Шидловська, Т. А. Клініко-інструментальна характеристика стану голосового апарата у хворих на хронічну функціональну гіпотонусну дисфонію [Текст] / Т. А. Шидловська, Т. В. Волкова, І. В. Фараон, О. Ф. Мельников // Оториноларингологія = Оториноларингологія : науково-практичний двомісячний журнал. - 2019. - № 4-5. - С. 27-37. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 0044-4650 MeSH-головна: ДИСФОНИЯ (диагностика, классификация, патофизиология) ГОЛОСА РАССТРОЙСТВА (диагностика, патофизиология) Анотація: Актуальність: Проблема діагностики функціональних захворювань голосового апарату (ФПГ), та їх лікування турбує багатьох дослідників. Це пов’язано зі складністю їх діагностики, досить високою розповсюдженістю патології серед осіб голосомовних професій, не досить раннім виявленням голосових порушень, а також з тим, що вони часто розвиваються у молодих людей працездатного віку. При порушенні функції на перший план виступають розлади, пов’язані зі зміною тембру, інтенсивності, модуляції голосу, рухової та коливальної здатності голосових складок. При цьому майже у чверті хворих на ХФПГ спостерігалися часті рецидиви захворювання, стійкі порушення голосу, ускладнений перебіг. Мета даної роботи – дати детальну клініко-інструментальну характеристику стану голосового апарату у хворих на ХФГД з різним ступенем порушення голосової функції. Матеріали і методи досліджень: Було обстежено 123 хворих на хронічну функціональну гіпотонусну дистонію (ХФГД) з різним перебігом захворювання та різним ступенем порушень у стані голосового апарату у віці від 19 до 44 років. Контролем слугували 15 практично здорових осіб віком від 18 до 23 років без відхилень в голосоутворюючому апараті. Всього обстежено 138 чоловік. Проводився детальний збір анамнезу і аналіз скарг пацієнтів, здійснювався загальний клінічний отоларингологічний огляд хворих та спеціалізований фоніатричний огляд. Результати досліджень та їх обговорення: Всі обстежені хворі на ФГД були розподілені на 4 групи в залежності від ступеню порушень у голосовому апараті за даними спеціалізованого фоніатричного огляду та відеоларингостробоскопії. 1-у групу склали особи з функціональною гіпотонусною дисфонією та вираженими в невеликому ступені порушеннями функціонування голосового апарату; 2-у групу – пацієнти з більш вираженим порушенням моторики гортані; до 3-ї групи увійшли 34 пацієнти, у яких мали місце виражені порушення діяльності голосового апарата (подібно до 2 групи), а також мав місце ускладнений перебіг (передвузликовий стан, вузлики голосових складок, потоншення медіального краю); до 4-ї – пацієнти, у яких мали місце з вираженим порушенням у стані голосового апарата та гіпертонусом вестибулярного відділу гортані, вираженим у різному ступені, який в деяких випадках формувався в псевдоскладковий механізм голосоутворення. При аналізі даних отоларингологічного та спеціалізованого фоніатричного оглядів хворі на ФГД визначено, що за клінічним станом та ступенем порушень у голосовому апараті вони досить суттєво відрізняються, що дозволяє сформувати групи з урахуванням даних клініко-інструментальних досліджень з метою визначення тактики лікування. Розподіл пацієнтів з ХФГД на відповідні групи дозволяє в подальшому більш диференційовано підходити до їх лікування, а також до деякої міри об’єктивізує прогнозування подальшого перебігу та ефективності лікувальних заходів. Це має значення для вирішення питань трудової експертизи та професійної придатності осіб голосо-мовних професій. Висновки: 1. Клінічні прояви та зміни ларингоскопічної картини при функціональних порушеннях голосу, можуть бути невираженими і мінливими, що ускладнює діагностику. Тому пацієнти з функціональною гіпотонусною дисфонією потребують ретельного спеціалізованого обстеження, в тому числі і з застосуванням додаткових інструментальних методів. 2. При несвоєчасному наданні спеціалізованої допомоги хворим на ХФГД, розвивається низка ускладнень (витончення медіального краю голосових складок, виникнення передвузликового стану та вузликів голосових складок, гіпертонус вестибулярних складок, формування псевдоскладкового механізму голосоутворення, та ін.), що ускладнює лікування і зменшує його ефективність. 3. У випадку наявності таких проявів, необхідно, обов’язково оцінити, чи є це самостійною нозологією, або ж проявом ускладненого перебігу хронічної функціональної гіпотонусної дисфонії, оскільки це має визначальне значення для тактики лікування, яке в таких випадках, не може бути ефективним без корекції функціональних порушень голосоутворення. 4. Цілеспрямований аналіз даних при проведенні отоларингологічного та спеціалізованого фоніатричного оглядів пацієнтів з ХФГД, дозволяє сформувати групи з урахуванням даних клініко-інструментальних досліджень. Розподіл пацієнтів на відповідні групи дозволяє в подальшому більш диференційовано підходити до їх лікування, прогнозування подальшого перебігу та ефективності лікувальних заходів, а також має значення для вирішення питань трудової експертизи та професійної придатності осіб голосомовних професій. Дод.точки доступу: Волкова, Т.В.; Фараон, І. В.; Мельников, О. Ф. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |