.; Olsoff-Pagovich, P.J.; Ochoa-Gomez, J.R.; Castaneda-Gaxiola, R. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |