Анемія та застосування антигіпертензивних лікарських засобів у хворих на хронічну хворобу нирок V Д стадії, які лікуються гемодіалізом: багатоцентрове ретроспективне обсерваційне дослідження / Н. М. Степанова [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 29-38 MeSH-головна: РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (терапия) ГЕМОДИАЛИЗ (использование) АНЕМИЯ (терапия) АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение) Анотація: Ми припустили, що застосування антигіпертензивних лікарських засобів (АГЛЗ) у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу (ГД) може перешкоджати активності еритропоетину та призводити до необхідності підвищення дози еритропоез стимулюючих лікарських засобів. Метою нашої роботи було проаналізувати вплив застосування АГЛЗ на ефективність лікування анемії. Пацієнти та методи. Нами проведено багатоцентрове ретроспективне обсерваційне дослідження із залученням архівних медичних даних 379 пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН) V Д стадії, які лікувались методами гемодіалізу (ГД) або гемодіафільтрації (ГДФ). Mедична документація 142 пацієнтів була виключена з дослідження. Досліджувана група склала 237 хворих, серед яких було 108 (45,6 %) жінок та 129 (54,4 %) чоловіків, з середнім віком 54 [41-62,5] років. Результати. Аналіз середнього рівня гемоглобіну (Hb), стратифікованого за прийомом АГЛЗ в динаміці лікування ГД продемонстрував достовірний вплив прийому інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (F = 3,97; р = 0,048) та амлодипіну (F = 6,9; р = 0,01) на ефективність корекції анемії. Логістичний регресійний аналіз продемонстрував достовірний вплив амлодипіну на необхідність збільшення дози залізовмісних лікарських засобів (OR = 3,9; 95% СІ (1,27-12,06), р = 0,002. RR = 1,9 95% СІ (1,27-2,9) та тривалого активатора рецепторів еритропоетину (ТАРЕ) (OR = 5,2; 95% СІ (1,2-24,4), р = 0,03. RR = 1,3 95% СІ (1,08-1,6), р = 0,006). Аналіз пропорційних ризиків Коксу підтвердив підвищення ризику недосягнення цільового рівня Hb у ГД-пацієнтів, які отримували амлодипін: HR = 2,7 (95 % CI 1,5; 4,7). Висновки. Результати нашого дослідження демонструють вірогідне збільшення частоти призначення та об’єму антианемічної терапії у ГД-пацієнтів за одночасного застосування амлодипіну. Подальші дослідження, присвячені визначенню механізму впливу амлодипіну на анемію, дозволять уникнути необґрунтованих призначень у лікуванні ГД-хворих. Дод.точки доступу: Степанова, Н. М.; Новаківський, В. В.; Снісар, Л. М.; Куценко, М. В. Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.) |