Притуляк, О. М. Оцінка перебігу відновного лікування хворих після перенесеного інфаркту міокарда з супутньою артеріальною гіпертензією [Текст] / О. М. Притуляк // Art of Medicine : науково-практичний журнал. - 2020. - № 1. - С. 117-121. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2521-1455 MeSH-головна: ИНФАРКТ МИОКАРДА (лекарственная терапия, патофизиология, реабилитация) ГИПЕРТЕНЗИЯ (лекарственная терапия, патофизиология, реабилитация) ЛЕЧЕНИЯ ПРОЦЕССА И РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА (использование, методы) Анотація: На сьогодні серцево-судинні захворювання (ССЗ) є актуальною проблемою в усьому світі. Згідно з даними ВООЗ, смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС) становить 9,4 млн на рік або 16,5% усіх випадків смертності. Захворюваність на ІХС в Україні становить 1859,99, в Європейському регіоні – 807,76 на 100 тис. населення. Особливу увагу лікарів серед ССЗ привертає гострий інфаркт міокарда (ГІМ), пов’язаний зі значним поширенням та високим рівнем летальності серед осіб працездатного віку. Щорічно в Україні реєструють майже 50 тис. випадків ІМ, а смертність від цієї патології залишається високою. Від ГІМ помирають 30% пацієнтів, у той час як у країнах Заходу – 5%. Останнім часом особливої актуальності набула проблема удосконалення надання невідкладної медичної допомоги хворим на ГІМ. Світові тенденції у цьому напрямку схиляються до більш широкого застосування тромболітичної терапії, інтервенційного та кардіохірургічного втручання. Ці питання потребують детального обґрунтування та аналізу для покращення умов надання медичної допомоги та зменшення летальності серед хворих з ГІМ. Незважаючи на досягнення сучасної інтервенційної хірургії, введення ранньої інвазивної тактики, вдосконалення фармакологічних методів лікування, збільшення якості та доступності медичної допомоги, хвороби системи кровообігу в цілому і гострий коронарний синдром (ГКС) зокрема залишаються провідною причиною смертності в розвинених країнах, і в Україні, залишаючись глобальною проблемою охорони здоров'я [1-4]. У сучасних рекомендаціях по веденню пацієнтів із ГКС, як ІМ із елевацією сегмента ST (STEMI), так і ІМ без елевації сегмента ST (nonSTEMI) високого, дуже високого та проміжного ризику необхідне застосування ранньої інвазивної тактики лікування, з метою забезпечення максимально швидкого відновлення коронарного кровотоку [5-7]. Незважаючи на дані численних рандомізованих досліджень, які довели, що застосування ранньої інвазивної стратегії лікування та реваскуляризація міокарда значно покращує не тільки перебіг ГКС, але і сприяє зниженню показників летальності. Однак значна частина пацієнтів в нашій країні з тих чи інших причин отримують лише консервативну терапію [2, 4]. Пацієнти з ГКС – це гетерогенна група осіб, у яких залежно від типу захворювання значимо відрізняються клініко-гемодинамічні характеристики протікання ГКС і його наслідки [2]. В останні роки в нашій країні частота проведення інвазивної терапії у пацієнтів ІМ із елевацією сегменту ST значимо збільшилася, тоді як проведення реваскуляризації пацієнтам з ГКС без елевації сегменту ST залишається на стабільно недостатньому рівні [4]. З огляду на високу частоту вибору консервативної тактики ведення таких пацієнтів, оптимізація фармакологічної терапії є одним із головних завдань сучасної кардіології [1]. Найбільш ефективним методом лікування ГІМ є виконання ендоваскулярної реперфузії міокарда шляхом стентування інфарктзалежної коронарної артерії. Проведення ЧКВ сприяє вірогідному підвищенню фракції викиду лівого шлуночка, вірогідному зменшенню кінцевого систолічного об’єму, маси міокарда та індексу міокарда лівого шлуночка у порівнянні з хворими без проведеної реваскуляризації. Виконання ЧКВ поліпшує протікання, прогноз та перебіг післяінфарктного кардіосклерозу у хворих після перенесеного Q, QS інфаркту міокарда і тому має бути пріоритетним напрямком лікування таких хворих. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |